Справа № 486/519/25
Провадження № 2/486/656/2025
17 червня 2025 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Омега Фінанс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03.01.2018 року № 0.006.19.0118.ФО_К у розмірі 33 788, 13 грн., судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 03.01.2018 року між Акціонерним товариством «Юнекс Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0.006.19.0118.ФО_К, за умовами якого товариство надало кредит у сумі 20 000 грн. терміном користування до 03.01.2020 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% річних; комісією за обслуговування кредиту 2,99% щомісячно. Пунктом 3.2 підпункту 3.2.6. кредитного договору визначено, що сторони дійшли згоди, що у випадку порушення позичальником однієї або декількох умов цього договору, а також п. 3.2.2, п. 2.3, цього договору, у т.ч. несвоєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами, які сплачуються позичальником згідно з пп. 1.5.1 та несвоєчасної сплати комісії за обслуговування кредиту згідно з пп. 1.5.3 цього договору, позичальник сплачує банку штраф за кожен випадок такого порушення у розмірі 200 грн. Відповідно до п. 4.1. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або комісії за обслуговування та/або процентів та/або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої за кредитом процентної ставки пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або комісії за обслуговування та/або процентів та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості. Сума пені не може бути більшою за 15 процентів суми простроченого платежу. Також сторонами узгоджено графік погашення кредиту, процентів та комісії. Товариство свої зобов'язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі, тоді як ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконала належним чином та у встановлений договором строк. 31.03.2021 року між АТ "Юнекс Банк" та ТОВ "ФК "Омега Фінанс" укладено договір факторингу N 31/03-2021, за яким ТОВ "ФК "Омега Фінанс" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №0.006.19.0118.ФО_К від 03.01.2018 року. Станом на 31.03.2021 року відповідно до Реєстру прав вимог сум заборгованості відповідача за кредитним договором №0.006.19.0118.ФО_К від 03.01.2018 року перед новим кредитором ТОВ "ФК "Омега Фінанс" складає 33 788,13 грн. з яких: 11 020, 63 грн. прострочена заборгованість по тілу кредиту; 2 719,70 грн. прострочені проценти за кредитом; 11 960 грн. прострочена комісія за обслуговування кредиту; 8 087 грн. 80 коп. штрафи, пеня. Кількість днів прострочення по поверненню визначеного Графіком платежів частини тіла кредиту, процентів по кредиту, комісії та інших визначених договором платежів станом на 31.03.2021 року складає 1 025 днів. 12.08.2021 року ТОВ "ФК "Омега Фінанс" було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги № 04-21/361/Ф, надано строк для погашення суми заборгованості за кредитним договором №0.006.19.0118.ФО_К від 03.01.2018 року, проте, як зазначає позивач, станом на день звернення до суду з даною позовною заявою відповідачем не вчинено жодних дій щодо погашення вказаної вище заборгованості.
Ухвалою суду від 31.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням (викликом) сторін на 14.04.2025.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання відповідача та відсутністю доказів його належного повідомлення про судове засідання, розгляд справи відкладено на 06.05.2025 та в наступному на 28.05.2025.
У зв'язку з перебуванням судді у відрядженні з 28 по 29 травня 2025 року, розгляд справи перенесено на 17.06.2025.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання була належним чином повідомлена, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, однак судова повістка не була вручена під час доставки та була повернута до суду, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, отже відповідач вважається такою, що належним чином повідомлена. Крім того судом було здійснено виклик відповідача оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу "Судова влада України".
Відповідач відзив на позовну заяву не подавала.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши та надавши належну оцінку зібраним по справі доказам, встановив наступне.
Судом встановлено, що 03.01.2018 року між Акціонерним товариством "Юнекс Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0.006.19.0118.ФО_К.
Предметом договору, згідно з п. 1.1., є надання товариством позичальнику кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн. терміном користування до 03 січня 2021 року (день остаточного повернення кредиту), а позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим договором, а також виконати інші умови договору.
