ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.06.2025Справа № 910/4304/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука; ідентифікаційний код 03346331)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК-ГОТЕЛЬ "КИЇВ" (04075, м. Київ, вул. Миколи Юнкерова, 20, ідентифікаційний код 35199464)
про стягнення 152 547,69 грн,
Акціонерне товариство "Київгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК-ГОТЕЛЬ "КИЇВ" про стягнення грошових коштів згідно рахунку на оплату № 36/11-1/1575 від 31.01.2024 у розмірі 152 547,69 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
25.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява.
25.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про надіслання копії позовної заяви з додатками.
Листом Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 відповідачу надано відповідь на клопотання про надіслання копії позовної заяви з додатками.
05.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
06.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив.
Так, заява позивача про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив обґрунтована тим, що внаслідок виробничого навантаження та у зв'язку із необхідністю забезпечувати супроводи значної кількості судових справ призначений до супроводу цієї справи представник позивача - адвокат Мельник О.В. не встиг вчасно подати до суду відповідь на відзив.
Частинами 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги обставини викладені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання відповіді на відзив, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку для подання пояснень поважними та поновити відповідачу пропущений строк для подання відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРК-ГОТЕЛЬ «КИЇВ» (далі - відповідач, споживач) та Акціонерного товариства "Київгаз" (далі - позивач) було укладено договір розподілу природного газу №252387 (для споживача, що не є побутовим, далі - договір розподілу) по об'єкту споживача за адресою: м.Київ, вул.Миколи Юнкерова, 20, споживачу як суб'єкту ринку природного газу присвоєний персональний ЕІС-код 56XO0000Z5JCW00U.
Так, на об'єкті споживача було встановлено газове обладнання у складі: котел газовий «VIESSMANN «VITOPLEX 100» - 2 шт., номінальною потужністю: Qод = 89,8 м3/год. Qзаг = 179,6 м3/год. та встановлений комерційний вузол обліку газу у складі засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ):
- лічильник газу GMS-G100-80-0,1-y2-H4 зав.№060529, строк періодичної повірки - не рідше одного розу у 2 роки;
- обчислювач об'єму природного газу «УНІВЕРСАЛ-02», зав.№8963, строк періодичної повірки - рідше одного розу у 2 роки;
- перетворювач абсолютного тиску МИДА-ДА РС-28Ех, зав.№05112932, строк періодичної повірки - рідше одного розу у рік (наказ Мінекономрозвитку України від 13.10.2016 №1747);
- перетворювач температури ПВТ-01, зав.№10086, дата виготовлення - 2010 р., строк періодичної повірки - рідше одного розу у рік (наказ Мінекономрозвитку України від 13.10.2016 №1747).
Відповідно до підписаного споживачем акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, на балансі та в експлуатаційній відповідальності споживача знаходиться усі внутрішньобудинкові газопроводи і газове обладнання, газовий лічильник (комерційний ВОГ).
Підписані споживачем акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін та заява-приєднання є невід'ємними частинами договору розподілу (згідно пункту 1.4. розділу І та пункту 12.7. розділу ХІІ договору розподілу).
Договір розподілу є діючим, газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача не припинялось (згідно абзацу третього пункту 7 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ), акт про припинення газопостачання (розподілу природного газу) не складався.
17.08.2023 за результатами перевірки комерційного ВОГ на об'єкті споживача був складений / підписаний акт №Х-17.ОВ/4 контрольного огляду вузла обліку газу про те, що у складі комерційного ВОГ встановлено та опломбовано:
- лічильник газу GMS-G100, зав.№060529 дата повірки 25.10.2022 (строк періодичної повірки - до 25.10.2024);
- обчислювач «Універсал-02» зав.№8963, дата повірки 28.10.2022 (строк періодичної повірки - до 28.10.2024);
- перетворювач (датчик) тиску МИДА-ДА РС-28Ех зав.№05112932, дата повірки 26.10.2022 (строк періодичноїповірки - до 26.10.2023);
- перетворювач (датчик) температури ПВТ-01 зав.№10086, дата повірки 26.10.2022 (строк періодичної повірки - до 26.10.2023).
Комерційний облік обсягів фактичного споживання природного газу на об'єкті здійснюється по комерційному ВОГ споживача.
Позивач у позовній заяві зазначає, що споживач не звертався у встановленому порядку та строки до Оператора ГРМ із заявою про направлення представників Оператора ГРМ для розпломбування вузла обліку газу та ЗВТ для проведення їх держповірки.
