про повернення позовної заяви
м. Вінниця
18 червня 2025 р. Справа № 120/8189/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЗО ГРУП УКРАЇНА" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЗО ГРУП УКРАЇНА" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень.
Згідно пункту 3 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Згідно із пунктом 4 частини першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина 5 статті 5 КАС України).
Частиною 1 статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 2 статті 160 КАС України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси має право особисто або її законний представник подати відповідний адміністративний позов до адміністративного суду.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Частиною 1 статті 21 КАС України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
В розумінні пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (частина 1 статті 172 КАС України).
Отже, з аналізу вказаних процесуальних норм слідує, що позивач наділений правом об'єднати в позовній заяві декілька пов'язаних між собою вимог, основні та похідні вимоги, що стосуються врегулювання правовідносин, які виникли безпосередньо між ним та відповідачем.
В даному ж випадку, як слідує із змісту прохальної частини позовної заяви, в межах даного позову позивач просить суд:
1. Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості:
- №UA401000/2025/000068/2 від 14.03.2025;
- №UA401000/2025/000074/2 від 18.03.2025;
- №UA401000/2025/000071/2 від 17.03.2025;
- №UA401000/2025/000107/2 від 08.04.2025;
- №UA401000/2025/000108/2 від 10.04.2025;
- №UA401000/2025/000109/2 від 14.04.2025;
- №UA401000/2025/000112/2 від 14.04.2025;
- №UA401000/2025/000069/2 від 14.03.2025;
- №UA401000/2025/000073/2 від 18.03.2025;
- №UA401000/2025/000075/2 від 17.03.2025;
- №UA401000/2025/000106/2 від 08.04.2025;
- №UA401000/2025/000076/2 від 18.03.2025.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів:
- №7.12-1/15-02/13/2813 від 06.05.2025;
- №7.12-1/15-02/13/2811 від 06.05.2025;
- №7.12-1/15-02/13/3211 від 27.05.2025;
- №7.12-1/15-02/13/3214 від 27.05.2025;
- №7.12-1/15-02/13/3213 від 27.05.2025;
- №7.12-1/15-02/13/3212 від 27.05.2025;
- №7.12-1/15-02/13/2810 від 06.05.2025;
- №7.12-1/15-02/13/2815 від 06.05.2025;
- №7.12-1/15-02/13/2812 від 06.05.2025;
- №7.12-1/15-02/13/3210 від 27.05.2025;
- №7.12-1/15-02/13/2814 від 06.05.2025.
Тобто, позивач не погоджується із рядом прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів та рішень щодо відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
У той же час, суд зазначає, що зі змісту позовної заяви видно, що позивачем заявлено позовні вимоги, що мають різні підстави виникнення та не пов'язані одними доказами.
При цьому, частина 2 статті 172 КАС України визначає, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
В даному ж випадку, не дивлячись на те, що вимоги даного позову заявлені одним позивачем до одного й того самого відповідача, однак такі вимоги не пов'язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами. Крім того, відповідні вимоги не можуть вважатись похідними.
Суд наголошує, що підстави позову щодо позовних вимог є різними, оскільки правовідносини виникли за різними правочинами на виконання договорів з різними контрагентами - відправниками. У кожному окремому випадку надані індивідуальні докази в обґрунтування позову.
Вказані вимоги об'єднані лише спільною правовою позицією щодо коригування митної вартості товарів.
Однак, акцентую увагу, що об'єднання в одній позовній заяві самостійних вимог, які не пов'язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами та не є похідними, є порушенням правила об'єднання позовних вимог і, відповідно, свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам КАС України.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Крім того, варто звернути увагу, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі №120/3158/25, яка набрала законної сили, позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЗО ГРУП УКРАЇНА" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, повернуто заявнику з аналогічних підстав.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що наведене вище порушення не є формальним, оскільки фактично унеможливлює розгляд справи за вимогами, не пов'язаними між собою підставою їх виникнення та відповідними доказами, а тому повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин.
Така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Так, у п. 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22.10.1996; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, серія A, № 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28.05.1985).
У п. 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Отже, передбачене ст. 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань.
Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, а також зважаючи на те, що суду необхідно буде дослідити правомірність дій відповідача, прийнятих ним рішень, які прийняті на підставі різних за своєю суттю та складністю документів, що відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України виключає можливість об'єднання таких вимог в одній позовній заяві, суд дійшов висновку, що спільний розгляд позовних вимог суттєво ускладнить та сповільнить вирішення спору по суті, з огляду на що, позовна заява, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, підлягає поверненню.
Одночасно, слід роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до суду із окремими позовними заявами.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЗО ГРУП УКРАЇНА" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна