м. Вінниця
18 червня 2025 р. Справа № 120/17491/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)
про: визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0175990401 від 15.05.2024 та №00322850401 від 20.09.2024.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 25.04.2024 відповідачем складено акт про результати камеральної перевірки щодо неподання податкової звітності №16970/02-32-04-01/ НОМЕР_2 . На підставі даного акту 15.05.2024 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0175990401 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 6 800,00 грн. Також 06.09.2024 відповідачем складено акт про результати камеральної перевірки щодо неподання податкової звітності №31295/02-32-04-01/ НОМЕР_2 . Надалі, 20.09.2024 відповідач на підставі зазначеного акту прийняв податкове повідомлення-рішення №00322850401 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 2 040,00 грн. Позивач зауважує, що в кожному випадку відповідач в актах про перевірку вказав, що військова частина НОМЕР_1 не подавала податкову декларацію з рентної плати за спеціальне водокористування згідно дозволу від 02.01.2019 № 533/ВН/49д-19, чим порушила вимоги п. 257.3 ст. 257 та пп. 49.18.2. п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України. Водночас позивач наголошує, що не є платником рентної плати, оскільки дозвіл № 533/ВН/49д-19 на спеціальне водокористування виданий з метою водокористування «власні потреби і санітарно-гігієнічні та інші потреби». З огляду на наведене позивач вважає, що в нього відсутній обов'язок подавати до контролюючого органу податкову декларацію з рентної плати. Крім того, позивач вказує, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Податкового кодексу України, не пізніше закінчення 1095 дня. Відтак, на переконання позивача, в акті про результати камеральної перевірки №16970/02-32-04-01/ НОМЕР_2 від 25.04.2024, відповідач протиправно охопив перевіркою період до 25.04.2021. Враховуючи наведене, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 06.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення із позовними вимогами щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 15.05.2024 № 0175990401 та доказів поважності причин його пропуску, а також доказів сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн.
13.01.2025 за вх.№2002/25 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору від 10.01.2025, а також заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 20.01.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05.02.2025 за вх.№7680/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію, відповідач зазначає, що 02.01.2019 позивач отримав дозвіл на спеціальне водовикористання №533/ВН/49д-19 з метою задоволення власних питних, санітарно-гігієнічних та інших потреб. Відповідач зауважує, що для первинного водокористувача наявність діючого дозволу на спеціальне водовикористання визначає його обов'язок подання до контролюючого органу податкової декларації. Щодо посилань позивача на безпідставність охоплення перевіркою періоду до 25.04.2021, то відповідач звертає увагу на те, що ним дотримано строки проведення камеральної перевірки.
10.02.2025 за вх.№8548/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що п. 255.2 ст. 255 Податкового кодексу України визначає, що не є платником рентної плати за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців. Отже, позивач наполягає, що він не належить до кола осіб, які здійснюють спеціальне водокористування на платній основі, а тому у нього відсутній обов'язок подавати до контролюючого органу податкову декларацію з рентної плати.
14.02.2025 за вх.№9471/25 до суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких наголошує, що у дозволі на спеціальне водокористування №533/ВН/49д-19 встановлено ліміти забору та використання води, зокрема, встановлено наступні ліміти використання води з підземних джерел: - на питні і санітарно-гігієнічні потреби: 31,154 м. куб./добу, 10,696 тис. м.куб/рік; - на інші потреби (полив зелених насаджень): 4,925 м. куб./добу, 0,739 тис. м.куб/рік. Відтак, позивач отримав дозвіл на спеціальне використання води не лише для задоволення власних питних, санітарно-гігієнічних потреб. Відповідно до п. 255.2 ст. 255 Податкового кодексу України не є платниками рентної плати водокористувачі, які використовують воду, зокрема, для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб. Відповідач зауважує, що зазначеною нормою податкового законодавства встановлено, що такі водокористувачі не є платниками рентної плати. Перелік вод, за спеціальне використання яких рентна плата не справляється, визначено у .255.4 ст. 255 ПК України, при цьому, звільнення від сплати рентної плати за використання води для задоволення інших потреб, зокрема, поливу зелених насаджень, у п.255.2 та п.255.4 ст. 255 ПК України не передбачено. Водокористувач, який має дозвіл на спеціальне водокористування не виключно для задоволення власних питних, санітарно-гігієнічних потреб та використовує воду, в тому числі для господарських потреб, є платником рентної плати. Враховуючи, що дозвіл надано для задоволення також інших потреб (не пов'язаних із задоволенням питних та санітарно-гігієнічних) позивач, на переконання відповідача, є платником рентної плати за спеціальне водокористування відповідно до п.255.1 ст.255 ПК України.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
02.01.2019 Державним агентством водних ресурсів України позивачеві видано дозвіл на спеціальне водокористування №533/ВН/49д-19. Метою водокористування у вказаному дозволі зазначено власні питні і санітарно-гігієнічні та інші потреби.
В квітні 2024 року відповідачем проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт №16970/02-32-04-01/07941533 від 25.04.2024.
В ході перевірки відповідачем встановлено, що позивач має обов'язок щодо подання декларації з рентної плати, адже має в наявності показник, який підлягає декларуванню, - дозвіл №533/ВН/49д-19. Водночас позивачем за І-IV квартали 2019 року, І-IV квартали 2020 року, І-IV квартали 2021 року, І-IV квартали 2022 року та І-IV квартали 2023 року відповідні декларації не подано, чим порушено вимоги п.257.3 ст. 257 розділу ІХ, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ Податкового кодексу України.
На підставі вищевказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0175990401 від 15.05.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 6 800 грн.
Також у вересні 2024 року відповідачем проведено камеральну перевірку щодо неподання податкової звітності, за результатами якої складено акт №31295/02-32-04-01/07941533 від 06.09.2024.
Надалі, 20.09.2024 відповідач на підставі зазначеного акту прийняв податкове повідомлення-рішення №00322850401 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 2 040,00 грн за неподання декларації з рентної плати за І-ІІ квартал 2024 року.
Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 15.05.2024 та від 20.09.2024 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755- IV (далі - ПК України, тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень).
Відповідно до п.п. 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПКУ камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Статтею 76 ПКУ визначено порядок проведення камеральної перевірки.
Так, п. 76.1 ст. 76 ПКУ передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
П. 49.1 ст. 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені ПК України строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПК України подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (п. 49. 2 ст. 49 ПК України).
За змістом пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації крім випадків, передбачених ПК України, подаються за базовий звітний (податковий)період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до пп.49.18.6 п. 49.18. ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених ПК України, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу)), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України за неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПК України, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Пп. 14.1.217 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.
Порядок і умови сплати рентної плати унормовано у розділі IX «Рентна плата» ПК України, у якому знаходиться ст. 255 ПК України, яка деталізує порядок сплати рентної плати за спеціальне використання води.
Відповідно до п. 255.1 вказаної статті платниками рентної плати за спеціальне використання води є:
первинні водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів;
суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Не є платниками рентної плати за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.
Об'єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі (п. 255.3 ст. 255 ПК України).
При цьому у п. 255.4 ст. 255 ПК України перелічені напрямки постачання води, за яку рентна плата за спеціальне використання води не справляється, тобто, випадки, за яких платник податків звільняється від сплати рентної плати за обсяги води, що використовуються на зазначені у вказаному пункті потреби. Зокрема, рентна плата не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку (п. 255.4.1 пункту 255.4 статті 255 ПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 42 Водного кодексу України водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, а також отримують воду з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) між басейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, які не мають власних водозабірних споруд, отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води у системи таких первинних водокористувачів на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
З наведеного слідує, що платниками рентної плати за спеціальне водокористування є первинні водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від їх форми власності, які здійснюють забір води з водних об'єктів із використанням відповідного обладнання, а також ті, хто використовує воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва. Водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення власних або суспільних питних і санітарно-гігієнічних потреб, не є платниками рентної плати. Первинні водокористувачі як платники податків зобов'язані подавати податкову декларацію з рентної плати за кожний звітний період у строки, передбачені ПК України (зокрема, щоквартально - протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу). Невиконання цього тягне за собою фінансову відповідальність у вигляді штрафу, передбачену п. 120.1 ст. 120 ПК України.
З матеріалів справи судом встановлено, що 02.01.2019 Державним агентством водних ресурсів України позивачеві видано дозвіл на спеціальне водокористування №533/ВН/49д-19. Метою водокористування у вказаному дозволі зазначено власні питні і санітарно-гігієнічні та інші потреби. При цьому в графі «ліміт використання води» зазначено «використання води на власні потреби: 36, 079 м3/добу, у тому числі з підземних джерел на питні і санітарно-гігієнічні потреби: 36, 079 м3/добу, на інші потреби (полив зелених насаджень): 4, 925 м3/добу».
В квітні 2024 року відповідачем проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт №16970/02-32-04-01/07941533 від 25.04.2024.
В ході перевірки відповідачем встановлено позивач має обов'язок щодо подання декларації з рентної плати, адже має в наявності показник, який підлягає декларуванню, - дозвіл №533/ВН/49д-19. Водночас позивачем за І-IV квартали 2019 року, І-IV квартали 2020 року, І-IV квартали 2021 року, І-IV квартали 2022 року та І-IV квартали 2023 року відповідні декларації не подано, чим порушено вимоги п.257.3 ст. 257 розділу ІХ, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ Податкового кодексу України.
На підставі вищевказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0175990401 від 15.05.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 6 800 грн.
Також у вересні 2024 року відповідачем проведено камеральну перевірку щодо неподання податкової звітності, за результатами якої складено акт №31295/02-32-04-01/07941533 від 06.09.2024.
Надалі, 20.09.2024 відповідач на підставі зазначеного акту прийняв податкове повідомлення-рішення №00322850401 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 2 040,00 грн за неподання декларації з рентної плати за І-ІІ квартал 2024 року.
Позивач вважає, що він не є платником рентної плати, оскільки дозвіл № 533/ВН/49д-19 на спеціальне водокористування виданий з метою водокористування «власні потреби і санітарно-гігієнічні та інші потреби», а тому в нього відсутній й обов'язок подавати до контролюючого органу податкову декларацію з рентної плати.
Надаючи оцінку зазначеним твердженням позивача, суд зазначає, що відповідно до п. 255.1 ст. 255 ПК України, платниками рентної плати за спеціальне використання води є первинні водокористувачі, які здійснюють забір води з водних об'єктів.
Згідно з дозволом на спеціальне водокористування №533/ВН/49д-19 від 02.01.2019, позивач здійснює забір води з підземних джерел для власних питних і санітарно-гігієнічних потреб - 36,079 м3/добу; інших потреб (полив зелених насаджень) - 4,925 м3/добу.
Водночас відповідно до п. 255.4.1 ст. 255 ПК України рентна плата не справляється за обсяги води, використані для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб. Проте щодо використання води на інші потреби, зокрема полив зелених насаджень, пільга щодо звільнення від рентної плати не передбачена, тобто за цей обсяг рентна плата має нараховуватись.
Отже, позивач є платником рентної плати виключно в частині використання води на інші потреби (полив зелених насаджень), а не в цілому за весь обсяг забору води.
Як зазначалось судом вище, податкова декларація подається у разі наявності об'єкта оподаткування або інших показників, які підлягають декларуванню. Підставою для подання декларації є фактичне використання води, яка підлягає оподаткуванню.
У даному випадку, позивач щоденно використовує певний об'єм води на полив, тобто фактичний об'єкт оподаткування наявний.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивач є платником рентної плати за спеціальне водокористування у частині використання води на полив зелених насаджень та мав обов'язок подавати декларації з рентної плати щокварталу, навіть якщо частина води не оподатковується. Неподання позивачем декларацій є порушенням, за яке контролюючий орган правомірно застосував штрафні санкції.
Щодо посилання позивача на те, що відповідач протиправно охопив камеральною перевіркою період до 25.04.2021, то відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 цього ж Кодексу, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Кодексу, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього ж Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Законом України від 17.03.2020 № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18.03.2020, до ПК України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктами 52-1 - 52-5.
Абзацом 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України було передбачено, що на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
З 24.02.2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64 на території України введено воєнний стан.
Дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно з пунктом 2 розділу II Закону № 2120-IX від 15.03.2022 року, який набрав чинності 17.03.2022. Цим же Законом в ПК України були внесені певні зміни, зокрема, статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: "На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи". Ця норма діяла до 01.08.2023.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що застосовуючи норми ПК України з урахуванням змін, запроваджених у період пандемії та воєнного стану, контролюючий орган діяв у межах законодавчо дозволених строків, а тому камеральна перевірка, яка охоплює період до 25.04.2021, не є протиправною, адже строк давності не сплив з урахуванням зупинення його перебігу на вказані періоди.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0175990401 від 15.05.2024 та №00322850401 від 20.09.2024 прийнято відповідачем правомірно.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 18.06.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна