Справа № 539/1668/24 Номер провадження 22-ц/814/1762/25Головуючий у 1-й інстанції Мирошникова О. Ш. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
12 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», в інтересах якого діє представник - Мельник Вероніка Сергіївна та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Антіхович Володимир Володимирович,
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2025 року (повний текст рішення складено 29 січня 2025 року)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 147500,00 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1175-9929 від 23 березня 2023 року та 2422,40 грн судового збору.
В обґрунтування позову вказано, що 23 березня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1175-9929.
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець відкриває для позивальника невідновлювану кредитну лінію на умовах визначених договором: розмір кредитного ліміту - 29500,00 грн.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання, надавши кредит відповідачу відповідно до умов договору.
Позивач зазначає, що відповідач не виконала зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №1175-9929 від 23 березня 2023 року, в результаті чого утворилася заборгованість, що складається із: простроченої заборгованості за кредитом 29500,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 131511,00 грн, простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту 4425,00 грн.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 червня 2024 року задоволено повністю позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1175-9929 від 23 березня 2023 року, станом на 20 березня 2024 року, у загальній сумі 147500,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 29500,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 118000,00 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 серпня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 червня 2024 року у цивільній справі № 539/1668/24.
Скасовано заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 червня 2024 року у цивільній справі № 539/1668/24, провадження № 2/539/696/2024, за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2025 року задоволено частково позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1175-9929 від 23 березня 2023 року у загальній сумі 118000,00 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 29500,00 грн та заборгованості за процентами в сумі 88500,00 грн.
Відмовлено в решті позовних вимог, про стягнення заборгованості в сумі 29500,00 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у сумі 1937,92 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано, тим, що пункт 4.6 кредитного договору не відповідає частині п'ятій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в частині розміру денної процентної ставки, оскільки максимальна процентна ставка не може перевищувати 1%, проте в договорі зазначено 1,5%.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг учасників справи
З рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2025 року не погодилося позивач, в інтересах якого діє представник - Мельник В.С., та відповідач, в інтересах якої діє представник - адвокат Антіхович В.В., та оскаржили його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційні скарги.
Позивач, в інтересах якого діє представник - Мельник В.С., прохало суд рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2025 року по справі № 539/1668/24, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1175-9929 від 23 березня 2023 року в розмірі 118000,00 грн та 1937,92 грн витрат по сплаті судового збору скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1175-9929 від 23 березня 2023 року, в розмірі 147500,00 грн, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 29500,00 грн; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 118000,00 грн.
Відповідач, в інтересах якої діє представник - адвокат Антіхович В.В., прохала суд скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2025 року по справі № 539/1668/24 за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено що оскаржуване судове рішення прийнято з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Вказує, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України, відповідно, судом безпідставно стягнуто проценти у меншому розмірі, ніж вказано в договорі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача
Відповідач в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивачем не підтверджено факт отримання кредиту відповідачем, оскільки позивач, на підтвердження своїх вимог, не надав доказів підписання договору сторонами.
Також, стверджує, про не співмірність нарахованих процентів та просить, застосувавши принцип розумності та співмірності, стягнувши їх в розмірі 50% від суми кредиту.
Поряд з іншим вказує, що позивач надав неправильні розрахунки заборгованості, оскільки після застосування програми лояльності заборгованість за нарахованими процентами повинна становити 101775,00 грн.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, в інтересах якої діє представник - адвокат Антіхович В.В. вказуючи, що доводи апеляційної скарги необґрунтовані просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та скасувати рішення суду першої інстанції ухваливши нове, про відмову в задоволенні позову.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу заявлено орієнтовні витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Також, позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач, в інтересах якого діє представник - Мельник В.С., вказує, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду необхідно скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача - адвокат Антіхович В.В. апеляційну скаргу підтримав.
Інші учасники процесу будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляд у справі в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом встановлено, що 23 березня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1175-9929 (а. с. 12-17).
Кредитний договір разом із правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими позичальник був ознайомлений.
Згідно з пунктом 3.10 договору про відкриття кредитної лінії, укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювану кредитну лінію на умовах визначених договором: розмір кредитного ліміту 29500,00 грн, дата видачі кредиту 23 березня 2023 року; тип процентної ставки за користування кредитом фіксована; стандартна процентна ставка 1,5% за кожен день користування кредитом протягом всього строку дії договору; комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту; строк кредитування: 300 календарних днів; дата повернення кредиту 16 січня 2024 року; реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 29215%; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 166675,00 грн.
Базовий період складає 14 календарних днів.
Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати у визначені графіком платежів дати, які є останніми днями відповідних базових періодів.
