"17" червня 2025 р. Справа № 363/5700/24
(ЗАОЧНЕ)
17 червня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Онопрієнка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
01.11.2024 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього на їх користь суму заборгованості у розмірі 33881,64 грн, судовий збір 2422,40 грн та витрати на правову допомогу 9000 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 03.10.2021 відповідач звернувся до первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»), з метою надання грошової позики, у зв'язку з чим підписав договір позики №77421255 та ознайомився з текстом правил надання грошових коштів у позику, повністю погодився на умови договору позики. ОСОБА_1 отримав позику у розмірі 10000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Умов договору щодо порядку повернення запозичених коштів не виконав, допустив порушення зобов'язання. Згідно укладених між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Вердикт Капітал» договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022, ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором позики №77421255 від 03.10.2021. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №10-01/2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 33881,64 грн, з яких 10000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23880 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1,64 грн - нараховані 3% річних за користування грошовими коштами за період з 22.02.2022 по 23.02.2022.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві клопотав про проведення розгляду справи без участі представника позивача. (а.с. 7, 134, 195)
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, трекінгом поштового відправлення із офіційного сайту Укрпошти, поштовими відправленнями з відміткою про повернення «за відсутністю адресата за вказаною адресою», оголошеннями про виклик до суду, довідками про доставку СМС повідомлення, жодних заяв чи клопотань до суду не направив, свого представника до суду не направив, про причини неявки не повідомив. (а.с. 103-107, 112(а), 120, 121(а), 126-127, 144-147, 165, 179-180, 194)
Ухвалою суду від 21.11.2024 прийнято до свого розгляду та відкрито провадження у справи, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії ухвали суду подати відзив на позовну заяву у відповідності до статті 274 ЦПК України.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Відповідно до інформації про підтверджене зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 95)
Відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, враховуючи, що одночасно існують умови, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних відносин, докази, на підставі яких встановлені обставини справи.
Судом встановлено, що відповідно до договору позики №77421255 від 03.10.2021, який укладено між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 , позикодавець зобов'язався передати відповідачу грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, а відповідач зобов'язався їх повернути та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням вказаного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, погодився, що до моменту підписання договору позики він вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику. Відповідно до договору позики сума позики становить 10000 грн, строк позики (строк договору) - 30 днів, стандартна процентна ставка (базова) - 1,99% в день, знижена процентна ставка - 0,6965% в день. Договір підписано одноразовим ідентифікатором rCqbl0oJAF. (а.с. 9)
Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту, яка є додатком №1 до договору позики №77421255 від 03.10.2021,загальна вартість кредиту за 30 днів складатиме 12089,50 грн. (а.с. 10)
Відповідно до правил надання грошових коштів у позику, зокрема розділу 6, визначено порядок нарахування, сплати процентів, штрафних санкцій та інших платежів і порядок повернення позики. (а.с. 14-16)
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 18.09.2024 №КД-000000508 первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»свої зобов'язання перед відповідачем за договором позики №77421255 від 03.10.2021виконало та надало йому кредит в сумі 10000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 03.10.2021, номер платежу 03854ef0-dae6-4fe0-baa2-990d9af16c24. (а.с. 23)
Відповідно до умов договору факторингу від 22.02.2022 №22/02/2022, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників. Згідно п. 2.1. договору факторингу за цим договором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та боржниками. Відповідно до п. 6.4.1. договору факторингу перехід від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Вердикт Капітал» вимоги відбувається після оплати з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників. (а.с. 25-29)
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передав, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняв реєстр боржників. (а.с. 30)
Згідно платіжного доручення №333740001 від 23.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» здійснив платіж на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» згідно договору факторингу від 22.02.2022 №22/02/2022 у сумі 6382999,39 грн. (а.с. 31)
Із реєстру боржників №1, що є додатком №3 до договору факторингу від 22.02.2022 №22/02/2022 та витягу з нього, вбачається, що від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги за договором позики №77421255 від 03.10.2021до ОСОБА_1 у сумі 33880 грн. (а.с. 32-34, 36)
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість відповідача станом на 10.01.2023 за договором позики №77421255 від 03.10.2021становить 33881,64 грн, яка складається з суми кредиту 10000 грн, суми процентів за користування кредитом 23880 грн, 3% річних 1,64 грн. (а.с. 37)
Відповідно до умов договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 №10-01/2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за Договорами позики, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором. Права вимоги вважаються відступленими Первісним кредитором та набутими Новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді. (а.с. 38-43)
