Справа № 291/439/25
Провадження №2/291/309/25
іменем України
18 червня 2025 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді - Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (за наявними матеріалами справи без виклику сторін у судове засідання) в залі суду селищі Ружин цивільну справу №291/439/25 за позовною заявою «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог.
16.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшов вказаний позов.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.02.2020 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено договір №111792 про надання кредиту, який підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписуючи договір, Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2 000,00 гривень; дата надання кредиту: 10.02.2020 року; строк кредиту: 30 днів; валюта кредиту: UAH; стандартна процентна ставка 2 % в день або 730 % річних. Згідно з укладеним договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021, право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №111792 від 10.02.2020 перейшло від ТОВ «Займер» до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором станом на 13.01.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 10 440,00 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі - 2 000,00 гривень та заборгованості за процентами в розмірі - 8 440,00 гривень.
У зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення кредиту, позивач змушений звернутися до суду з цією позовною заявою та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 440,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень. У позовній заяві позивач також вказує, що поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 10 500 гривень.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
16.04.2025 через «Електронний суд» надійшов вказаний позов до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М..
30.04.2025 надійшла відповідь №02-28/1883 з Ружинської селищної ради щодо зареєстрованого місця проживання відповідача..
01.05.2025 ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
22.05.2025 представником позивача-адвокатом Пархомчуком С.В. направлено заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну допомогу у розмірі 10 500,00 грн, до заяви додано акт про отримання правової допомоги та квитанцію про оплату зазначеної правової допомоги.
29.05.2025 представником відповідача адвокатом Лунеговим О.О. подано відзив на позовну заяву, позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, однак у разі доведення обґрунтованості позовних вимог, визнають їх частково, а саме - заборгованість у розмірі 3 200,00 грн, яка складається з: 2 000,00 грн - заборгованості за сумою кредиту; 1 200,00 грн - заборгованості за процентами, судовий збір у розмірі пропорційно до задоволених вимог, витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Разом з відзивом подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну допомогу, заяву про застосування строків позовної давності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов таких висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 10.02.2020 між первісним кредитором ТОВ «ЗАЙМЕР» правонаступником якого є ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №111792 на умовах строковості, зворотності, платності фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача (а.с. 15-16).
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, які визначені договором. Дата надання кредиту: 10.02.2020. Строк кредиту: 30 днів до 10.03.2020. Процентна ставка фіксована - 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу.
Відповідачем електронним підписом підписано додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №111792, в якому міститься графік та орієнтовна сукупна вартість кредиту. Відповідно до п.2 додаток №1 є невід'ємною частиною до договору фінансового кредиту №111792 від 10.02.2020 (а.с.17).
Згідно із довідкою ТОВ «Займер» про ідентифікацію, підписаної директором ТОВ «Займер» Кривець В.В., відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікований ТОВ «Займер», як позичальник за укладеним договором №111792 від 10.02.2020, оскільки акцептував, підписавши 10.02.2020 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора КL6710, направленого на номер телефону відповідача (а.с. 11).
Згідно з п. 1.4. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
На виконання вимог п. 1.4. кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів (ч. 7 кредитного договору).
З інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 24.02.2025 року слідує, що 10.02.2020 на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2022 від 28.10.2021 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с.9).
З наданої виписки з особового рахунку за кредитним договором №111792 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №111792 від 10.02.2020, станом на 13.01.2025, становить 10 440,00 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 2 000,00 грн; заборгованості за процентами у розмірі 8 440,00 грн (а.с.9).
Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про погашення заборгованості за кредитним договором б.н від 13.01.2025, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.
Норми права, якими керується суд.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Висновки суду.
Обставини укладення договору та погодження його умов підтверджуються копією договору про надання фінансового кредиту № 111792 від 10.02.2020 з даними про застосування одноразового ідентифікатора.
Відповідно до довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 24.02.2025 зафіксовано операцію з переказу коштів на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 2 000,00 гривень.
