65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1686/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання О.В. Ващенко
за участю представників:
від позивача - Миронюк В.О.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради до фізичної особи-підприємця Савельєва Сергія Олександровича про стягнення заборгованості у загальному розмірі 4214,99 грн., -
Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Савельєва Сергія Олександровича про стягнення заборгованості за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 2-20-10/17 від 24.01.2017 року у загальному розмірі 4214,99 грн., з яких: пеня у сумі 930,97 грн., штраф у розмірі 266,30 грн., 3% річних у сумі 479,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 2538,37 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідачем сплачено основну заборгованість за договором з простроченням, відповідно до чого останньому було нараховано пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.
Як вказує позивач, між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради та фізичною особою-підприємцем Савельєвим Сергієм Олександровичем існують договірні зобов'язання за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-10/17 від 24.01.2017 р. Крім того, за твердженням позивача, спірні правовідносини, крім укладеного договору, регулюються Законом України "Про рекламу?, Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності?, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067, Правилами розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 р. № 369 (далі - Правила), рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.01.2011 р. № 15 (зі змінами) "Про затвердження типової форми договору про тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу?, рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.05.2021 р. № 203 "Про затвердження Тарифів та Коефіцієнтів на території Херсонської міської територіальної громади?, розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 19.06.2024 р. № 512р "Про врегулювання оплати за тимчасове користування місцями для розміщення (розташування) рекламних засобів в умовах воєнного стану на території Херсонської міської територіальної громади? (зі змінами) та іншими актами законодавства.
Відтак, як вказує позивач, на момент виникнення правовідносин за договором № 02-20-10/17 від 24.01.2017 р., укладеним між сторонами, функції робочого органу із регулювання діяльності у галузі розміщення об'єктів зовнішньої реклами на території міста Херсона здійснювалися Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, яке визначено стороною даного договору, однак відповідно до п. 6 рішення Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73 "Про затвердження структури виконавчих органів Херсонської міської ради, їхніх положень та загальної чисельності апарату міської ради та її виконавчих органів? ліквідовано Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, правонаступником якого відповідно до п. 8 даного рішення, в частині забезпечення безперервності виконання функцій місцевого самоврядування щодо прав та зобов'язань виконавчих органів Херсонської міської ради є Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради.
Так, позивач зазначає, що у зв'язку з припиненням на підставі рішення Херсонської міської ради від 26.02.2021 р. № 73 Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради та з метою забезпечення нерозривності виконання повноважень з питань зовнішньої реклами, 02.08.2021 р. на підставі акту приймання-передачі матеріальних цінностей Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради здійснено передачу Управлінню маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради договорів згідно з переліком. Відповідно до пор. № 289 у переліку, викладеному у вказаному акті, Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради передано Управлінню маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради договір № 02-20-10/17 від 24.01.2017 р., укладений з фізичною особою-підприємцем Савельєвим Сергієм Олександровичем.
Відтак, позивач стверджує, що Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради є правонаступником Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, що надає йому право вимагати відшкодування заборгованості за договором від фізичної особи-підприємця Савельєва С.О.
Між тим позивач зауважує, що позивачем надсилалися відповідачу претензії з вимогою сплатити заборгованість та нараховані пеню, штраф, інфляційні втрати та 3% річних, проте відповідач виконав вимоги претензії лише в частині сплати суми основної заборгованості за договором в розмірі 5326,11 грн. та не сплатив пеню, штраф, інфляційні втрати та 3% річних у загальному розмірі 4214,99 грн.
Таким чином, позивач вказує, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором існує заборгованість до бюджету Херсонської міської територіальної громади, що на момент подання позовної заяви становить 4214,99 грн., з яких: пеня - 930,97 грн.; 5% штраф - 266,30 грн.;·3% річних - 479,35 грн.; інфляційні втрати - 2538,37 грн.
Відтак, позивач зазначає, що у зв'язку із встановленням відповідачу пріоритету на місця розташування рекламних засобів від 24.01.2017 р. № 02-23-12/17 було укладено договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-10/17 від 24.01.2017 р., дія якого згодом була продовжена у зв'язку із видачею відповідачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами та укладення додаткових угод та уточнень до договору.
Також позивач зауважує, що предметом укладеного між позивачем та відповідачем договору згідно з п. 1.1 є те, що позивач, як уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та в порядку, передбаченому договором, надає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування місце з метою розташування на ньому рекламного засобу, котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами.
Крім того, позивач зазначає, що п.п. 1.2, 1.3 договору передбачено, що договір визначає відносини сторін щодо тимчасового платного користування відповідачем місцем, а адреса, площа кількість місць, що надаються в користування за договором, визначаються згідно з додатком 1 до договору. Додатками та уточненнями до договору, які є його невід'ємними частинами, визначено перелік місць розташування рекламних засобів, дозвіл на розміщення яких надано відповідачу за рішенням виконавчого комітету, що є підставою для нарахування плати за право користування місцем для їхнього розміщення.
Між тим позивач зауважує, що у період з 01.03.2021 по 28.02.2022 року відповідач мав зобов'язання з оплати за право користування переданими йому робочим органом місцями для розміщення рекламних засобів, перелік яких визначений уточненням від 19.04.2017 р., уточненням від 01.06.2017 р. та додатками № 3, № 4 до договору.
Також позивач вказує, що розмір плати за розміщення відповідачем рекламних засобів на об'єктах комунальної власності узгоджено сторонами відповідно до умов договору та положень чинного законодавства. Зокрема, як зазначає позивач, пунктом 32 Типових правил закріплено, що плата за тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину. На території Херсонської міської територіальної громади порядок розрахунку плати встановлено Правилами розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 р. № 369.
Крім того, позивач вказує, що п. 6.1 Правил закріплено, що плата за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності для розташування РЗ здійснюється на підставі договору, укладеного робочим органом та розповсюджувачем, відповідно до затверджених тарифів і коефіцієнтів, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою). Відповідно до п. 6.3 Правил плата за користування місцем справляється з дня укладення договору. Відсутність РЗ на вказаному місці не є підставою для звільнення від плати за користування місцем.
За твердженням позивача, умовами договору порядок здійснення оплати визначається його розділом 2, відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 якого сторони домовились щодо ціни договору та відповідно визначили, що за користування місцем відповідач щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради; підставою для нарахування та внесення відповідачем на поточний рахунок позивача плати є цей договір та відповідні додатки до нього; плата за користування місцем сплачується відповідачем з дати прийняття позивачем рішення про встановлення пріоритету.
При цьому позивач зауважує, що протягом періоду з 01.03.2021 р. по 28.02.2022 р., за який позивачем заявлялася вимога до відповідача про стягнення заборгованості за договором, рекламні засоби розміщувалися відповідачем на об'єктах комунальної власності на підставі наданих Виконавчим комітетом Херсонської міської ради дозволів на розміщення зовнішньої реклами: № 01-26-60 від 28.04.2017 р., № 01-26-61 від 28.04.2017 р., № 01-26-62 від 28.04.2017 р., № 01-26-63 від 28.04.2017 р. Відтак позивач стверджує, що за період з 01.03.2021 р. по 28.02.2022 р. нарахування плати за розміщення рекламних засобів на підставі дозволів здійснювалося відповідно до п. 2.3.3 договору - у розмірі 100% плати за тимчасове користування місцем із дати прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, розрахунок якої визначається згідно із додатками до договору.
З огляду на викладене позивач вказує, що у відповідача існувало зобов'язання зі здійснення щомісячної плати за договором у період: з 01.03.2021 р. по 31.05.2021 р. у розмірі 396,00 грн.; з 01.06.2021 р. по 28.02.2022 р. у розмірі 811,79 грн., при цьому підвищення розміру щомісячної плати за договором з 01.06.2021 р. зумовлено прийняттям Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 18.05.2021 р. рішення № 203 "Про затвердження Тарифів та Коефіцієнтів на території Херсонської міської територіальної громади?, з огляду на що робочий орган здійснив перерахунок плати за договором.
Також позивач посилається на п. 2.4 договору, відповідно до якого відповідач мав зобов'язання сплачувати плату за користування місцем для розташування рекламних засобів щомісяця, за 10 днів до кінця поточного місяця, за рахунками згідно з додатками до договору, у безготівковій формі на поточний рахунок робочого органу в Управлінні Державної казначейської служби України у місті Херсоні. При цьому обов'язок зі сплати не залежить від наслідків господарської діяльності організації чи наявності підписаних актів наданих послуг. Невнесення плати є підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством.
Таким чином, позивач зазначає, що у період дії договору з 01.03.2021 р. по 28.02.2022 р. відповідач свої зобов'язання з проведення своєчасної та повної оплати належним чином не виконав.
Відтак, позивач вказує, що загальна сума, що підлягала оплаті за договором у період з 01.03.2021 р. по 28.02.2022 р. складала 5326,11 грн., проте відповідач в порушення умов договору вказану суму у строки, визначені умовами договору, не сплатив.