27.12.2023 за результатами перевірки комерційного ВОГ на об'єкті споживача було встановлено пропущення строків чергової повірки перетворювача (датчика) тиску МИДА-ДА РС-28Ех зав.№05112932 та перетворювача (датчика) температури ПВТ-01 зав.№10086 з вини споживача, про що складений акт про порушення №1575.
Позивач стверджує, що використання ЗВТ у складі комерційного ВОГ після закінчення терміну їх періодичної повірки споживачем є закінченим порушенням, згідно частини 3 статті 18, частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 59 Закону, абзацу третього пункту 3.2. розділу ІІІ та підпунктів 5, 6 пункту 7.4. розділу VII договору розподілу; пунктів 1, 3, 4 глави 1, пункту 1 глави 6, пунктів 1, 2, 8 глави 7 розділу Х Кодексу ГРМ.
Згідно з підпункту 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, до порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належить пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим.
Також 27.12.2023 на об'єкті споживача складений акт №Ч474 контрольного огляду вузла обліку газу (є невід'ємною частиною акту про порушення №1575), згідно з яким було розпломбовано перетворювач (датчик) тиску МИДА-ДА РС-28Ех зав.№05112932 та перетворювач (датчик) температури ПВТ-01 зав.№10086 для їх демонтажу на чергову повірку, газопостачання на об'єкті споживача не припинялось та відбувається без урахування вказаних датчиків.
Представник споживача підписав складені акти без зауважень та отримав по одному примірнику кожного акту.
Позивач у позовній заяві зазначає, що за фактом використання ЗВТ у складі комерційного ВОГ після закінчення терміну їх періодичної повірки споживачем було порушено вимоги частини 3 статті 18, частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 59 Закону; абзацу третього пункту 3.2. розділу ІІІ та підпунктів 5, 6 пункту 7.4. розділу VII договору розподілу; пунктів 1, 3, 4 глави 1, пункту 1 глави 6, пунктів 1, 2 8 глави 7 розділу Х Кодексу ГРМ.
Рішенням комісії №36/11-1/1575 від 11.01.2024 акт про порушення №1575 від 27.12.2023 був задоволений повністю.
Крім того, позивач зазначає, що на дату розгляду акту про порушення №1575 від 27.12.2023 на засіданні комісії споживачем не було усунуто триваюче порушення - розпломбовані на повірку ЗВТ не були встановлені у ВОГ, комерційний облік здійснювався без урахування розпломбованих датчиків.
На підставі рішення комісії №36/11-1/1575 та відповідно до пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ був складений акт-розрахунок №36/11-1/1575 від 31.01.2024 необлікованого об'єму та обсягу природного газу і його вартості за розрахунковий період з 07:00 год. 27.10.2023 по 07:00 год.01.01.2024, який склав 8 510,50 м3 на загальну суму 152 567,77 грн. (з ПДВ).
В акті-розрахунку ціна природного газу склала 14 939,17,31 грн (без ПДВ), відповідно до приписів абзацу третього підпункту 1 пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Так, позивач зазначає, що на підставі затвердженого акту-розрахунку №36/11-1/1575 відповідачу виставлений рахунок на оплату №36/11-1/1575 від 31.01.2024 на загальну суму 152 567,77 грн (з ПДВ), який відповідач мав оплатити в десятиденний термін від дати отримання.
Згідно з приписами пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, рахунок на оплату №36/11-1/1575 був направлений на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією із супровідним листом від 20.02.2024 №865/28.
Таким чином, позивач зазначає, що споживач у добровільному порядку не оплатив рахунок №36/11-1/1575 та не вживав заходів щодо реструктуризації виниклої заборгованості перед Оператором ГРМ.
14.11.2024 позивач направив на юридичну адресу відповідача цінною кореспонденцією вимогу №5061/09-3 про сплату заборгованості 152 547,69 грн.
Відповідач письмову вимогу позивача не виконав та суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив.
