Номер провадження: 22-ц/813/4381/25
Справа № 522/21167/24
Головуючий у першій інстанції Косіцина В. В.
Доповідач Комлева О. С.
17.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бабійчук Ірини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2025 року про залишення заяви про зустрічне забезпечення позову без задоволення, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного майна подружжя, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного майна подружжя.
Також ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року заява ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволена частково. Накладений арешт на 1/2 частку ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Верра Фінанс» у розмірі 2 550 000,00 грн.
29 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про зустрічне забезпечення позову, у якому просила вжити заходи зустрічного забезпечення позову та зобов'язати ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 2 550 000,00 грн. протягом 10-ти днів з моменту постановлення ухвали про зустрічне забезпечення позову.
В обґрунтування своєї заяви зазначила, що ТОВ «Верра Фінанс» здійснює господарську діяльність у сфері надання фінансових послуг, а чинним законодавством встановлено мінімальний розмір статутного капіталу, за наявності якого юридична особа може здійснювати діяльність в сфері фінансових послуг. Заявник зазначила, що такий статутний капітал має бути реально сформованим, сплаченим та вільним від обтяження.
Також, в якості обґрунтування заяви про зустрічне забезпечення позову, заявниця зазначила, що накладення арешту частку у статутному капіталі спричиняє репутаційні втрати для ТОВ «Верра Фінанс», а також, фінансові збитки.
Оскільки, ОСОБА_2 не має будь-якого майна на території України та є громадянином РФ, що може вказувати на те, що в майбутньому буде неможливо виконати рішення про відшкодування шкоди, що була завдана відповідач в результаті пред'явлення позову, ОСОБА_1 просила про зустрічне забезпечення позову.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2025 року заява ОСОБА_1 пр. зустрічне забезпечення позову залишена без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду, адвокат Бабійчук І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання про зустрічне забезпечення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права.
Протоколом автоматизованого розподілу від 20 лютого 2025 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді Дришлюка А.І. для розгляду справи (а.с. 167).
Ухвалою Одеського апеляційного суд від 14 березня 2025 року провадження за апеляційною скаргою адвоката Бабійчук І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 було відкрито, з зазначенням того, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників провадження (а.с. 183-185).
Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 23 квітня 2025 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С., у зв'язку з відрахуванням судді Дришлюка А.І. зі штату суду (а.с. 227, 228).
Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 29 квітня 2025 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. зі складом колегії суддів, з урахуванням навантаження на суддів Одеського апеляційного суду (а.с. 230).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 травня 2025 року цивільна справа за апеляційною скаргою адвоката Бабійчук І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 прийнята до провадження (а.с. 231).
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження, з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04, від 21 жовтня 2010 року).
У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Ухвали суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, зазначені у частині першій статті 353 ЦПК України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення.
Разом із тим, ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про зустрічне забезпечення позову у переліку ухвал, які зазначені у частині першій статті 353 ЦПК України, відсутня.
Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про зустрічне забезпечення не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення, тобто, оскарження такої ухвали у апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.
Аналогічний правовий висновок щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловив Верховний Суд в постанові від 17 березня 2021 року у справі № 439/1347/19.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
З урахуванням вищевикладеного, а також приймаючи до уваги, що провадження за апеляційною скаргою було відкрито, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження, оскільки ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про зустрічне забезпечення позову не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Бабійчук Ірини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2025 року про залишення заяви про зустрічне забезпечення позову без задоволення, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного майна подружжя - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 17 червня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький
______________________________________ С.М. Сегеда