Справа № 484/2267/25
Провадження № 2-а/484/24/25
Рішення
іменем України
18.06.2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Максютенко О.А., за участю секретаря судового засідання Завірюхи В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 17.04.2025 року №312
встановив
28.04.2025 року позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, який підписаний його представником адвокатом Єрмоленко А.В., до відповідача в обґрунтування якого зазначила, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 № 312 від 17.04.2025 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 17000 грн. Постанова мотивована тим, що 14.04.2025 року о 09 годині 45 хвилин під час дій особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 , співробітниками поліції був доставлений гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час перевірки облікових даних виявлено вчинене адміністративне ним правопорушення, а саме ОСОБА_1 порушуючи підпункт 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ, протягом 60 днів з дня набрання чинності цього закону (в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року) не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти, та інші персональні данні, та не прибув до РТЦК та СП за місцем проживання без поважних причин, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Вказану постанову вважав безпідставною і такою, що винесена з порушенням діючого законодавства, та зазначає, що позивач не є військовозобов'язаним, а Президент України не виносив указу про оголошення загальної мобілізації, а лише її продовжував. Тому у позивача обов'язок уточнити свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, міг виникнути лише після 18.05.2024 (дати набрання чинності Законом України №3633-ІХ від 11.04.2024) і лише у випадку, якщо Президент України прийме указ про оголошення мобілізації. Таким чином обов'язку виконати припис абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", п. 1 ч. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 "Про внесення змін до законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" не виникло. Крім того, він не отримував засобами поштового зв'язку повістки про необхідність прибути до відповідача, що є порушення п. 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560. Таким чином в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Посилаючись на викладене, представник позивача просила скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 312 від 17.04.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді від 30.04.2025 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Представник відповідача подав відзив, у якому заперечував проти позову через його необґрунтованість та безпідставність, просив відмовити у його задоволенні та посилався на те, що позивач був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності при обставинах, що викладені в оскарженій ним постанові. Позивач рішенням призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.02.2005 року визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обежено придатним у воєнний час та переданий на військовий облік військовозобов'язаних з 13.05.2005 року. До набрання чинності Постановою КМУ від 16.05.2024 року №559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа" позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 (за місцем перебування на військовому обліку) не звертався із запитом про оформлення та видачі тимчасового посвідчення військовозобо'язаного/військово-облікового документа військовозобов'язаного у зв'язку із зміною категорії щодо військового обов'язку (п. 14 Постанови). Вперше позивач у супроводі працівників поліції прибув 14.04.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 лише після внесення змін до законодавства, що регулюють правовідносини у сфері обілку військовозобов'язаних, які вступили в дію з 18.05.2024 року, яким посилено засоби контролю щодо обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, уточнення облікових даних та отримання військово-облікового документу. Таким чином, посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 14.04.2025 року, під час звірки облікових даних, у бездіяльності військовозобов'язаного ОСОБА_1 виявлено склад триваючого (в період з 13.05.2005 року по 14.04.2025 року) правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та відповідно до ст. 235 КУпАП складено відповідний протокол №210 про порушення позивачем вимог ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", та повідомлено його, що розгляд справи про вчинення адміністративного правопорушення буде розглядатись 17.04.2025 року о 14 годині в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 у кабінеті №2. 17.04.2025 року справа про адміністративне правопорушення була розглянута за участі позивача та було винесено постанову, відповідно до якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Вказану постанову під особистий підпис було надано позивачу. Посилаючись на викладене представник відповідача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представником позивача надано відповідь на відзив, за якою просили позов задовольнити в повному обсязі та скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Також у відповіді на відзив представник позивача наголосив, що відповідно до обліково-послужної картки позивача 09.06.2006 року відповідачем було зроблено запис про те, що позивач був знятий з військового обліку, згідно наказу МОУ №342 від 09.06.2006 року, а 17.06.2009 року відповідачем до паспорту громадянина України був проставлений штамп про те, що позивач є "Не військовозобов'язаним", що не передбачає обов'язку протягом 60 днів уточнювати свої персональні дані у відповідача.
Вивчивши наявні у справі письмові докази суд доходить наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою начальника позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Вказана постанова мотивована тим, що позивач порушуючи підпункт 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ, протягом 60 днів з дня набрання чинності цього закону (в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року) не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти, та інші персональні данні, та не прибув до РТЦК та СП за місцем проживання без поважних причин, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями ч.ч. 1-4 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини 3 ст. 210-1 КУпАП - вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту частини 3 статті 210-1 КУпАП убачається, що для кваліфікації дій за цією частиною необхідною є наявність такої кваліфікуючої ознаки як вчинення такого порушення в особливий період.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 "Про часткову мобілізацію" було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. Тобто з 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В силу ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 р, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: - прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18.05.2024, внесено зміни до статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за змістом яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, серед іншого, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 в умовах особливого періоду порушуючи підпункт 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ, протягом 60 днів з дня набрання чинності цього закону (в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року) не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти, та інші персональні данні, та не прибув до РТЦК та СП за місцем проживання без поважних причин, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", чим скоїв адміністративне правопорушення , передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Щодо посилань представника позивача про відсутність обов'язку позивача оновлювати дані в ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки останній знятий з військового обліку, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до обліково-послужної картки позивача 09.06.2006 року відповідачем було зроблено запис про те, що позивач був знятий з військового обліку, згідно наказу Міністерства Оборони України №342 від 09.06.2006 року, а 17.06.2009 року відповідачем до паспорту громадянина України був проставлений штамп про те, що позивач є "Не військовозобов'язаним".
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, в сукупності з встановленими вище обставинами справи, слід дійти висновку, що позивач не був виключений з військового обліку, а був знятий з нього на підставі Наказу МОУ №342, про що у військовому квитку проставлена відповідна відмітка про зняття з військового обліку.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.12.2017 №684 "Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов'язаних" зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, які: були засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань; за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров'я непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов'язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки.
Таким чином, починаючи з 13.02.2018, громадяни України, яких визнано військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім через хвороби, які пов'язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідками) мають перебувати на військовому обліку.
Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 12 лютого 2025 року № 4235-IX визначено Пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., № 22, ст. 196) викласти в такій редакції: "2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".
Оскільки позивача було саме знято з військового обліку, а невиключено з нього, тому останній відповідно до абзацу 7 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232, був взятий на військовий облік військовозобов'язаних як знятий з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи зміст оскаржуваної позивачем постанови, суд доходить висновку, що постанова відповідача відповідає вимогам законодавства, оскільки містить всі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до ст. 283 КУпАП та складена уповноваженою на те особою. В свою чергу позивачем не надано будь-яких належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.
На підставі ст. 139 КАС України позивачу не відшкодовуються понесені ним судові витрати через те, що у задоволенні його позову відмовлено у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 5-6, 8-9, 11, 241 - 245, 250, 293, 295 КАС України
ухвалив
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 17.04.2025 року №312 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.06.2025 року.
Суддя: