16.06.2025м. СумиСправа № 920/502/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/502/25
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» (вул. Івана Піддубного, буд. 27/2, м. Суми, 40007)
про стягнення 26 976 грн 00 коп.
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 26 976 грн 00 коп. штрафу за прострочення термінів поставки товару більше 30 днів у розмірі 10% від вартості товару згідно з видатковими накладними № 29 від 10.12.2024, № 31, № 32 від 30.12.2024, № 1 від 03.01.2025, № 2, № 3 від 08.01.2025, відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю № 13/1941-МТР від 27.05.2024.
Ухвалою від 07.04.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/502/25, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Копія ухвали суду від 07.04.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 09.04.2025.
07.04.2025 позивач подав клопотання (вх. № 1521 від 07.04.2025), в якому просить суд визнати поважними причини неподання у строк, встановлений ст. 80 ГПК України документів у справі, а саме розрахунку суми штрафу, документів, що підтверджують повноваження представника ПАТ «Укрнафта» - адвоката Огреба Михайла Анатолійовича. Позивач зазначає, що не міг надати зазначені документи з позовною заявою через можливий збій в роботі електронного суду.
16.04.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 2221 від 16.04.2025), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивач до позовної заяви не приєднав розрахунок суми штрафу, письмово не повідомив суд про неможливість подання доказу із зазначенням причин, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, а тому суд не повинен брати до розгляду цей доказ. Також відповідач зазначає, що порушення термінів поставки за договором сталося внаслідок обставин непереборної сили, на які постачальник не може впливати. Виробничі потужності відповідача розташовані в місті Суми, яке знаходиться в безпосередній близькості до кордону з російською федерацією. В серпні 2024 року розпочалася курська операція. Саме в цей час почастішали обстріли російськими ракетами, шахедами та кабами Сумської громади та міста Суми, яке знаходиться в безпосередній близькості від кордону з країною агресором. Щоденні обстріли міста шахедами та кабами, щоденні повітряні тривоги, перебування працівників в укриттях під час повітряних тривог, обмеження в електроенергії не сприяють можливості вчасного виконання договірних зобов'язань. Після повномасштабного нападу рф на територію України та розташування ворожих військ на території Сумської громади значна кількість працівників відповідача змушені були виїхати за межі громади та звільнитися з займаних посад. Мобілізаційні заходи також значно послабили штатний склад підприємства. Розуміючи реальну можливість мобілізації працівників підприємства до лав Збройних сил України, що б взагалі припинило роботу підприємства, ТОВ “НВП “Насоспромсервіс» неодноразово звертався до керівника ТЦК та СП з проханням надати працівникам відстрочку від мобілізації та дати можливість підприємству виконати договірні зобов'язання перед ПАТ “Укрнафта». Незважаючи на дуже складну ситуацію через обставини, на які відповідач не може впливати з об'єктивних причин, розуміючи необхідність отримання позивачем запасних частин для організації безперервності виробничого процесу відповідач не використав умови п.9.9. договору та ст. 615 Цивільного кодексу України, а докладав всіх необхідних зусиль для повного виконання зобов'язань. У листі № 74 від 12.11.2024 відповідач повідомив позивача про форс-мажорні обставини, які унеможливлюють вчасне виконання зобов'язань по договору № 13/1941-МТР від 27.05.2024. Тому на вимогу позивача про добровільну сплату штрафу відповідач відповів листом № 19 від 19.02.2025 з відмовою та зазначенням того факту, що порушення термінів поставки сталося через дію обставин, на які жодна зі сторін не може впливати. Тобто відповідач шляхом письмової переписки намагався врегулювати спірне питання порушення термінів поставки та довести ПАТ “Укрнафта», що порушення термінів поставки сталося внаслідок дії обставин непереборної сили. Відповідач зазначає, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
21.04.2025 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 1835 від 21.04.2025), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги. Позивач зазначає, що пунктом 9.6 договору визначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань. Жодних повідомлень від відповідача про настання форс- мажорних обставин не надходило. Про те, що відповідач не має змоги вчасно виконати взяті на себе зобов'язання було вказано лише у відповідях на претензії позивача. Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, позивач зазначає, що відповідний лист не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконувати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин. Договір укладений 27.05.2024, тобто після введення в Україні воєнного стану.
24.04.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 2337 від 24.04.2025), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що подані позивачем докази разом з клопотанням про долучення документів від 07.04.2025 є неналежними доказами, відповідно до п. 8. ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідач наголошує, що у листі № 74 від 12.11.2024 повідомив позивача про форс-мажорні обставини, які унеможливлюють вчасне виконання зобов'язань по договору № 13/1941-МТР від 27.05.2024. Відповідач погоджується з тим, що договір було укладено під час дії в Україні воєнного стану, але відповідач не міг передбачити той факт, що місто Суми будуть закидати кабами та атакувати шахедами, що повітряна тривога буде майже постійно і не буде можливості працювати, а треба буде знаходитись в укриттях, що через мобілізаційні заходи на підприємстві залишиться один токар.
