Справа № 161/11609/25 Провадження №11-сс/802/321/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
18 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
слідчої ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ( в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_9 ( в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2025 року (ЄРДР №12025030580001106),
Ухвалою слідчого судді міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2025 року задоволено частково клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 , про застосування підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, тобто до 11 липня 2025 року включно, з можливістю внесення застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) гривень, з покладенням, у разі її внесення, відповідних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим та прокурором надано докази про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, а тому прийшов до висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у зв'язку з чим застосував даний запобіжний захід.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 30 днів. Посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а клопотання про застосування запобіжного заходу безпідставно задоволено, оскільки, стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які скаргу підтримали з викладених в ній підстав, прокурора, яка заперечила доводи апеляційної скарги та просила залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до ст.194 КПК України, правильно прийшов до висновку, про необхідність задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Як вбачається із матеріалів справи, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий та прокурор довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що підозрюваний ОСОБА_8 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховано судом і те, що ОСОБА_8 , в даний час підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачене покарання на строк від 6 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, не працює, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, та наявність доведених в судовому засіданні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що останній перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя, без належного обґрунтування послався на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які нічим не підтверджені, на увагу суду не заслуговують, оскільки повністю спростовується матеріалами провадження, які фактично вказують про протилежне. А тому, такі доводи сторони захисту, з урахуванням наведених вище мотивів не дають жодних підстав для відмови в задоволенні клопотання слідчого та застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою.
Твердження сторони захисту, що цілодобовий домашній арешт зможе запобігти ризикам, визначеним у ст.177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки враховуючи встановлені обставини, обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, а також особу підозрюваного, вони є непереконливими.
Медичних протипоказань утриманню підозрюваного у СІЗО в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Разом з тим, відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя обґрунтовано визначив розмір застави, який відповідає вимогам п.2 ч.5 ст.182 КПК України, з чим повністю погоджується і апеляційний суд.
Таким чином, доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду, з урахуванням наведених вище мотивів, не зменшують доведених в ході розгляду справи стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п.1,3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України та не дають жодних підстав для відмови в задоволенні клопотання слідчого та застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, як про це просить захисник.
Будь-яких порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 30 днів, тобто до 11 липня 2025 року включно, з можливістю внесення застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) гривень, з покладенням, у разі її внесення, відповідних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді