03 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11875/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Картере В.І.
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.,
учасники справи:
боржник - Приватне акціонерне товариство "Аеробуд",
представник боржника - не з'явився,
розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Карасюк О.В. - особисто,
кредитор - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області,
представник кредитора - Сліпець С.С., в порядку самопредставництва (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua),
кредитор - Компанія Балліоті Ентерпрайзес ЛТД
представник кредитора - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні(в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua) касаційну скаргу
Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 25.03.2024
у складі судді: Чеберяка П.П.
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 13.02.2025
у складі колегії суддів: Остапенка О.М. - головуючий, Сотнікова С.В., Отрюха Б.В.,
у справі за заявою
Компанії Балліоті Ентерпрайзес ЛТД
до Приватного акціонерного товариства "Аеробуд"
про визнання банкрутом
Короткий зміст руху справи
1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/11875/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" (далі - ПрАТ "Аеробуд", боржник), провадження в якій відкрито ухвалою суду 01.03.2023 за заявою Балліоті Ентерпрайзес ЛТД; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Карасюка О.В.
2. 30.03.2023 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з кредиторськими вимогами до боржника в розмірі 958 855,78 грн.
3. Заявлені кредитором вимоги складають заборгованість зі сплати земельного податку з юридичних осіб в розмірі 928 956,19 грн., з яких основний борг 716 875,39 грн., штрафні санкції в розмірі 24 077,30 грн. та пеня в розмірі 188 003,50 грн., а також податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 29 899,59 грн., з яких основний борг в розмірі 11 158,53 грн., штрафні санкції в розмірі 7 677,71 грн. та пеня в розмірі 11 063,35 грн. та підтверджені доданими до заяви копіями податкової декларації з плати за землю від 20.02.2019, податкових повідомлень-рішень, актів камеральної перевірки, податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 22.02.2018.
Короткий зміст ухвали попереднього засідання суду першої інстанції
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/11875/22, зокрема, визнано кредитором боржника:
ГУ ДПС у Дніпропетровській області в розмірі 230 249,23 грн., з яких 855,12 грн. вимоги третьої черги, 229 394,11 грн. вимоги шостої черги;
відмовлено у визнанні кредиторських вимог боржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області в розмірі 728 606,55 грн.
5. Ухвала суду першої інстанції за результатами розгляду грошових вимог Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (в частині відхилених вимог) мотивована тим, що з 20.08.2018 боржник припинив оренду земельної ділянки у зв'язку з реалізацією нерухомого майна, яке було об'єктом оподаткування (Договір купівлі-продажу від 20.08.2018, витяг № 134990192 від 20.08.2018).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025, зокрема, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/11875/22, в частині розгляду заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до боржника, залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 (в частині відхилених грошових вимог) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі №910/11875/22, з вимогою ухвалити нове рішення яким визнати вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області у повному обсязі.
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/11875/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.03.2025.
9. Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без руху у відповідності з положеннями статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
10. 10.04.2025 заявник засобами електронного зв'язку звернувся із заявою про усунення недоліків касаційної скарги разом з доказами сплати судового збору.
11. У зв'язку з відпусткою судді Картере В.І. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/11875/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025.
12. Ухвалою Верховного Суду від 30.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, датою проведення судового засідання визначено 03.06.2025.
13. 23.05.2025 засобами електронного зв'язку на адресу Касаційного господарського суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява про проведення судових засідань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у справі №910/11875/22 в режимі відеконференції.
14. Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2025 заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.
15. 29.05.2025 до Верховного Суду від розпорядника майна ПрАТ «Аеробуд» арбітражного керуючого Карасюка О.В. надійшли пояснення на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
16. У зв'язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/11875/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Картере В.І., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.06.2025.
17. В судовому засіданні 03.06.2025 (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) представник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній. Просив Суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 (в частині відхилених грошових вимог) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі №910/11875/22, ухвалити нове рішення яким визнати вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області у повному обсязі.
18. Арбітражний керуючий Карасюк О.В. в засіданні суду 03.06.2025 проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав викладених у письмових поясненнях до касаційної скарги. Просив судові рішення в оскаржених частинах залишити в силі.
19. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.
Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, а ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду несе учасник справи, який подав відповідну заяву, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.
20. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 15.04.2025 № 235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.04.2025 № 4356-IX), Верховний Суд розглядає справу № 910/11875/22 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи скаржника
(Головного управління ДПС у Дніпропетровській області)
21. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 87.9 статті 87 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) щодо грошових вимог з земельного податку; відсутній висновок щодо застосування в спірних правовідносинах норми права встановленої пункту 56.11 статті 56 ПК України (щодо грошових вимог з податку на нерухоме майно).
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
22. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
22.2. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
22.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
23. Враховуючи встановлені приписами статті 300 ГПК України межі перегляду справі судом касаційної інстанції, виходячи зі змісту доводів та вимог касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, предметом касаційного перегляду є оскаржені судові рішення у цій справі в частині відмови у задоволенні вимог контролюючого органу в розмірі 728 606,55 грн.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
24. За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі- КУзПБ) грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
25. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
26. В силу вказаних вище норм, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
27. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
28. Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).
29. Заявник самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
30. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17.
31. Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
31.1. У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 12.10.2021 у справі № 01/1494 (14- 01/1494));
31.2. Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).
32. Предметом перегляду, в цьому випадку, є правомірність відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в розмірі 728 606,55 грн.
33. З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне:
33.1. Порядок виникнення грошових зобов'язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
33.2. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
34. Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов'язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПКУ).
35. Пункт 14.1.156. ПК України визначає податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
36. Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
37. Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
38. Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, пунктом 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
39. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (абзац перший пункту 111.2 статті 111 ПК України). Згідно з пунктом 112.5 статті 112 ПК України підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу.
40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлені кредитором вимоги складають заборгованість зі сплати земельного податку з юридичних осіб в розмірі 928 956,19 грн., з яких: основний борг 716 875,39 грн., штрафні санкції в розмірі 24 077,30 грн. та пеня в розмірі 188 003,50 грн.), а також податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 29 899,59 грн., з яких: основний борг в розмірі 11 158,53 грн., штрафні санкції в розмірі 7 677,71 грн. та пеня в розмірі 11 063,35 грн.
41. Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
42. Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
43. Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
44. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
45. Податок на нерухоме майно, що перебуває у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт( п.п. 266.3.3. Податкового кодексу України).
46. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
47. За правилами підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
48. Отже, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
49. При цьому підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачає, що саме власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (фізичні та юридичні особи) є платниками цього податку.
50. Під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій встановлено:
50.1. 20.08.2018 боржник припинив оренду земельної ділянки у зв'язку з реалізацією нерухомого майна, яке розміщувалося на відповідній земельній ділянці, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20.08.2018 і витягом №134990192 від 20.08.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
50.2. боржником подано уточнену податкову декларацію з плати за землю за 2018 рік від 20.08.2019, у якій він зазначив про зменшення до 0 плати за землю з серпня по грудень 2018 року, оскільки з серпня 2018 року оренда земельної ділянки припинилася.
51. Тобто, з 20.08.2018 відсутні такі об'єкти оподаткування, як земельна ділянка та нерухоме майно, яке розміщувалося на відповідній земельній ділянці, що й мало бути встановлено контролюючим органом під час камеральної перевірки, не лише на підставі відомостей Державного реєстру, але й з урахуванням оригіналів документів платника податків, зокрема документів про право власності. Під документами про право власності слід розуміти як документи щодо набуття такого права, так і щодо його втрати платником податків.
52. Враховуючи наведене вище та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи на підставі матеріалів цієї справи, колегія суддів погоджується з висновками судів про в частині відмови у задоволенні вимог контролюючого органу в розмірі 728 606,55 грн., з яких: 716 875,39грн з плати за землю за 2018 рік (враховуючи уточнену податкову декларацію від 20.08.2019) та 11 731,16грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за четвертий квартал 2018 року (з терміном сплати до 30.01.2019).
53. Стосовно доводів скаржника щодо застосування положень пункту 87.9 ПК України, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
53.1. Статтею 87 ПК України визначаються джерела сплати грошових зобов'язань (добровільна сплата) або погашення податкового боргу (за рішенням органу державної податкової служби) платників податків.
53.2. Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань (у розумінні пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу) або погашення податкового боргу (у розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу) визначаються будь-які власні кошти такого платника податків, у тому числі ті, що отримані від здійснення його господарської діяльності (реалізація товарів, надання послуг, виконання робіт, реалізація майна, випуск цінних паперів, залучені фінансові ресурси) та інших джерел, за винятком майна та коштів, визначених у даній статті (див. п. 87.3 ст. 87 Кодексу).
53.3. Одним із джерел сплати грошових зобов'язань або податкового боргу з відповідного платежу визначено суми надміру сплачених сум такого платежу або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів до відповідних бюджетів. У першому випадку такі суми спрямовуються у рахунок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу без заяви платника податків, а другому - за заявою.
53.4. Надходження до бюджету від сплати грошових зобов'язань та погашення податкового боргу здійснюється у грошовій формі.
53.5. Нормою закріплено можливість погашення податкового боргу майном платника податків (у визначенні ст. 190 Цивільного кодексу України) за винятком майна, визначеного п. 87.3 ст. 83 Кодексу та іншими законодавчими актами.
54. Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України при наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 ПК України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
55. Відносини неплатоспроможності, які виникають з моменту порушення справи про банкрутство - це врегульовані законодавцем правовідносини щодо формування грошових вимог кредиторів до боржника, визначення їх черговості, призначення арбітражного керуючого на виконання певних повноважень у справах про банкрутство, введення щодо боржника передбаченої законодавством про банкрутство процедури (розпорядження майном, санації чи ліквідації), виявлення активів боржника, їх реалізації та справедливого розподілу грошових коштів, отриманих внаслідок продажу активів боржника.
56. Тобто з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і норми законодавства про банкрутство у справах про банкрутство мають спеціальних характер щодо інших законодавчих актів України.
57. Відтак, у разі винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» чи Кодексу України з процедур банкрутства.
58. Крім того, слід зауважити, що у цьому випадку сплати грошових зобов'язань або податкового боргу, у будь-який спосіб визначений приписами статті 87 ПК України не відбувалося, зменшення суми грошових зобов'язань по раніше задекларованому періоду (уточнена податкова декларацію) не є фактичним здійсненням погашення податкового боргу в розумінні приписів статті 87 ПК України.
59. Щодо застосування приписів пункту 56.11 статті 56 ПК України, слід вказати наступне:
59.1. Стаття 56 ПК України регламентує способи захисту прав платників податків шляхом адміністративного чи судового оскарження, визначає процедури та процес адміністративного оскарження. Тобто будь-які рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному (досудовому) чи судовому порядку.
59.2. Норма п. 56.11 вказаної статті визначає, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Тобто не може бути оскаржене платником податків в адміністративному чи судовому порядку грошове зобов'язання, що обчислене самостійно платником податків та відображене у податковій декларації (розрахунку). Вони вважаються узгодженими з дати подання декларації.
60. Водночас, як про це вже було позначено вище, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і норми законодавства про банкрутство у справах про банкрутство мають спеціальних характер щодо інших законодавчих актів України.
61. При цьому, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство саме на суд покладено обов'язок перевірки та надання правової оцінки усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.
Суд зобов'язаний розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
62. Означене є повноваженнями суду в провадженні якого знаходиться справи про банкрутство та не є оскарженням грошового зобов'язання платником податків.
63. За наведеного вище, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій прийнято вірне рішення в частині відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника в розмірі 728 606,55 грн., доводи скаржника за змістом зводяться до незгоди з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, а також до переоцінки доказів та встановлених обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Щодо доводів касаційної скарги
64. Як вже зазначалось, касаційну скаргу відповідач аргументував пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
66. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
66. Зі змісту цієї норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України Скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
67. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник у касаційній скарзі не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті спірних правовідносин, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, подані сторонами докази на обґрунтування своїх вимог і заперечень.
68. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов'язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
69. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
70. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
71. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення ухвали Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 910/11875/22, щодо розгляду грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області(в частині відмови у задоволенні вимог контролюючого органу в розмірі 728 606,55 грн.), - без змін.
Судові витрати
72. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 (в частині відмови у задоволенні кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області в розмірі 728 606,55 грн.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 910/11875/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
В.І. Картере