Номер провадження: 22-ц/813/4916/25
Справа № 522/13900/24-Е
Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
12.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю.П., Карташова О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Нечитайло А.Ю,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,
на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року,
за позовною заявою ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту,
В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту, в обґрунтування якої зазначила, що 25.06.2009 року Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (наразі - Приморський ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) була винесена постанова про накладення арешту АН №308838 відносно ОСОБА_1 .
Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заброн відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта на 191/3000 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт, на підставі постанови АН №308838, виданої 25.06.2009 року Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції
Посилається, що 17 травня 2024 року адвокат Шалько О.А., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до відповідача з адвокатським запитом щодо отримання інформації за виконавчими провадження відносно боржника ОСОБА_1 .
У відповідь на вказаний запит відповідач повідомив, що за Інформаційною довідкою при примусовому виконанні виконавчого провадження постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН №308838 від 25.06.2009 року Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме на 191/3000 частин квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер обтяження 32486670). На теперішній час матеріали виконавчого провадження згідно п.1 с. ХІ наказу від 07.06.2017 року №1829/5 «Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» знищені за закінченням терміну зберігання, в зв'язку з чим надати інформацію щодо виконавчого провадження та інформацію щодо підстав накладення арешту не надається можливим.
10 червня 2024 року адвокат Шалько О.А., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до відповідача з заявою про скасування арешту. Однак, відповідно до відповіді відповідача від 15.07.2024 року №122642, відомості щодо виконавчого провадження, при виконанні якого державним виконавцем винесено постанову АН №308838 про накладення арешту на майно боржника, Електронна система «Спецрозділ» не обліковує, так як в період 2009 року не була запроваджена.
У відповіді на адвокатський запит адвоката Шалько О.А., діючої в інтересах позивача, від 10 червня 2024 року Приморським районним судом м. Одеси повідомлено, що згідно даних Автоматизованої системи документообігу суду - комп'ютерної програми «Д-З», за останні 10 років не виявлено судових справ, що розглядалися Приморським районним судом м. Одеси, за участю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якості обвинуваченої особи або відповідачки, відповідно стосовно останньої Приморським районним судом м. Одеси не ухвалювались судові рішення у вказаний період, та не видавались виконавчі листи.
Позивач вважає, що на підставі вищевказаних документів взагалі неможливо стверджувати, що ОСОБА_1 є належним боржником в рамках виконавчого провадження якого був накладений арешт, так як ідентифікуючими ознаками боржника у такому виконавчому провадженні є лише прізвище, ім'я та по-батькові, що свідчить про можливість відкриття виконавчого провадження відносно особи, що має тотожне ПІБ та відповідно не є належним боржником.
Оскільки підстави для арешту належного позивачу нерухомого майна відсутні та позивач позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном, яке належить їй на законних підставах, на власний розсуд, враховуючи неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, позивач вважає, що вимога позивача щодо зняття арешту та заборони відчуження з об'єкта обтяження є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
ОСОБА_1 просила зняти арешт з 191/3000 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , що накладений на підставі постанови АН №308838, виданої 25.06.2009 року Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (номер запису про обтяження 32486670, дата, час державної реєстрації:25.06.2009 року 17:29:50, відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8835835, 25.06.2009 17:29:50).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту закрито.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що позивачка, як боржник у виконавчому провадженні, в рамках якого було накладено арешт на її нерухоме майно та який вона просить скасувати, не може звертатися до суду з позовом про зняття арешту, законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в позовному провадженні, отже такий позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року у справі № 522/13900/24-Е та направити справу для продовження її розгляду до Приморського районного суду м. Одеси, посилаючись на порушенням судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент пред'явлення позову у скаржника була відсутня можливість обрати такий судовий захист, як оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, так як на момент звернення до суду позивачу не було відомо ані номер справи, ані суд, який виніс відповідне рішення, на підставі якого був виданий виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження та накладено арешт.
Зазначає, що Приморський районний суд м.Одеси листом від 26.12.2024 за № 5/343/2024 повідомив про те, що Приморським районним судом м.Одеси 25 квітня 2008 року був виданий судовий наказ, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ЗАТ «Український мобільний зв'язок» в особі Одеської філії ЗАТ «УМ3» заборгованість за надані послуги мобільного телефонного зв'язку та договірні санкції у сумі 2927,51 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 25,50 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 15 грн, а разом 2968,01 грн.
Відповідно до листа ПрАТ «ВФ Україна» від 07.01.2025 № FD-25-00198 ПрАТ «ВФ Україна», що є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «УМ3», заборгованість ОСОБА_1 перед ПрАТ «ВФ Україна» згідно судового наказу №2-н-3966/2008 від 25.04.2008 року, погашена у повному обсязі 10.09.2009 року.
Вважає, що враховуючи, що інша інформація щодо наявності винесених рішень відносно ОСОБА_1 відсутня, з урахуванням дати видачі вищенаведеного судового наказу, можна зробити висновок, що арешт на майно скаржника, був накладений в рамках виконавчого провадження, яке було відкрито на підставі вказаного судового наказу. При цьому, заборгованість відповідно до вищевказаного судового наказу була у повному обсязі погашена ще у 2009 році.
