18 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11521/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Демидова В. О.
від 21.01.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Владимиренко С. В., Євсіков О. О., Ходаківська І. П.
від 06.05.2025
за позовом ОСОБА_1
до Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації), Релігійної організації "Релігійна громада парафія на честь Святої Рівноапостольної Ніни Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шепель Олег Костянтинович
про визнання недійсним статуту в новій редакції, визнання протиправним та скасування розпорядження,
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації), Релігійної організації "Релігійна громада парафія на честь Святої Рівноапостольної Ніни Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області" про:
- визнання недійсним статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафія на честь Святої Рівноапостольної Ніни Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області" у новій редакції, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1003547770005004239 від 18.12.2023;
- визнання протиправним та скасування розпорядження Голови Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації), яким зареєстровано статут Релігійної організації "Релігійна громада парафія на честь Святої Рівноапостольної Ніни Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області" в новій редакції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що статут Релігійної організації "Релігійна громада парафія на честь Святої Рівноапостольної Ніни Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області" у новій редакції був прийнятий на загальних зборах 12.08.2023 особами, які не були членами Релігійної громади парафії на честь Святої Рівноапостольної Ніни Київської єпархії Української Православної Церкви с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області, а тому скликані всупереч вимогам Статуту Релігійної громади та не є чинними, через відсутність 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів. Вказане рішення приймалися невідомими особами у кількості, які ніколи не були членами Парафіяльних зборів та/або Релігійної громади, до відповідного списку членів Релігійної громади ніколи настоятелями не включалися. Реєстраційні дії здійснювалися за заявами невідомої особи, якій Парафіяльними зборами Релігійної громади таких повноважень ніколи на надавалось. Київська обласна державна адміністрація (Київська обласна військова адміністрація), порушивши приписи статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", винесла розпорядження про реєстрацію нової редакції статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафія на честь Святої Рівноапостольної Ніни Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/11521/24 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою від 06.05.2025 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/11521/24.
28 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі № 910/11521/24, а також з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 вказано, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі № 910/11521/24 оскаржуються з підстав, передбачених пунктами 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що "на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах в разі існування внутрішніх документів релігійної громади, прийнятих Загальними (парафіяльними) зборами, який регулює питання, не визначені Статутом релігійної громади, зокрема прийняття нових та виключення існуючих членів громади, облік членів, тощо...".
Однак у разі визначення підставою касаційного оскарження судових рішень у справі наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.
Всупереч вищенаведеному, в касаційній скарзі не вказано щодо застосування якої/яких норми/норм права відсутні висновки Верховного Суду її/їх застосування.
В обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 зауважує, що матеріалами справи підтверджено, що 12.08.2023 на загальних зборах членів Релігійної громади Парафія на честь Святої Рівноапостольної Ніни Бориспільської єпархії Української Православної церкви с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області була присутня 51 особа. Суди зробили висновок, що по-перше ці особи є членами Релігійної громади, по-друге 51 особа, присутня на оспорюваних загальних зборах, становить більше ніж дві третини від кількості членів Релігійної громади і, відповідно, ці загальні збори правомочні приймати рішення, зокрема, щодо зміни підлеглості. ОСОБА_1 стверджує, що в матеріалах справи наявні заяви 34 членів Релігійної громади, засвідчені у встановленому законодавством порядку, відповідно до яких ці особи, будучи членами Релігійної громади, не були повідомлені про проведення загальних зборів членів Релігійної громади Парафія на честь Святої Рівноапостольної Ніни Бориспільської єпархії Української Православної церкви с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області 12.08.2028, не були присутні та не приймали участь у загальних зборах. ОСОБА_1 вважає, що як суд першої інстанції так і Північний апеляційний господарський суд, визнавши правомочними загальні збори членів Релігійної громади Парафія на честь Святої Рівноапостольної Ніни Бориспільської єпархії Української Православної церкви с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області прийняв рішення про права та інтереси, прийняли рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить інформації щодо яких саме осіб Господарський суд міста Києва та Північний апеляційний господарський суд прийняв рішення про права та інтереси, прийняли рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Суд при цьому вважає за необхідне зауважити, що касаційна скарга подана безпосередньо на адресу Верховного Суду, у якого матеріали справи 910/11521/24 наразі відсутні.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки у даній справі позов поданий у 2024 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3 028,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Таким чином за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі № 910/11521/24 судовий збір підлягав сплаті у сумі 12 112,00 грн, а саме 6 056,00 грн (3 028,00 грн х 2 вимоги немайнового характеру) х 200%.
Однак до касаційної скарги ОСОБА_1 доданий чек від 28.05.2025 про сплату 1 212,00 грн. Таким чином судовий збір сплачений у розмірі меншому, ніж встановлено чинним законодавством.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом:
- зазначення конкретної норми (норм) права (пункту, частини, статті) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду;
- вказівки щодо яких саме осіб, що не були залучені до участі у справі, Господарський суд міста Києва та Північний апеляційний господарський суд прийняли рішення про їх права, інтереси та (або) обов'язки;
- надання Суду документів, які підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі № 910/11521/24 у встановленому законом порядку і розмірі, а саме в сумі 10 900,00 грн (таким чином, щоб у загальному розмірі, разом із вже сплаченими 1 212,00 грн, загальна сума складала 12 112,00 грн).
Суд також звертає увагу скаржника, що статтею 291 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Однак, до касаційної скарги ОСОБА_1 , не додано доказів надіслання копії касаційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи відповідно до вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України, про що складений акт № 32.1-14/211 від 29.05.2025.
Згідно із частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Відповідно до частини 2 статті 294 Господарського процесуального кодексу України до відкриття касаційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття касаційного провадження.
Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі № 910/11521/24 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко