Справа № 675/685/25
Провадження № 2/675/483/2025
"16" червня 2025 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., за участю: секретаря судового засідання - Хом'як І. Г., представника позивача - адвоката Дацишиної М. В., відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В обґрунтування свого позову посилається на те, що 27 лютого 2025 року ОСОБА_1 завдав позивачу тілесні ушкодження. За даним фактом порушене кримінальне провадження за ч. 2 ст. 125 КК України, яке перебувало на розгляді в Ізяславському районному суді Хмельницької області. Вироком суду від 24 березня 2025 року у справі № 675/443/25 ОСОБА_1 засуджено до покарання у межах санкції вказаної статті.
ОСОБА_2 зазначає, що внаслідок умисних дій відповідача він змушений був проходити стаціонарне лікування у КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня», матеріальна шкода полягає у витратах на лікування. Загальна сума матеріальних витрат позивача становить 2477 грн 93 коп.
Також ОСОБА_2 вказує, що внаслідок побиття він зазнав фізичного болю та страждань, а також змушений був терпіти незручності внаслідок множинних поверхневих травм, саден, головної болі та головокружінь, погіршення якості зору, зміни усталеного способу життя. Тому незаконним діями ОСОБА_1 йому також завдано моральної шкоди.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду в розмірі 2477 грн 93 коп та моральну шкоду в сумі 20 000 грн 00 коп.
Ухвалою судді від 25 квітня 2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у даній справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_1 відзив на позов ОСОБА_2 до суду не подав.
Ухвалою суду від 23 травня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача адвокат Дацишина М. В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 позов визнав частково. Вказав, що згідний повністю відшкодувати завдану його неправомірними діями позивачу матеріальну шкоду, яка полягає у витратах на лікування у розмірі 2477 грн 93 коп, а також моральну шкоду в розмірі 15 000 грн 00 коп.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши письмові матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог із наступних підстав.
У ході судового розгляду справи встановлено, що вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року у справі № 675/443/25 ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт.
Вказаним вироком встановлено, що 27 лютого 2025 року близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у коридорі під'їзду поблизу квартири АДРЕСА_1 , кулаком правої руки умисно завдав чотири удари в область обличчя для ОСОБА_2 . Внаслідок таких неправомірних дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, синця навколо правого ока з переходом на виличну ділянку, крововиливу під кон'юктиву правого ока, синця навколо лівого ока, синця на спинці носа, синця на передвушній ділянці зліва, синця на лівій щічній ділянці, які належать до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. У подальшому ОСОБА_1 щонайменше один раз кулаком правої руки наніс тілесні ушкодження у вигляді садна на лобі для ОСОБА_2 . Завдані тілесні ушкодження належать до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Судом також встановлено, що у період з 27 лютого 2025 року по 07 березня 2025 року позивач ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня», що підтверджується випискою - епікризом із медичної картки стаціонарного хворого № 167\1604.
За час лікування за призначенням лікарів позивач за власні кошти придбавав лікарські засоби та медичні препарати, а також пройшов комп'ютерну томографію, що в сукупності відповідно до наданих позивачем платіжних документів призвело до його витрат у сумі 2477 грн 93 коп.
Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як передбачено ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов'язок відшкодувати ці збитки.
У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
При цьому на потерпілого покладається обов'язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.
Особа, якій завдано збитків ушкодженням здоров'я, має право на відшкодування понесених нею витрат на лікування.
Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого, а також їх розмір і необхідність здійснення повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами. Такими доказами можуть бути довідки медичних закладів і фінансово-касові документи про понесення витрат.
Вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 березня 2025 року, який набрав законної сили 25 квітня 2025 року, встановлено, що відповідач своїми винними діями заподіяв позивачу тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Ці умисні дії знаходяться у прямому причинному зв'язку із заподіяною позивачу матеріальною шкодою у виді витрат на лікування.
Тому наявні законні підстави для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню матеріальної шкоди на користь позивача у сумі 2477 грн 93 коп, які документально підтверджені належними та допустимими доказами і визнаються відповідачем.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Тобто суд повинен з'ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
У даній справі судом встановлено, що неправомірними діями відповідача спричинено позивачу тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, внаслідок чого завдано ОСОБА_2 і моральної шкоди.
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, установивши, що відповідач завдав позивачу моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню на користь останнього, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у цій частині та про відшкодування моральної шкоди в сумі 15 000 грн 00 коп, враховуючи при цьому, що така моральна шкода завдана незаконними діями відповідача при застосуванні фізичної сили та отриманні позивачем відповідних тілесних ушкоджень.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер страждань позивача, значну кількість завданих йому ударів та отриманих внаслідок цього тілесних ушкоджень, а також те, що відповідачем не вжито жодних заходів для добровільного відшкодування завданої потерпілому його неправомірними діями шкоди.
Отже, з відповідача на користь позивача загалом підлягає стягненню шкода, завдана кримінальним правопорушенням, у сумі 17 477 грн 93 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, дана позовна заява стосується відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За подання цієї позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Відповідно до п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, смертю фізичної особи, а також про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Згідно з п. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 у силу вимог Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, яка задоволена судом частково, з відповідача по справі на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 941 грн 78 коп (1211,20?17 477,93:22 477,93=941,78).
Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду у розмірі 2477 грн 93 коп, моральну шкоду в розмірі 15 000 грн 00 коп, а всього - 17 477 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят сім) грн 93 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 941 грн 78 коп судового збору.
У задоволенні решти вимог позову ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 , рнокпп - НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_3 , рнокпп - НОМЕР_2 .
Повне рішення суду складене 18 червня 2025 року.
Суддя: В. І. Столковський