Таким чином, за твердженнями позивача, несплачена сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 152 547,69 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
Як вище згадувалось, правовідносини між позивачем та відповідачем склались на підставі Типового договору розподілу природного газу, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, шляхом підписання заяви-приєднання (договір), згідно якого Акціонерне товариство "Київгаз" є оператором ГРМ, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРК-ГОТЕЛЬ КИЇВ" - споживачем.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема, умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб'єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу; доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об'єктів будівництва або існуючих об'єктів (умови технічного доступу); доступу суб'єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб'єктами ринку природного газу, визначені Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), затвердженим постановою №2494 від 30.09.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до п. 4 гл.1 р. І Кодексу ГРС терміни вживаються у таких значеннях: комерційний вузол обліку/комерційний ВОГ - вузол обліку природного газу, організований відповідно до вимог цього Кодексу для комерційного обліку природного газу при визначенні об'єму (обсягу) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку; контрольний огляд вузла обліку - виконання комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності ЗВТ (корпусу, скла, кріплення, з'єднання тощо), цілісності встановлених згідно з актом про пломбування пломб та наявності відбитків їх тавр, зняття показань ЗВТ, а також з метою виявлення без використання спеціальних технічних засобів та/або часткового демонтажу будівельних конструкцій чи оздоблювальних матеріалів несанкціонованого втручання в роботу ГРМ та/або ЗВТ/лічильника газу; оператор газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Відповідно до п.п.1, 2 гл. 6 р. X Кодексу ГРС власник комерційного ВОГ або суб'єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ). Технічне обслуговування елементів комерційного ВОГ, зокрема здійснення ревізії запірних пристроїв та фільтрів, повірки та ремонту ЗВТ, проводить власник цього комерційного ВОГ або суб'єкти господарювання, що здійснюють його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, згідно з експлуатаційними документами в спеціалізованих сервісних центрах. Протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових оператор ГРМ та споживач (суміжний суб'єкт ринку природного газу) проводять такі спільні дії: контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу); перевірку комерційного ВОГ та його складових відповідно до вимог цього Кодексу, зокрема контрольний огляд вузла обліку; монтаж/демонтаж ЗВТ на повірку (періодичну, позачергову, експертну), експертизу та/або ремонт. Контрольний огляд вузла обліку здійснюється оператором ГРМ за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців.
За підсумками перевірки комерційного ВОГ та за умови відсутності зауважень представник оператора ГРМ на місці перевірки повинен згідно п.6 гл.9 р. X Кодексу ГРС скласти відповідний акт обстеження/акт контрольного огляду вузла обліку (по одному екземпляру для кожної сторони), що має бути підписаний споживачем.
За змістом гл. 6 р. X Кодексу ГРС позаштатний режим роботи комерційного ВОГ, зокрема, включає: 1) витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів, датчиків тиску і температури тощо; 2) відсутність зміни показань лічильника газу (обчислювача або коректора об'єму газу), загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму при фактичній витраті (споживанні) природного газу; 3) наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи іншого ЗВТ; 4) індикація або наявність повідомлень про порушення в роботі ЗВТ, в тому числі про необхідність зміни елементів живлення; 5) забруднення або відкладання осадів, потрапляння сторонніх предметів до внутрішньої порожнини вимірювального трубопроводу або лічильника газу чи на робочі поверхні первинних перетворювачів; 6) інші ознаки порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ, які можуть вплинути на результати вимірювання.
Якщо внаслідок позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об'єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, розрахунок необлікованих (облікованих частково) об'ємів природного газу за період несправності комерційного ВОГ чи його складових здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до п. 7 гл. 9 р. Х Кодексу ГРС у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про: 1) пошкодження пломб; 2) пошкодження ЗВТ (лічильника газу); 3) наявність зміни параметрів параметризації обчислювача чи коректора об'єму газу; 4) непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проектній документації або умовам договору; 5) наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; 6) наявність несанкціонованого газопроводу; 7) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).
Розрахунок необлікованого або облікованого частково об'єму природного газу внаслідок порушення здійснюється за наявності акта про порушення та у порядку, визначеному в розділі XI цього Кодексу.
Главою 2 розділу ХІ Кодексу ГРС визначено види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування, зокрема, до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як "не з вини споживача"), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, належать: 1) пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно; 2) фіксація коректором чи обчислювачем об'єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; 3) виявлення помилок в конфігурації даних обчислювача об'єму газу, що були введені при його первинному програмуванні, чи в протоколі параметризації (діаметр газопроводу звужуючого пристрою, кількість імпульсів, параметрів ФХП тощо), внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; 4) перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо (п. 3 гл. 2 р. ХІ Кодексу ГРС).
За приписами гл.5 р.XI Кодексу ГРС, у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.
Судом встановлено, що 17.08.2023 за результатами перевірки комерційного ВОГ на об'єкті споживача був складений / підписаний акт №Х-17.ОВ/4 контрольного огляду вузла обліку газу про те, що у складі комерційного ВОГ встановлено та опломбовано:
- лічильник газу GMS-G100, зав.№060529 дата повірки 25.10.2022 (строк періодичної повірки - до 25.10.2024);
- обчислювач «Універсал-02» зав.№8963, дата повірки 28.10.2022 (строк періодичної повірки - до 28.10.2024);
- перетворювач (датчик) тиску МИДА-ДА РС-28Ех зав.№05112932, дата повірки 26.10.2022 (строк періодичноїповірки - до 26.10.2023);
- перетворювач (датчик) температури ПВТ-01 зав.№10086, дата повірки 26.10.2022 (строк періодичної повірки - до 26.10.2023).
27.12.2023 за результатами перевірки комерційного ВОГ на об'єкті споживача було встановлено пропущення строків чергової повірки перетворювача (датчика) тиску МИДА-ДА РС-28Ех зав.№05112932 та перетворювача (датчика) температури ПВТ-01 зав.№10086 з вини споживача, про що складений акт про порушення №1575.
Використання ЗВТ у складі комерційного ВОГ після закінчення терміну їх періодичної повірки споживачем є закінченим порушенням, згідно частини 3 статті 18, частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 59 Закону, абзацу третього пункту 3.2. розділу ІІІ та підпунктів 5, 6 пункту 7.4. розділу VII договору розподілу; пунктів 1, 3, 4 глави 1, пункту 1 глави 6, пунктів 1, 2, 8 глави 7 розділу Х Кодексу ГРМ.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, до порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належить пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим.
Також судом встановлено, що 27.12.2023 на об'єкті споживача складений акт №Ч474 контрольного огляду вузла обліку газу (є невід'ємною частиною акту про порушення №1575), згідно якого було розпломбовано перетворювач (датчик) тиску МИДА-ДА РС-28Ех зав.№05112932 та перетворювач (датчик) температури ПВТ-01 зав.№10086 для їх демонтажу на чергову повірку, газопостачання на об'єкті споживача не припинялось та відбувається без урахування вказаних датчиків.
Представник споживача підписав складені акти без зауважень та отримав по одному примірнику кожного акту.
За фактом використання ЗВТ у складі комерційного ВОГ після закінчення терміну їх періодичної повірки споживачем було порушено вимоги частини 3 статті 18, частини1 та пункту 5 частини 2 статті 59 Закону; абзацу третього пункту 3.2. розділу ІІІ та підпунктів 5, 6 пункту 7.4. розділу VII договору розподілу; пунктів 1, 3, 4 глави 1, пункту 1 глави 6, пунктів 1, 2 8 глави 7 розділу Х Кодексу ГРМ.
Рішенням комісії №36/11-1/1575 від 11.01.2024 акт про порушення №1575 від 27.12.2023 був задоволений повністю.
На дату розгляду акту про порушення №1575 від 27.12.2023 на засіданні комісії споживачем не було усунуто триваюче порушення - розпломбовані на повірку ЗВТ не були встановлені у ВОГ, комерційний облік здійснювався без урахування розпломбованих датчиків.
На підставі рішення комісії №36/11-1/1575 та відповідно до пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ був складений акт-розрахунок №36/11-1/1575 від 31.01.2024 необлікованого об'єму та обсягу природного газу і його вартості за розрахунковий період з 07:00 год. 27.10.2023 по 07:00 год.01.01.2024, який склав 8 510,50 м3 на загальну суму 152 567,77 грн (з ПДВ).
В акті-розрахунку ціна природного газу склала 14 939,17,31 грн (без ПДВ), відповідно до приписів абзацу третього підпункту 1 пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Отже, судом встановлено, що обсяг необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу склав 8 510,50 м3 на загальну вартість 152 567,77 грн.
Більше того, факт порушення споживачем вимог договору розподілу, Кодексу ГРМ та Закону України «Про ринок природного газу» у вигляді пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, є доведеним, оскільки наявні в матеріалах справи докази однозначно засвідчують той факт, що споживач не дотримався належного контролю за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та не забезпечив покладені на нього чинним законодавством та договором розподілу обов'язки, використовуючи перетворювач (датчик) тиску МИДА-ДА РС-28Ех зав. №05112932 та перетворювач (датчик) температури ПВТ-01 зав.№10086 після закінчення терміну їх чергової повірки.
Водночас, відповідач в установленому порядку та строки рахунок №36/11-1/1575 не оплатив та не вжив заходів до врегулювання порядку та умов оплати рахунку.
Суд зазначає, що правильний розрахунок вартості послуг постачання природного газу є достатнім доказом для визначення вартості необлікованого природного газу, а доведені в судовому порядку порушення Кодексу ГРС є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення вартості донарахованого об'єму природного газу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача нарахування (донарахування) вартості обсягів спожитого природного газу за номінальною потужністю в розмірі 152 567,77 грн, які за своєю правовою природою не є оперативно-господарською санкцією, розраховані позивачем вірно і підлягають задоволенню.
