Справа № 357/6488/25
1-кп/357/791/25
18.06.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Біла Церква кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022111360000107 від 19.12.2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Вікторівка Ширяївського району Одеської області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., раніше судимий:1) 12.06.2023 Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 4 ст. 185 до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 2) 20.02.2025 Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 4 ст. 186 до 7 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 12.06.2023 та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, за наступних обставин. Вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Згідно з указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє по теперішній час. Згідно з ч. 6 ст. 2, ч. 1 ст. 15, п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним з видів військової служби є строкова військова служба. На строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку). Початком проходження військової служби для громадян, призваних на строкову військову службу, вважається день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту. Наказом командира військової частини від 17.07.2020 № 177 солдата ОСОБА_4 , прийнятого на військову службу за контрактом та призначеного на посаду розвідника-навідника розвідувальної роти, який прибув З ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення указаної військової частини. 06.05.2021 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 130 солдата ОСОБА_4 , у зв'язку із достроковим розірванням контракту через службову невідповідність, переведено на становище військовослужбовця строкової служби. Будучи військовослужбовцем строкової військової служби, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття. Однак, під час дії воєнного стану, напередодні 02.12.2022, у солдата ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання покладених на нього обов'язків військової служби. Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем строкової військової служби, перебуваючи у розпорядженні командира ремонтно- відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), 02.12.2022, приблизно о 10 год 00 хв, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , після чого до 12 год 50 хв 10.12.2024 проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби, тобто 4 до моменту затримання в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024170550001287 від 10.12.2024.
Своїми діями, які виразились у самовільному залишенні місця служби без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби), ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, визнав повністю. При цьому надав суду наступні показання.
Він був військовослужбовцем строкової військової служби та перебував у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 . Зазначив, що в нього не склалися відносини з командиром і 02.12.2022, приблизно о 10 год 00 хв самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , поїхавши до м. Київ. З м. Києва він в АДРЕСА_1 . Через приблизно 10 днів він з'явився до військової частини, проте командир сказав, що не візьме його назад і він пішов до свого товариша по службі. Підтвердження прибуття до військової частини надати не може. Товариш порадив йому звернутися до військової прокуратури, проте він цього не зробив. Потім він пішов працювати на меблеву фабрику, що в м. Біла Церква, потім працював на меблевому заводі. 10.12.2024 року він був затриманий в рамках іншого кримінального провадження та його доставили до військової прокуратури.
Щиро кається, зазначив, що усвідомив тяжкість вчиненого злочину та обіцяє стати на шлях виправлення. Просив суворо не карати.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 дослідивши матеріали справи, суд вважає доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінуємого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав за згодою учасників судового провадження недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують особу винного, оскільки ці докази ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.
Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочину.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 як самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
При обранні виду і міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його характеристику.
Обставинами, які характеризують особу обвинуваченого є те, що ОСОБА_4 є учасником бойових дій, раніше судимий, не одружений, не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, психіатричну допомогу не отримує, що підтверджується довідками.
Суд приходить до висновку, що достатньою мірою для виправлення та упередження скоєння нових кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_4 є міра покарання, передбачена санкцією ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням положення ч. 4 ст. 70 КК України - до покарання, призначеного за даним вироком, за сукупністю кримінальних правопорушень, слід шляхом часткового складання приєднати ОСОБА_4 невідбуту частину покарання за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20.02.2025.
До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання рахувати з дня винесення вироку, тобто з 18.06.2025.
ОСОБА_4 був затриманий 10.12.2024 року в кримінальному провадженні № 12024170550001287 від 10.12.2024.
В рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 був затриманий 29.10.2024, звільнений з-під варти 31.10.2024.
Суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання строк його перебування під вартою з 10.12.2024 року по 17.06.2025 року (включно) та строк попереднього ув'язнення з 29.10.2024 по 31.10.2024 за ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку: одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Цивільний позов та судові витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання, призначеного цим вироком, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання приєднати ОСОБА_4 невідбуту частину покарання за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20.02.2025 та остаточно признати покарання у виді позбавлення волі строком 8 (вісім) років 1 (один) місяць.
До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання рахувати з 18.06.2025 року.
Зарахувати в строк відбування покарання строк його перебування під вартою з 10.12.2024 року по 17.06.2025 року (включно) та строк попереднього ув'язнення з 29.10.2024 по 31.10.2024 за ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку: одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Вирок може бути оскаржений всіма учасниками процесу до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику обвинуваченого та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1