Відповідно до пункту 1.3. договору термін користування кредитом обчислюється від моменту надання кредиту відповідно до п. 2.1 договору.
Пунктом 1.4. договору визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни, встановлені договором, якщо не застосовується інший термін повернення кредиту встановлений на підставі додаткової домовленості сторін або достроково відповідно до умов договору або чинного законодавства України. Кредит вважається повернутим в момент зарахування суми кредиту в повному обсязі на відповідні рахунки банку з обліку заборгованості позичальника за цим договором.
Відповідно до п. 1.5 договору за користування кредитом позичальник сплачує: проценти за користування кредитом щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 12,00 % річних (п. 1.5.1), комісію за надання кредиту одноразово, не пізніше дня отримання надання кредиту в розмірі 0,0 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 договору (п. 1.5.2.), комісію за обслуговування кредиту щомісячно, в розмірі 2,99 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів (п. 1.5.3.).
Згідно з п. 2.1. договору, надання кредиту здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 в банку, за умови сплати позичальником комісій (у разі наявності) встановлених п. 1.5.2. договору.
За умовами п. 2.2. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється банком не рідше, ніж один раз на місяць за період з першого по останній календарний день поточного місяця включно, а за останній період користування кредитом по день повного погашення кредиту. Проценти нараховуються за методом факт/факт.
Пунктом 2.3 договору визначено, що погашення кредиту, комісії за обслуговування кредиту та нарахованих процентів здійснюється позичальником щомісячно в період з 01 до 10 (включно) числа кожного місяця протягом строку дії договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього договору, в сумі 1541 грн. Якщо 10-е число припадає на неробочий день, погашення платежу здійснюється позичальником в останній робочий день перед таким неробочим днем. Погашення останнього платежу здійснюється не пізніше останнього дня строку кредиту, визначеного в п. 1.1 договору.
Згідно з п. 2.4 договору погашення заборгованості за кредитом, комісії за обслуговування кредиту та процентами, а також інших платежів передбачених умовами договору, здійснюється за допомогою регулярного платежу, який був встановлений на поточний (картковий) рахунок N26205049459001 позичальника, шляхом безготівкового перерахування суми платежу, визначеного в п. 2.3 договору та суми інших платежів на рахунок в АТ "Юнекс Банк".
Відповідно до п. 2.6 договору визначено, що день виникнення простроченої заборгованості починається з наступного дня після закінчення періоду для оплати платежу зазначеного в п. 2.3. договору. Погашення простроченої заборгованості за договором здійснюється банком самостійно з рахунку у відповідних частинах на відповідні рахунки з обліку заборгованості за кредитом, процентами та іншими платежами, передбаченими цим договором відповідно до черговості погашення заборгованості, що визначена цим договором. При наявності на рахунку будь-якої суми грошових коштів та/або якщо на рахунку немає достатньої суми грошових коштів для погашення простроченої заборгованості. Банк здійснює погашення заборгованості в порядку черговості передбаченої п. 2.8 договору.
Підпунктом 3.2.2 договору встановлено, що позичальник зобов'язується сплачувати щомісячно платіж по кредиту, комісію за обслуговування та нараховані проценти згідно з п. 2.3, 2.4 договору, забезпечити повернення отриманого кредиту, комісію за обслуговування і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором строки.
В додатку N1 до кредитного договору визначено графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту, а також реальної річної процентної ставки за цим договором, де щомісячні платежі визначені з 01 лютого 2018 року по 02 січня 2020 року, визначена щомісячна сума платежу за кредитом, яка складається з суми кредиту, процентів за користування кредитом, та платежів за додаткові та супутні послуги (комісія за обслуговування, комісія за надання кредиту, інші послуги банку).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 0.006.19.0118.ФО_К від 03.01.2018 року, станом на 31.03.2021 року становить в сумі 33 788, 13 грн. з яких: 11 020 грн. 63 коп. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 2 719 грн. 70 коп. - прострочені проценти кредитом; 11 960 грн. 00 коп. - прострочена комісія за обслуговування кредит; 8 087 грн. 80 коп. - штрафи, пеня.
