вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1251/25
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури, м. Вишгород Київської області, в інтересах держави в особі:
1) Димерської селищної ради, смт. Димер Київської області,
2) Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ,
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ,
про стягнення 935 743,73 грн.,
за участю представників:
прокурор: Набок Ю.В., посвідчення №069103 від 01.03.2023;
від позивачів: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
Керівник Вишгородської окружної прокуратури, м. Вишгород Київської області (далі по тексту - прокурор) 07.04.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі 1) Димерської селищної ради, смт Димер Київської області, 2) Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ, до відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ (далі по тексту - ДСГП «Ліси України»), в якому просить суд
стягнути з відповідача на користь Димерської селищної ради шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу в розмірі 935 743,73 грн.
Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви на користь Київської обласної прокуратури.
Позовні вимоги мотивовано тим, що під час реалізації представницьких повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Вишгородською окружною прокуратурою виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони захисту та раціонального використання лісових ресурсів.
Працівниками відділу №3 Департаменту безпеки ДП «Ліси України» за результатами опрацювання акта перевірки філії «Димерське лісове господарство» від 08.04.2024 встановлено, що при обстеженні лісових масивів виявлено факт незаконної порубки 64 дерев породи сосна звичайна сироростуча у кварталі 49 виділ 11 Катюжанського лісництва філії «Димерське лісове господарство» ДП «Ліси України», що розташоване в адміністративних межах Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області.
Відповідно до розрахунку шкоди, нанесеній державі внаслідок скоєння незаконної порубки у кварталі 49 виділ 11 Катюжанського лісництва, розмір збитків становить 935 743,73 грн.
Враховуючи, що земельна ділянка, на якій виявлено незаконна порубка дерев, знаходиться в адміністративних межах Димерської територіальної громади, дана позовна заява подається з метою захисту інтересів держави в особі Димерської селищної ради як захід прокурорського реагування.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2025 позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури залишено без руху, зобов'язано прокурора усунути недоліки позовної заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
16.04.2025 через систему «Електронний суд» Вишгородська окружна прокуратура подала заяву, до якої додано докази направлення позовної заяви з доданими до неї документами учасникам справи, а саме квитанції про доставку документів до зареєстрованих Електронних кабінетів користувача ЄСІТС №3210233, №3210234, №3210235, №3210236.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2025 відкрито провадження у справі №911/1251/25 у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 26.05.2025.
16.04.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява від адвоката Зубчук О.Р. про вступ у справу як представника відповідача та ознайомлення з матеріалами справи.
02.05.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви прокурора.
Відповідач вважає, що відсутній причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) відповідача та шкідливими наслідками у вигляді завдання шкоди незаконною порубкою, також відсутня провина відповідача, адже останній всіма силами намагався запобігти вчиненню незаконної рубки на території Катюжанського лісництва.
Відповідач зазначає, що виявлення порушення (незаконної порубки) відбулося лише внаслідок активних дій саме з боку відповідача по виконанню своїх обов'язків в сфері охорони лісового господарства.
Відповідач твердить, що Постановою КМУ від 13.03.2022 №303 він був позбавлений можливості у здійсненні заходів державного контролю в сфері охорони лісу, що є незалежною від волі відповідача обставиною та виключає наявність провини з боку відповідача.
Відтак, відповідач в силу дії форс-мажорних (введення воєнного стану на території України та встановлення комендантської години) обставин не мав можливості у повній мірі здійснювати заходи щодо охорони лісів.
Відповідач вважає розрахунок шкоди, нанесеної лісовому господарству за вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту дерев є неналежним доказом по даній справі та не може бути розглянутий судом.
06.05.2025 через систему «Електронний суд» від Вишгородської окружної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив.
Прокурор заперечує проти доводів відповідача, та твердить, що подаючи даний позов щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, вчиненим невстановленими особами на підвідомчій відповідачу території, прокурор виходив з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, а також створення сприятливих умов для їх охорони, захисту та відтворення відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України покладено на відповідача, як на постійного лісокористувача.
Посилаючись на практику Верховного Суду, прокурор твердить, що установлення факту здійснення вирубки лісових насаджень на земельних ділянках, які передані у постійне користування лісогосподарських підприємств, у випадку не встановлення осіб, якими здійснено незаконну вирубку таких насаджень, свідчить про неналежне виконання відповідним суб'єктом господарювання взятих на себе зобов'язань щодо забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної їх вирубки, що, відповідно, має наслідком стягнення заподіяних збитків з постійного лісокористувача.
