Справа № 372/1553/25
Провадження № 2-1162/25
18 червня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тиханського О.Б.,
за участю секретаря Клименко В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором -
У березні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 4110728 від 11.09.2021 року в розмірі 18630 грн. 00 коп. та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено Договір № 4110728, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав позику в розмірі 3000 грн. на власний картковий рахунок. В подальшому, 28.12.2021 року укладено Договір № 28-12/2021-72 відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за Договором № 4110728. Після чого, 10.01.2023 року укладено Договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором №4110728. Станом на дату подання позову заборгованість відповідачем не погашається, проценти за користування коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість в розмірі 18630 грн. 00 коп, з яких: заборгованість за основними зобов'язаннями - 3000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15630 грн. 00 коп.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 31.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом ) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить стягнути з відповідача заборгованість в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань чи відзиву суду не надав.
Відповідно до ст. 280 ЦПК Україна суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 11.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4110728. Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору № 4110728 від 11.09.2021. Зазначений договір недійсним не визнано.
Між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору кредиту, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором
До договору про надання споживчого кредиту додані підписані електронним підписом (вчиненим одноразовим ідентифікатором): паспорт споживчого кредиту із зазначенням всіх істотних умов договору; анкета-заява на кредит №4110728.
Згідно п. 1.2 договору № 4110728 від 11.09.2021, сума кредиту складає: 3000 грн. 00 коп.
Кредит надається строком на 30 днів з 11.09.2021(п. 1.3 договору № 4110728 від 11.09.2021).
Термін (дата) повернення ередиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 11.10.2021 (п. 1.4 договору № 4110728 від 11.09.2021).
Відповідно до п. 1.5 договору № 4110728 від 11.09.2021 загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2370.00 грн. в грошовому виразі та 119,128.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.
Комісія за надання кредиту: 570.00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору № 4110728 від 11.09.2021).
Проценти за користування кредитом: 1800.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору № 4110728 від 11.09.2021).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. (п. 1.6 договору № 4110728 від 11.09.2021).
Відповідно до п.2.1 договору № 4110728 від 11.09.2021року кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказц зна картковий рахунок.
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 3000 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «»Елаєнс від 07.02.2025.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, не сплачує кредит та відсотки за користування кредитом і має заборгованість в сумі 18630 грн. 00 грн., яка, складається з: заборгованість за тілом кредиту 3000 грн. 00 коп.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 15630 грн. 00 коп.,
28.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників, зокрема до відповідача ОСОБА_1 за кредитним Договором № 4110728 від 11.09.2021.
Згідно платіжного доручення № 0316880000 від 30.12.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» перерахували ТОВ «Мілоан» 3255566 грн. 76 коп., як оплату лота згідно договору факторингу № 28-12/2021-72 від 28.12.2021 без ПДВ.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №28-12/2021-72 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним Договором № 4110728 від 11.09.2021 у сумі 9930 грн. 00 коп.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним Договором № 4110728 від 11.09.2021.
Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року, ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями зазначеними у п. 1 та п. 2 цього акта, і таким чином з моменту підписання цього акта вважатимуть: зобов'язання сторони 1 та сторони 2 припиняються в повному обсязі в сумі 15 214 406 грн. 31 коп.; зобов'язання сторони 2 та сторони 1 припиняються в повному обсязі в сумі 15 214 406 грн. 31 коп.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №10/-01/2023 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним Договором № 4110728 від 11.09.2021 у сумі 18630 грн. 00 коп.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4110728 від 11.09.2021.
Статтею 509ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги Факторові і в ньому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає того обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст.599ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено під час судового розгляду, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав внаслідок чого утворилася заборгованість.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту та нарахованим відсотках, передбачених умовами договорів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе за договором зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у заявленому розмірі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, підстав для звільнення відповідача від стягнення судового збору судом не встановлено, позивачем при подачі позову сплачено 2422,40 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд вважає, що витрати з надання правничої допомоги у сумі 9 000 грн. є не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом (надання усної консультації та складання позовної заяви для подачі до суду), не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру. Тому з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 3 000 грн.
На підставі вищевикладена керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором №4110728 від 11.09.2021 у розмірі 18630 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.Б. Тиханський