17 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/30102/23
Провадження № 22-ц/820/1252/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.,
з участю позивача та його представника,
представника відповідача,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року, суддя Чевилюк З.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
встановив:
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю його та відповідача. В порядку поділу спільного сумісного майна членів однієї сім'ї, просив суд визнати за ним право власності на спірної квартири.
В обґрунтування позову вказав, що він з відповідачем, яка є його матір'ю, протягом 2013-2016 років набули за спільні кошти двокімнатну кв. АДРЕСА_1 .
Житло було придбано на первинному ринку продажу нерухомості, шляхом укладення договору пайової участі на фінансування будівництва квартири з ЖБК «ЖК Мирний». Сторони прийняли спільне рішення про укладення договору з ЖБК на ім'я ОСОБА_2 , оскільки у позивача були незавершені судові справи з першою дружиною.
Сторони в 2013 році прийняли рішення про придбання спірної квартири у спільну власність та її послідуюче використання для проживання неповнолітньої на той час сестри позивача та дочки відповідача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після укладення договору по придбанню житла ОСОБА_2 повернулася в Італію, де постійно проживала та працювала.
Він, за відсутності відповідача, маючи генеральну довіреність від неї, самостійно вирішував усі питання, що стосуються новопридбаної квартири, зокрема, сплату пайових внесків за квартиру, подання/отримання усіх необхідних документів в житловому кооперативі, оформлення лічильників на електроенергію, газ, водопостачання, підписував договори з організаціями по наданню комунальних послуг, провів реєстрацію права власності після здачі квартири в експлуатацію, організував та здійснив капітальний ремонт квартири. Ремонтні роботи здійснював власними силами та із залученням найманих працівників за рахунок коштів обох сторін.
Ним було витрачено кошти на придбання будівельних матеріалів у будівельному гіпермаркеті «Епіцентр», придбання сантехніки та опалення у квартиру, проведення електромонтажних, штукатурних та малярних робіт тощо.
Крім того, він фактично здійснював опіку відносно своєї неповнолітньої неповнорідної сестри ОСОБА_3 , ніс усі витрати, пов'язані з утриманням квартири та оплатою комунальних послуг.
Однак, у березні 2023 року ОСОБА_2 обмежила його у праві користування спірним житлом, що стало причиною його звернення з даними позовом до суду.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.03.2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем обставин щодо його участі в придбанні та ремонті кв. АДРЕСА_1 .
На думку суду, здійснені позивачем витрати на утримання квартири, можуть бути компенсовані за рахунок власника квартири за умови доведеності джерела походження цих коштів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування скарги послався на неправильну оцінку доказів судом, необґрунтоване відхилення його клопотань про дослідження доказів.
Суд не надав належної правової оцінки тій обставині, що він здійснював виховання та фактично виконував батьківські обов'язки відносно дочки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , 1997 року народження, займався вирішенням усіх питань, пов'язаних із придбанням спірної квартири та проведенням її ремонту.
Надані відповідачем кошти були компенсацією позивачу витрат, понесених ним на утримання ОСОБА_4 , яка є його неповнорідною сестрою.
Відповідачем не надано у справу доказів про те, що отримані нею доходи в Італійській Республіці було витрачено на придбання спірної квартири та проведення в ній ремонту.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити без змін оскаржуване судове рішення. Вказала, що апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки спірна квартира була придбана за її кошти, доказів зворотного, а також, що вказана квартира була придбана за рахунок спільної праці сторін, позивачем не надано.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Представник відповідача в суді проти позову заперечив, підтримав оскаржуване судове рішення.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , яка також є матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Довідкою голови ЖБК «Мирний» від 16.03.2015 року, виданою на ім'я ОСОБА_2 , підтверджено здійснення повного розрахунку нею за умовами договору про сплату пайових внесків з будівництва квартири, розташованої в АДРЕСА_2 , в сумі 327810 грн.
Право власності на кв. АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 02.04.2015 року.
Відповідач отримувала офіційний дохід в Італійській Республіці: 2009 рік-231,06 євро, 2010 рік-12372,92 євро, 2011 рік-12013 євро, 2012 рік-12935,96 євро, 2013 рік-13440,52 євро, 2014 рік-13732,93 євро, 2015 рік-13735,05 євро, 2016 рік - 13329 євро, 2017 рік - 13656 євро.