З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 152 567,77 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо посилання відповідача на те, що згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан та за нормою пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 №440 було змінено порядок подання на повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в період воєнного стану, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону №1314 було затверджено:
- постановою КМУ від 04.06.2015 №374 - Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці (далі
- Перелік №374);
- наказом Мінекономіки від 13.10.2016 №1747 - Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями (далі - Наказ №1747).
Відповідно до частини 6 статті 17 Закону №1314 наказом Мінекономіки від 08.02.2016 №193 було затверджено Порядок проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та оформлення її результатів (далі - Порядок №193).
Згідно положень пункту 1 Положення про Міністерство економіки України (постанова КМУ від 20.08.2014 №459 (в редакції постанови КМУ від 17.02.2021 №124)), Міністерство економіки України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності.
На об'єкті відповідача у складі комерційного вузла обліку газу встановлено законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки (далі - ЗВТ):
- лічильник газу GMS-G100-80-0,1-y2-H4 зав.№060529, строк періодичної повірки - не рідше одного разу у 2 роки (згідно Наказу №1747);
- обчислювач об'єму природного газу «УНІВЕРСАЛ-02», зав.№8963, строк періодичної повірки - рідше одного разу у 2 роки (згідно Наказу №1747);
- перетворювач тиску МИДА-ДА РС-28Ех, зав.№05112932, строк періодичної повірки - рідше одного разу на рік (згідно Наказу №1747);
- перетворювач температури ПВТ-01, зав.№10086, строк періодичної повірки - рідше одного разу на рік (згідно Наказу №1747).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року на всій території України було введено воєнний стан внаслідок військової агресії російської федерації проти України.
У відповідності до положень статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади (...) здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Згідно положень статті 28 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Після введення воєнного стану на всій території України постановою КМУ від 05.04.2022 №412 (далі - Постанова №412) було установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.
Дія Постанови №412 поширювалась на усі законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, визначені в Переліку №374, та на період дії чинності Постанови №412 змінювався законодавчо встановлений порядок періодичної повірки для таких ЗВТ.
Разом з тим, пунктом 4 постанови КМУ від 07.04.2023 №440 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану» (далі - Постанова №440) було визнано такою, що втратила чинність, Постанову №412.
Постанова №440 набрала чинності 04.06.2023 та в цей день одночасно втратила чинність Постанова №412, тобто, було відновлено законодавчо врегульовану обов'язкову повірку ЗВТ, а власники (балансоутримувачі) законодавчо регульованих ЗВТ (крім лічильників води, газу, електроенергії, теплолічильників), терміни чинності повірки яких скінчився протягом дії Постанови №412, зобов'язані були не пізніше 04.06.2023 подати усі ЗВТ, що перебувають в експлуатації (крім лічильників), для проведення повірки.
Із системного аналізу змісту положень Постанови №440 вбачається, що словосполучення «закінчення опалювального періоду», яке використовується в пунктах 2 і 3 цієї постанови, є єдиною разовою відкладальною обставиною згідно положень частини 1 статті 212 ЦК України, для подання на повірку тільки лічильників, для всіх інших ЗВТ із набранням чинності Постановою №440 було відновлено звичайний законодавчо врегульований порядок проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та оформлення її результатів.
Більше того, суд зазначає, що в акті про порушення №1575 від 27.12.2023 та в акті №Ч474 контрольного огляду ВОГ від 27.12.2023 зафіксовано пропущений строк періодичної повірки законодавчо регульованих ЗВТ, відмінних від лічильника газу, а саме:
- перетворювача тиску МИДА-ДА РС-28Ех, зав.№05112932, дата повірки 26.10.2022, наступна повірка - не пізніше 26.10.2023 (згідно Наказу №1747);
- перетворювача температури ПВТ-01, зав.№10086, дата повірки 26.10.2022, наступна повірка - не пізніше 26.10.2023 (згідно Наказу №1747).
Таким чином, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не знайшли свого підтвердження.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРК-ГОТЕЛЬ "КИЇВ" (04075, м. Київ, вул. Миколи Юнкерова, 20, ідентифікаційний код 35199464) на користь Акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука; ідентифікаційний код 03346331) грошові кошти у розмірі 152 547 (сто п'ятдесят дві тисячі п'ятсот сорок сім) грн 69 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.06.2025
Суддя І.О. Андреїшина