Таким чином, між учасниками виникли правовідносини, засновані на договорі кредиту, що не заперечені та не спростовані сторонами.
Надаючи оцінку змісту договору про надання фінансового кредиту, доданого до позову доказам, зокрема, додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту від 10.02.2020, суд, погоджуючись із сумою заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 000,00 грн, та відсотками за користування кредитом у розмірі 1 200,00 грн (2 % за день користування кредитом), одночасно дійшов висновку про часткову необґрунтованість тверджень позивача щодо розміру заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами.
Так, як зазначалось вище, умовами договору сторони визначили строк кредитування 30 днів.
Відповідно до п.2.3 Договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Відповідно до п. 3.3.3 Договору клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.
Вказуючи про нарахування відсотків у розмірі 8 440,00 грн, позивач фактично виходить за межі строку кредитування, погодженого сторонами у 30 днів.
Судом не здобуто доказів про дотримання учасниками встановленого договором порядку продовження (автопролонгації) строку користування кредитом, відомостей про направлення позичальнику електронного листа-повідомлення з відтворенням даних про новий строк кредитування не надано.
Суд звертає увагу, що у скерованій на адресу позичальника вимозі кредитора ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» від 13.01.2025 повідомлено про кінцевий строк погашення кредиту 10.03.2020, та прострочення позичальником обов'язку повернення кредиту відносно зазначеної дати.
Отже, за відсутності інших належних та допустимих доказів, суд виходить з доведених відомостей про строк кредитування 30 днів, протягом якого і здійснюється нарахування відсотків на погодженому між сторонами рівні.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду і у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Таким чином, позикодавець ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Позивач не заявляє вимоги в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором, розмір якої в межах строку дії договору становить в сумі 3 200,00 грн, з яких: 2 000,00 грн заборгованості за основним боргом та 1 200,00 грн сума нарахованих процентів за користування кредитом (2 000*2:100*30 = 1 200,00).
Щодо застосування строків позовної давності
Представник відповідача, як на підставу відмови у задоволенні позову посилається на пропущення строку позовної давності, з даного приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-III від 06.04.2000 карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 « Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин, та встановлено заборони. Дію карантину неодноразово продовжено.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім цього, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє по даний час.
Як було встановлено судом вище, договір про надання споживчого кредиту № 1111792 між сторонами було укладено 10.02.2020, тобто за місяць до встановлення дії карантину, дія карантину закінчилася, проте на даний час діє воєнний стан, що є підставою для зупинення перебігу строку позовної давності, а тому клопотання представника відповідача про застосування строків давності до задоволення не підлягає.
Судові витрати
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 422,40 грн.
Враховуючи те, що позов ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» задоволено частково, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, визначає позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнувши їх із ОСОБА_1 у розмірі 742,47 грн (виходячи з розрахунку - 3 200,00 грн (задоволені позовні вимоги), що становить 30,65 %, і від суми сплаченого при поданні позовної заяви судового збору в розмірі 2 422,40 грн).
Представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 27.12.2024, довіреність, акт про отримання правової допомоги від 13.05.2025, платіжна інструкція про оплату за правничу допомогу
У акті описано види послуг, час, витрачений на їх надання та вартість.
Суд наголошує, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі №640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.
Крім того, надані послуги є типовими для представника позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Таким чином, з врахуванням виконаної адвокатом роботи, враховуючи категорію справи, яка не представляє складності, обсяги виконаної роботи є незначними, розгляд справи проведено без участі представника позивача, заяву представника відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, часткове задоволення позовних вимог, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 272, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №111792 від 10.02.2020 року в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок, в т.ч. 2 000,00 грн заборгованості за кредитом, 1 200,00 грн. заборгованості за процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 742 (сімсот сорок дві) грн 47 коп. та судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
В решті вимог - відмовити.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ", ЄДРПОУ 42228158, місце знаходження: вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, 04080.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення
складено 18.06.2025.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області І.М. Гарбарук