Згідно з інформацією, отриманою з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, за період з 1 кварталу 2010 року по 4 квартал 2014 року ОСОБА_1 отримано дохід: 4 квартал 2010 року у розмірі 253,96 грн., 1 квартал 2013 року-78993,20 грн. від продажу рухомого майна, 1 квартал 2013 року-1190 грн. у вигляді заробітної плати від ТОВ «Хмельницькі напівфабрикати», 2 квартал 2013 року-2975 грн. у вигляді заробітної плати ТОВ «Хмельницькі напівфабрикати», 3 квартал 2013 року-1810,87 грн. у вигляді заробітної плати ТОВ «Хмельницькі напівфабрикати», 4 квартал 2013 року-1875,48 грн. у вигляді заробітної плати ТОВ «Хмельницькі напівфабрикати», 1 квартал 2014 року-1920 грн. у вигляді заробітної плати ТОВ «Хмельницькі напівфабрикати», за період з 1 кварталу 2015 року по 4 квартал 2016 року інформація про доходи відсутня.
Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в суді підтвердили участь ОСОБА_1 у здійсненні витрат на ремонт спірної квартири, безпосередню участь у проведенні ремонту, оздобленні квартири, фінансуванні витрат на придбання квартири. Зазначили, що вказана інформація стала їм відома із слів ОСОБА_1 .
Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , які є братом і сестрою позивача, вказали, що ОСОБА_2 купувала квартиру виключно для себе. Матір самостійно фінансувала як придбання квартири, так і її ремонт, постійно фінансово підтримувала позивача, передавала кошти з продуктовими передачами. ОСОБА_2 також передавала ОСОБА_5 частину грошей на зберігання.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (частина 2 статті 3 СК України).
Статтею 9 СК України встановлено коло осіб, сімейні особи між якими регулюються СК України, зокрема це подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі.
Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї», членами сім'ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 року у справі №205/4245/17 (провадження №61-17628св19).
Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (стаття 25-1 КЗпП України).
Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім'ї суб'єкта, зазначеного у частині 1 статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб'єкта. Члени сім'ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб'єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб'єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні стосунки могли нормально розвиватись, а члени сім'ї могли спілкуватись одне з одним. Поняття сімейного життя є автономним. Відповідь на питання, існує чи ні сімейне життя, залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв'язків та стосунків (постанова Верховного Суду від 25.12.2024 року у справі №209/2893/22).
Відповідно до положень статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира АДРЕСА_1 , була набута ОСОБА_2 шляхом сплати нею пайових внесків у ЖБК «Мирний».
Сторонами визнано, що ОСОБА_2 на період придбання спірної квартири та її оформлення проживала в Італійській Республіці.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що сторони є членами однієї сім'ї, позаяк наявність кровного споріднення за відсутності інших ознак сім'ї, в тому числі спільного проживання та ведення господарства саме по собі не є безумовною підставою для висновку про існування сім'ї.
Проживання ОСОБА_1 з неповнорідною сестрою ОСОБА_3 , яка є дочкою ОСОБА_2 , також не свідчить про існування сім'ї між сторонами.
Відсутність спільного фінансування сторонами придбання квартири та спільної праці сторін щодо її ремонту також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які ствердили, що відповідач придбала спірну квартиру за власні кошти.
При цьому, ОСОБА_1 не надав суду об'єктивних даних щодо наявності у нього відповідних коштів для фінансування будівництва квартири та її послідуючого ремонту. В той же час, наявні у справі письмові докази, зокрема, інформація з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, вказує на відсутність у позивача достатніх коштів для фінансування вказаних вище витрат.
В той же час, позивач в суді не зміг пояснити та надати відповідних доказів на підтвердження обставин щодо конкретної суми власних коштів, які було ним спрямовано на придбання та ремонт спірного житла, починаючи з 2013 року та їх походження.
Відсутні у справі також і докази щодо спільної праці позивача і відповідача, в результаті якої спірне майно було придбано.
Надані позивачем видаткові накладні та документи на придбання будівельних матеріалів не підтверджують факту набуття спірної квартири за спільні кошти позивача та відповідача, за рахунок їх спільної праці, оскільки позивачем не доведено джерел походження таких коштів та спільної з відповідачем праці для ремонту спірної квартири.
Не спростовують висновків суду також й інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 червня 2025 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова