СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/10064/25
пр. № 2/759/4993/25
18 червня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Бетіна М.О., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2025 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1668977 від 02.08.2024 року у розмірі 84 300,00 грн., яка складається з 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом, 61 800,000 грн. - заборгованість за процентами, 7 500,00 грн. - штрафні санкції.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 02.08.2024 року було укладено договір про надання кредиту за продуктами «NEwShort», згідно умов якого відповідач отримав кредит строком на 360 календарних днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами Кредитного договору.
Кредитодавець свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору. Проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка становить 84 300,00 грн., з яких: 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом, 61 800,000 грн. - заборгованість за процентами, 7 500,00 грн. - штрафні санкції, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено повідомити відповідача ОСОБА_1 про розгляд даної справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Крім того, додатково копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу ОСОБА_1 на його останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА та Єдиного державного демографічного реєстру - АДРЕСА_1 .
Згідно наявних у матеріалах справи доказів, поштовий конверт повернувся до суду без вручення. На довідці про причини повернення / досилання стоять відмітки «повертається» та «за закінченням терміну зберігання».
Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Також відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за останнім відомим місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні не подавалися.
Представник позивача просить розгляд справи проводити без його участі, позовну заяву підтримує, просить задовольнити у повному обсязі.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Так, за ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 02.08.2024 року було укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «New Short», згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 5 000,00 грн., строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом 1,5 % в день та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами Кредитного договору.
Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором НОМЕР_4, який відправлено 02.08.2024 року о 03:47:38, ОСОБА_1 .
Також між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладення додаткової угоди щодо збільшення суми кредиту до договору про споживчий кредит №1668977 від 02.08.2024 року, згідно якої ліміт кредитування може бути збільшено до 15 000,00 грн. Паспорт споживчого кредиту підписано позичальником електронним підписом одноразового ідентифікатора Р577, 03.08.2024 року 17:35:42.
Крім того, 03.08.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до Договору №1668977 про надання споживчого кредиту за продуктом «New Short» від 02.08.2024 року, згідно умов якої сторони збільшили суму кердитування до 10 00,00 грн., виклали п.1.2 Договору в новій редакції: «1.2 Сума кредиту (загальний розмір) складає 15 000,00 грн». Денна процентна ставка складає 1,49 % в день.
Додаткова угода підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_5 03.08.2024 року 17:35:54 ОСОБА_1 .
Факт зарахування коштів у розмірі 5 000,00 грн. підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250410-35 від 10.04.2025 року, яке на підставі укладеного між ним та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_1 від 2024-04-01, згідно якого було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 02.08.2024 року 03:49:09 на суму 5 000,00 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» b977ba71-2a5a-4d21-a84c-ae076ab6f8e6. Номер транзакції в системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 7e10f97afdc524b4373b5a4f30befdf6. Session ID 026045428093. Сайт торгівця htpp://selfiecredit. Код авторизації 331909. Банк - еквайер АТ «ПУМБ». Призначення платежу: зарахування на карту, маска картки НОМЕР_2 .
Факт зарахування коштів у розмірі 10 000,00 грн. підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250410-36 від 10.04.2025 року, яке на підставі укладеного між ним та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_1 від 2024-04-01, згідно якого було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 03.08.2024 року 17:36:07 на суму 10 000,00 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» 6d5efe79-742c-4bd8-a53b-d7a032ef50d6. Номер транзакції в системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» d55026e8e45fb4b6720c7ec30275d4bd. Session ID 026076422724. Сайт торгівця htpp://selfiecredit. Код авторизації 673934. Банк - еквайер АТ «ПУМБ». Призначення платежу: зарахування на карту, маска картки НОМЕР_2 .
Реквізити картки НОМЕР_2 були зазначені ОСОБА_1 при укладення кредитного договору, що відображено у п. 2.1 договору.
Таким чином, судом встановлено, що вимоги кредитного договору та додаткової угоди до нього ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало, зарахувавши на зазначений ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у загальному розмірі 15 000,00 грн., що відповідає умовам договору про надання споживчого кредиту та додатково угоди до нього.
За правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, відповідачем підписано Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» за допомогою одноразового ідентифікатора НОМЕР_4, який відправлено 02.08.2024 року о 03:47:38. А також підписано додаткову угоду до цього договору 03.08.2024 року за допомогою одноразового ідентифікатора НОМЕР_5, який відправлено 03.08.2024 року о 17:35:54.
Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За правилами ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
До матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» по кредитному договору №1668977, у відповідності до якого заборгованість відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору становить 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 61 800,00 грн. - заборгованість по процентах, нарахованих за користування кредитом.
Як вбачається із даного розрахунку заборгованості, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» здійснювало нарахування процентів на кредитну заборгованість ОСОБА_1 з 02.08.2024 року по 05.05.2025 року, тобто у межах строку, на який було укладено кредитний договір.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув отримані у кредит грошові кошти та сплатив проценти за користування цими коштами.
Відсутність грошових коштів не звільняє його від обов'язку погасити борг за укладеним договором. Суд звертає увагу, що протягом розгляду справи відповідачем не подано пояснень чи письмових доказів на підтвердження неможливості виконання умов договору.
Судом встановлено, що на підставі укладеного кредитного договору та додаткової угоди до нього відповідач зобов'язався повернути кредит та відсотки за користування ним, однак свого зобов'язання вчасно не виконав, кредит не повернув, нараховані відсотки не сплатив.
Так як відповідачем порушене зобов'язання з повернення кредитних коштів, що встановлені умовами Договору, тому суд вважає, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань у відповідача виник перед позивачем обов'язок щодо повернення отриманих у кредит грошових коштів та процентів за їх користування, що складає 76 800,00 грн.
Разом з тим не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо покладення на відповідача обов'язку щодо сплати нарахованих штрафних санкції на суму 7 500,00 грн.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За вказаних обставин, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих штрафів за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «New Short» від 02.08.2024 року не має, а тому у вказаній частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.
Позивач надає суду платіжну інструкцію №180 від 28.04.2025 року, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» здійснило платіж у розмірі 2 422 гривень 40 копійок із призначенням платежу «… Судовий збір, за позовом ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягн.боргу, Святошинський районний суд міста Києва».
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 2 206,80 грн.
Крім того, у поданому позові позивач просить стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, у матеріалах справи містяться: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7538/10 адвоката Жевеги К.В.; довіреність від 10.04.2025 року, якою ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» уповноважило адвоката Жевегу К.В. бути представником ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»; договір про надання правничої допомоги №10.03.2025, що укладений між Адвокатським Бюро «СВК ПАРТНЕРС» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»; акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 29.04.2025 року про надання правових та юридичних послуг по боржнику ОСОБА_1 на загальну суму 2 500,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Так, учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом. Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19).
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходили заперечення щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 500, 00 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 43979069, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївський узвіз, буд. 1А) заборгованість у розмірі 76 800 (сімдесят шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з яких: 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 61 800,00 грн. - заборгованість за процентами.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 43979069, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївський узвіз, буд. 1А) судові витрати у межах сплаченого судового збору у розмірі 2 206 (дві тисячі двісті шість) гривень 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 43979069, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївський узвіз, буд. 1А) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18 червня 2025 року.
Суддя Н.О.Горбенко