Прокурор зазначає, що розрахунок збитків проведено провідним інженером з охорони та захисту лісу, який відповідно до Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, уповноважений визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству.
Фіксування порід дерев їх кількості та діаметрів пнів проведено лісничим Катюжанського лісництва Богданом Сергієм Андрійовичем за участю майстра лісу Катюжанського лісництва Сябрука Сергія Миколайовича, якими 08.04.2024 складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.
За таких обставин, вищевказані акт огляду та розрахунок розміру завданих збитків є належними та допустимими доказами у справі.
Також, прокурор звертає увагу, що постанова КМУ від 13.03.2022 №303 стосується саме Державної екологічної інспекції Столичного округу як органу, який уповноважений на здійснення державного нагляду (контролю), а не на ДСГП «Ліси України».
14.05.2025 від Вишгородської окружної прокуратури надійшли листи від 05.05.2025 на виконання ухвали від 18.04.2025 з оригіналами листування із Димерською селищною радою та Державною екологічною інспекцією Столичного округу.
22.05.2025 через систему «Електронний суд» від адвоката Зубчук О.Р. надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника відповідача.
У підготовчому судовому засіданні 26.05.2025 суд оголосив перерву до 02.06.2025, про що присутній прокурор був повідомлений особисто під розпис, а відсутні позивачі та відповідач - ухвалами про повідомлення в порядку ст. 120-121 ГПК України.
29.05.2025 через систему «Електронний суд» адвокат Зубчук О.Р. подала заяву про залишення без розгляду позовної заяви по справі №911/1251/25, обґрунтовану не підтвердженням підстав та необхідності представництва інтересів держави прокурором у даному спорі.
Ухвалою від 02.06.2025 клопотання представника відповідача від 29.05.2025 про залишення без розгляду позовної заяви по справі №911/1251/25 залишено без задоволення з підстав, докладно викладених в ухвалі. Суд дійшов висновку, що прокурор, звертаючись з позовом у справу №911/1251/25, обґрунтував, у чому полягають інтереси держави та необхідність їх захисту, вірно визначив органи, які мають компетенцію захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, підтвердив бездіяльність таких органів та дотримався процедури, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Ухвалою від 02.06.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2025.
У судове засідання з розгляду справи по суті 16.06.2025 з'явився прокурор. Позивачі та відповідач повторно не з'явились, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направили, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Розглянувши позов Керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Димерської селищної ради, 2) Державної екологічної інспекції Столичного округу, до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про стягнення 935 743,73 грн. збитків, заподіяних незаконною порубкою дерев, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
08.04.2024 працівниками ДСГП «Ліси України» в особі філії «Димерське лісове господарство», лісничим Катюжанського лісництва Богданом Сергієм Андрійовичем, за участю майстра лісу Катюжанського лісництва Сябрука Сергія Миколайовича було виявлено незаконну рубку дерев у 49 кварталі 11 виділу, а саме сосни звичайної у кількості 64 дерев різного діаметру.
За результатами факту незаконної рубки 64 дерев працівниками ДСГП «Ліси України» в особі філії «Димерське лісове господарство» 08.04.2024 складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.
Відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Димерське лісове господарство» за 2015 рік із таксаційним описом, квартал 49 виділ 11 Катюжанського лісництва розташований в адміністративних межах Димерської територіальної громади.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №944 від 28.10.2022 «Про припинення ДП «Димерське лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення» припинено ДП «Димерське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДСГП «Ліси України».
Пунктом 8 передбачено, що ДСГП «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Димерське лісове господарство».
Наказом ДСГП «Ліси України» №217 від 05.01.20203 «Про закріплення майна за філією «Димерське лісове господарство» закріплено за філією «Димерське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» майно, права та обов'язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом ДСГП «Ліси України» від 05.01.2023 №48.
Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Сторони визнають, що ДСГП «Ліси України» в особі філії «Димерське лісове господарство» станом на час виявлення незаконної рубки дерев було постійним лісокористувачем земельної ділянки, на які виявлена така рубка.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно з ст.ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Частиною 2 ст. 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України передбачено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно зі ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Таким чином, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», зокрема філії «Димерське лісове господарство» ДСГП «України, що не заперечується сторонами.
Пунктом 2.1 Положення про філію «Димерське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» затвердженого наказом від 26.12.2023 №2059 (далі - Положення) передбачено, що філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; вжиття заходів у порядку та в межах визначених законодавством щодо запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства (п.2.2.2, 2.2.3).
Статтею 89 Лісового кодексу України встановлено, що охорону і захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.
Відповідно до Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16.09.2009, лісничий та майстер лісу відносяться до посадових осіб державної лісової охорони.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України №262 від 31.08.2010, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.
Тобто, акт, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним доказом на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про рослинний світ» встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до ст. 623 ЦК України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, згідно з якою - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відшкодування шкоди, заподіяною порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
Нормами чинного законодавства, зокрема, Лісовим кодексом та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів підтверджується матеріалами справи.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.12.2019 №906/133/18, від 09.08.2018 №1909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16 та від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.
В пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 відображено правову позицію, відповідно до якої виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст. ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 та від 19.12.2018 у справі №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №922/2317/21).
Тобто, усвідомлюючи свої дії, відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень на земельній ділянці, постійним користувачем якої він є. Вказане свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, а також причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, які спричинили збитки.
Вказані вище обставини та подані докази є належними та допустимими для встановлення факту вчинення правопорушення природоохоронного законодавства та завдання державі шкоди незаконною порубкою лісових насаджень.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача про наявність форс-мажорних обставин (введення воєнного стану та встановлення комендантської години) як підставу відсутності вини відповідача.
Сам факт введення воєнного стану, а також запровадження комендантської години, не може вважатись належною правовою підставою для невиконання постійним лісокористувачем покладених на нього обов'язків із охорони лісу та запобіганню незаконної рубки.
Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що незаконна рубка дерев відбулась під час комендантської години, а також не містять доказів, які б підтверджували доводи відповідача про неможливість виконання покладених на нього обов'язків з охорони лісу під час воєнного стану. Значний обсяг рубки свідчить про те, що її здійснення потребувало певного часу та залучення техніки.
Твердження відповідача про те, що відповідно до Постанови КМУ від 13.03.2022 №303 відповідач був позбавлений можливості здійснювати заходи державного контролю в сфері охорони лісу є неспроможними, позаяк положення даної постанови не поширюється на ДСГП «Ліси України», а поширюються на Державну екологічну інспекцію Столичного округу, яка уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, нанесеної лісовому господарству за вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту дерев по філії «Димерське лісове господарство» ДП «Ліси України» Катюжанське лісництво, квартал 49 виділ 11, проведеного провідним інженером з охорони захисту лісу ОСОБА_1 , внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства державі заподіяно шкоду у розмірі 935 743,73 грн.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008, з урахуванням індексації 2024 року.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Дослідивши поданий розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, відтак вимога прокуратури про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу у розмірі 935 743,79 грн. є законною, обґрунтованою та такою, яку слід задовольнити повністю.
Згідно зі ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Димерської територіальної громади Київської області, тому заподіяна шкода підлягає стягненню за місцем заподіяння шкоди на єдиний казначейський рахунок спеціального фонду, відкритий на селищну раду, згідно з кодом бюджетної класифікації, в даному випадку це «грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності», код класифікації доходів 24062100.
Відтак, оскільки місце заподіяння екологічної шкоди - порубки дерев знаходиться в адміністративних межах Димерської селищної ради, то відповідно до ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» надходження грошових коштів на спеціальний рахунок Димерської селищної ради є правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства.
Звертаючись до суду з позовом, прокурор за платіжною інструкцією №68 від 15.01.2025 сплатив судовий збір у розмірі 14 036,16 грн. (1,5% від ціни позову).
Разом із тим, враховуючи, що позовна заява була подана через систему «Електронний суд», судовий збір мав бути розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відтак, у зв'язку із задоволенням позову, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування прокурору судового збору у розмірі 11 228,92 грн.
Суд звертає увагу, що прокурор не позбавлений права вирішити питання повернення надміру сплаченого судового збору у спосіб звернення до суду з відповідним клопотанням відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Димерської селищної ради та Державної екологічної інспекції Столичного округу задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, ідентифікаційний код 44768034) на користь Димерської селищної ради (07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Соборна 19, ідентифікаційний код 04359488) на спеціальний рахунок р/р UA368999980333119331000010804, відкритий у Казначействі України (ел.адм.подат.) ГУК у Київській області/Димерська ТГ/24062100, код ЄДРПОУ Казначейства 37955989, код доходів 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» 935 743,73 грн. (дев'ятсот тридцять п'ять тисяч сімсот сорок три гривні сімдесят три копійки) шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, ідентифікаційний код 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 11 228,92 грн. (одинадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень дев'яносто дві копійки) судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 18.06.2025.
Суддя О.В. Конюх