Приморський районний суд м. Одеси відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України мав можливість відмовити у відкритті провадження у справі, а натомість відкрив провадження та розглядав справу протягом 7 місяців (з поверненням на стадію підготовчого провадження) і вже на стадії розгляду справи по суті закрив провадження. Крім того, інформація щодо наявності винесених рішень відносно ОСОБА_1 , окрім судового наказу, заборгованість за яким погашена, відсутня, а тому наявність такого арешту з 2009 року є необґрунтованою, незаконною та такою, що перешкоджає скаржнику вільно користуватися своїм майном.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.03.2025 року Приморському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) роз'яснювалося право подання до апеляційного суду пояснення у письмовій формі з приводу апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження від 28.03.2025 року отримала 29.03.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) копію ухвали про відкриття провадження від 28.03.2025 року та копію апеляційної скарги отримав 29.03.2025 року та 26.03.2025 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, судову повістку отримала 29.04.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судову повістку отримав 29.04.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином та у встановленому законом порядку, відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Від представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 06.05.2025 року до апеляційного суду надійшло клопотання про долучення доказів, представник позивача просила долучити до матеріалів справи № 522/13900/24-Е копію відповіді Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) від 10.04.2025 року №69764/ВІ.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.06.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в долученні зазначеного доказу, оскільки зазначений доказ отримано після постановлення судом 19 березня 2025 року оскаржуваної ухвали по справі, крім того обставини, викладені у відповіді Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 10.04.2025 року, вже зазначалися при розгляді справи судом першої інстанції.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні просила задовольнити апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (постанова Верховного суду від 19.01.2022 року у справі №577/4541/20).
Оскільки позивачка, як боржник у виконавчому провадженні, в рамках якого було накладено арешт на її нерухоме майно та який вона просить скасувати, не може звертатися до суду з позовом про зняття арешту, законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в позовному провадженні, такий позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки №379053394 від 17.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта на 191/3000 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт, на підставі постанови АН №308838, виданої 25.06.2009 Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.
Приморський відділ державної виконавчої служби м.Одеси листом №8777 від 23.05.2024 на адресу адвоката Шалько О.А. повідомив, що за Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при примусовому виконанні виконавчого провадження постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН №308838 від 25.06.2009 Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме на 191/3000 частин квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер обтяження 32486670). На теперішній час матеріали виконавчого провадження згідно п.1 ч. ХІ наказу від 07.06.2017 року №1829/5 «Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» знищені за закінченням терміну зберігання, в зв'язку з чим надати інформацію щодо виконавчого провадження та інформацію щодо підстав накладення арешту не надається можливим.
Приморський районний суд м.Одеси листом від 26.12.2024 за № 5/343/2024 на адресу адвоката Шалько О.А. повідомив про те, що відповідно до алфавітних покажчиків по цивільним справам Приморського районного суду м.Одеси за 2005-2010 роки, в провадженні Приморського районного суду м.Одеси (с. Кічмаренко С.М.) перебувала цивільна справа № 2-н-3966/2008 року за заявою ЗАТ «Український мобільний зв'язок» про видачу судового наказу до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за письмовими договорами про надання послуг мобільного телефонного зв?язку та додатковими угодами до них у розмірі 2927,51 грн.
Приморським районним судом м.Одеси 25 квітня 2008 року був виданий судовий наказ, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Одеса, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ЗАТ «Український мобільний зв'язок» в особі Одеської філії ЗАТ «УМ3» заборгованість за надані послуги мобільного телефонного зв'язку та договірні санкції у сумі 2927,51 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 25,50 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 15 грн, а разом 2968,01 грн.
Відповідно до листа ПрАТ «ВФ Україна» від 07.01.2025 № FD-25-00198 ПрАТ «ВФ Україна» (23.05.2017 перейменоване із ПрАТ «МТС Україна»), що є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «УМ3», заборгованість ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) перед ПрАТ «ВФ Україна» згідно судового наказу №2-н-3966/2008 від 25.04.2008 року, який було видано Приморським районним судом міста Одеси, погашена у повному обсязі 10.09.2009 року.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ОСОБА_1 була боржником по цивільній справі № 2-н-3966/2008 року за заявою ЗАТ «Український мобільний зв'язок» про видачу судового наказу до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за письмовими договорами про надання послуг мобільного телефонного зв?язку та додатковими угодами до них у розмірі 2927,51 грн і, відповідно, боржником у зазначеному виконавчому провадженні.
Розглядаючи спір за її позовом про зняття арешту, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Тобто вона не може бути позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Встановивши, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, а тому вона не може бути позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
Верховний суд у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 643/5147/23 зазначив, що «наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника у виконавчому провадженні, відомості щодо якого відсутні в органу виконавчої служби, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження на час звернення заявника із вказаною скаргою, відсутність фактичний майнових претензій стягувача, оскільки такий не встановлений ані судами попередніх інстанцій, ані вказаний Салтівським ВДВС. Незняття ДВС арешту з майна заявника саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'зання ДВС зняти арешт з майна боржника».
Посилання скаржника, що про існування судового наказу, заборгованість за яким була погашена скаржником, була отримана інформація вже в момент розгляду справи за позовом ОСОБА_1 , а на момент пред'явлення позову такої інформації у скаржника не було, зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17 червня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
О.Ю. Карташов