Як вказує позивач, пунктом 8.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення строку дії дозволу.
Також відповідно до п. 8.2 договору, на який посилається позивач, дія договору продовжується при продовженні строку дії відповідного дозволу на визначений у ньому строк. Строк дії договору № 02-20-10/17 від 24.01.2017 р. мав завершитися 18.04.2022 р. у зв'язку із закінченням строку дії дозволів. Втім, як вказує позивач, після 18.04.2022 р. договір продовжив свою дію, враховуючи відсутність звернень відповідача із заявами про припинення дії дозволів, а також пролонгацію строку їх дії на період воєнного стану та на 3 місяці з дня його припинення чи скасування згідно з п.п. 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 р. № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану?.
Наразі позивач зауважує, що ним заявлено вимогу про стягнення заборгованості з відповідача за договором у розмірі, що сформувався саме за період з 01.03.2021 р. до 28.02.2022 р., а після 01.03.2022 р. нарахування плати за користування місцями для розташування рекламних засобів не здійснюється, при цьому нарахування позивачем заборгованості саме по 28.02.2022 р. пов'язано з тим, що відповідно до розпоряджень начальника Херсонської міської військової адміністрації від 19.06.2024 р. № 512р (зі змінами) та від 31.10.2024 р. № 1005р плата за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської громади не нараховується за період з 01.03.2022 р. до 31.12.2024 р., а також з 01.01.2025 р. до дати завершення бойових дій, визначеної наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309.
Тому, за ствердженням позивача, відповідач мав відшкодувати позивачу заборгованість за договором у розмірі 5326,11 грн., що сформувалась у період з 01.03.2021 р. по 28.02.2022 р. унаслідок невиконання ним умов договору щодо своєчасної та повної оплати за право користування місцями для розташування рекламних засобів. Відтак, позивач зауважує, що відповідачем заборгованість за договором у розмірі 5326,11 грн. сплачено лише 01.04.2025 р., а тому останнім прострочено виконання зобов'язання, що зумовлює настання відповідальності.
Таким чином, позивач посилається на п. 6.1 договору, яким передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть відповідальність у відповідності до умов договору та чинного законодавства України. Згідно з п.п. 6.3, 6.4 договору позивач застосовує до відповідача штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за увесь час прострочення та за прострочення внесення платежів за користування місцем (-ями), що складає більше 1 місяця, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків простроченої суми.
Із посиланнями на ч. 6 ст. 232 ГК України позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за право користування місцями для розташування рекламних засобів відповідач у строки та у розмірі, обумовлені договором, не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню відповідно до п. 6.3 договору, розмір якої становить 930,97 грн. та 5% штрафу відповідно до п. 6.4 договору, розмір якого становить 266,30 грн.
Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті грошового зобов'язання за договором, позивач на підставі ст. 625 ЦК України вважає правомірним заявлення, окрім іншого, вимоги про стягнення з відповідача 2538,37 грн. інфляційних втрат та 479,35 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 р. позовну заяву Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради до Савельєва Сергія Олександровича про стягнення заборгованості у загальному розмірі 4214,99 грн. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1686/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03 червня 2025 р. о 10:30 год.; витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи Савельєва Сергія Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1 ).
13.05.2025 р. від Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 15213/25), відповідно до якої представник позивача просить суд надати можливість представнику позивача - Миронюк Вероніці Олександрівні брати участь у судових засіданнях по справі № 916/1686/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 р. задоволено заяву Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради про участь у судовому засіданні по справі № 916/1686/25, яке призначене на 03 червня 2025 р. о 10:30 год., та в усіх наступних засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ), та ухвалено про проведення судового засідання у справі № 916/1686/25, яке призначене на 03 червня 2025 р. о 10:30 год., та усіх наступних засідань суду здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
03.06.2025 р. від Міністерства соціальної політики до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь (вх. №17619/25) шодо надання відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відносно Савельєва С.О., згідно з якою Мінсоцполітики повідомляє про відсутність станом на 22.05.2025 р. інформації щодо Савельєва С.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2025 року відкладено розгляд справи на 17 червня 2025 р. о 10:30 год. з огляду на неявку у судове засідання представника відповідача та відсутність відзиву на позовну заяву.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь №1332125 від 29.04.2025 р.). Проте, надіслані судом копії ухвал суду про відкриття провадження у справі від 05.05.2025 р., про відкладення розгляду справи від 03.06.2025 р. були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" та "адресат відмовився". Також вказані ухвали були надіслані на електронну адресу відповідача: savelevm435@gmail.com, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа за вих. № 916/1686/25/25492/25 від 05.05.2025 р., за вих. № 916/1686/25/32930/25 від 03.06.2025 р.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Також згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчить наявне в матеріалах справи оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи у судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Закон України "Про рекламу" визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
24 січня 2017 року між Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради (управління) та фізичною особою-підприємцем Савельєвим Сергієм Олександровичем (організація) було укладено договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-10/17, відповідно до п. 1.1 якого управління як уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та в порядку, передбаченому договором, надає, а організація приймає в тимчасове платне користування місце з метою розташування на ньому рекламного засобу (далі - РЗ), котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами (далі - місце).
