ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.06.2025Справа №910/4751/25
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення коштів у розмірі 20 000,00 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення коштів у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.
Через систему "Електронний суд" 09.05.2025 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов відзив на позовну заяву
Через систему "Електронний суд" 13.05.2025 від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» надійшла відповідь на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
13.07.2022 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (надалі - ТДВ "СГ "Оберіг" або Позивач) та ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії та №EP-210034903, згідно якого було застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу "VOLKSWAGEN" д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ).
25.10.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки "VOLKSWAGEN" д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_1 , та транспортного засобу марки "BMW" д.н.з. НОМЕР_3 .
Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2022 у справі №753/13481/22 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні вищевказаної ДТП.
15.09.2023 власник пошкодженого транспортного засобу (який є потерпілою особою) звернувся до ТДВ "СГ "Оберіг" з заявою про страхове відшкодування.
16.10.2023 ТДВ "СГ "Оберіг" здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у сумі 20 000,00 грн.
Водночас, 02.11.2023 Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі №753/16471/22, яким було визнано недійсним поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-210034903, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб "VOLKSWAGEN" д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ) з моменту його укладення.
Таким чином, враховуючи вказане рішення суду, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, договір страхування №EP-210034903 не діяв, а цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "VOLKSWAGEN" д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ) у ТДВ "СГ "Оберіг" забезпечена не була. Інших чинних договорів страхування цивільно-правової відповідальності на момент ДТП відносно даного ТЗ не було.
За наведених обставин ТДВ "СГ "Оберіг" звернулось до МТСБУ із вимогою про здійснення страхового відшкодування за вих. №2803-07 від 28.03.2024 на підставі підп. а) п.41.1. ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно з пунктом 14.2 статті 14 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 989 ЦК України визначені обов'язки страхувальника, серед яких, передбачено, що страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.11.2023 визнано недійсним поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-210034903, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб "VOLKSWAGEN" д.н.з. НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ) з моменту його укладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно з ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За змістом ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з п. 39.1. ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. «а» ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Дана норма Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає чіткий перелік випадків, за яких Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує шкоду за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих.
Таким чином, унаслідок визнання в судовому порядку недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-210034903 , відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб "VOLKSWAGEN" д.н.з. НОМЕР_1 , даний транспортний засіб на момент настання ДТП 25.10.2022 не був забезпеченим, що є підставою для відшкодування шкоди Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до пп. а) п.41.1. ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами глави 83 Цивільного кодексу України врегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.
Так, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Отже, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є особою, відповідальною за завдані внаслідок ДТП 25.10.2022 збитки та зберіг виплату, яку мав би здійснити на користь потерпілої особи, та після зміни кредитора - на користь позивача.
Ураховуючи вищевикладене, позивач має право на отримання здійсненої виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у сумі 20000,00 грн., у зв'язку з чим вимоги позову є доведеними та обґрунтованими.
Інші доводи сторін судом ураховані, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» - задовольнити.
2. Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8; ЄДРПОУ: 21647131) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14; ЄДРПОУ: 39433769) 20 000 (двадцять тисяч) грн. безпідставно набутих грошових коштів та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна