79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
16.06.2025 Справа № 914/1080/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут", м. Львів,
до відповідача: Навчально-спортивної бази літніх видів спорту Міністерства оборони України, м. Львів
про стягнення 1 001 169, 42 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники учасників справи:
від позивача: Булькевич Світлана Василівна - представник;
від відповідача: не з 'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" звернулось в Господарський суд Львівської області із позовом до Навчально-спортивної бази літніх видів спорту Міністерства оборони України про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2024 № 60444 у розмірі 1 001 169, 42 грн.
Ухвалою суду від 08.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 05.05.2025.
Ухвалою суду від 05.05.2025 підготовче судове засідання відкладено на 19.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.05.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті на 02.06.2025.
Судове засідання, яке було призначене на 02.06.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді П.Т. Манюка у короткотерміновій відпустці.
Ухвалою суду від 05.06.2025 розгляд справи по суті призначено на 16.06.2025.
У судове засідання, яке відбулося 16.06.2025, представник позивача з'явився, просив позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
У судове засідання, яке відбулося 16.06.2025, представник відповідача не з'явився, хоча через систему Електронний суд був належно повідомлений про місце та час розгляду справи, вимоги суду не виконав.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 16.06.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Навчально-спортивної бази літніх видів спорту Міністерства оборони України (надалі відповідач, споживач) про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2024 № 60444 у розмірі 1 001 169, 42 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 22.01.2024 між ним та відповідачем було підписано договір № 60444 про постачання електричної енергії споживачу (надалі договір). За умовами укладеного договору, постачальник зобов?язується постачати споживачу електричну енергію для забезпечення потреб його об'єктів, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Оскільки взятих на себе зобов'язань за договором відповідач належним чином не виконав, зокрема, не здійснив оплату за спожиту електроенергію за грудень 2024 - січень 2025 року у розмірі 1 001 169, 42 грн, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Позиція відповідача.
Відповідач участі представника в судових засідання не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 174 ГК України встановлює, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір від 22.01.2024 № 60444 про постачання електричної енергії споживачу. За умовами договору постачальник зобов'язується постачати споживачу товар за ДУ 021:2015:09310000-5-Електрична енергія, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 6.2.1 договору, споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Пунктом 6.9. договору встановлено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Оплату вартості використання електричної енергії споживач здійснює на підставі частини першої статті 49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично використану (спожиту) електричну енергію, на підставі належним чином оформленого рахунка та акта за розрахунковий період, отриманого споживачем не пізніше 15 числа наступного місяця.
Згідно з пунктом 6.10 договору, оплата товару здійснюється споживачем протягом 10 банківських днів на підставі рахунка на оплату та підписаних сторонами актів в порядку черговості, передбаченої порядком виконання повноважень Державною казначейською службою України в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2021 року № 590.
Положеннями ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 693 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Пунктом 4.12 ПРРЕЕ встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Обсяг спожитої відповідачем електричної енергії за грудень 2024 - січень 2025 року становить 207 838 кВт/год, що підтверджується відповідними актами приймання - передачі за підписом уповноважених представників ТзОВ «Львівенергозбут» та Навчально-спортивної бази літніх видів спорту Міністерства оборони України.
В порушення умов договору відповідачем не здійснено повну оплату за спожиту електроенергію за грудень 2024 - січень 2025 року (проведені відповідачем у вказаний період платежі зараховані в рахунок погашення існуючої заборгованості), у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 1 001 169, 42 грн.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки, у строк встановлений договором відповідачем не було сплачено грошові кошти за спожиту електричну енергію, відповідач доказів сплати боргу не надав, не спростував позовних вимог належними та допустимими доказами, тому суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача. При цьому, розгляд клопотання позивача про повернення зайво сплаченого судового збору буде здійснено ухвалою суду після набрання судовим рішенням законної сили.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Навчально-спортивної бази літніх видів спорту Міністерства оборони України (79058, м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 39А; код ЄДРПОУ 07802932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» (79016, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42092130) суму в розмірі 1 013 183, 46 грн, з яких:
- 1 001 169, 42 грн основного боргу;
- 12 014, 04 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 18 червня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.