Згідно з п. 1.2 договору від 24.01.2017 року останній визначає відносини сторін щодо тимчасового платного користування організацією місцем.
В п. 1.3 договору від 24.01.2017 року визначено, що адреса, площа, кількість місць, що надаються в користування за договором, визначаються згідно з додатком 1 до договору.
Пунктом 2.1 договору від 24.01.2017 року передбачено, що за користування місцем організація щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради.
Підставою для нарахування та внесення організацією на поточний рахунок управління плати є цей договір та відповідні додатки до нього (п. 2.2 договору від 24.01.2017 року).
Положеннями п.п. 2.3.1 п. 2.3 договору від 24.01.2017 року сторони визначили, що плата за користування місцем сплачується організацією з дати прийняття управлінням рішення про встановлення пріоритету від 24.01.2017 р. № 02-23-12/17 та становить 25% плати за тимчасове користування місцем у перші три місяці дії встановленого пріоритету, розрахунок якої визначається згідно з додатком 2 до договору.
Відповідно до вимог п. 2.3.2 договору від 24.01.2017 року у наступні три місяці дії встановленого пріоритету плата становить:
- 25% плати за користуванням місцем з дати прийняття рішення Управлінням про продовження дії пріоритету, якщо строк його дії продовжується у зв'язку з потребою виконання архітектурно-планувальних робіт та розроблення проектно-технічної документації, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до договору.
- 100% плати за користування місцем з дати прийняття рішення Управлінням про продовження дії пріоритету, якщо строк його дії продовжується на підставі письмового звернення заявника, розрахунок якої визначається згідно з додатком 2 до договору.
Згідно з вимогами п. 2.3.3 договору від 24.01.2017 р. у наступні три місяці дії встановленого пріоритету - 100% плати за користування місцем з дати прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до договору.
Пунктом 2.4 договору від 24.01.2017 року визначено, що плата за користування місцем для розташування РЗ сплачується організацією щомісяця за 10 днів до кінця поточного місяця за розрахунками, згідно з додатком 2 до договору, у безготівковій формі на поточний рахунок робочого органу, відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у місті Херсоні, незалежно від наслідків господарської діяльності організації, наявності або відсутності підписаних сторонами актів наданих послуг. Плата за місяць за тимчасове користування об'єктами і територіями для розташування рекламних засобів у м. Херсоні розраховується за формулою:
П= S* P*А, де: П- розмір плати за місяць, S - площа рекламної конструкції, при цьому: - у випадку розташування на даху, стіні будівлі, споруди рекламного засобу, що має складну конфігурацію, розрахунок оплачуваної площі провадиться за площею прямокутника, в який цілком уписується рекламний засіб; - для окремо розташованих рекламних засобі, що мають складну конфігурацію(наприклад, іміджеві установки), оплачувана площа засобі визначається, виходячи із суми площі прямокутника, в який цілком уписується рекламне поле, і площі елементів конструкції, у тому числі які несуть рекламну чи іміджеву інформацію; - для реклами на м'яких полотнищах, у тому числі транспарантах - перетяжках, підвісах тощо, а також для кронштейнів, до розрахунку береться тільки площа однієї сторони;
Р- вартість користування - 1 кв.м;
А - коефіцієнт зони розміщення рекламного засобу.
Невнесення плати є підставою для нарахування робочим органом штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством.
Розмір плати за користування місцем може змінюватися у порядку, передбаченому договором (п. 2.5 договору від 24 січня 2017 року).
За умовами п. 2.6 договору від 24.01.2017 року розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати за цим договором при відсутності РЗ, дозвіл на право розміщення якого виданий у встановленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до п. 2.7 договору від 24.01.2017 року у разі прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про збільшення плати за користування місцем, управління письмово повідомляє організацію про такі зміни та надає копію відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування.
Пунктом 2.8 договору від 24.01.2017 року передбачено, що умови договору щодо розміру плати за користування місцем змінюються у відповідності до прийнятого рішення з моменту набрання ним чинності.
В п. 3.1 договору від 24.01.2017 року визначено, що управління має право, зокрема, нараховувати та вимагати від організації оплати штрафних санкцій за порушення умов договору в розмірі та в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством (п.п. 3.1.6); вимагати від організації усунення порушень умов цього договору (п.п. 3.1.7).
Умовами п. 4.2 договору від 24.01.2017 року закріплено, що організація зобов'язана, зокрема, використовувати надані місця відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України з питань реклами, рішень Херсонської міської ради та її виконавчого комітету (п.п. 4.2.3); своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями в розмірі, передбаченому договором (п.п. 4.2.4).
Положеннями п. 6.1 договору від 24.01.2017 року сторони передбачили, що за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть відповідальність у відповідності до умов договору та чинного законодавства України.
Відповідно до вимог п. 6.3 договору від 24.01.2017 року за несвоєчасну оплату платежів за користування місцем організація сплачує на користь управління пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення.
Згідно з вимогами п. 6.4 договору від 24.01.2017 року за прострочення внесення платежів за користування місцем (-ями), що складає більше 1 місяця, організація додатково сплачує штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від простроченої суми.
За умовами п. 6.11 договору від 24.01.2017 року у разі невиконання організацією протягом двох місяців зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати платежів (виникнення двомісячної заборгованості) управління надсилає організації претензію, в якій вказує розмір заборгованості та термін, в який вона повинна її погасити.
Положеннями п. 8.1 договору від 24.01.2017 року передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення строку дії дозволу. Дія договору продовжується при продовженні строку дії відповідного дозволу, на визначений у ньому строк (п. 8.2 договору).
Відповідно до п. 8.3 договору від 24.01.2017 року усі зміни та доповнення до договору оформлюються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами, за винятком випадків змін умов договору, передбачених пунктами 2.7, 2.8 договору, та уточнень до нього, у разі не продовження терміну дії дозволу на місце (-ця), передбачене в додатках 1, 2 договору.
Пунктом 11.2 договору від 24.01.2017 року визначено, що всі додатки до договору, підписані та скріплені печатками сторін, у т.ч. передбачені у пунктах 1.3., 2.2, є невід'ємними частинами договору.
Так, договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-10/17 від 24.01.2017р. підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.
Крім того, між сторонами до вказаного договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-10/17 від 24.01.2017 р. підписано додатки № 1 та № 2, при цьому додатком 1 сторонами визначено місце знаходження рекламних засобів, натомість додатком 2 - розмір щомісячної плати.
Також до вказаного договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від 24.01.2017 № 02-20-10/17, сторонами укладалися уточнення, відповідно до яких вносились зміни щодо плати за тимчасове користування та місця знаходження рекламних засобів.
Відтак, як вбачається із матеріалів справи, на момент укладення договору № 02-20-10/17 від 24.0.2017, функції робочого органу із регулювання діяльності у галузі розміщення об'єктів зовнішньої реклами на території міста Херсона здійснювалися Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, яке визначено стороною даного договору.
Однак, згідно з п 6 рішення Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73 "Про затвердження структури виконавчих органів Херсонської міської ради, їхніх положень та загальної чисельності апарату міської ради та її виконавчих органів? ліквідовано Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, правонаступником якого, відповідно до пункту 8 даного рішення, в частині забезпечення безперервності виконання функцій місцевого самоврядування щодо прав та зобов'язань виконавчих органів Херсонської міської ради є Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради.
Відповідно до п. 4.1.43 Положення про Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради, затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73, управління уповноважено приймати та розглядати заяви про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та/або його скасування/анулювання, продовження строку дії дозволу, переоформлення дозволу, внесення змін та доповнень до дозволів (договорів).
Пунктом 3.2 зазначеного Положення до повноважень управління віднесено регулювання відносин у галузі розміщення (розташування) зовнішньої реклами, а саме:
- монтажу та демонтажу рекламних засобів у порядку, визначеному законодавством (пп. 3.2.1);
- поповнення бюджету Херсонської міської територіальної громади, шляхом укладання договорів про тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади (пп. 3.2.2);
- здійснення контролю за надходженням плати за договорами, укладеними з управлінням (пп. 3.2.3);
- здійснення контролю та обліку об'єктів зовнішньої реклами, згідно з установленим порядком їхнього розміщення (розташування) (пп. 3.2.4).
Таким чином, у зв'язку з припиненням на підставі рішення Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73 Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради та з метою забезпечення нерозривності виконання повноважень з питань зовнішньої реклами, 02.08.2021 на підставі акту приймання-передачі матеріальних цінностей Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради здійснено передачу управлінню маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради договорів згідно з переліком. Відповідно до пор. № 289 у переліку, викладеному у вказаному акті, Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради передано Управлінню маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради договір № 02-20-10/17 від 24.01.2017, укладений з ФОП Савельєвим С.О.
При цьому відповідно до додаткової угоди до договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від 24.01.2017 № 02-20-10/17 сторонами відповідно до рішень міської ради від 26.02.2021 № 73 "Положення про Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради", від 23.07.2021 № 447 "Про визначення Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради балансоутримувачем майна комунальної власності херсонської міської територіальної громади", враховуючи пункт 3 рішення виконавчого комітету міської ради від 18.05.2021 № 205, з 28.07.2021 внесено зміни до договору, замінивши сторону, уповноважену Херсонською міською радою здійснювати функції робочого органу, на Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради. Всі інші пункти договорів, в тому числі п. 8, залишені без змін.
Таким чином, правонаступником Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради є Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради.
Відповідно до розпоряджень начальника Херсонської міської військової адміністрації від 19.06.2024 № 512р зі змінами від 06.11.2024 р. №1032р та від 31.10.2024 № 1005р, плата за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської громади не нараховується за період з 01.03.2022 до 31.12.2024, а також з 01.01.2025 до дати завершення бойових дій, визначеної наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі - Типові правила), виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Так, із врахуванням прийнятих, за результатом розгляду звернень відповідача, Виконавчим комітетом Херсонської міської ради рішення № 130 від 19.04.2017 р. щодо видачі дозволу на розміщення об'єкту зовнішньої реклами та рішень робочого органу про встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу, у відповідача - ФОП Савельєва С.О. існувало зобов'язання зі здійснення плати за право користування місцями для розміщення рекламних засобів, згідно наступного переліку дозволів та пріоритетів, а саме:
1) Дозвіл на розміщення об'єкта зовнішньої реклами № 01-26-60 від 28.04.2017 р. строком дії з 19.04.2017 по 18.04.2022 (виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.04.2017 № 130) за адресою: м. Херсон по бульвару Мирному (у районі будинку № 6);
2) Дозвіл на розміщення об'єкта зовнішньої реклами № 01-26-61 від 28.04.2017 р. строком дії з 19.04.2017 по 18.04.2022 (виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.04.2017 № 130) за адресою: м. Херсон по бульвару Мирному (у районі будинку № 6);
3) Дозвіл на розміщення об'єкта зовнішньої реклами № 01-26-62 від 28.04.2017 р. строком дії з 19.04.2017 по 18.04.2022 (виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.04.2017 № 130) за адресою: м. Херсон по бульвару Мирному (у районі будинку № 6);
4) Дозвіл на розміщення об'єкта зовнішньої реклами № 01-26-63 від 28.04.2017 р. строком дії з 19.04.2017 по 18.04.2022 (виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.04.2017 № 130) за адресою: м. Херсон по вулиці Суворова (у районі будинку № 17 по вулиці Потьомкінської (Карла Маркса);
5) Рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу № 02-23-12/17 від 24.01.2017 р. за адресами: по бульвару Мирний (у районі будинку № 6) - № 3; по бульвару Мирний (у районі будинку № 6) - № 2;, по бульвару Мирний (у районі будинку № 6) - № 1; по вулиці Суворова (у районі будинку № 17 по вулиці Потьомкінської (Карла Маркса).
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, вищевказаний договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-10/17 від 24.01.2017 р. є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.
При цьому відповідно до пунктів 1, 4 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі - Типові правила), закріплено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
На території Херсонської міської територіальної громади порядок розрахунку плати встановлено Правилами розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, які затверджені Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 № 369 (далі - Правила).
Пунктом 6.1 Правил визначено, що плата за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування РЗ здійснюється на підставі договору, укладеного робочим органом та розповсюджувачем, відповідно до затверджених тарифів і коефіцієнтів, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою).
Відповідно до п. 6.3 Правил плата за користування місцем справляється з дня укладення Договору. Відсутність РЗ на вказаному місці не є підставою для звільнення від плати за користування місцем.
Рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 203 від 18.05.2021 р. затверджено Тарифи на користування місцем на території та об'єкті під розміщення зовнішньої реклами та інформації на території Херсонської міської територіальної громади та Коефіцієнти зон розміщення засобів на території Херсонської міської територіальної громади.
Пунктом 2.1 договору від 24.01.2017 року передбачено, що за користування місцем організація щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради.
Підставою для нарахування та внесення організацією на поточний рахунок управління плати є цей договір та відповідні додатки до нього (п. 2.2 договору від 24.01.2017 року).
Згідно з п. 2.3 договору від 24.01.2017 року плата за користування місцем сплачується організацією з дати прийняття управлінням рішення про встановлення пріоритету.
Як встановлено судом, відповідачем рекламні засоби розміщувалися на об'єктах комунальної власності на підставі наданих виконавчим комітетом міської ради дозволів та наданого робочим органом пріоритету на місце розташування рекламного засобу.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, розміщення відповідачем рекламних засобів на об'єктах комунальної власності є підставою виникнення у відповідача зобов'язання з оплати за користування відповідними місцями відповідно до умов договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-10/17 від 24.01.2017 року та чинного законодавства.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог пункту 2.3.2 договору № 02-23-12/17 від 24.01.2017 р. у наступні три місяці дії встановленого пріоритету становить:
- 25% плати за користуванням місцем з дати прийняття рішення Управлінням про продовження дії пріоритету, якщо строк його дії продовжується у зв'язку з потребою виконання архітектурно-планувальних робіт та розроблення проектно-технічної документації, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до договору.
- 100% плати за користування місцем з дати прийняття рішення Управлінням про продовження дії пріоритету, якщо строк його дії продовжується на підставі письмового звернення заявника, розрахунок якої визначається згідно з додатком 2 до договору.
Згідно з вимогами п. 2.3.3 договору від 24.01.2017 р. № 02-20-10/17 у наступні три місяці дії встановленого пріоритету: 100% плати за користування місцем з дати прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до договору.
Пунктом 2.4 договору № 02-1620-10/17 від 24.01.2017 р. передбачено, що плата за користування місцем для розташування РЗ сплачується організацією щомісяця за 10 днів до кінця поточного місяця за розрахунками, згідно з додатком 2 до договору, у безготівковій формі на поточний рахунок робочого органу, відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у місті Херсоні, незалежно від наслідків господарської діяльності організації, наявності або відсутності підписаних сторонами актів наданих послуг.
Невнесення плати є підставою для нарахування робочим органом штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради направлено ФОП Савельєву С.О. претензію про невиконання умов договору в частині внесення плати за тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від 09.08.2024 р. № 01-32-580/24, в якій вимагало у найкоротший строк з дня отримання претензії сплатити загальну суму заборгованості 7323,73 грн. за реквізитами, зазначеними в рахунку, який додається до претензії, та направити на електронну адресу управління квитанцію про оплату, додатками до якої є рахунок № 725 на 1 аркуші в 1 примірнику, а також акт звірки взаємних розрахунків на 1 аркуші в 1 примірнику. Вказана претензія направлена за адресою, зазначеною відповідачем в договорі від 24.01.2017 р., про що свідчить фіскальний чек від 13.08.2024 р. № 7300300260054 та отримана відповідачем 27.02.2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про поштове відправлення з відміткою про вручення та особистим підписом Савельєва С.О.
В подальшому Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради повторно направлено ФОП Савельєву С.О. претензію про невиконання умов договору в частині внесення плати за тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від 24.02.2025 року № 04-20-02/25, в якій вимагало у найкоротший строк з дня отримання даної претензії сплатити загальну суму заборгованості 9466,42 грн. за реквізитами, зазначеними в рахунку, та направити на електронну адресу Управління квитанцію про оплату. Вказана претензія направлена на електронну адресу відповідача та додатково за адресою, зазначеною відповідачем в договорі від 24.01.2017 р., про що свідчить фіскальний чек від 24.02.2025 р. № 7302000148980 та яка отримана останнім 27.02.2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про поштове відправлення з відміткою про вручення та особистим підписом Савельєва С.О.
В подальшому, як вказує позивач, відповідачем на виконання вимог управління 01.04.2025 р. сплачено суму боргу у розмірі 5326,11 грн., проте не виконано вимог щодо сплати пені у розмірі 930,97 грн., штрафу у розмірі 266,30 грн., інфляційних втрат у сумі 2538,37 грн., 3% річних у розмірі 479,35 грн.
При цьому Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради направлено ФОП Савельєву С.О. лист № 01-32-158/25 від 02.04.2025 р. щодо сплати заборгованості за договором від 24.01.2017 р., в якому управління вказало, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання із внесення платежів за договором за період з 01.10.2021 по 28.02.2022, у зв'язку з чим останній зобов'язаний, окрім основної суми заборгованості, сплатити також суму нарахованих штрафних санкцій станом на дату сплату боргу, а саме на 01.04.2025 р.: пені у розмірі 930,97 грн., штрафу у розмірі 266,30 грн., інфляційних втрат у сумі 2538,37 грн., 3% річних - 479,35 грн., з огляду на що управління вимагало від відповідача у найкоротший строк з дня отримання даного листа сплатити загальну суму штрафних санкцій у розмірі 4214,99 грн. Зазначена вище претензія направлена позивачем на електронну адресу відповідача, а також поштовим повідомленням, про що свідчить фіскальний чек від 02.04.2025 року № 7348800006440.
Відтак, судом встановлено, що відповідачем всупереч вимог чинного законодавства та п. 2.4 договору від 24.01.2017 р. прострочено виконання зобов'язання зі сплати платежів за користування місцем для розташування рекламного засобу за період з 01.10.2021 р. по 28.02.2022 р., у зв'язку з чим у останнього існувала заборгованість перед Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради у розмірі 5326,11 грн., яка була погашена останнім лише 01.04.2025 р.
Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем всієї вартості отриманого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.
Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов'язання перед позивачем у встановлений договором строк, відповідно відповідачем було допущено прострочення виконання своїх зобов'язань, починаючи з наступного дня після спливу строку, визначеного п. 2.4 договору від 24.01.2017 року.
Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 930,97 грн. та штрафу в сумі 266,30 грн. суд зазначає наступне.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині здійснення оплати за користування місцями розміщення рекламних засобів на об'єктах комунальної власності не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем наданих послуг з охорони) згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог п. 6.3 договору № 02-20-10/17 від 24.01.2017 року за несвоєчасну оплату платежів за користування місцем організація сплачує на користь управління пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення.
При цьому пунктом 6.4 договору № 02-20-10/17 від 24.01.2017 сторони передбачили, що за прострочення внесення платежів за користування місцем (-ями), що складає більше 1 місяця, організація додатково сплачує штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від простроченої суми.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за користування місцями розміщення рекламних засобів на об'єктах комунальної власності, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню та штраф. Дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми пені та штрафу, судом встановлено, що вказані розрахунки були здійснені позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в загальній сумі 930,97 грн. та штраф у загальному розмірі 266,30 грн.
Щодо нарахування 3% річних у розмірі 479,35 грн. та інфляційних втрат в сумі 2538,37 грн. суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Враховуючи вищенаведене, та прострочення відповідачем термінів виконання грошового зобов'язання, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 479,35 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних був здійснений позивачем арифметично правильно та є вірним, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено, контррозрахунку не наведено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нараховані за несвоєчасну оплату орендної плати, в сумі 479,35 грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в загальному розмірі 2538,37 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань здійснено позивачем правильно із застосуванням вірно обраного сукупного індексу інфляції у вказаному періоді прострочення, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 2538,37грн.
Разом з тим заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Наразі відповідач не оспорив розрахунок пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем за невиконання належним чином зобов'язання з оплати за користування місцями розміщення рекламних засобів на об'єктах комунальної власності в загальному розмірі 4214,99 грн. за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-10/17 від 24.01.2017 року.
Так, простроченням сплати позивачу суми заборгованості згідно вказаного вище договору відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
В даному випадку несплата відповідачем за користування місцями розміщення рекламних засобів на об'єктах комунальної власності, є порушенням зобов'язання.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 по справі № 910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. (із застосуванням коефіцієнту 0,8), понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради до фізичної особи-підприємця Савельєва Сергія Олександровича про стягнення заборгованості у загальному розмірі 4214,99 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця Савельєва Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, просп. Незалежності (Ушакова), буд. 37; код ЄДРПОУ 44326699) нараховані за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-10//17 від 24.01.2017: пеню в розмірі 930/дев'ятсот тридцять/грн. 97 коп., штраф у сумі 266/двісті шістдесят шість/грн. 30 коп., 3% річних у розмірі 479/чотириста сімдесят дев'ять/грн 35 коп., інфляційні втрати в сумі 2538/дві тисячі п'ятсот тридцять вісім/грн. 37 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 17 червня 2025 р.
Суддя В.С. Петров