Справа № 569/3387/23
1-кс/569/2955/25
15 квітня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду
Рівненської області - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
дізнавача - ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м. Рівне скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову дізнавача СД Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження від 13.03.2025 року, -
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся зі скаргою до Рівненського міського суду на постанову дізнавача СД Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження від 13.03.2025 року.
В скарзі зазначає, що Сектором дізнання Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області проводилось дізнання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022186010001649 від 15.11.2022 року за ч.1 ст.125 КК України, за фактом заподіяння ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень.
13 березня 2025 року дізнавачем СД Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенантом поліції ОСОБА_3 , за результатами проведеного дізнання у даному кримінальному провадженні, прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю події кримінального проступку.
01.04.2025 року, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження та постановою про закриття кримінального провадження, вважаю, що вона прийнята передчасно та незаконно, без врахування всіх обставин справи та без належного, повного та об'єктивного проведення дізнання.
Зокрема, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати наступні слідчі та процесуальні дії:
Провести огляд місця події за участі потерпілого з метою фіксації точного місця вчинення кримінального правопорушення та наявності в місці його вчинення камер відео спостереження.
Витребувати у встановленому законом порядку карту виклику бригади швидкої медичної допомоги, яка 15.11.2022 року виїжджала за викликом та надавала медичну допомогу ОСОБА_5 .
Допитати лікарів бригади швидкої медичної допомоги, які першими надавали медичну допомогу ОСОБА_5 . В ході допиту з'ясувати які були виявлені видимі тілесні ушкодження у ОСОБА_5 , та що він повідомляв лікарям швидкої про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень.
Провести слідчий експеримент з участю потерпілого з метою уточнення та конкретизації обставин заподіяння йому тілесних ушкоджень, зокрема їх кількості, механізму та точної локалізації. За необхідності дану слідчу дію провести за участі судово-медичного експерта.
Враховуючи, що медичні документи швидкої медичної допомоги не були предметом експертного дослідження і врахування при проведенні судово-медичної експертизи, призначити у справі додаткову судово-медичну експертизу потерпілого ОСОБА_5 .
З'ясувати чи були ж все таки заподіяні тілесні ушкодження колишній дружині потерпілого, - ОСОБА_6 , оскільки допитані у справі свідки стверджують що 15.11.2022 року їй неодноразово наносились удари та заподіювались тілесні ушкодження. Підтвердити або спростувати даний факт.
Прийняти процесуальне рішення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України, оскільки під час нападу потерпілий ОСОБА_5 знімав усі події на свій телефон, а нападники намагались відкрито заволодіти його телефоном.
Прийняти процесуальне рішення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що раніше не знайомий потерпілому чоловік, а саме ОСОБА_7 , також заподіяв потерпілому тілесні ушкодження.
Виконати в повному обсязі вказівки процесуального прокурора від 17.09.2024 року.
Надати доручення начальнику Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про встановлення інших очевидців події.
Виконати інші дії, направлені на повне, всебічне та об'єктивне проведення досудового розслідування даного кримінального провадження та прийняття обґрунтованого процесуального рішення.
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 в судовому засіданні, вимоги скарги підтримав просив їх задоволити.
Дізнавач в судовому засіданні заперечив з приводу задоволення скарги.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали скарги та перевіривши факти, які в ній викладені, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:1) скасування рішення слідчого чи прокурора;1-1) скасування повідомлення про підозру;2) зобов'язання припинити дію;3) зобов'язання вчинити певну дію;4) відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до ч.5 ст. 284 КПК України копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Як встановлено в судовому засіданні, що сектором дізнання Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області проводилось дізнання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022186010001649 від 15.11.2022 року за ч.1 ст.125 КК України, за фактом заподіяння ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень.
13 березня 2025 року дізнавачем СД Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенантом поліції ОСОБА_3 , за результатами проведеного дізнання у даному кримінальному провадженні, прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю події кримінального проступку.
Постанова дізнавача про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту свої прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Однак, постанова дізнавача СД Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про закриття кримінального провадження від 13 березня 2025 року була прийнята передчасно та невмотивовано, без всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх наявних доказів і обставин, оскільки дізнавачем не було виконані наступні слідчі та процесуальні дії:
Провести огляд місця події за участі потерпілого з метою фіксації точного місця вчинення кримінального правопорушення та наявності в місці його вчинення камер відео спостереження.
Витребувати у встановленому законом порядку карту виклику бригади швидкої медичної допомоги, яка 15.11.2022 року виїжджала за викликом та надавала медичну допомогу ОСОБА_5 .
Допитати лікарів бригади швидкої медичної допомоги, які першими надавали медичну допомогу ОСОБА_5 . В ході допиту з'ясувати які були виявлені видимі тілесні ушкодження у ОСОБА_5 , та що він повідомляв лікарям швидкої про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень.
Провести слідчий експеримент з участю потерпілого з метою уточнення та конкретизації обставин заподіяння йому тілесних ушкоджень, зокрема їх кількості, механізму та точної локалізації. За необхідності дану слідчу дію провести за участі судово-медичного експерта.
Враховуючи, що медичні документи швидкої медичної допомоги не були предметом експертного дослідження і врахування при проведенні судово-медичної експертизи, призначити у справі додаткову судово-медичну експертизу потерпілого ОСОБА_5 .
З'ясувати чи були ж все таки заподіяні тілесні ушкодження колишній дружині потерпілого, - ОСОБА_6 , оскільки допитані у справі свідки стверджують що 15.11.2022 року їй неодноразово наносились удари та заподіювались тілесні ушкодження. Підтвердити або спростувати даний факт.
Прийняти процесуальне рішення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України, оскільки під час нападу потерпілий ОСОБА_5 знімав усі події на свій телефон, а нападники намагались відкрито заволодіти його телефоном.
Прийняти процесуальне рішення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що раніше не знайомий потерпілому чоловік, а саме ОСОБА_7 , також заподіяв потерпілому тілесні ушкодження.
Виконати в повному обсязі вказівки процесуального прокурора від 17.09.2024 року.
Надати доручення начальнику Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про встановлення інших очевидців події.
Виконати інші дії, направлені на повне, всебічне та об'єктивне проведення досудового розслідування даного кримінального провадження та прийняття обґрунтованого процесуального рішення.
Так, дізнавач сектору дізнання Рівненського РУП ГУ Національної поліції в Рівненській області при винесенні постанови про закриття кримінального провадження посилається на положення п.1 ч.1 ст.284 КПК України.
При цьому висновки дізнавача про наявність підстав, чітко передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження - відсутні, в постанові не зазначено, на підставі яких саме отриманих фактичних даних, на підставі яких саме проведених слідчих (розшукових) дій дійшов такого висновку слідчий. Натомість в постанові міститься формальне посилання на норми КПК України та науково-практичний коментар до кодексу.
Зміст постанови про закриття кримінального провадження не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки зводиться до загальних формулювань та не містить аналізу отриманих в ході досудового розслідування доказів, на підставі яких слідчий дійшов висновку про відсутність в описаній заявником складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Разом з тим, зі змісту постанови убачається, що дізнавачем не було здійснено всіх необхідних процесуальних слідчих (розшукових) дій для повного, всебічного, неупередженого дослідження обставин кримінального провадження.
Таким чином, постанова дізнавача не містить достатніх даних щодо проведення слідчих дій, направлених на перевірку тверджень щодо вчинення кримінального правопорушення, а також не надана правова оцінка наявним матеріалам провадження.
Відтак, дізнавачем не вжито всіх можливих передбачених законом заходів для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин, викладених в заяві, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законного процесуального рішення.
Наведене свідчить про неповноту проведеного слідства, та передчасність висновків слідчого про відсутність об'єктивної сторони кримінального правопорушення.
Крім того при винесенні оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження слідчий не в повній мірі дотримався вимог як кримінального процесуального законодавства, так і практики ЄСПЛ щодо вмотивування і обґрунтування свого рішення.
Відповідно до ч.1 ст.11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Згідно ч.1 ст.18 КК України суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
У відповідності з вимогамип.2ч.5ст.110КПК України мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своєму узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» зазначив, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчі судді при розгляді скарги на відповідні постанови з'ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Враховуючи важливість інституту закриття кримінального провадження для належної реалізації прав осіб, пов'язаних із вчиненням кримінального правопорушення, ухвали слідчих суддів, які постановляють за результатами розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження, мають містити відповіді на всі доводи скаржника, які зумовили звернення до слідчого судді.
Суди з метою забезпечення єдності судової практики, зокрема в частині її відповідності міжнародним стандартам, здійснюючи правосуддя, поряд із нормами національного законодавства мають застосовувати і норми Конвенції. Оскільки у Конвенції є низка характерних особливостей, її положення мають загальний характер, а права людини здебільшого констатуються у ній в абстрактній, оціночній формі, правильне розуміння її норм розкривається у рішеннях ЄСПЛ, які містять правові позиції щодо суті положень зазначеного міжнародно-правового акта, а також змісту та обсягу гарантованих ним прав.
Як наголошено у п. 25 Висновку № 9 (2006) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо ролі національних суддів у забезпеченні ефективного застосування міжнародного та європейського права: «національні суди є відповідальними за застосування європейського права. Від них у багатьох випадках вимагається його пряме застосування. Від них також вимагається тлумачення національного права у відповідності з європейськими стандартами. Відтак для реалізації ефективного захисту гарантованих прав і свобод громадян та уникнення у подальшому порушень Конвенції існують всі підстави для застосування у судовій практиці національних судів (їх рішеннях) правових позицій (практики) ЄСПЛ у контексті законодавства України та Конвенції.
Право на вмотивоване рішення витікає з більш загального принципу, закріпленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає людину від свавілля. Національне рішення повинно містити виклад причин, достатніх для відповіді на фактичні і правові (матеріально-правові чи процесуальні) доводи сторін у всіх їх суттєвих аспектах (Рішення ЄСПЛ Руїс Торіха проти Іспанії, 9 грудня 1994 р., п.п.29-30)
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Бєлоусов проти України у п.55 зазначив: мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю. (Алексахін проти України п.55)
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стосовно вмотивованості рішень органів з вирішення спорів або судових рішень, то у таких рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У рішенні «Серявін та інші проти України» Суд зазначив, п.58. Суд повторює, що згідно з вставленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються … орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), No 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), No 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
У зв'язку з викладеним слідчий суддя вважає, що подана скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 є обґрунтованою, доводи підтверджені, а тому є такою, що підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 284, 303, 307 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову дізнавача СД Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження від 13.03.2025 року - задоволити.
Скасувати постанову дізнавача СД Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження від 13.03.2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_8