В пункті 5 договору сторони погодили порядок повернення кредиту та сплати процентів. Зокрема, позичальник зобов'язувалася повернути кредитодавцю отриманий кредит не пізніше ніж в останній календарний день строку кредитування.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання, надавши кредит відповідачу відповідно до умов договору, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1175-9929 від 23 березня 2023 року через систему платежів LiqPay в розмірі 29500,00 грн та підтвердженням Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay 23 березня 2023 року за договором № 1175-9929 суми 29500,00 грн на картку НОМЕР_1 (а. с. 41, 45 49).
За розрахунком позивача, відповідач, станом на 20 березня 2024 року, має заборгованість за кредитним договором №1175-9929 від 23 березня 2023 року у сумі 165436,00 грн, що складається із: простроченої заборгованості за кредитом 29500,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 131511,00 грн, простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту 4425,00 грн.
Кредитодавцем було прийнято рішення про застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 17936,00 грн.
Після застосування програми лояльності позивач розрахував заборгованість відповідача за договором в сумі 147500,00 грн, яка складалася з простроченої заборгованості за кредитом 29500,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 118000,00 грн.
Позиція апеляційного суду
Щодо укладення кредитного договору
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в пункті 3 договору сторони погодили порядок його укладення, зокрема, що цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Для укладення цього договору позичальник заповнила на сайті кредитодавця свої повні, точні та достовірні особисті дані. При поданні інформації на сайті кредитодавця формується особистий кабінет позичальника, вхід до якого здійснюється після авторизації позичальника шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем позичальнику в смс-повідомленні або дзвінком на телефон позичальника. Надалі кредитодавець здійснює перевірку дійсності та достовірності зазначених позичальником даних, в тому числі й реквізитів банківської платіжної картки позичальника.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач 23 березня 2023 року уклала з позивачем електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1175-9929, який був підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А6554 (а.с. 17, 26 зворот, 34). Крім одноразового ідентифікатору реквізити сторін договору мають інші відомості про відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» Договір про відкриття кредитної лінії №1175-9929, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов'язань, тому твердження апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Щодо стягнення процентів
Частина перша статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням або виконанням обов'язків найманого працівника.
В свою чергу, частини перша, друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на час укладення договору) реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставка визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
Частини перша та п'ята статті 12, Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на час укладення договору) вказує у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема: 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та слати процентів; 9) орієнтовна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредити, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 цього Закону доповнено частиною п'ятою: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Судом першої інстанції правильно встановлено, що пункт 4.6 кредитного договору не відповідає частині п'ятій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в частині розміру денної процентної ставки, оскільки максимальна процентна ставка не може перевищувати 1%, проте в договорі зазначено 1,5%, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Також, судом першої інстанції, з урахуванням максимального розміру процентної ставки, були проведені розрахунки: 29500,00 грн х 1% х 300 днів, з даними розрахунками погоджується і суд апеляційної інстанції, крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні іншої суми процентів, оскільки вони були нараховані позивачем всупереч частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, на яку посилається позивач, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентата визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Тобто суд першої інстанції правильно встановив, що умови договору порушують права відповідача та вимоги Закону України «Про споживче кредитування»,відповідно доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
У РішенніКонституційного суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками фізичними особами.
Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги відповідача, а саме, в частині стягнення процентів у розмірі 50% від суми кредиту в сумі 14750,00 грн, оскільки цей розмір є безпідставним, такий розмір не передбачений ані кредитним договором, ані нормами законодавства. В кредитному договору його сторони добровільно погодили розмір кредиту та процентів, строк кредитування, відповідач отримала кредит на умовах цього договору.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що судом першої інстанції було застосовано процентну ставку 1%, що не підпадає під критерії «непропорційно велика сума компенсації».
При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що з часу укладення цього договору відповідач не скористалася своїм правом відмовитися від договору та/або дострокового погашення кредиту за статтями 15, 16 Закону України «Про споживче кредитування» для зменшення розміру процентів за користування кредитом.
Щодо інших доводів апеляційної скарги
Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та на аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, провадження № 61-7098св22, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20, провадження № 61-2223св21, від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21, провадження № 61-5581св22, постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21 не заслуговують на увагу, оскільки вище вказана правова позиція стосується визнання недійсними умов кредитного договору про сплату щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями апеляційної скарги відповідача в частині неправильного розрахунку, наданого позивачем з урахуванням програми лояльності, яку застосовано до відповідача, але констатує, що застосування 1,2% за користування кредитом, з урахуванням програми лояльності, як правильно вказано судом першої інстанції порушує Закон України «Про споживче кредитування», відповідно судом розраховано проценти за користування кредитом з розрахунку 1%, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.
Зважаючи на вказане вище, суд апеляційної інстанцій приходить до висновку, що апеляційні скарги учасників справи слід залишити без задоволення, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2025 року - без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, в тому числі і витрат на правничу допомогу, які були заявлені в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 137, 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», в інтересах якого діє представник - Мельник Вероніка Сергіївна та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Антіхович Володимир Володимирович,- залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 червня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко