18.06.25
22-ц/812/1082/25
Справа №483/1207/24
Провадження № 22-ц/812/1082/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
17 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
за участі представника позивача - Хорошун О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу
ОСОБА_1 ,
подану адвокатом Хорошун Оксаною Володимирівною
на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 квітня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шевиріною Т.Д., повний текст складено 15 квітня 2025 року, цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 .
У них народилась спільна донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі судового наказу виданого Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області 29 березня 2021 року з нього на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання доньки у розмірі частки його доходів.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 народилася інша дитина - ОСОБА_7 , на утримання якої він також сплачує аліменти в добровільному порядку.
Зазначає, що розмір аліментів який на теперішній час стягується з нього приводить його в скрутне матеріальне становище та ставить в нерівне положення дітей.
Крім того, державним виконавцем на нього накладено штрафи, у зв'язку із несплатою аліментів на користь відповідачки, і стягнення вказаних сум суттєво погіршило його матеріальне становище.
Враховуючи вищевикладене, просив змінити розмір аліментів, які стягуються із нього на підставі судового наказу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області по справі № 483/289/21 від 29 березня 2021 року на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини заробітку (доходу) боржника щомісячно на 16 відсотків щомісячно і до повноліття дитини.
Відкликати з виконання судовий наказ по справі № 483/289/21 виданий 25 березня 2021 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області та переданий для виконання в Очаківський міськрайонний відділ ДВС у Миколаївському районі Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Так, суд першої інстанції зазначав, що позивач обґрунтовує погіршення свого матеріального становища тим, що він сам протягом тривалого часу порушував право дитини - не сплачував аліменти, внаслідок чого зазнав фінансових санкцій, однак таке вказане свідчить про те, що погіршення фінансового стану позивача відбулось з його вини. за таких обставин суд не знайшов підстав для зменшення розміру аліментів.
Сам лише факт народження у 2020 році у позивача іншої дитини не може автоматично свідчити про погіршення його матеріального становища, за таких обставин суд не знайшов підстав для зменшення розміру аліментів.
Більш того, на час розгляду справи матеріальне становище відповідача не погіршилося, а навпаки покращилося, та питання щодо зменшення розміру аліментів фактично постало в період покращення матеріального становища відповідача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через адвоката Хорошун О.В. вказували, що рішення суду першої інстанції постановлено внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також з порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, тому просили про його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Вказує, що на виконання судового наказу про стягнення з аліментів на утримання доньки ОСОБА_1 по мірі можливості починає перераховувати аліменти.
При цьому ОСОБА_1 не відомо було тривалий час про виконавче провадження щодо нього про стягнення аліментів, оскільки у постанові про відкриття провадження та у супровідному листі була зазначена невірна адреса його реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , оскільки це не його адреса, а адреса стягувача ОСОБА_8 .
З 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 проходить службу в Збройних Силах України, виявив, що рахунок на який він отримує заробітну плату заблоковано, в зв'язку з наявністю виконавчого провадження №65047097.
Про існування виконавчого провадження про стягнення аліментів боржник ОСОБА_1 дізнався у серпні 2024 року, коли були заблоковані його рахунки на виплату заробітної плати.
16 вересня 2024 року представником боржника було подано заяву про здійснення перерахунку боргу по аліментам, в зв'язку з тим, що останній сплачував аліменти шляхом перерахування їх на картковий рахунок стягувача, а також про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій.
Зазначає, що ОСОБА_1 жодного разу не був повідомлений про наявність заборгованості зі сплати аліментів та про відкриття виконавчого провадження, все листування державного виконавця на ім'я ОСОБА_1 було надіслане за адресою ОСОБА_2 .
При цьому ОСОБА_2 знаючи, що на її картковий рахунок надходили кошти на утримання доньки ОСОБА_9 як аліментні зобов'язання не повідомила про це виконавця, як не повідомила виконавця про те, що боржник у справі не проживає та не зареєстрований за адресою зазначеною нею у заяві про відкриття виконавчого провадження, а виконавець в свою чергу не перевірив дану інформацію та не вчинив дій щодо повідомлення боржника про заборгованість по виконавчому провадженню, а отже заборгованість по аліментам виникла не з вини позивача у справі.
