Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" червня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/847/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради, м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Назарбест Транс", м. Івано-Франківськ (адреса: 76018, м. Івано-Франківськ, вул.Стрільців Січових, буд.18)
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
позивача - Батіг В.В. (адвокат, ордер АХ № 1232624 від 13.01.2025);
відповідача - не з'явився.
14.03.2025 року позивач - Спеціалізоване комунальне підприємство "Харківзеленбуд" Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Назарбест Транс", в якому просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «НАЗАРБЕСТ ТРАНС» передати Спеціалізованому комунальному підприємству «ХАРКІВЗЕЛЕНБУД» Харківської міської ради бензин А-95 у кількості 7000 л, бензин А-92 у кількості 5 540 л, дизельне пальне у кількості 6 760 л відповідно до Договору про закупівлю товарів № Т01/31 від 31.01.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 року відкрито провадження у справі №922/847/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.04.2025 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено 29.04.2025 року.
23.04.2025 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№10002) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2025 року задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою суду від 29.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2025 року.
20.05.2025 року представник позивача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№12153).
Протокольною ухвалою суду від 20.05.2025 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 10.06.2025 року.
Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2025 року позов підтримував, просив суд його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 10.06.2025 року не з'явився, відзив не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.
Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 76018, м. Івано-Франківськ, вул.Стрільців Січових, буд.18.
Однак, ухвали повернулись до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДДР, яка залишилася незмінною.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.
Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і не вручено підприємством зв'язку, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов'язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
31.01.2022 року між Спеціалізованим комунальним підприємством «ХАРКІВЗЕЛЕНБУД» Харківської міської ради (надалі - Позивач/Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М-7 ТРЕЙД» (в подальшому змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «НАЗАРБЕСТ ТРАНС») (надалі- Відповідач/Продавець) укладено Договір про закупівлю товарів № Т01/31 (надалі - Договір).
Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ ТОВ "М-7 Трейд" (код 44353937) змінило свою назву на ТОВ "Назарбест Транс" та змінило місцезнаходження (ТОВ "Назарбест Транс" - вул. Стрільців Січових, 18, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76018).
Відповідно до п. 1.1. Договору Відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Позивача Товар, а Позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товар, зазначений у Специфікації (Додаток № 1), яка являється невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору найменування Товару: код за ДК 021:2015 - 09130000-9 нафта і дистиляти (бензин і дизельне паливо) (бензин А-95 або еквівалент ДК 021:2015:09132000-3 бензин; бензин А-92 або еквівалент ДК 021:2015: 09132000-3 бензин, дизельне паливо).
Продавець видає Покупцю талони на товар. Продавець зобов'язується відвантажувати Товар на користь Покупця за пред'явленням талонів, виписаних Продавцем, до 31.12.2022 року на автозаправних станціях цілодобово, без вихідних. Кількість товару 25500 л.
Відповідно до п.2.2. Договору товар поставляється в кількості відповідно до видаткової накладної.
Згідно з п.3.1. Договору ціна договору становить 8055000,00грн в т.ч. ПДВ (20%) - 1342500,00грн.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розрахунки за поставлений Товар здійснюються Позивачем на підставі видаткової накладної протягом 30 (тридцять) банківських днів з моменту поставки товару.
Відповідно до п.5.1. Строк поставки товару: до 31.12.2022.
Поставка товару повинна здійснюватись виключно на підставі заявок покупця в строк, що є не більше ніж одна доба (24 години) з моменту направлення заяви на електронну пошту продавця.
Місце поставки товару: 61145, Харківська обл., м.Харків, вул.Мирна,11-Б (п.5.2. Договору).
Пунктом 6.3. Договору встановлено, що продавець зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Цей договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2022 року, в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань (п.10.1. Договору).
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Пунктом 11.3. Договору передбачено, що у випадках, які не передбачені даним Договором, Сторони керуються чинним законодавством України.
Так, відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Товаром є бензин А-95 у кількості 10 000 л, бензин А-92 у кількості 45 000 л, дизельне паливо у кількості 200 000 л на загальну суму 8 055 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 1342500,00грн) (а.с.8).
Відповідно п. 1.1. Договору Відповідач передав у власність Позивача бензин А-95 у кількості 10 000 л, бензин А-92 у кількості 10 000 л, дизельне паливо у кількості 50 000 л, що підтверджується видатковими накладними № Р000000038 від 31.01.2022 та № Р000000209 від 15.02.2022 (а.с.8-9).
Позивач, керуючись п. 1.1, 4.2. Договору оплатив вищезазначений Товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 241 від 01.02.2022, № 330 від 11.02.2022, № 735 від 15.02.2022 (а.с.9-10).
Однак, як стверджує позивач, відповідач фактично не відвантажив позивачу Товар, а саме бензин А-95 у кількості 7 000 л, бензин А-92 у кількості 5 540 л та дизельне пальне у кількості 6 760 л.
Також позивач зазначає, що у останнього відсутні талони, за допомогою яких він може отримати Товар на автозаправних станціях в порядку, передбаченому Договором.
Крім того, за твердженнями позивача, невідвантаження відповідачем бензину А-95 у кількості 7 000 л, бензину А-92 у кількості 5 540 л та дизельного пального у кількості 6 760 л, також, підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача.
