13 червня 2025 року
м. Київ
cправа №908/334/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"
на ухвалу Господарського суду Запорізької області (Педорич С.І.)
від 09.04.2025
та постанову Центрального апеляційного господарського суду (Кощеєв І.М., Чус О.В., Чередко А.Є.)
від 19.05.2025
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"
про стягнення коштів,
1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом, у якому просить стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - Відповідач, Скаржник) заборгованість за договором приєднання про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 №0421-03015-ПД (далі - Договір) за період з 01 жовтня 2024 року - 15 січня 2025 року в сумі 135 398 967,70 грн, з них: 134 249 605,39 грн - заборгованість за послуги з диспетчерського управління, 543 805,46 грн - три проценти річних, 605 556,85 грн - інфляційні втрати.
2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/334/25.
3. 25 березня 2025 року Відповідач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав зустрічну позовну заяву про визнання за ним права не сплачувати на користь Позивача вартість послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за Договором за спірний період.
4. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.04.2025, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі №908/334/25, зустрічну позовну заяву повернуто Відповідачу.
5. 22 травня 2025 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу №908/334/25 до суду першої інстанції для продовження розгляду зустрічної позовної заяви.
6. Згідно з актом від 23.05.2025 №32.1-14/ 205, складеним начальником відділу Кузуб О.В., спеціалістом Алтуніною О.О. та спеціалістом Копанчук М.А., при огляді касаційної скарги виявлено, що до неї долучено платіжну інструкцію від 21.05. 2025 №4010515 про сплату судового збору в справі №908/334/2.
7. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що номер справи "№908/334/2" (замість "№908/334/25"), який вказаний у графі "Призначення платежу" платіжної інструкції, вочевидь, є опискою, що полягає у невведені останньої цифри ("5").
8. За інформацією, наявною в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", у виписці про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України вказано, що грошові кошти в сумі 2 422,40 грн сплачені Скаржником згідно з документом від 21.05. 2025 №4010515 (унікальний ідентифікатор документа в Казначействі: 828141000) та зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України 21 травня 2025 року. При цьому в графі "справа №" зазначено "908/334/25", тобто коректний номер.
9. З урахуванням викладеного вище, відсутні підстави для залишення касаційної скарги без руху з цих міркувань.
10. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, що може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Walchli v. France" від 26.07.2007, заява №35787/03). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатися до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Perez de Rada. Cavanilles v. Spain" від 28.10.1998).
11. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
12. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті (зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги), є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили приписи статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", норми процесуального права, а саме статті 4, 118, 119, 165, частини другу та п'яту статті 236 ГПК України, принцип змагальності сторін, закріплений у статті 2 ГПК України, що призвело до позбавлення права на судовий захист:
- суд першої інстанції не врахував доводів, викладених у клопотанні Скаржника про продовження строку подання відзиву до 14 березня 2025 року, відтак задовольнив його частково та продовжив вказаний строк до 10 березня 2025 року. Як наслідок, суд порушив приписи частини восьмої статті 165 ГПК України, не встановивши такий строк подання відзиву, що дозволить Скаржнику підготувати його та відповідні докази;
- Скаржник не заперечує, що пропустив строк на подання зустрічної позовної заяви, водночас суд першої інстанції, не з'ясувавши причин звернення поза встановлений строк, фактично відмовив Скаржнику в доступі до правосуддя;
- пропуск процесуального строку стався не з вини Скаржника, тому покладення на нього пов'язаних із цим наслідків є несправедливим і таким, що не відповідає основоположним принципам судочинства;
- оскільки воєнний стан на території України триває, строк звернення до суду продовжується на строк його дії; позивач не повинен окремо просити суд поновити строк для звернення до суду.
14. Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
15. Ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.
16. Дослідивши касаційну скаргу та проаналізувавши наведені в ній доводи, Верховний Суд дійшов висновку про її необґрунтованість та відмовляє у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
17. Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
18. За змістом пункту 3 частини другої статті 46, частини першої статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
19. Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
20. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.02.2025 сторонам встановлено строки для подання процесуальних документів, зокрема, п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
21. Вказана ухвала надіслана в електронний кабінет Скаржника того ж дня (13 лютого 2025 року). Отже, Скаржник мав право подати відзив на позовну заяву та, відповідно, пред'явити зустрічний позов до 28 лютого 2025 року.
22. Разом із тим 26 лютого 2025 року Скаржник подав до суду першої інстанції клопотання про продовження строку на подання відзиву до 14 березня 2025 року, в якому послався на необхідність ознайомлення з матеріалами справи з метою надання обґрунтованого письмового відзиву з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог Позивача, посиланням на чинне законодавство, враховуючи категорію, складність спору та предмет позову, а також докази, що були надані Позивачем, аналіз яких потребує певного часу після ознайомлення представником Скаржника з матеріалами справи.
23. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.03.2025 клопотання Скаржника задоволено частково. Продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 10 березня 2025 року.
24. 25 березня 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав зустрічну позовну заяву. Втім, оскільки він був пред'явлений поза межами встановленого строку, суд першої інстанції дійшов висновку про його повернення Скаржнику.
25. Суд звертає увагу, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 180 ГПК України, зокрема, в частині дотримання строку на її подання, ухвалою суду повертається заявнику (частина шоста статті 180 ГПК України).
26. З метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання процесуальних строків учасники справи мають вчиняти усі можливі та залежні від них дії, в тому числі забезпечувати своєчасну підготовку та подання процесуальних документів.
27. Пред'явлення зустрічного позову є суб'єктивною дією відповідача, яка залежить від його волевиявлення.
28. Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
29. Скаржник не заперечує, що пропустив строк на пред'явлення зустрічного позову, проте вважає, що (1) він підлягав поновленню, оскільки суд не з'ясував причин звернення поза встановлений строк; (2) пропуск процесуального строку стався не з вини Скаржника; (3) клопотання про продовження строку на подання відзиву задоволено судом першої інстанції частково зі встановленням такого строку до 10 березня 2025 року, а не до 14 березня 2025 року, як про це просив Скаржник; (4) оскільки в Україні триває воєнний стан, відсутня потреба окремо просити поновити строк для звернення до суду.
30. У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу на таке.
31. Відповідно до статті 119 ГПК України:
- суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша);
- встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 ГПК України).
32. Отже, пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи, натомість продовжити встановлений процесуальний строк суд має право також і з власної ініціативи, однак у цьому разі відповідне продовження строку може відбутися лише до його закінчення.
Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.02.2019 у справі №922/1161/18, від 02.12.2019 у справі №921/230/19 та був врахований судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень.
33. Скаржник подав зустрічну заяву 25 березня 2025 року, тобто з порушенням строку, встановленого судом першої інстанції, з урахуванням його продовження до 10 березня 2025 року.
34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2023 у справі №918/393/22 наголосила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
35. Суди встановили, що Скаржник не долучив до зустрічного позову заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску. Доказів звернення до суду з повідомленням про необхідність продовження строку для подання зустрічного позову (понад 10 березня 2025 року) матеріали справи також не містять.
36. Отже, у цій справі суди об'єктивно були позбавлені можливості вирішити питання щодо поновлення пропущеного Скаржником процесуального строку, позаяк він не подав про це відповідної заяви (не скористався таким правом).
37. Доводи Скаржника щодо продовження строку на подання відзиву (та, відповідно, зустрічної позовної заяви) до 10 березня 2025 року, а не до 14 березня 2025 року, як про це зазначалося у поданому клопотанні, відхиляються Верховним Судом.
38. Зустрічна позовна заява подана 25 березня 2025 року, тобто поза межами як строку, встановленого судом, так і строку, до якого Скаржник просив продовжити подання відзиву. Отже, це не вплинуло на можливість реалізації Скаржником своїх процесуальних прав.
39. Крім того, у частині відмови в продовженні процесуального строку на подання відзиву ухвала Господарського суду Запорізької області від 11.03.2025 не оскаржувалася та, відповідно, набрала законної сили.
40. Необхідно враховувати, що доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не є абсолютним та підлягає державному регулюванню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
41. Норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки інакше нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків (постанови Верховного Суду від 13.05.2024 у справі №922/2825/23, від 18.08.2023 у справі №32/257-10, від 03.04.2023 у справі №906/1357/20, від 01.09.2022 у справі №904/8456/21).
42. З урахуванням викладеного вище, Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі частини другої статті 293 ГПК України.
43. Правильне застосування Господарським судом Запорізької області та Центральним апеляційним господарським судом норм ГПК України при ухваленні оскаржуваних рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
44. Текст цієї ухвали складено в межах розумного строку, зокрема, з огляду на перешкоди, викликані технічним збоєм із 12:45 год. 06 червня 2025 року, який потягнув призупинення роботи електронних сервісів та автоматизованих систем Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1824765/).
Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №908/334/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.04.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова