Справа № 554/5489/22 Номер провадження 11-кп/814/329/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
17 червня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022221170001430 за апеляційною скаргою прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_9 на вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 12 липня 2022 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Циркуни Харківського району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , не судимого,
засуджено за ч.4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки 6 місяців та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
В один із днів квітня 2022 року, обвинувачений ОСОБА_8 в АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, проник до складського приміщення ТОВ «Спрут-логістік», звідки таємно викрав дренажно-фекальний насос «Sprut V250F», вартістю 3564,67 грн, насос для дизельного палива «Насоси+ DS» 12 V, вартістю 2510,55 грн, електронасос «75QJD122-0.55», в кількості двох штук, вартістю 5101,33 грн за одиницю, а також пульт керування свердловинним електронасосом серії 75QJD, у кількості двох штук, комплект для герметичного з'єднання кабелів «4х1,5», ТМ «Насоси+», у кількості 25 штук. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Спрут-логістік» матеріального збитку на загальну суму 16277,88 грн.
На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвалюючи рішення місцевий суд не врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме вчинення злочину в умовах воєнного стану та з проникненням в приміщення.
Суд визнав обставини, які пом'якшують покарання, які не знайшли підтвердження під час досудового розслідування - активне сприяння розкриттю злочину та наявність на утриманні особи похилого віку. Не врахував те, що обвинувачений не працює та не навчається, а висновок суду, що ОСОБА_8 відшкодував шкоду не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджено.
Тому вважає, що суд безпідставно застосував ст. 75 КК України.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за який його засуджено, за обставин, встановлених судом першої інстанції, є правильним, ґрунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах.
Оскільки обвинувачений визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин висунутого обвинувачення, суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, на підставі ч.1 ст.413 цього Кодексу, є, зокрема, застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Доводи прокурора про неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання є обґрунтованими.
Згідно з ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання та звільняючи від його відбування, суд не в повній мірі взяв до уваги вимоги ст. 75 КК України і не врахував належним чином ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, окрім того, зазначаючи в мотивувальній частині вироку про можливість застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, навів формальні підстави для цього, належним чином не умотивувавши в цій частині своє рішення.
Таким чином, місцевий суд, призначаючи покарання зі звільненням від відбування покарання, залишив поза увагою ті обставини, що ОСОБА_8 вчинив злочин під час воєнного стану з проникненням у приміщення, викрав майно на значну суму, офіційно не працевлаштований, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання не відповідає як конкретним обставинам справи та особі обвинуваченого, так і вимогам ст.75 КК України, а тому, відповідно до ст.65 цього Кодексу, ОСОБА_8 необхідно призначити покарання у виді реального позбавлення волі.
Окрім цього, враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що обвинувачений свою вину визнав, щиро розкаявся в скоєному, відсутні обставини, які обтяжують покарання, те, що обвинувачений вчинив злочин внаслідок складних сімейних і соціальних обставин, має матір пенсійного віку, завдану шкоду відшкодував шляхом повернення викраденого майна, хоча й неофіційно, але працює, відновлюючи житло постраждалих осіб, те, що до кримінальної відповідальності притягується вперше, з часу вчинення кримінального правопорушення, тобто впродовж тривалого часу до кримінальної відповідальності не притягувався, що вказує на його бажання виправитися, тобто враховуючи вказані обставини, які слід вважати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, колегія суддів дійшла висновку, що обвинуваченому може бути призначено покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Як вбачається зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Враховуючи вказані вище обставини вчинення кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що хоча покарання, визначене судом, у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, проте за розміром є явно несправедливим внаслідок суворості. У зв'язку з чим ОСОБА_8 має бути призначено покарання нижче від найнижчої межі встановленої відповідною статтею (частиною статті) КК України.
Саме таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
З урахуванням викладеного вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з ухваленням в цій частині нового вироку.
З огляду на вказане, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 12 липня 2022 року щодо ОСОБА_8 - в частині призначення покарання та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.4 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_8 рахувати з часу його затримання.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання період перебування під вартою з 12.05.2022 по 12.07.2022 включно з розрахунку день за день.
В іншій частині вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 12 липня 2022 року залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4