12.06.2025 Справа № 5015/6235/11
За заявою:Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
про:поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, видачу дубліката наказу
у справі:№5015/6235/11
за позовом:Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Прикарпаття», м. Борислав
про:стягнення 9' 950,00 грн.
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники учасників справи:
від заявника:не з'явився;
від боржника:не з'явився.
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
28.05.2025 представником Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Заявник, Західне АМКУ) подано за допомогою підсистеми «Електронний суд» заяву про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу (вх. №2332/25 від 28.05.2025).
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 вказану вище заяву передано на розгляд судді Крупнику Р.В.
Ухвалою від 02.06.2025 суд прийняв заяву до розгляду, призначив її розгляд на 12.06.2025.
У судове засідання 12.06.2025 представник заявника не з'явився, подав додаткові пояснення у справі (вх. №15010/25 від 05.06.2025).
Боржник не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 12.06.2025, про причини неявки суд не повідомив.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Доводи заявника.
Заява Західного АМКУ про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу обґрунтована тим, що він пред'являв до виконання до відповідного органу ДВС наказ у справі №5015/6235/11 про стягнення з ТОВ «Хліб Прикарпаття» на користь Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 5' 000,00 грн. штрафу та 4' 950,00 грн. пені. Оскільки будь-якого повідомлення про відкриття виконавчого провадження від органу ДВС не надходило, заявник у березні 2025 року звернувся із запитом про повернення виконавчого документа. Разом з цим, жодної відповіді ним отримано не було, а орган ДВС не надсилав постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, а також не повернув оригінал наказу у справі №5015/6235/11.
На переконання заявника, вказане свідчить про втрату виконавчого документа, наявність підстав для поновлення строку для пред'явлення його до виконання та видачу дубліката наказу.
Доводи боржника.
Боржником не подано до суду пояснень, міркувань чи аргументів щодо обставин, наведених Західним АМКУ у заяві про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу (вх. №2332/25 від 28.05.2025).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
У провадженні Господарського суду Львівської області (суддя Синчук М.М.) перебувала справа №5015/6235/11 за позовом Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Прикарпаття» про стягнення 9' 950,00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.12.2011 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Хліб Прикарпаття» на користь Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 5' 000,00 грн. штрафу, 4' 950,00 грн. пені, стягнуто з ТОВ «Хліб Прикарпаття» в дохід Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
23.12.2011 судом було видано відповідні накази на виконання вказаного рішення, зокрема про стягнення з ТОВ «Хліб Прикарпаття» на користь Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 5' 000,00 грн. штрафу та 4' 950,00 грн. пені.
16.09.2016 Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, найменування якого змінено на Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, звернулося до Відділу ДВС Бориславського міського управління юстиції ГТУЮ у Львівській області із листом №13/08-1412 про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 у справі №5015/6235/11 про стягнення штрафу та пені.
Відповідний лист отримано органом ДВС 22.09.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення №7900046442713.
Оскільки тривалий час заявник не отримував відповіді, він скерував на адресу органу ДВС лист №13/08-1514 від 06.10.2016 про надсилання постанови про відкриття провадження у справі. Вказаний лист отримано органом ДВС 13.10.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення №7900046547833.
У матеріалах справи відсутні докази надання відповідей на вказані вище листи.
У той же ж час, заявником надано до суду листи №63-02/626 від 08.05.2018, №63-02/442 від 31.01.2019, №63-02/1410 від 23.04.2019, які згідно із його твердженнями він надсилав органу ДВС з метою отримання інформації щодо відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа. Як стверджує позивач, відповіді на них ним отримано не було.
Зі змісту постанови органу ДВС від 25.06.2019, яка винесена у межах виконавчого провадження №58489359, вбачається, що наказ від 23.12.2011 у справі №5015/6235/11 про стягнення штрафу та пені повернено стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», адже у боржника відсутні доходи та майно, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу.
20.11.2019 заявник звернувся до органу ДВС із листом №63-02/4356 від 20.11.2019, у якому повідомив, що не отримував оригіналу виконавчого документа та просив терміново скерувати такий на адресу відділення.
25.03.2025 Західне АМКУ скерувало Бориславському ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області ЗМУМЮ лист №63-02/2359е від 24.03.2025 про повернення виконавчого документа.
Не зважаючи на те, що орган ДВС отримав цей лист 28.03.2025 Західне АМКУ не отримало відповіді на нього. Наказ у справі №5015/6235/11 про стягнення штрафу та пені органом ДВС повернуто не було. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із частиною 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Підпунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2011 у справі №5015/6235/11 судом видано наказ від 23.12.2011 про стягнення з ТОВ «Хліб Прикарпаття» на користь Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 5' 000,00 грн. штрафу та 4' 950,00 грн. пені.
Суд зазначає, що у даній справі заявник звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу. За його твердженнями згаданий вище наказ не було повернуто органом ДВС, а отже його слід вважати втраченим, строк для пред'явлення наказу до виконання сплив.
Дослідивши долучені до матеріалів заяви докази та проаналізувавши зміст поданої заяви, суд зазначає наступне.
Щодо поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (надалі - Закон №606-XIV) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону №606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Станом на сьогодні, Закон №606-XIV втратив чинність, однак його положення зберігали чинність на момент видачі наказу від 05.12.2011 у справі №5015/6235/11 про стягнення з ТОВ «Хліб Прикарпаття» 5' 000,00 грн. штрафу та 4' 950,00 грн. пені.
Таким чином, строком пред'явлення до виконання наказу від 05.12.2011 був один рік, про що було зазначено у його змісті.
Зважаючи на це, а також враховуючи, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2011 у справі №5015/6235/11, на виконання якого було видано наказ, набрало законної сили 16.12.2011, то кінцевим строком для пред'явлення наказу до виконання було 16.12.2012 (включно).
Заявником подано до суду докази того, що у червні 2019 року наказ від 05.12.2011 у справі №5015/6235/11 про стягнення із боржника штрафу та пені було повернуто стягувачу згідно із постановою державного виконавця від 25.06.2019, винесеною у межах виконавчого провадження №58489359.
Правовою підставою для такого повернення слугував пункт 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а фактичною - відсутність у боржника доходів та майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу.
Враховуючи факт існування у 2019 році виконавчого провадження щодо виконання наказу від 05.12.2011 у справі №5015/6235/11, суд доходить висновку, що стягувач пред'являв відповідний наказ у встановлені законом строки.
Варто наголосити, що 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII 02.06.2016 (надалі - Закон №1404-VIII). Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом - Закон України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207 із наступними змінами), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №1404-VIII (тут і надалі в редакції чинній на момент повернення виконавчого документа) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим законом.
Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі №5016/149/2011(17/6) зазначив, що дія Закону 1404-VІІІ не поширюється на правовідносини, які закінчились до набрання ним чинності. Закон 1404-VІІІ не відновлює дію наказів господарських судів, строк пред'явлення яких до виконання сплив до набрання ним чинності. Отже, положення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1404-VІІІ розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими не сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом.
Зважаючи на те, що наказ від 05.12.2011 у справі №5015/6235/11 було видано до набрання чинності Законом №1404-VIII, а також те, що строк його виконання не сплив на момент набрання чинності Законом №1404-VIII (враховуючи, що виконавче провадження щодо примусового виконання відповідного наказу існувало станом на 2019 рік), суд доходить висновку, що пред'явлення цього наказу до виконання проводиться у строки встановлені Законом №1404-VIII.
Оскільки стягувачем за виконавчим документом є орган державної влади (Західне АМКУ), то строк пред'явлення наказу від 05.12.2011 у справі №5015/6235/11 про стягнення штрафу та пені, який видавався та пред'являвся до виконання у період чинності Закону №606-XIV, становить три місяці.
Пунктом 1 частини 4 статті 12 Закону №1404-VIII передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина 5 статті 12 Закону №1404-VIII).
Пред'явивши до виконання наказ від 05.12.2011 у справі №5015/6235/11 про стягнення штрафу та пені, стягувач перервав встановлений законом строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а після повернення відповідного наказу вказаний строк почав свій перебіг заново. Оскільки датою повернення наказу стягувачу є 25.06.2019, то кінцевим строком для пред'явлення відповідного виконавчого документа є 25.09.2019 (включно).
Таким чином, станом на момент постановлення цієї ухвали строк для пред'явлення наказу від 05.12.2011 у справі №5015/6235/11 про стягнення штрафу та пені сплив.
Частиною 1 статті 329 ГПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 6 статті 12 Закону №1404-VIII).
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, суд звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.05.2018 у справі №917/1431/14. Так, суд касаційної інстанції зазначає, що питання щодо поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, тобто, наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред'явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому, визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред'явити відповідний наказ до виконання.
У своїй заяві Західне АМКУ вказує, що після винесення державним виконавцем постанови від 25.06.2019 у виконавчому провадженні №58489359, пред'явлення виконавчого документа до виконання було неможливим, оскільки оригінал наказу на його адресу від органу ДВС не надходив, що вказує на його втрату органом ДВС.
Судом встановлено, що заявник вчиняв дії спрямовані на отримання оригіналу наказу від 05.12.2011 у справі №5015/6235/11, адже звертався до органу ДВС із відповідними заявами. Востаннє таку заяву було надіслано 25.03.2025, яку орган ДВС отримав 28.03.2025. Разом з цим, жодної відповіді заявнику так і не було надано.
Проаналізувавши доводи заявника та врахувавши встановлені обставини, суд доходить висновку, що причини, які унеможливлювали пред'явлення наказу від 05.12.2011 у справі №5015/6235/11 є поважними, адже такі зумовлені неотриманням стягувачем оригіналу наказу.
Зважаючи на це, заява про поновлення строку для пред'явлення наказу від 05.12.2011 у справі №5015/6235/11 про стягнення штрафу та пені до виконання підлягає задоволенню.
При цьому суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»).
Щодо видачі дубліката наказу.
Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 Перехідних положень ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 29.10.2020 у справі №916/922/16, дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».
Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 Перехідних положень ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є:
- втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо);
- звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Слід акцентувати увагу на тому, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.01.2023 у справі №14/338.
Разом з цим, у своїй заяві Західне АМКУ все ж вказує, що наказ від 05.12.2011 у справі №5015/6235/11 про стягнення штрафу та пені було втрачено органом ДВС.
Таким чином, перший критерій, необхідний для задоволення заяви про видачу дублікату наказу є дотриманим.
Що стосується другого критерію, то він також дотриманий заявником, враховуючи поновлення судом строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зважаючи на це, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви Західного АМКУ та видачі дублікату наказу від 05.12.2011 у справі №5015/6235/11 про стягнення з ТОВ «Хліб Прикарпаття» 5' 000,00 грн. штрафу та 4' 950,00 грн. пені.
Невидача дубліката перешкоджатиме виконанню рішення суду та порушуватиме права та охоронювані законом інтереси стягувача.
При цьому суд зауважує, що видача дубліката наказу жодним чином не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань.
Згідно із підпунктом 19.4 пункту 19 Перехідних положень ГПК України про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Керуючись статтями 234, 235, 326, 327, 329, а також підпунктом 19.4 пункту 19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, видачу дубліката наказу у справі №5015/6235/11 - задовольнити.
2. Поновити строк для пред'явлення наказу Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 у справі №5015/6235/11, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2011, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Прикарпаття» на користь Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 5' 000,00 грн. штрафу, 4' 950,00 грн. пені.
3. Видати дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 23.12.2011 у справі №5015/6235/11, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2011, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Прикарпаття» на користь Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 5' 000,00 грн. штрафу, 4' 950,00 грн. пені.
4. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254-257 ГПК України.
Повну ухвалу складено та підписано 17.06.2025.
Суддя Крупник Р.В.