05.09.2024 року позивач звернувся до відповідача із Вимогою/претензією №1584/0/857-24 від 03.09.2024 в якій вимагав, зокрема, забезпечити передачу Позивачу належного йому Товару, тобто бензину А-95 у кількості 7 000 л, бензину А-92 у кількості 5 540 л та дизельного пального у кількості 6 760 л.
Однак, відповідач відповіді не надав, передачу належного позивачу товару не забезпечив.
Враховуючи викладене вбачається, що відповідач не виконав зобов'язання щодо передачі належного позивачу Товару. Тобто, Відповідач передав меншу кількість Товару, ніж це передбачено умовами Договору згідно видаткових накладних № Р000000038 від 31.01.2022 та № Р000000209 від 15.02.2022, не забезпечивши передачу також належного позивачу бензину А-95 у кількості 7 000 л, бензину А-92 у кількості 5 540 л та дизельного пального у кількості 6 760 л.
Такі обставини свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору № Т01/31 про закупівлю товарів від 31.01.2022, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання (ч.3 ст.265 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
За приписами ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.1., 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України 24.05.1995 № 88, (в редакції станом на 26.10.2022) видаткова накладна це первинний документ бухгалтерського обліку, який містить обов'язкові реквізити, зокрема містить відомості про господарську операцію.
Згідно з п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою КМУ від 20.12.1997 № 1442, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (п. 2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої 20.05.2008 за № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Мін'юсті України 02.09.2008 за № 805/15496).
Відповідно до п. 1.1. Договору Відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Позивача Товар, а Позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товар, зазначений у Специфікації (Додаток № 1), яка являється невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору найменування Товару: код за ДК 021:2015 - 09130000-9 нафта і дистиляти (бензин і дизельне паливо) (бензин А-95 або еквівалент ДК 021:2015:09132000-3 бензин; бензин А-92 або еквівалент ДК 021:2015: 09132000-3 бензин, дизельне паливо).
Продавець видає Покупцю талони на товар. Продавець зобов'язується відвантажувати Товар на користь Покупця за пред'явленням талонів, виписаних Продавцем.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачем надавались талони позивачу.
Крім того, як зазначалось позивачем в позовній заяві, у позивача відсутні талони, за допомогою яких останній може отримати Товар на автозаправних станціях в порядку, передбаченому Договором.
Разом з тим, пунктом 11.3. Договору передбачено, що у випадках, які не передбачені даним Договором, Сторони керуються чинним законодавством України.
Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Товаром є бензин А-95 у кількості 10 000 л, бензин А-92 у кількості 45 000 л, дизельне паливо у кількості 200 000 л на загальну суму 8 055 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20% - 1 342 500,00 грн).
Відповідно п. 1.1. Договору Відповідач передав у власність Позивача бензин А-95 у кількості 10 000 л, бензин А-92 у кількості 10 000 л, дизельне паливо у кількості 50 000 л, що підтверджується видатковими накладними № Р000000038 від 31.01.2022 та № Р000000209 від 15.02.2022.
Позивач, керуючись п. 1.1, 4.2. Договору, оплатив вищезазначений Товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 241 від 01.02.2022, № 330 від 11.02.2022, № 735 від 15.02.2022.
Таким чином, Відповідач фактично не відвантажив Позивачу Товар, а саме бензин А-95 у кількості 7 000 л, бензин А-92 у кількості 5 540 л та дизельне пальне у кількості 6 760 л.
Невідвантаження Відповідачем бензину А-95 у кількості 7 000 л, бензину А-92 у кількості 5 540 л та дизельного пального у кількості 6 760 л, також, підтверджується даними бухгалтерського обліку Позивача.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
05.09.2024 року позивач звернувся до відповідача із Вимогою/претензією №1584/0/857-24 від 03.09.2024 в якій вимагав, зокрема, забезпечити передачу Позивачу належного йому Товару, тобто бензину А-95 у кількості 7 000 л, бензину А-92 у кількості 5 540 л та дизельного пального у кількості 6 760 л.
Відповідач відповіді на вимогу/претензію не надав, товар не поставив, талони не надав.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Строк виконання відповідачем своїх зобов'язань є таким, що настав.
На даний час доказів передачі Позивачу товару чи талонів на нього відповідачем до суду не надано.
Пунктом 10.1. Договору визначено, що він діє - до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Назарбест Транс" передати Спеціалізованому комунальному підприємству «ХАРКІВЗЕЛЕНБУД» Харківської міської ради бензин А-95 у кількості 7000 л, бензин А-92 у кількості 5540 л, дизельне пальне у кількості 6760 л відповідно до Договору про закупівлю товарів № Т01/31 від 31.01.2022, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Назарбест Транс" (адреса: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Стрільців Січових, буд. 18; код ЄДРПОУ: 44353937) передати Спеціалізованому комунальному підприємству «ХАРКІВЗЕЛЕНБУД» Харківської міської ради (адреса: 61145, м. Харків, вул.Клочківська, буд. 195-А; код ЄДРПОУ: 03362152) бензин А-95 у кількості 7000 л, бензин А-92 у кількості 5540 л, дизельне пальне у кількості 6760 л відповідно до Договору про закупівлю товарів № Т01/31 від 31.01.2022.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Назарбест Транс" (адреса: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Стрільців Січових, буд. 18; код ЄДРПОУ: 44353937) на користь Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради (адреса: 61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 195-А; код ЄДРПОУ: 03362152) 7390,94 грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "18" червня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт