Ухвала від 16.06.2025 по справі 737/747/24

Справа № 737/747/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/406/25

Категорія - ч.4 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12024270340001249 від 19 квітня 2024 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2025 року стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Куликівка Чернігівської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 15.05.2003 Куликівським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;

2) 19.04.2006 Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі;

3) 13.10.2009 Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

4) 03.10.2014 Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 роки 9 місяців позбавлення волі;

5) 20.03.2018 Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі;

6) 12.06.2018 Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

7) 21.10.2019 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 17.02.2023 з місць позбавлення волі у зв'язку з відбуттям строку покарання;

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України,

УСТАНОВИЛА:

Вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Початок строку відбування покарання постановлено обчислювати з дня фактичного затримання обвинуваченого.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 4543 грн 68 коп.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270340001249 від 19 квітня 2024 року, в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України за епізодами, які мали місце 04.05.2024 завдана шкода становить 2500 грн, де потерпілою є ОСОБА_8 , 04.05.2024 завдана шкода становить 2400 грн, де потерпілим є ОСОБА_9 та за епізодом, який мав місце 08.05.2024, завдана шкода становить 1800 грн, де потерпілою є ОСОБА_10 - закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Питання про долю речових доказів і документів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Місцевим судом ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що 19.04.2024, близько 15 год 20 хв, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, знаходячись біля буд. АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «Вixs Qualifyer 100», вартістю 7000 грн 00 коп, що належить ОСОБА_11 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Своїми діями, які полягали в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

20.04.2024, близько 11 год 00 хв, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, знаходячись біля Комунального закладу «Центр культури, дозвілля і творчості» Куликівської селищної ради, що за адресою: буд. 112 по вул. Миру в с-щі. Куликівка Чернігівського району Чернігівської області, шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «Toprider МТВ», вартістю 7045 грн 50 коп, що належить ОСОБА_12 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Своїми діями, які полягали в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

08.05.2024, близько 03 год 30 хв, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, знаходячись в під'їзді буд. АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «Serious rockville» діаметр коліс 27,5, рама 19.5, вартістю 7992 грн 00 коп, що належить ОСОБА_13 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Своїми діями, які полягали в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Після цього, 13.07.2024, близько 17 год 00 хв, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, знаходячись в під'їзді буд. АДРЕСА_4 , шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «Formula 26» модель «Mystique 2.0 2019 АМ 14G» діаметр коліс 26, рама 18, вартістю 5066 грн 66 коп, що належить ОСОБА_14 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Своїми діями, які полягали в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Також органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні крадіжок за наступних обставин.

04.05.2024, близько 18 год 00 хв, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, знаходячись біля буд. АДРЕСА_5 , шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «GT Backwoods 26», вартістю 2500 грн 00 коп, що належить ОСОБА_8 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на вказану суму.

В подальшому, 04.05.2024, близько 22 год 00 хв, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, проник на територію домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , звідки таємно викрав велосипед марки «Beretta TRX 100», діаметр коліс 24 дюйми, вартістю 2400 грн 00 коп, що належить ОСОБА_9 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 08.05.2024, близько 03 год 00 хв, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, знаходячись біля буд. АДРЕСА_6 , шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «FST 500», вартістю 1800 грн 00 коп, що належить ОСОБА_15 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Дії ОСОБА_7 за вищевказаними епізодами органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вважає вирок суду занадто суворим та просить застосувати до нього ст. 69 КК України. Наголошує на його незадовільному стані здоров'я та на наявності ряду тяжких захворювань.

Обвинувачений ОСОБА_7 бу належним чином повідомлений про дату та розгляд справи, з проханням про доставку не звертався.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України судом першої інстанції за згодою учасників судового провадження було визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, вини обвинуваченого у його вчиненні, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ретельно досліджені і перевірені в судовому засіданні та об'єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження не оспорюються, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Апеляційний суд відмічає, що доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, є правильною, і його дії органом досудового розслідування кваліфіковані вірно.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України належать до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, не одружений, утриманців не має, перебуває на обліку в лікаря нарколога, характеристику обвинуваченого за місцем проходження служби, врахував обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, обставини, що обтяжують покарання, а саме, рецидив злочинів та обґрунтовано дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті.

Що стосується покарання, призначеного обвинуваченому, то воно визначене судом з урахуванням ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних щодо особи обвинуваченого, наявності обставин, які пом'якшують покарання та обставин, які його обтяжують.

Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, вбачається, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Вказаний висновок узгоджується з нормами ст. 65 КК України, в якій зазначено, що суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити із класифікації злочинів, критерії якої передбачені ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.

Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання: передбачено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Оскаржуючи вирок суду апелянт вважає, що існують підстави для призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, однак колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин , що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ... , суд умотивувавши своє рішення, може крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, ... , призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК. Таким чином, головною ознакою застосування положень ч.1 ст. 69 КК України окрім корупційних кримінальних правопорушень, або кримінальних правопорушень пов'язаних з корупцією є не просто наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення .

Верховний Суд в своїх рішеннях (Постанова від 27.04.2021 року по справі № 712/4384/20) неодноразово зазначав, що підставами для застосування ст.69 КК України є встановлення не лише наявності кількох пом'якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що ці обставини, а також дані про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, в своїй сукупності та співвідношенні істотно не знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та не свідчать про можливість застосування вимог ч.1 ст. 69 КК України

Перевіривши вирок, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про невідповідність покарання тяжкості та особі обвинуваченого є необґрунтованими, висновків суду не спростовують, оскільки судом першої інстанції в повній мірі установлено та належним чином оцінено і враховано всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при призначенні особі покарання, та призначив покарання у виді позбавлення волі у мінімальних розмірах.

Апеляційний суд вважає, що таке покарання є законним, справедливим, буде відповідати тяжкості правопорушень, сприятиме виправленню винуватого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Надавши правову оцінку зазначеним судом відомостям та доказам на їх підтвердження, що містяться в матеріалах кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а тому апеляційні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку у зв'язку з суворістю призначеного покарання, як про те зазначено в апеляційній скарзі, оскільки ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого та наявність обставини, що пом'якшує покарання місцевим судом враховані і підстав для застосування ст. 69 КК України та пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання також не вбачає.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, викладеною у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021, частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто такі обставини або сукупність обставин мають одночасно відповідають двом умовам: вони визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положення ст. 69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Суд, застосовуючи положень ст. 69 КК України при призначенні покарання, зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що його пом'якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.

В той час, встановлена у даному кримінальному провадженні обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 - щире каяття, за своєю суттю не є тим, що істотно знижує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим діянь. Його наявність сама по собі не тягне за собою безумовного застосування ст. 69 КК України та призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті кримінального закону.

Встановлені обставини дають підстави колегії суддів вважати, що призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої у санкції ч. 4 ст. 185 КК України не сприятиме виправленню обвинуваченого, а також може створити у обвинуваченого та інших осіб схильність до вчинення аналогічних злочинів, хибне уявлення про безкарність за вчинення злочинів, і не буде запобігати вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, враховуючи наведене, зважаючи на обставини справи, дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав вважати призначене судом покарання несправедливим через його суворість та пом'якшення цього покарання, із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції інкримінованої статі, не вбачає.

Порушень місцевим судом вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , а вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2025 року стосовно нього - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4