На підтвердження факту отримання позичальником кредитних коштів, а також розміру заборгованості позивачем надано виписку за особовим рахунком ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона- підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ "Юнекс Банк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Вказаний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа N 342/180/17.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Вбачається, що 31 березня 2021 року між АТ "Юнекс Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Омега Фінанс" укладено Договір факторингу N 31/03-2021.
Відповідно до умов договору та відповідного реєстру прав вимоги, ТОВ "Фінансова компанія "Омега Фінанс" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ "Юнекс Банк" в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №0.006.19.0118.ФО_К від 03.01.2018 року.
ТОВ "Фінансова компанія "Омега Фінанс" направлено на адресу відповідача Повідомлення про відступлення права вимоги від 12.05.2021 року N 04-21/361/Ф та надано строк для погашення суми заборгованості у розмірі 33 788,13 грн. на користь Нового кредитора, а саме: ТОВ "ФК "Омега Фінанс".
Відповідно до наявного у справі поштового повідомлення ОСОБА_1 20.05.2021 року було отримано відповідне повідомлення.
За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ч. 1 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що товариство свої зобов'язання виконало, надавши грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. відповідачу, що підтверджується випискою за особовим рахунком відповідача.
З вказаної виписки вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, при цьому, неналежним чином виконувала свої кредитні зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, інших обов'язкових платежів. Внаслідок невиконання відповідачем своїх кредитних зобов'язань утворилась заборгованість.
Згідно з розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №0.006.19.0118.ФО_К від 03.01.2018 року, станом на 31.03.2021 року становить 33 788,13 грн. з яких: 11 020, 63 грн. прострочена заборгованість по тілу кредиту; 2 719,70 грн. прострочені проценти за кредитом; 11 960 грн. прострочена комісія за обслуговування кредиту; 8 087 грн. 80 коп. штрафи, пеня.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
За змістом норми, яка закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання.
Заборгованість за тілом кредиту (прострочена заборгованість) становить 11 020, 63 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивач також просить стягнути з відповідача прострочені відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 2 719,70 грн.
Відповідно до п. 1.5 договору за користування кредитом позичальник сплачує: проценти за користування кредитом щомісячно, із розрахунку фіксованої процентної ставки 12,00 % річних (п. 1.5.1).
Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами.
Як вбачається з матеріалів справи, умови кредитного договору відповідачем належним чином не виконані в передбачені договором строки, відтак, позов в частині стягнення відсотків у розмірі 2 719,70 грн. підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача комісії за користування кредитними коштами.
Відповідно до п. 1.5.3 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує: комісію за обслуговування кредиту щомісячно, в розмірі 2,99 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.
В додатку N 1 до кредитного договору визначено графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за цим договором, де щомісячні платежі визначені з 01.02.2018 року по 02.01.2020 року, визначена щомісячна сума платежу за кредитом, яка складається з суми кредиту, процентів за користування кредитом, та платежів за додаткові та супутні послуги (комісія за обслуговування, комісія за надання кредиту, інші послуги банку), де щомісячний платіж по комісії за обслуговування кредиту становить 598,00 грн., а щомісячний платіж на погашення кредиту (щомісяця змінюється), проценти за користування кредитом (щомісяця змінюється), сума щомісячного платежу становить 1541 грн.