Звертає увагу, що у ОСОБА_1 виникли також інші обставини, які також впливають на його матеріальний стан, оскільки наразі в нього на утриманні також перебуває його рідний брат ОСОБА_10 , який є інвалідом І групи. Більше рідних та близьких людей у ОСОБА_10 , крім позивача немає, оскільки їх батьки померли коли хлопці були юного віку, брат не одружений, раніше ним опікувалася їх спільна тітка, але в зв'язку з збройною агресією і поступовою окупацією Донецької області, тітка зникла і брат залишився на утриманні у позивача, як єдиної рідної людини.
Нажаль свідоцтва про народження позивача, свідоцтва про смерть матері позивача, довідка про ВПО ОСОБА_10 , довідка про дохід останнього на день подання апеляційної скарги не можуть бути надані суду апеляційної інстанції, частина документів через те що не збереглися у позивача, який перебуває на службі в ЗСУ, і поновлюються через відповідні органи, інша частина наразі оформляється.
Відповідач та третя особа правом на подачу на апеляційну скарга на час розгляду справи судом апеляційної інстанції не скористалися.
Про дату, час та місце розгляду справи сторони та третя особа повідомлялися належним чином, проте у судове засідання не з'явилися, що в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Представник позивача у судовому засіаднні апеляційну скаргу підтримала, просила про її задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_4 ( а.с.136).
ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_11 , після реєстрації 25 червня 2022 року шлюбу з ОСОБА_12 ( а.с.93).
Судовим наказом, виданим Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області 25 березня 2021 року (справа №483/289/21), з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі частини заробітку (доходу) позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, з 03 березня 2021 року.
Вказаний судовий наказ було пред'явлено до виконання до Очаківського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції ( м. Одеса) та 07 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження №65047097, де і перебуває на виконані по теперішній час ( а.с.102).
Постановами старшого державного виконавця вказаного відділу ДВС від 31 липня 2024 року у зв'язку з наявною заборгованістю по сплаті аліментів на боржника ОСОБА_1 накладено штрафи:
у розмірі 4468 грн.15 коп. - за заборгованість у розмірі 22340 грн.74 коп. за період з 03.03.2021 року по 02.03.2022 року (а.с15-16);
у розмірі 51678 грн.20 коп. - за заборгованість у розмірі 172260 грн.66 коп., згідно розрахунку від 31 липня 2024 року станом на 31 липня 2024 року (а.с.17-18);
у розмірі 53182 грн.23 коп. - за заборгованість у розмірі 106364 грн.46 коп. згідно розрахунку від 31 липня 2024 року станом на 31 липня 2024 року (а.с. 19-20).
Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС від 31 липня 2024 року накладено арешт на кошти боржника (а.с.21-22).
Наступною постановою старшого державного виконавця відділу ДВС від 08 серпня 2024 року визначено поточний рахунок фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій( а.с.23-24).
Відомості про ОСОБА_1 внесені до Єдиного реєстру боржників, про що його повідомлено старшим державним виконавцем 31 липня 2024 року (а.с.117).
Розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 18 квітня 2024 року за період з березня 2021 року по серпень 2024 року становить 274 665 грн.56 коп. (а.с.118-120).
Згідно довідки про отримання доходів та довідки № 277 від 19 серпня 2024 року ОСОБА_1 є військовослужбовцем та його сукупний дохід за період з січня 2023 року по серпень 2024 року склав 408 899 грн 65 коп. (а.с. 9-10,14).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_3 ( а.с.26).
Із виписки по картковому рахунку, відкритого ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» вбачається перерахування ним коштів ОСОБА_6 серпні 2022 року - 10525 грн.20 коп., у березні 2023 року - 21050 грн., у листопаді 2023 року - 3015 грн.08 коп., у лютому 2024 року -1507 грн.54 коп., у березні 2024 року- 2010 грн.05 коп.( а.с.11). Також ним перераховувалися кошти і ОСОБА_3 з січня 2023 року по травень 2024 року( а.с.12,13).
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач як на підставу зменшення розміру аліментів, посилався на ту обставину, що у нього на утриманні перебуває дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 . На утримання дочки він сплачує аліменти у добровільному порядку. Розмір аліментів , який на теперішній час стягується з позивача приводить його до скрутного матеріального становища та ставить у нерівне положення дітей.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, а наявність ще однієї дитини від іншої матері не є безумовною підставою для їх зменшення.
Також зазначав, що на час розгляду справи матеріальне становище відповідача не погіршилося, а навпаки покращилося, та питання щодо зменшення розміру аліментів фактично постало в період покращення матеріального становища відповідача.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини, зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї ( частини 7,8 статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частини 5 статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Частиною 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до положень частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 зазначав, що на його утриманні перебуває ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання якої він добровільно сплачує аліменти.
Відповідно до частини 13 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину (пункт 4 частина 1 статті 161 ЦПК України).
Відповідно до частини 7 статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
За приписами статті 167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п'ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про видачу судового наказу, враховує відомості, заявлені заявником. Разом з тим, відповідач позбавлений можливості висловити свою позицію щодо поданої заяви про видачу судового наказу.
Особливістю наказного провадження є розгляд заяви про видачу судового наказу без проведення судового засідання і повідомлення заявника і боржника, що фактично позбавляє боржника можливості висунути свої заперечення та аргументи, в тому числі щодо наявності у нього інших утриманців.
Саме тому частина 7 статті 170 ЦПК України передбачає право боржника у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини 1 статті 161 цього Кодексу звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. За змістом даної норми зменшення розміру аліментів можливе не тільки у випадку зміни матеріального або сімейного стану боржника, як помилково вважав суд першої інстанції, а й у зв'язку із неврахуванням судом при видачі судового наказу матеріального або сімейного стану боржника, чи інших обставин, які впливають на визначення розміру аліментів.
Так, матеріалами справи підтверджено, що на час видачі Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області судового наказу від 25 березня 2021 року у справі №483/289/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки, на утриманні у позивача ОСОБА_1 вже перебувала на утримання малолітня донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Суд першої інстанції, видаючи судовий наказ про стягнення з останнього аліментів на користь відповідача ОСОБА_2 не розглядав питання його сімейного стану та не враховував кількість дітей, що вже перебуває на утриманні позивача.
При визначені розміру аліментів враховуються зобов'язання платника аліментів щодо утримання всіх неповнолітніх дітей чи інші аліментні зобов'язання.
При зміні розміру аліментів, суд бере до уваги інтереси всіх дітей та сторін, так як згідно положень сімейного законодавства при наявності у платника аліментів інших дітей суд повинен виходити з рівності прав кожної дитини на належне матеріальне утримання.
Враховуючи, що відповідно до положень частини 5 статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на двох дітей - однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, що відповідає 1/6 частині заробітку (доходу) платника аліментів на одну дитину з двох, то апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, визначеного судовим наказом від 25 березня 2021 року.
Суд першої інстанції, розглядаючи позов ОСОБА_1 , який подано ним у порядку передбаченому частиною 7 статті 170 СК України, зазначених обставин не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог останнього.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що батьки не мають права збільшувати матеріальне забезпечення однієї дитини, за рахунок зменшення такого утримання іншої. Діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу.
Таким чином, враховуючи всі встановлені обставини справи, з метою захисту інтересів дітей сторін та встановлення рівності їх матеріального забезпечення, з урахуванням обставин, визначених частиною 1 статті 182 СК України, а також законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, принцип рівності батьківського обов'язку забезпечувати своїх дітей, апеляційний суд вважає справедливим та обґрунтованим зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки до 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, задовольнивши частково позовні вимоги позивача.
Такий розмір аліментів, безсумнівно не порушує право дітей на гідний рівень життя, відповідає принципу якнайкращого забезпечення їх інтересів та буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку обох дітей та забезпечить рівний баланс в утриманні позивачем обох своїх дітей.
При цьому, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалене у справі судове рішення за наслідками розгляду цього спору, найбільш оптимально враховує потреби в утриманні кожної дитини позивача та спрямовані на дотримання їхніх інтересів в однаковій мірі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про зменшення розміру стягнених з позивача аліментів підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Позивачі у справах про зменшення розміру аліментів не звільняються від сплати судового збору. Розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем за подання позовної заяви про зменшення розміру аліментів становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (п.2. ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Хорошун Оксаною Володимирівною задовольнити частково.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі судового наказу виданого Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області 25 березня 2021 року з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 червня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., сплаченого судового збору за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 18 червня 2025 року.