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023ТОВ «Коллект Центр» передав, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняв реєстр боржників. (а.с. 43)
Із реєстру боржників від 10.01.2023, що є додатком №3 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 №10-01/2023 та витягу з нього, вбачається, що від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги за договором позики №77421255 від 03.10.2021до ОСОБА_1 у сумі 33881,64 грн, з яких сума кредиту 10000 грн, сума процентів за користування кредитом 23880 грн, 3% річних 1,64 грн. (а.с. 47-49)
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр», заборгованість відповідача станом на 03.10.2024 за договором позики №77421255 від 03.10.2021становить 33881,64 грн, з яких сума кредиту 10000 грн, сума процентів за користування кредитом 23880 грн, 3% річних 1,64 грн. (а.с. 60)
Відповідно до детальної виписки первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за особовим рахунком відповідача ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 10000 грн, за період з 03.10.2021 по 22.02.2022 не здійснив жодного платежу в рахунок погашення заборгованості за кредитом, заборгованість станом на 22.02.2022 становить 33880 грн. (а.с. 55-59)
Згідно листа ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 17.04.2025 №17/04-2025-2/ТНПП, товариство підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції та завершення наступної платіжної операції: ініціатор (платник) платіжної операції ТОВ «1БАНК», призначення платежу - виплата кредиту, дата - 03.10.2021, номер операції - 03854ef0-dae6-4fe0-baa2-990d9af16c24, сума - 10000 грн, отримувач - ОСОБА_2 (номер картки НОМЕР_2 . (а.с. 162)
Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 30.05.2025 №БТ/Е-4668, банківська картка № НОМЕР_2 була емітована банком на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на номер мобільного телефону НОМЕР_4 відправляється інформація на підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 03.10.2021 по 08.10.2021. Вказаний номер мобільного телефону міститься в анкетних даних ОСОБА_1 . До листа додано виписку про рух коштів, відповідно до якої вбачається надходження на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 10000 грн 03.10.2021 об 11 год. 03. Хв. а також факт користування ним вказаними коштами. (а.с. 181-191)
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1 ст. 633 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за договором споживчого кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за договором споживчого кредиту застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті договору споживчого кредиту.
Кредитний договір укладається у письмовій формі,кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У ч. 1 ст. 612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Особливості укладання договору споживчого кредиту в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст.13 Закону України «Про споживче кредиту» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Щодо позовних вимог суд дійшов наступних висновків за результатами розгляду.
Судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем 03.10.2021 укладено договір №77421255 позики, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 10000 гривень, зі стандартною відсотковою ставкою - 1,99% в день, зниженою відсотковою ставкою - 0,6965% в день, строком кредиту 30 днів.
Підписавши 03.10.2021 договір позики, відповідач погодився на умови правил надання грошових коштів у позику, взяв на себе зобов'язання одержати та повернути кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
За договором споживчого кредиту 03.10.2021 позивачемзараховані кредитні кошти у розмірі 10000 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами, належно не виконував зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом, матеріали справи містять докази щодо часткового погашення заборгованості відповідачем, доказів щодо повного погашення заборгованості відповідачем не надано. Розрахунком заборгованості підтверджується розмір заборгованості, яка станом на 03.10.2024 становить 33881,64 грн, із них: 10000 грн заборгованість по тілу кредиту, 23880 грн заборгованість за нарахованими відсотками.
Факт отримання кредиту та користування кредитними коштами відповідачем не заперечувався.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 33881,64 грн, що складається з: 10000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 23880 грн - заборгованість за нарахованими відсотками та 1,64 грн - нараховані 3% річних.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та судового збору суд приходить до наступного висновку.
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн, надавши: договір про надання правничої допомоги №01-07/24 від 01.07.2024 між позивачем та АО «Лігал Ассістанс», заявку про надання юридичної допомоги №333 від 41.08.2024 що є додатком №1 до договору про надання правничої допомоги №01-07/24 від 01.07.2024, витяг з акту про надання юридичної допомоги від 02.10.2024.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг, з урахуванням переліку послуг, що був визначений сторонами договорі та у акті наданих послуг, кількість судових засідань та їх проведення без участі представника позивача (за його заявою) суд вважає, що заявлені витрати представником позивача не відповідають критерію розумності, не співмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.
За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.
Водночас, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції №0469450009 від 24.10.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (а.с. 51)
Оскільки суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, то судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, понесені позивачем, слід стягнути з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 279, 280, 282ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №77421255 від 03.10.2021 у розмірі 33881 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят одна) гривня 64 копійки, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, код ЄДРПОУ- 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя С.В. Олійник