Романівський районний суд Житомирської області
290/298/25
2/290/283/25
Іменем України
18 червня 2025 рокуселище Романів
Вступна частина
Суддя Романівського районного суду Житомирської області Шакалов А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, проспект Григоренка, 15, оф. 3 м. Київ, 02068, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, Бульвар Новий, 5, офіс 2.8, м. Житомир, 10014 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Описова частина
1. Рух справи.
1.1. Зазначена справа надійшла до суду 05 березня 2025 року.
1.2. Ухвалою суду від 6 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 26 березня 2025 року.
1.3. 26 березня 2025 року надійшла заява від позивача про розгляд справи без його участі.
1.4. Інші учасники судового провадження в судове засідання 23 квітня 2025 не прибули причини неявки суду не повідомили, про розгляд справи були повідомленими належним чином.
1.5. 4 квітня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання від відповідача про долучення до матеріалів справи доказів. Також у заяві містилось клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
1.6. Проведення підготовчого судового засідання відкладеного на 12 червня 2025 року. У судове засідання не прибули сторони та треті особи. Клопотань чи заяв на адресу суду не надходило.
1.7. Ухвалою від 12 червня 2025 року суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
1.8. Відповідач не скористався правом на подання відзиву. Треті особи не надали пояснення по справі.
1.9. Суд проводить розгляд справи на підставі наявних у справі документів.
2. Зміст позовних вимог
2.1. 05.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного Товариства "Перший український міжнародний банк», у якому просить:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 50704, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем від 24.12.2021 про примусове стягнення зі ОСОБА_2 51 206,22 грн на користь АТ «Перший український міжнародний банк».
- стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 51 206,22 грн.
2.2. Позов обґрунтовано тим, що виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, нотаріусом не було перевірено безспірність вимоги про сплату боргу, виконавчий напис нотаріус вчинив за відсутності нотаріально посвідченого договору, нотаріусом не було перевірено наявність чи відсутність спору з приводу заборгованості.
2.3. Указані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.
Мотивувальна частина
1. Висновки суду, щодо правомірності винесення виконавчого напису.
1.1. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
1.2. 25 вересня 2019 року на підставі заяви № 200143362601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб позивач та відповідач уклади договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на підставі цього договору позивачу була надана кредитна картка.
1.3. 24.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., було вчинено виконавчий напис № 50704 про стягнення зі ОСОБА_1 51206,22 грн на користь АТ «Перший український міжнародний банк».
1.4. Нотаріус зазначив, що стягнення заборгованості проводиться за договором 2001413362601 від 25.09.2019 р. (за період з 29.05.2021 по 21.11.2021). Сума заборгованості складається з: 51206,22 грн, у тому числі: 7085,69 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 9115,56 грн прострочена заборгованість за процентами; 33170,74 грн строкова заборгованість за сумою кредиту; 1584,23 грн строкова заборгованість за процентами.
1.5. 21.01.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. відкрито виконавче провадження № 68285533. Постановою від 16.07.2023, приватним виконавцем закінчене виконавче провадження.
1.6. Відповідно до виписки з особового рахунку НОМЕР_2 станом на 09.04.2025 заборгованість позивача перед відповідачем погашена.
2. Законодавство, яким керувався суд.
2.1. За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
2.2. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
2.3. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
2.4.Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2.5. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
2.6. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
2.7. Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
2.8. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
2.9. Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
02.10. Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).
2.11. Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
2.12. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).
2.13. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
2.14. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
2.15. Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
2.16. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
2.17. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
2.18. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
2.19. З урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
2.20. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
2.21. Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
2.22. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
3. Висновок суду, щодо позовної вимоги, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
3.1. З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, зазначений у написі, є безспірними.
3.2. Таким чином, нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було з'ясовано чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, чи не пропущено стягувачем строк позовної давності, а також не встановлено, коли було здійснено останню оплату по кредиту.
3.3. Крім того, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом без належної перевірки, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
3.4. Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису з урахуванням змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі 826/20084/14) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
3.5. Суду достовірно встановлено, що договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 25 вересня 2019 року укладався у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, тоді як відповідно до п. 1 Переліку документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для вчинення нотаріального напису нотаріусу подається оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).
3.6. З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що стягнення заборгованості не могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
3.7.Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
3.8. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц, від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17, від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14ц, яка є послідовною і незмінною.
3.9. У зв'язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
4. Висновки суду, щодо стягнення з відповідача грошових коштів отриманих за виконавчим написом.
4.1. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
4.2. Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
4.3. Згідно із частиною 3 статті 1212 ЦК України та положення глави 83 цього Кодексу(збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
4.4. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
4.5. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею).
4.6. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
4.7. При цьому, набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але надалі відпала. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
4.8. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №753/15556/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі №910/3395/19.
4.9.Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
4.10. Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
4.11. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.09.2021 року у справі №201/6498/20.
4.12. Підставою стягнення коштів з позивача був виконавчий напис нотаріуса, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, тобто кошти були стягнуті, а не добровільно внесені в рахунок погашення заборгованості.
4.13. Згідно з постановою приватного виконавця від 16.07.2023 виконавче провадження № 68285533 закінчено у зв'язку з повним стягненням заборгованості з боржника. Стягнення коштів з позивача також підтверджується випискою з особового рахунку.
4.14. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог статті 1212 ЦК України, безпідставно утримані грошові кошти у розмірі 51206,22 грн підлягають поверненню позивачу, а тому позовні вимоги щодо стягнення з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 грошових коштів, стягнутих в процесі виконавчого провадження №68285533, підлягають задоволенню.
5. Розподіл судових витрат
5.1. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені понесені ним судові витрати, а саме: сплачений позивачем судовий збір при поданні позовної заяви.
5.2.Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 25.02.2025 № 2824-1702-5976-9167.
5.3.Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 100% від суми сплаченого судового збору.
При ухваленні рішення суд керувався ст. ст. 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України
1. Рішення судді.
1.1. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса - задовольнити.
1.2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, зареєстрованого в реєстрі № 50704, про примусове стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором № 200141336201 від 25 вересня 2019 року у сумі 51 206,22 грн.
1.3. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 51 206 (п'ятдесят одна тисяча двісті шість) гривень 22 копійки.
2. Розподіл судових витрат.
2.1. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений при поданні позовної заяви.
3. Роз'яснення, щодо набрання рішенням законної сили та процедури оскарження.
3.1. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
3.2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
СуддяАндрій ШАКАЛОВ