Сума платежу за розрахунковий період становить 36971,12 грн. з яких 20000,00 грн. сума кредиту, проценти за користування кредитом 2619,12 грн., платежі по комісії за обслуговування кредиту 14352 грн.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У даній справі необхідність внесення щомісячної плати за додаткові, супутні послуги банку - комісію за обслуговуванням кредиту в розмірі 2,99% від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 Договору (20 000 грн.), передбачена в підпункті 1.5.3 кредитного договору та п. 2.4. Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, передбачена також у Додатку №1 до кредитного договору №0.006.19.0118.ФО_К від 03.01.2018 року «Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення орієнтованої вартості кредиту та реальної річної процентної ставки» - стовпчик 7.2. Розмір комісії за обслуговування складає 598 грн. щомісяця (25 платежів).
При цьому в кредитному договорі та у Додатку №1 до нього не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику, та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи, що банком не зазначено в договорі та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення підпункту 1.5.3 розділу 1 «Умови договору», пункту 2.4 кредитного договору та додатку №1 до кредитного договору №0.006.19.0118.ФО_К від 03.01.2018 року «Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення орієнтованої вартості кредиту та реальної річної процентної ставки» щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту в розмірі 2,99% від суми кредиту, що становить 598 грн., є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Натомість визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Але встановлення судом нікчемності наведених умов договору є підставою для відмови у стягненні нарахованої позивачем комісії.
З урахуванням викладеного, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комісії в загальному розмірі 11 960 грн. задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення з відповідачки штрафів, пені в розмірі 8087,80 грн.
Позивач заявляючи вказану вимогу не надав обґрунтованого розрахунку штрафів, пені, а лише вказав, що станом на 31.03.2021 року сума прострочення складає 8087,80 грн.
За відсутності відомостей про період, за який обраховуються штрафні санкції, та на яку суму заборгованості, даних про фактично сплачені кошти, суд позбавлених можливості самостійно здійснити розрахунок штрафних санкції, а тому, відмовляє у задоволенні позову у вказаній частині.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмета спору, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 03.01.2018 року № 0.006.19.0118.ФО_К у розмірі 13 740, 33 грн., з яких: 11 020, 63 грн. прострочена заборгованість по тілу кредиту, 2 719,70 грн. прострочені проценти за кредитом.
Щодо стягнення судових витрат.
Згідно наявного у матеріалах справи договору про надання правової допомоги від 03 лютого 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Омега Фінанс" та АО "Немесіда", та акта наданих послуг від 21.03.2025 встановлено факт надання позивачу послуг правової допомоги, зокрема: вивчення матеріалів кредитної справи відносно ОСОБА_1 , проведення правового аналізу та визначення правової позиції; складення позовної заяви, підготовка доказів до неї та інших документів, аналіз судової практики на загальну суму наданих послуг у розмірі 6000 грн.
За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як це унормовано вимогами ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, як це закріплено положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року, прийнятій у справі N 552/2145/16-ц.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, що унормовано вимогами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Вирішуючи питання щодо розміру суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Визначаючи суму до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAlliance Limited" проти України" (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічного змісту висновків щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року, прийнятій у справі N 826/1216/16, провадження N 11-562ас18, та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, прийнятій у справі N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.
З огляду на викладене вище, можна дійти висновку, що ЦПК України унормовано такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Водночас, суд зважає на те, що правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В розумінні п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 40 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2400 грн. (6000 * 40 % : 100 %= 2400).
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 969 грн. (2422,40 * 40 % : 100 % = 969).
На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (ЄДРПОУ 42436323, адреса 01042, місто Київ, вул. Саперне поле, будинок 12, офіс 1007) заборгованість за кредитним договором від 03.01.2018 року № 0.006.19.0118.ФО_К у розмірі 13 740 (тринадцять тисяч сімсот сорок) гривень 33 копійки, з яких: 11 020, 63 грн. прострочена заборгованість по тілу кредиту, 2 719,70 грн. прострочені проценти за кредитом.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (ЄДРПОУ 42436323, адреса 01042, місто Київ, вул. Саперне поле, будинок 12, офіс 1007) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (ЄДРПОУ 42436323, адреса 01042, місто Київ, вул. Саперне поле, будинок 12, офіс 1007) судовий збір у розмірі 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. О. Волощук