Справа № 490/4574/24
нп 2/490/1992/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
17 червня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Шведюк Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання аліменти у розмірі 25 відсотків від його заробітку (доходу) щомісячно.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
За результатами апеляційного провадження, постановою Миколаївської апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Змінено рішення суду першої інстанції, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на обставини, які суд вважав встановленими на підставі матеріалів справи, яка перебуває в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 в рамках виконавчих проваджень. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постановою Верховного суду від 12 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2024 року та постанову Миколаївської апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Верховний Суд у цій постанові вказав на те, що ані суд першої інстанції ані суд апеляційної інстанції, не з'ясували питання розміру доходу позивачки, її витрат та місця проживання, стану здоров'я тощо, як і не з'ясували можливість відповідача утримувати свою матір у силу вимог норм Сімейного кодексу України.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 24 лютого 2025 року для розгляду справи визначено головуючого суддю Шолох Л.М.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2025 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та в порядку частини п'ятої статті 12 ЦПК України роз'яснено позивачу право надати позивачу право подати суду докази щодо розміру доходу позивача, її витрат, умов проживання та місця проживання, стану здоров'я.
Від позивача ОСОБА_1 30 квітня 2025 року надійшли пояснення до позовної заяви.
Від представника позивача ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. За такого, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
Позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, копія якого наявна в матеріалах справи.
Звертаючись до суду із цим позовом позивач вказувала на те, що вона є особою пенсійного віку, проживає сама. Її становище є вкрай нужденним, отримуваної пенсії недостатньо для її повноцінного існування. Відповідач є єдиним її сином та зобов'язаний надавити їй матеріальну допомогу.
У своїх поясненнях до позовної заяви, які надійшли до суду позивач пояснила, що розмір її пенсії становить 5885,82 грн щомісячно. У жовтні 2022 року від вибуху російської ракети постраждав її будинок у АДРЕСА_1 , внаслідок чого постраждала її квартира (вибиті вікна, міжкімнатні двері, з'явилися тріщини, постраждало внутрішнє оздоблення). З огляду на це та через побоювання через своє життя вона в якості внутрішньо переміщеної особи переїхала проживати до м. Києва, де винаймає квартиру за 10 000 грн 00 коп. щомісяця та сплачує комунальні платежі. Також вказала, що має ряд захворювань, а саме: аутоімунний тероїдит, церебральний атеросклероз, артеріальна гіпертензія, тендосиновіт, поліартрит, кандидоз мочеточника, геморой та інше, що потребує постійного обстеження та лікування. Також потребує стоматологічного лікування. Отриманої пенсії позивачу не вистачає.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає таке.
Стаття 51 Конституції України визначає, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до частини другої статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності таких умов: походження дитини від матері, батька) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено частини першої статті 204 Сімейного кодексу України.
Так, докази того, що мати ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків за той період, коли відповідач був неповнолітнім у суду відсутні.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Оцінивши належним чином надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачка є непрацездатною особою пенсійного віку та має дохід 5885,82 грн у вигляді пенсії.
Щодо умов проживання, то позивачем надано договір оренди від 14 червня 2023 року, відповідно до якого позивач є наймачем квартири АДРЕСА_2 . За цією адресою проживає разом із онукою ОСОБА_5 та сином ОСОБА_2 . Строк оренди починається з 14 червня і діє 6 календарних місяців. Договір діє з 14 червня 2023 року до 14 грудня 2023 року.
Також позивач надала довідку про взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи від 20 вересня 2023 року № 3002-5002964703, адреса перебування АДРЕСА_3 .
На підтвердження стану здоров'я, позивач надала висновок лікарів ТОВ «Медичний центр «Добробут» від 25 квітня 2025 року ендокринолога (діагноз аутоімунний тироїдит, церебральний атеросклероз), ортопеда-травматолога (біль у суглобі, множинні локалізації, синовіт та тендосиновіт). Також суду надано план лікування (стоматологічні послуги) від 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 всього на суму 80 320,00 грн.
Зазначене вказує на те, що щомісячні витрати відповідачки значно перевищують її щомісячних дохід. За такого, позивач потребує матеріальної допомоги. Матеріали справи не містять доказів наявності обставин, визначених статтею 204 Сімейного кодексу України. За такого, з відповідача слід стягнути аліменти на утримання його матері ОСОБА_1 .
В матеріалах справи наявна заява відповідача ОСОБА_2 від 16 липня 2024 року, в якій він підтримує позов та просить його задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частиною четвертою статті 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно із частиною п'ятою статті 206 ЦПК України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Зі змісту заяви від 16 липня 2024 року слідує, що відповідач визнав позов та погодився із тим, що він має сплачувати аліменти на утримання його матері у розмірі 25% від його заробітку. Надалі, 17 червня 2025 року відповідач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та ухвалення рішення на розсуд суд.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру аліментів на утримання матері, суд бере до уваги, що рішенням Вищої ради правосуддя від 17 червня 2024 року відповідача ОСОБА_2 звільнено з посади судді Верховного Суду. Доказів того, що відповідач на даний час отримує будь-який дохід матеріали справи не містять. Також слід врахувати, що відповідач має зобов'язання зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , яка продовжує навчання (у розмірі частини від усіх видів заробітку) та на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі частин.
Враховуючи зазначене, суд не приймає визнання позову відповідачем ОСОБА_2 в частині визначення аліментів на утримання матері у розмір 25%, що становить частин від усіх видів заробітку.
Суд зазначає, що відповідач є працездатною особою та має обов'язок сплачувати аліменти на утримання матері, розмір яких з урахування викладених обставин слід визначити у розмірі 1/12 частки від усіх видів заробітку та доходу починаючи з 04 червня 2024 року і довічно.
В силу статті 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/12 частини заробітку (доходу) щомісячно починаючи від 04 червня 2024 року і довічно.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подачу позову до суду у розмірі 1211 грн 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу по аліментам за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 .
Суддя Л.М. Шолох