Розглянувши клопотання позивача (вх. № 1521 від 07.04.2025) про долучення до матеріалів справи доказів, обставини, на які вказує позивач, відповідно до ст. 2, 80, 119 ГПК України, з метою об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд продовжує позивачу строк для подання доказів та приймає додані до клопотання докази до розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
27.05.2024 між сторонами укладений договір про закупівлю № 13/1941-МТР відповідно до умов якого відповідач зобов'язується поставити та передати у власність позивача у погоджені сторонами строки запасні частини до насосів типу ЦНС відповідно до коду ДК 021:2015: 42120000-6- Насоси та компресори Лот 1 (надалі за текстом - товар), а позивач зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є Додатком № 1 до договору, його невід'ємною частиною (надалі - Специфікація).
Згідно з п. 3.1. договору ціна товару в договорі визначається в національній валюті та вказується у Специфікації до договору.
За умовами п. 3.2. договору загальна сума договору становить 269 760,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 44 960,00 грн.
Відповідно до п. 4.2. договору авансовий платіж в розмірі 25% вартості всього товару здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати укладення договору.
Пункт 4.3. договору визначає, що подальші розрахунки здійснюються протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання- передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) за весь товар.
Згідно з п. 5.1. - 5.4. договору умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів “ІНКОТЕРМС-2020», місце, умови та строки поставки визначаються у Специфікації до договору.
Постачальник зобов'язаний щоразу за 3 (три) календарних днів до дати поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) письмово сповістити покупця про дату та час надходження товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна покупцю дня прийняття товару.
Приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
За умовами п. 5.7. договору право власності та ризики на товар переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) згідно з умовами договору. При цьому, товарно-транспортні накладні про приймання товару не є документами, що свідчать про прийом товару.
Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 11.1. договору).
Відповідно до специфікації, що є додатком № 1 до договору, відповідач зобов'язався поставити позивачу товар загальною вартістю 269 760 грн 00 коп., в тому числі ПДВ (20%) - 44 960 грн 00 коп.
У специфікації визначений строк поставки товару: 80-90 календарних днів з моменту отримання авансового платежу.
04.06.2024 позивач сплатив відповідачу авансовий платіж в сумі 67 440 грн 00 коп. згідно з платіжною інструкцією № 29057УГ24.
10.12.2024 згідно з видатковою накладною № 29 відповідач поставив позивачу товар вартістю 98 880 грн 00 коп.; 30.12.2024 згідно з видатковою накладною № 31 - товар вартістю 57 240 грн 00 коп.; 30.12.2024 згідно з видатковою накладною № 32 - товар вартістю 81 000 грн 00 коп.; 03.01.2025 згідно з видатковою накладною № 1 від - товар вартістю 19 680 грн 00 коп.; 08.01.2025 згідно з видатковою накладною № 2 - товар вартістю 5 760 грн 00 коп.; 08.01.2025 згідно з видатковою накладною № 3 - товар вартістю 7200 грн 00 коп. Загальна вартість поставленого товару становить 269 760 грн 00 коп.
Згідно з п. 7.1. договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку із чим позивач заявляє до стягнення з відповідача штраф в сумі 26 976 грн 00 коп. (10% від вартості товару не поставленого вчасно).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Суд встановив, що відповідач був зобов'язаний поставити товар у строк до 02.09.2024 включно (90 календарних днів з дня отримання авансового платежу 04.06.2024 в сумі 67 440,00 грн).
Відповідач не поставив позивачу товар у строк, визначений у договорі.
Товар на суму 269 760 грн 00 коп. був поставлений з простроченням більше 30 днів (10.12.2024, 30.12.2024, 03.01.2025, 08.01.2025).
Позивач нарахував штраф у розмірі 10 % від вартості товару, що поставлений з простроченням 10.12.2024, 30.12.2024, 03.01.2025, 08.01.2025, в сумі 26 976 грн.
За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Відповідно до листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Водночас, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Відповідно до п. 9.1. - 9.6. договору сторона звільняється від визначеної договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), визначених у договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному договором та/або законом порядку.
Під обставинами непереборної сили (форс-мажор) у договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їхньою волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.
З огляду на укладення договору в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», який триває, сторони визнаватимуть воєнний стан як обставину непереборної сили виключно у випадку доведення безпосереднього впливу на можливість виконання зобов'язань за договором.
Не вважаються обставинами непереборної сили (форс-мажором) недодержання своїх обов'язків тією стороною, що порушила цей договір, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання договору, відсутність у сторони, що порушила договір, необхідних коштів.
Сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили (форс-мажор), зобов'язана невідкладно, але не пізніше 5 (п'яти) календарних днів із дня настання таких обставин та їхнього впливу на можливість виконання зобов'язань за договором, письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення направляється цінним листом з описом вкладення і повідомленням про вручення та має містити інформацію про обставини непереборної сили (форс-мажор) з обґрунтуванням їхнього впливу на можливість виконання зобов'язань за договором, а також орієнтовний період їхньої дії/впливу.
У випадку об'єктивної неможливості направити повідомлення іншій стороні у порядку, встановленому п.9.4. договору, сторона невідкладно, але не пізніше 5 (п'яти) календарних днів із дня настання таких обставин та їхнього впливу на можливість виконання зобов'язань за договором, надсилає таке повідомлення із застосуванням технічних засобів миттєвого зв'язку (телеграма, факсограма, електронна пошта тощо). Надсилання повідомлення у такий спосіб не звільняє сторону від обов'язку подальшого направлення письмового повідомлення іншій стороні у порядку, передбаченому договором.
Повідомлення та інші документи, що надійшли від сторони, яка перебуває під впливом обставин непереборної сили (форс-мажору), засобами миттєвого зв'язку (телеграма, факсограма, електронна пошта тощо), мають силу оригіналів до моменту отримання іншою стороною оригінальних примірників зазначених документів.
Наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством України.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Суд встановив, що у період з дати сплати позивачем авансу (04.06.2024) до закінчення встановленого договором строку поставки товару (02.09.2024) відповідач не повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили, на які постачальник не може впливати. Про наявність обставин непереборної сили, які перешкоджали поставити товар вчасно, відповідач повідомив позивача у листі № 74 від 12.11.2024 коли поставка товару вже була прострочена більше ніж на 30 днів.
У додаток до листа № 74 від 12.11.2024 відповідач надав виключно інформацію Департаменту цивільного захисту населення у листі від 29.10.2024 щодо кількості повітряних тривог на території міста Суми Сумської області за період з 07.12.2023 до 30.09.2024; докази на підтвердження відключення електропостачання, листи до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання працівникам відстрочки від 13.08.2024, від 20.09.2024, наказ про оповіщення працівників від 13.08.2024, звіти із праці, не надавались відповідачем позивачу на підтвердження виникнення обставин непереборної сили, які завадили відповідачу виконати договірні зобов'язання з поставки товару у строк до 02.09.2024.
За цих обставин, з урахуванням п. 9.5., 9.6. договору суд вважає відсутніми підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань щодо своєчасної поставки товару.
За приписами п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно, ця норма, з огляду на предмет спору, не підлягає застосуванню до правовідносин сторін за договором поставки.
За викладених обставин, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної поставки відповідачем товару, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 26976 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
На підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
Оцінюючи обставини справи для застосування правового механізму зменшення розміру штрафу, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст.3 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 50% до 13488 грн. 00 коп.
Зменшуючи заявлений до стягнення розмір штрафу суд враховує, що відповідач, хоч і з простроченням, виконав договірні зобов'язання з поставки товару. Суд також враховує обставини, на які вказує відповідач, як причини прострочення виконання зобов'язання, щодо суттєвого збільшення кількості повітряних тривог, обстрілів з початком «курської операції» у серпні 2024 року (коли Збройні сили України перетнули російсько-український кордон), які є загальновідомими. Для прикладу: у період з 06.07.2024 до 02.08.2024 у Сумській області, в тому числі м. Суми, повітряну тривогу було оголошено 99 разів, середня тривалість тривог 01:00:22 (https://air-alarms.in.ua/region/sumy?from=2024-07-06&to=2024-08-02#statistic). За період з 06.08.2024 до 02.09.2024 у Сумській області, в тому числі м. Суми, повітряну тривогу було оголошено 131 раз, при цьому середня тривалість тривог становила 04:27:17(https://air-alarms.in.ua/region/sumy?from=2024-08-06&to=2024-09-02#statistic).
Суд також враховує, що штраф є фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення; стягнення судом частини штрафу забезпечує інтереси позивача у зв'язку з вчиненим порушенням іншою стороною договору, є справедливим у відношенні до обох сторін договору та є стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов'язань (превентивна функція неустойки). Таке зменшення суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, враховуючи стягнення частини штрафу, так і для відповідача.
За викладених обставин суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 13488 грн 00 коп.
Згідно з п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань.
Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Насоспромсервіс» (вул. Івана Піддубного, буд. 27/2, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 38136496) на користь Публічного акціонерного товариства “Укрнафта» (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390) 13 488 грн 00 коп. штрафу, 2422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 18.06.2025.
Суддя Д.В. Вдовенко