Житомирський апеляційний суд
Справа №282/621/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/382/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
10 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі матеріали судового провадження №282/621/25 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Любарського районного суду Житомирської області від 13.05.2025,
Зазначеною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.
Клопотання начальника СВ ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 задоволено. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави. Строк тримання під вартою для ОСОБА_8 вирішено рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 23 год 35 хв 10 травня 2025 року.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою обрати його підзахисному більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або застави в розмірі визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України. При цьому, наголошує, що підозрюваний ОСОБА_8 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку 15 років та важко хвору тещу, злочин не є умисним. Звертає увагу, що підозрюваний примирився з потерпілими (членами сім'ї ОСОБА_10 , було компенсовано грошові кошти витраченні на поховання загиблого, вживаються заходити щодо зібрання необхідної суми коштів для компенсації заподіяної моральної шкоди родині, підозрюваним взято на себе зобов'язання щодо компенсації коштів, які будуть витрачені на організацію поминальних обідів за загиблим та встановлення пам'ятної (надгробної) плити. Рахує, що жодний ризик передбачений ст.177 КПК України слідчим та прокурором не доведений, при цьому, підозрюваному ОСОБА_8 не має сенсу переховуватись від органів слідства так як, про нього є багато інформації у правоохоронних органів, він розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі в максимальному розмірі передбаченому санкцією статті. Зазначає, що підозрюваному не має сенсу впливати на свідків, оскільки свідки вже надали органам досудового розслідування показання, та їх роль у даному кримінальному провадженні є дещо іншою, тому їх показання щодо обставин жодним чином змінити не можуть. Крім того, підозрюваний повністю визнав свою вину та проінформував слідство про будь-яку наявну інформацію з приводу вчинення злочину, що зафіксовано як доказ і впливати на свідків та потерпілих не зможе. Крім того, пояснення підозрюваного вже були долучені до клопотання про застосування запобіжного заходу та змінювати їх під час майбутнього допиту підозрюваний не збирається.
Заслухавши суддю доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 в підтримку апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Норми ст.177 КПК України передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, дотримався вимог ст.ст.132, 176-178, 183, 194 КПК України.
В свою чергу, як убачається з матеріалів судового провадження №282/621/25, в провадженні ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12025060620000038 від 11.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Згідно змісту клопотання, досудовим розслідування встановлено, що 10.05.2025, близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Passat», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та рухався ним по вулиці Бердичівській, в межах населеного пункту с.Новий Любар Житомирського району Житомирської області.
В цей час та місці водій ОСОБА_8 , під час руху по асфальтобетонному покритті, на не освітлювальній ділянці автодороги, в порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, при виникненні перешкоди для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який рухався по зустрічній смузі руху по проїзній частині дороги та який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
11.05.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
11.05.2025 начальник СВ ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернувся до відповідного слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При цьому, на думку апеляційного суду, клопотання слідчого (з доданими до нього матеріалами) є відповідним вимогам ст.184 КПК України, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відомості та обставини, які враховуються при обранні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
В свою чергу, у відповідності до матеріалів судового провадження №282/621/25, прийняте рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження доказів обґрунтованості підозри вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, та наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
Наявні у провадженні докази, як вважає апеляційний суд, переконливо вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про обрання запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг би вчинити вище зазначене кримінальне правопорушення.
На переконання апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується сукупністю доказів, які були долучені до клопотання слідчого, та об'єктивно на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної останньому, і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа може бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
В свою чергу, як вважає суд апеляційної інстанції, матеріали провадження об'єктивно вказують на наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на відповідних учасників кримінального провадження, як і вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, на думку апеляційного суду при обранні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_8 , фактичні обставини його вчинення, наслідки, суспільну небезпеку, тощо.
Крім того, як убачається з матеріалів провадження, інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.286-1 КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України, є тяжким, санкція якого передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому апеляційний суд погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного ОСОБА_8 , переховуватися від органу досудового розслідування чи суду.
Крім того, в даному випадку слід врахувати і ті обставини, що підозрюваний в попередньому неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, як і те, що ОСОБА_8 судом позбавлений права керуванням транспортним засобом строком на 5 років (а.п.58), разом з цим, незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності та наявність обвинувального акту в Любарському районному суді (невиконання рішення суду саме в частині позбавлення права керування транспортним засобом), підозрюється у вчиненні інкримінованого правопорушення пов'язане саме з порушенням правил безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобам в стані сп'яніння, що опосередковано підвищує процесуальний ризик можливого ухилення (переховування) підозрюваного від органу досудового розслідування/суду.
Наведені обставини, як і встановлена об'єктивна схильність підозрюваного до вчинення правопорушень пов'язаних з свідомим неодноразовим порушенням правил безпеки дорожнього руху, фактично системно прогресуючі тенденції вчинення правопорушень в бік тяжкості суспільно небезпечних діянь, переконливо свідчить про можливість останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Також, апеляційний суд погоджується і з наявністю процесуального ризику вчинення підозрюваним спроб протиправного впливу на відповідних учасників (свідків) кримінального провадження будь яким шляхом для зміни, відмови від показів останніх. В даному випадку, слід врахувати і стадію досудового розслідування у цьому провадженні, яка потребує з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційні посилання сторони захисту на не доведеність таких ризиків є об'єктивно безпідставними.
Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність органом досудового розслідування, процесуальних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Докази, які містяться в матеріалах судового провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками, конкретними обставинами провадження та з урахуванням особи підозрюваного, переконливо виключає можливість обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що з огляду на встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які об'єктивно існують, підозру останнього у вчиненні кримінального правопорушення, а також завдання даного кримінального провадження, які зводяться, в тому числі, до притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, тому обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою, забезпечить та гарантуватиме належну процесуальну поведінку та буде сприяти забезпеченню досягнення завдань даного кримінального провадження на цій стадії.
При цьому, апеляційні посилання сторони захисту (в суді апеляційної інстанції) на те, що підозрюваний є раніше не судимим (не притягувався до кримінальної відповідальності), має сталі соціальні зв'язки - одружений, на утриманні має неповнолітню доньку 15 років та важко хвору тещу, як і факт примирення підозрюваного з потерпілими, відшкодування певних коштів потерпілим, як і визнання останнім вини, не спростовують вище наведеного, як і не є об'єктивними підставами для обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу.
Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосований винятковий запобіжний захід як тримання під вартою.
В свою чергу, будь-які медичні висновки про неможливість утримання ОСОБА_8 за станом його здоров'я в умовах слідчого ізолятору - відсутні.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На момент апеляційної перевірки матеріалів провадження, вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування.
Отже, істотних порушень кримінального процесуального закону в частині визначення міри запобіжного заходу, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Любарського районного суду Житомирської області від 13.05.2025, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :