ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2025Справа № 910/20050/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне підприємство "ДНІПРОСЕРВІС"
до 1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова Олександра Олександровича
2) ОСОБА_2
3) ОСОБА_3
4) ОСОБА_4
5)Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Яр"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів
1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна
2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна
про визнання незаконними і скасування реєстраційних дій та зобов'язання вилучити записи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, визнання недійсною довіреності, визнання недійсними договорів, актів приймання корпоративних прав, протоколів,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 04.06.2025,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова Олександра Олександровича та ОСОБА_2 про:
- визнання незаконною і скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, 23.10.2023 09:42:00, 1000671070042001582, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., Чижиков О.О., Приватний нотаріус Чижиков О.О.
- визнання незаконною і скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, 24.10.2023 11:42:01, 1000671070043001582, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна структури власності., Чижиков О.О., Приватний нотаріус Чижиков О.О.
- визнання незаконними і скасування реєстраційних дій Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Чижикова О.О. щодо внесення змін до реєстру фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб (реєстраційний номер справи 106700158286) щодо зміни власника і керівництва ПП "Дніпросервіс" (код ЄДРПОУ 16484017), а саме внесення наступного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:
- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 23.10.2023 09:42:00, 1000671070042001582, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., Чижиков О.О., Приватний нотаріус Чижиков О.О.
- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 24.10.2023 11:42:01, 1000671070043001582, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна структури власності., Чижиков О.О., Приватний нотаріус Чижиков О. О.
- зобов'язання Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Чижикова О.О. скасувати і вилучити наступний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:
- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 23.10.2023 09:42:00, 1000671070042001582, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., Чижиков О.О., Приватний нотаріус Чижиков О.О.
- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 24.10.2023 11:42:01, 1000671070043001582, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна структури власності., Чижиков О.О., Приватний нотаріус Чижиков О.О.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами здійснено реєстрацію відомостей щодо Приватного підприємства "ДНІПРОСЕРВІС" на підставі довіреності, яка позивачем не надавалась.
На підставі розпорядження Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/244/24 11.01.2024 був проведений повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Яковенко А. В. За наслідками вказаного автоматизованого розподілу справи матеріали позовної заяви (910/20050/23) передані на розгляд судді Джарти В. В.
Ухвалою від 15.01.2024 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в справі № 910/20050/23, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне підприємство "ДНІПРОСЕРВІС", підготовче засідання призначити на 07.02.2024.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 була подана заява про забезпечення позову, в задоволенні якої судом було відмовлено, про що постановлена відповідна ухвала від 18.01.2024.
Ухвалою суду від 07.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування реєстраційних дій та зобов'язання вилучити записи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було залишено без руху в порядку частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Вказаною ухвалою був встановлений строк ОСОБА_1 для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання доказів доплати судового збору у відповідному розмірі (8 052,00 грн).
08.02.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшов лист на усунення недоліків позовної заяви та долучена копія квитанції № SSZ9-8SLL-F55E від 08.02.2024 на суму 8 052,00 грн.
Ухвалою суду від 09.02.2024 продовжено розгляд справи, підготовче засідання призначено на 04.03.2024.
У підготовчому засіданні 04.03.2024 було залишено без розгляду клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі та відкладено підготовче засідання у справі на 27.03.2024.
27.03.2024 через систему електронного суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_1 ).
За наслідками підготовчого засідання 27.03.2024 суд ухвалив клопотання позивача про залучення співвідповідача задовольнити, залучити до участі у справі відповідачем 3 ОСОБА_3 та відкласти підготовче засідання у справі на 25.04.2024.
З огляду на неявку відповідачів та третьої особи у підготовчому засіданні 25.04.2024 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі на 14.05.2024 та встановлено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.
02.05.2024 від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
14.05.2024 до канцелярії суду перед початком підготовчого засідання представником позивача подано заяву про зміну предмету позову.
За наслідками розгляду поданої заяви, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про відмову в прийнятті заяви про зміну предмета позову.
Підготовче засідання було відкладене на 27.05.2024.
За наслідками підготовчого засідання 27.05.2024 судом була постановлена ухвала, якою провадження у справі № 910/20050/23 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 910/1686/24 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та Приватного підприємства "ДНІПРОСЕРВІС" про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 09.02.2024 за №371/5 та про зобов'язання Міністерство юстиції України вчинити певні дії.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі № 910/20050/23 було скасовано, а справу № 910/20050/23 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 09.08.2024 підготовче засідання в справі № 910/20050/23 було призначене на 11.09.2024.
Водночас, 12.07.2024 до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім-Яр", в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:
- визнати недійсною довіреність від 20.09.2023 року, посвідчену Третім секретарем з консульських питань Посольства України у Королівстві Бельгія від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним договір дарування корпоративних прав Приватного підприємства "Дніпросервіс" від 19.05.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , який є власником 100% частки статутного капіталу Приватного підприємства "Дніпросервіс" подарував, а ОСОБА_3 прийняв корпоративні права Приватного підприємства "Дніпросервіс";
- визнати недійсним акт приймання корпоративних прав Приватного підприємства "Дніпросервіс" від 20.10.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , який є власником 100% частки статутного капіталу Приватного підприємства "Дніпросервіс" передав, а ОСОБА_3 прийняв права засновника Приватного підприємства "Дніпросервіс";
- визнати недійсним протокол власників Приватного підприємства "Дніпросервіс" від 25.10.2023 року б/н про внесення змін до державних реєстрів у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу майнових прав та про затвердження статуту в новій редакції;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав у вигляді частки у статутному капіталі Приватного підприємства "Дніпросервіс" від 25.10.2023 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- визнати недійсним акт-приймання передачі майнових прав у вигляді частки у статутному капіталі Приватного підприємства "Дніпросервіс" від 25.10.2023 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав у вигляді частки у статутному капіталі Приватного підприємства "Дніпросервіс" від 27.11.2023 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним акт-приймання передачі майнових прав у вигляді частки у статутному капіталі Приватного підприємства "Дніпросервіс" від 27.11.2023 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним протокол власників Приватного підприємства "Дніпросервіс" від 27.11.2023 року б/н про внесення змін до державних реєстрів у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу майнових прав та про затвердження статуту в новій редакції;
- визнати незаконною i скасувати реєстраційну дію Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Л.В. щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ПП "Дніпросервіс", вчинену 26.10.2023 17:32:08, 1000671070044001582, Зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою. Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна структури власності. Зміна установчих документів;
- визнати недійсними договори купівлі-продажу від 29.11.2023 року, зареєстровані в реєстрі за №№ 941, 943, 945, 947, на нежитлові будівлі укладені між ПП "Дніпросервіс" та ТОВ "Дім-Яр", а саме: нежитлову будівлю (літ.А;А') - магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2838812580000, реєстраційний номер майна в реєстрі права власності на нерухоме майно: 37493768); нежитлову будівлю №1 (літ. Ж), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 84211080000); нежитлову будівлю №2 (літ. В), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1671317180000); нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1671298080000); (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 956549580366);
- визнати незаконною i скасувати реєстраційну дію Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ПП "Дніпросервіс", вчинену 27.11.2023 17:36:42, №1000671070046001582, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна структури власності. Зміна установчих документів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 був єдиним засновником ПП "Дніпросервіс", якому належало 100% корпоративних прав. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підробили довіреність від імені ОСОБА_1 та заволоділи корпоративними правами позивача та нерухомим майном ПП "Дніпросервіс", які в подальшому реалізували ОСОБА_4 . Позивач вказує, що як єдиний засновник ПП "Дніпросервіс", не підписував жодних довіреностей, актів і не висловлював наміру щодо відчуження належних йому корпоративних прав на користь інших осіб, не наділяв будь-якого повноваженнями відчужувати належні йому корпоративні права в ПП "Дніпросервіс", у зв'язку з чим позивач просить визнати таку довіреність недійсною, а також заявляє вимоги про визнання договорів, актів та протоколів недійсними, а також просить скасувати незаконні реєстраційні дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/8736/24 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.08.2024 , залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Дніпросервіс" та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринську Людмилу Володимирівну, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук Зою Миколаївну та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова Олександра Олександровича.
13.08.2024 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_3 надійшло клопотання "Про об'єднання справ в одне провадження", в якому заявник просить справу № 910/8736/24 об'єднати в одне провадження з раніше відкритою справою № 910/20050/23 та передати справу № 910/8736/24 в провадження судді, який здійснює розгляд справи № 910/20050/23.
Ухвалою суду від 19.08.2024 було об'єднано в одне провадження справи № 910/20050/23 та № 910/8736/24 та передано на розгляд судді Джарти В. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2024 підготовче засідання у справі призначено на 11.09.2024.
За наслідками підготовчого засідання 11.09.2024 суд ухвалив звернутися до Державної міграційної служби України із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 та про перетин ОСОБА_1 державного кордону України за останні 5 (п'ять) років; відкласти підготовче засідання у справі на 09.10.2024.
23.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивач надійшло клопотання витребування доказів.
02.10.2024 надійшов лист від третьої особи 1 з повідомленням про отримання ухвали суду від 17.09.2024.
04.10.2024 представником позивача через систему "Електронний суд" подано клопотання про долучення доказів.
У підготовче засідання 09.10.2024 прибули представники позивача та третьої особи на стороні позивача та надали пояснення.
За наслідками підготовчого засідання 09.10.2024 судом була постановлена ухвала, якою вирішено було звернутися до Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001) із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 та до Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601) із запитом щодо надання інформації про перетин ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) державного кордону України за останні 5 (п'ять) років. Вказаною ухвалою також задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова Олександра Олександровича матеріали нотаріальної справи щодо вчинення наступних реєстраційних дій № 1000671070042001582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", № 1000671070043001582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", внаслідок яких змінено склад власників, керівника, кінцевого бенефіціарного власника (контролера), редакцію статуту та внесено до ЄДР відомості про структуру власності Приватного підприємства "Дніпросервіс". Підготовче засідання було відкладене на 18.11.2024.
Під час підготовчого засідання 18.11.2024 Приватним підприємством "ДНІПРОСЕРВІС" до суду було заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно:
- нежитлової будівлі (літ.Б), розташованої за адресою: м. Київ. вул. Малишка Андрія, буд.4 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2838812580000, реєстраційний номер майна в реєстрі права власності на нерухоме майно: 37493768);
- нежитлової будівлі (літ.А;А') - магазину, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Малишка Андрія, буд.4 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 84211080000);
нежитлової будівлі №1 (літ.Ж), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Малишка Андрія, буд.4 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1671317180000);
нежитлової будівлі №2 (літ. В), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Малишка Андрія, буд.4 (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1671298080000); нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Полуботка Павла Гетьмана, буд.5-В (реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 956549580366).
- заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії відносно Приватного підприємства "Дніпросервіс" код ЄДРПОУ 16484017.
Ухвалою суду від 18.11.2024 судом призначений розгляд заяви Приватного підприємства "ДНІПРОСЕРВІС" про вжиття заходів забезпечення позову в справі № 910/20050/23 у судовому засіданні 21.11.2024.
Підготовче засідання у справі ухвалою від 18.11.2024 відкладено на 23.12.2025.
20.11.2024 через систему "Електронний суд" ОСОБА_3 до суду були подані письмові заперечення проти заяви ПП "ДНІПРОСЕРВІС" про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у задоволенні заяви Приватного підприємства "ДНІПРОСЕРВІС" про вжиття заходів забезпечення позову в справі № 910/20050/23 відмовлено повністю.
25.11.2024 до суду надійшли пояснення відповідача 1 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова Олександра Олександровича про неможливість виконання вимог ухвал суду про витребування доказів у зв'язку з вилученням матеріалів нотаріальної справи старшим лейтенантом поліції Слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ Національної поліції у м.Києві Стрюковим А. на підставі протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 25.03.2024.
Підготовче засідання, призначене на 23.12.2024 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 підготовче засідання у справі призначено на 15.01.2025.
За наслідками підготовчого засідання 15.01.2025 суд ухвалив прийняти заяву позивача про збільшення позовних вимог від 15.10.2024. Подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням прийнятої заяви, задовольнити клопотання позивача про витребування доказів витребувати у приватного нотаріуса Джуринської Л. В., Шевчук З. М. та Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві докази та відкласти підготовче засідання у справі на 06.02.2025.
05.02.2025 від приватних нотаріусів Джуринської Л. В. та Шевчук З. М. надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду про неможливість надання витребуваних доказів.
06.02.2025 через систему "Електронний суд" представником третьої особи ПП "Дніпросервіс" надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви ПП "Дніпросервіс" про забезпечення позову.
За наслідком підготовчого засідання 06.02.2025 судом постановлено ухвалу про витребування у Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві та Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації доказів та відкладення підготовчого засідання на 19.03.2025.
05.03.2025 до суду через систему "Електронний суд" та засобами поштового зв'язку надійшли заяви відповідача 2 ОСОБА_2 про визнання позову.
У підготовче засідання 19.03.2025 прибули представники позивача та третьої особи ПП "Дніпросервіс".
За наслідками підготовчого засідання 19.03.2025 судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання на 14.04.2025 та повторне витребування документів та інформації у Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та у Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м.Києві.
01.04.2025 до суду від Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли копії матеріалів реєстраційної справи Приватного підприємства "Дніпросервіс" (ідентифікаційний код 16484017).
14.04.2025 від Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м.Києві надійшов лист, в якому останній повідомив про неможливість виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/20050/23, так як нотаріальні справи які вилучені під час тимчасового доступу у приватного нотаріуса Шевчук Зої Миколаївни та у приватного нотаріусу Чижикова Олександра Олександровича , знаходяться у матеріалах кримінального провадження № 12023100000001364 від 05.12.2023, яке передано за підслідністю до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Під час підготовчого засідання представник ОСОБА_3 повідомив про скерування до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві заяви розшук безвісти зниклої особи - ОСОБА_2 .
За наслідками підготовчого засідання 14.04.2025 судом була постановлена ухвала, якою вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні 14.05.2025. Також вказаною ухвалою було витребувано у Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві матеріали нотаріальної справи (належним чином засвідчені копії) щодо вчинення наступних реєстраційних дій № 1000671070042001582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", № 1000671070043001582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", внаслідок яких змінено склад власників, керівника, кінцевого бенефіціарного власника (контролера), редакцію статуту та внесено до ЄДР відомості про структуру власності Приватного підприємства "Дніпросервіс", які були вилучені у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова Олександра Олександровича старшим лейтенантом поліції Слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ Національної поліції у м.Києві Стрюковим А. на підставі протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 25.03.2024 та належним чином засвідчені копії всіх документів, які були вилучені у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук Зої Миколаївни слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ Національної поліції у м. Києві старшим лейтенантом поліції Анатолієм Стрюковим за протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 20.03.2024 на підставі ухвали судді голосіївського районного суду м. Києва від 15.03.2024 у справі № 752/26363/23
02.05.2025 до суду на виконання ухвали суду від 14.04.2025 Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві скеровані витребувані матеріали.
13.05.2025 через систему «Електронний суд» ОСОБА_3 було подане клопотання про відкладення розгляду справи.
14.05.2025 позивачем та ПП «ДНІПРОСЕРВІС» до суду були долучені документи у підтвердження скасування арештів в кримінальному провадженні на майно, що є предметом спору в межах даної справи.
У судовому засіданні 14.05.2025 судом була оголошена перерва перед дослідженням доказів до 04.06.2025.
30.05.2025 приватним нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоєю Миколаївною до суду була подана заява про здійснення розгляду справи за відсутності її представника.
03.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» ОСОБА_3 було подане клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість прибуття відповідача 3 через відрядження.
Представник позивача та представник ПП «ДНІПРОСЕРВІС» у судовому засіданні 04.06.2025 просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.
Інші учасники справи не направили своїх представників для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Розглянувши подане ОСОБА_3 клопотання про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав його задоволення через ненадання відповідних доказів на підтвердження обставин неможливості прибуття відповідача 3 в судове засідання. Крім того, беручи до уваги неодноразове подання відповідачем 3 клопотання про відкладення судове засідання без доказів підтвердження обставин неможливості прибуття до суду, суд вбачає в діях ОСОБА_3 умисне затягування розгляду справи.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін суду не представлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , звертаючись із позовом до суду, стверджував, що був єдиним засновником (учасником) Приватного підприємства «ДНІПРОСЕРВІС», якому станом на 20.09.2023 належало 100 % корпоративних прав вказаної юридичної особи.
У подальшому, йому стало відомо, що 20.09.2023 Третім секретарем з консульських питань Посольства України у Королівстві Бельгія від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 було посвідчено довіреність, за змістом якої позивач доручив ОСОБА_2 :
- подарувати належну позивачу частку в статутному капіталі (належні мені права засновника) ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДНІПРОСЕРВІС», код - 16484017, місцезнаходження: Україна, місто Київ, вул. Андрія Малишка, буд. 4, літ. В його сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- підписати договір дарування;
- підписати акт приймання-передачі частки в статутному капіталі;
- підписати заяву про вихід зі складу учасників;
- підписати рішення або протокол загальних зборів;
- приймати рішення про зміну статуту;
- підписати статут у новій редакції.
Крім того вказаною довіреністю позивачем було передано ОСОБА_2 право:
- бути його представником у приватних та державних нотаріусах, у державних реєстраторів, у відділі з питань реєстрації юридичних осіб, у державних адміністраціях та їх відділах, у центрах надання адміністративних послуг, в Міністерстві юстиції України, на загальних зборах, в будь-яких органах, організаціях, установах будь-яких форм власності, в податкових органах, в банківських установах;
- укласти та підписати договір дарування на ім'я його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- підписати акти приймання-передачі частки в статутному капіталі (прав засновника), заяви, протоколи, рішення, статути, заяви на реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб;
- сплачувати необхідні платежі, у тому числі адміністративні збори, податки, державне мито, тощо;
- вирішувати всі необхідні питання, що будуть стосуватися цієї довіреності, які не заборонені законодавством України.
На підставі вказаної довіреності від 20.09.2023 ОСОБА_2 уклав договір дарування корпоративних прав ПП «ДНІПРОСЕРВІС» від 19.05.2023 та підписав Акт приймання-передачі корпоративних прав Підприємства від 20.10.2023, про передачу частки у розмірі 100% статутного капіталу Підприємства ОСОБА_3 .
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 23.10.2023, 24.10.2023 приватним нотаріусом Чижиковим О.О. проведено реєстраційні дії № 1000671070042001582 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», № 1000671070043001582 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», внаслідок яких змінено склад власників, керівника, кінцевого бенефіціарного власника (контролера), редакцію статуту та внесені до ЄДР відомості про структуру власності Підприємства.
Внаслідок даної реєстраційної дії власником ПП «ДНІПРОСЕРВІС» став ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 04 липня 1996 року.
Підставою для проведення вищевказаної реєстраційної дії від 23.10.2023 був Акт приймання-передачі корпоративних прав Підприємства від 20.10.2023, складений у зв'язку з укладенням договору дарування корпоративних прав Підприємства від 19.10.2023, між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 , на підставі оскаржуваної довіреності, та ОСОБА_3 , про передачу частки у розмірі 100% статутного капіталу Підприємства.
Справжність підписів на даному Акті засвідчено та повноваження представника перевірено приватним нотаріусом Чижиковим О.О. 20.10.2023 за реєстровими № № 9194, 9195, з використанням спеціального бланку нотаріальних документів серії НСО № 460331.
У подальшому, 25.10.2023 ОСОБА_3 , як продавець, уклав з ОСОБА_4 , як покупцем, договір купівлі-продажу майнових прав у вигляді частки у статутному капіталі ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДНІПРОСЕРВІС».
Згідно з пунктом 1 вказаного договору продавець продає та передає покупцю, а покупець купує та приймає від продавця майнові права у вигляді частки у статутному капіталі ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДНІПРОСЕРВІС», ідентифікаційний код юридичної особи 16484017, місцезнаходження: 02192, місто Київ, вулиця Андрія Малишка, 4 (літера В), у розмірі 40% (сорок відсотків), що в грошовому еквіваленті становить 3 124 000,00 грн.
На підставі вищевказаного договору було складено Акт приймання-передачі майнових прав у вигляді частки в статутному капіталі від 25.10.2023.
25.10.2023 було прийнято рішення власників, оформлене протоколом № б/н, щодо затвердження нової редакції Статуту Підприємства.
Приватним нотаріусом Джуринською Л.В. було проведено реєстраційну дію № 1000671070044001582 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», унаслідок якої внесені до ЄДР відомості про структуру власності, змінено склад власників та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), редакцію статуту та інформацію для здійснення зв'язку з Підприємством.
27.11.2023 між ОСОБА_4 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу майнових прав у вигляді частки у статутному капіталі ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДНІПРОСЕРВІС».
Згідно з пунктом 1 вказаного договору продавець продає та передає покупцю, а покупець купує та приймає від продавця майнові права у вигляді частки у статутному капіталі ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДНІПРОСЕРВІС», ідентифікаційний код юридичної особи 16484017, місцезнаходження: 02192, місто Київ, вулиця Андрія Малишка, 4 (літера В), у розмірі 40% (сорок відсотків), що в грошовому еквіваленті становить 3 124 000,00 грн.
На підставі вищевказаного договору було складено Акт приймання-передачі майнових прав у вигляді частки в статутному капіталі від 27.11.2023.
27.11.2023 було прийнято рішення власників, оформлене протоколом № б/н, щодо затвердження нової редакції Статуту Підприємства та доручення директору подати документи для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.
Приватним нотаріусом Шевчук З.М. було проведено реєстраційну дію №1000671070046001582 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичнуособу», внаслідок якої внесені до ЄДР відомості про структуру власності, змінено склад власників та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), редакцію статуту та інформацію для здійснення зв'язку з Підприємством.
ОСОБА_1 стверджував, що спірна довіреність від 20.09.2023 ним не видавалась, на підтвердження чого до матеріалів справи ним було долучено копію листа Посольства України в Королівстві Бельгія від 03.11.2023 № 6122/19-091-132350, з якого вбачається, що "за результатами проведених перевірок реєстру нотаріальних дій консульського підрозділу Посольства фактів звернення ОСОБА_1 протягом 2022-2023 років до установи з питань оформлення довіреностей не виявлено, та довіреність від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 та/або ОСОБА_2 , видана 20.09.2023, в Посольстві України в Королівстві Бельгія не посвідчувалася". Посилаючись на наведені обставини, позивач просив визнати недійсною вказану довіреність від 20.09.2023.
Крім того, стверджуючи про недійсність довіреності та відсутність наміру дарувати свою частку, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір дарування від 19.05.2023 та акт від 20.10.2023.
Стверджуючи, що договори купівлі-продажу майнових прав у вигляді частки у статутному капіталі ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДНІПРОСЕРВІС» та відповідні акти приймання-передачі від 25.10.2023 та від 27.11.2023 були спрямовані на відчуження корпоративних прав, які вибули з володіння позивача поза його волею та укладені особою, яка не мала повноважень на таке укладення, ОСОБА_1 просив суд визнати їх недійсними та, як наслідок, скасувати відповідні реєстраційні дії.
Крім того, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними договори купівлі-продажу від 29.11.2023, укладені між ПП «ДНІПРОСЕРВІС», як продавцем, та ТОВ «ДІМ-ЯР», як покупцем, щодо відчуження нерухомого майна, яке належало ПП «ДНІПРОСЕРВІС» на праві приватної власності. Так, позивач стверджував про їх недійсність з підстав відсутності у ОСОБА_2 повноважень на їх укладення.
ПП «ДНІПРОСЕРВІС» підтримало позовні вимоги та просило позов задовольнити.
У свою чергу Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович проти позову заперечував в частині заявлених позовних вимог до нього з підстав помилкового, на його переконання, визначення його відповідачем у справі. Крім того, відповідач 1 зазначив, що наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2024 №371/5 було задоволено скарги ОСОБА_1 від 05.12.2023 та директора Приватного підприємства "Дніпросервіс" Лисенка Павла Павловича від 23.10.2023, у зв'язку з чим, зокрема, визнано вчиненими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та анульовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.10.2023 №1000671070042001582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", від 24.10.2023 №1000671070043001582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим Олександром Олександровичем та від 26.10.2023 №1000671070044001582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною щодо Приватного підприємства "Дніпросервіс", визнано прийнятими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювано рішення від 29.11.2023 №№70453816, 70453206, 70453548, 70454194, 70452918 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук Зої Миколаївни, виконання пунктів 2, 3 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству. За твердженнями Чижикова О. О. передані на розгляд суду вимоги щодо скасування реєстраційних записів фактично були задоволені Міністерством юстиції України ьа права позивача в цій частині були поновлені.
ОСОБА_2 подав до суду заяву про визнання позову, в якій визнав заявлені вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на поданні відзиву на позову та письмових пояснень по суті заявлених вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Cтаття 14 Господарського процесуального кодексу України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 20.09.2023 Третім секретарем з консульських питань Посольства України у Королівстві Бельгія від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 було посвідчено довіреність, якою позивачем доручено ОСОБА_2 , зокрема, укласти договір дарування належних йому корпоративних прав (частки) в ПП «ДНІПРОСЕРВІС».
Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1, 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 3 статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
З представлених суду документів вбачається, що листом Посольства України в Королівстві Бельгія від 03.11.2023 № 6122/19-091-132350 повідомлено, що за результатами проведених перевірок реєстру нотаріальних дій консульського підрозділу Посольства фактів звернення ОСОБА_1 протягом 2022-2023 років до установи з питань оформлення довіреностей не виявлено, та довіреність від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 та/або ОСОБА_2 , видана 20.09.2023, в Посольстві України в Королівстві Бельгія не посвідчувалася.
Відповідачами та іншими учасниками справи суд не представлено доказів на спростування вказаного.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).
Так, у статті 228 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності Українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Такий висновок щодо застосування статті 228 Цивільного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15.
З огляду на наведене, довіреність, як односторонній правочин, який вчинений поза волею довірителя щодо розпорядження корпоративними правами ОСОБА_1 на переконання суду є недійсним в силу закону (нікчемним).
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Захист права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено та не є належним способом захисту та таким, що матиме реальне відновлення порушених прав позивача. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.10.2019 у справі № 916/3156/17.
Системно проаналізувавши наведене, враховуючи встановлений судом факт відсутності волі позивача на вчинення одностороннього правочину - довіреності від 20.09.2023 та підтверджений документарно факт не посвідчення в Посольстві України в Королівстві Бельгія спірної довіреності від 20.09.2023, суд дійшов висновку про нікчемність довіреності від 20.09.2023. Натомість вимога позивача про визнання такої довіреності недійсною задоволенню не підлягає з підстав викладених вище.
При цьому, суд зауважує, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним таких односторонніх правочинів як видача довіреності належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність, а не нотаріус чи нотаріальна контора. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 201/16327/16-ц.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі, як встановлено судом нікчемної довіреності від 20.09.2023, ОСОБА_2 уклав договір дарування корпоративних прав ПП «ДНІПРОСЕРВІС» від 19.05.2023 та підписав Акт приймання-передачі корпоративних прав Підприємства від 20.10.2023, про передачу частки у розмірі 100% статутного капіталу Підприємства ОСОБА_3 .
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини 1 статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення оплати, прийняття робіт).
Вказана норма презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма Цивільного кодексу України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а, отже, не могла їх перевищити. Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанову від 25.05.2016 у справі № 6-2612цс16.
Керуючись вказаним, беручи до уваги, що спірний правочин - договір дарування від 19.05.2023 укладений від імені ОСОБА_1 ОСОБА_1 на підставі нікчемної довіреності від 20.09.2023, то такий договір дарування підлягає визнанню недійсним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що вимоги про визнання недійсним Акту приймання-передачі корпоративних прав Підприємства від 20.10.2023 про передачу частки у розмірі 100% статутного капіталу Підприємства ОСОБА_3 суд відзначає наступне.
Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається, зокрема, один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.
Із зазначеної норми вбачається можливість внесення змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі подання лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.
Таким чином, чинним законодавством передбачена можливість реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі товариства на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.
Отже, оскаржуваний в межах даної справи акт є правочином, адже має юридичні наслідки у вигляді набуття та припинення права власності на корпоративні права.
Тому, оскарження оформленого таким актом правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України в даному випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов'язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 911/1936/18, від 25.02.2020 у справі №915/1299/18, від 10.09.2019 у справі №918/370/18, від 12.06.2019 у справі №927/352/18 та від 11.09.2018 у справі №918/1377/16.
Водночас, оскільки вказаний Акт приймання-передачі корпоративних прав Підприємства від 20.10.2023 був складений сторонами на засвідчення факту дарування частки на підставі договору дарування від 19.05.2023, який на переконання суду є недійсним, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав визнання такого Акту недійсним.
Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2023 та від 27.11.2023 та визнання недійсними відповідних актів приймання передачі майнових прав у вигляді частки суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (стаття 386 Цивільного кодексу України).Способами захисту прав та інтересів щодо нерухомого майна за загальним правилом є віндикаційний позов, примусове виконання обов'язку в натурі, негаторний позов, визнання права власності на нерухоме майно та інші.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.
Спір у цій справі виник у зв'язку з тим, що, на думку ОСОБА_1 , належні йому корпоративні права незаконно були передані ОСОБА_3 , а у подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Тобто позивач вважає порушеним право власності, і таке порушення пов'язане з позбавленням володіння через ланцюг передач корпоративних прав, а інтерес позивача полягає в поверненні його корпоративних прав на 100% частки в ПП «ДНІПРОСЕРВІС».
Суд відзначає, що право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, унормованого положеннями законодавства, яке визначає підстави та правові наслідки недійсності правочину. Норми щодо реституції не можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340.
На переконання суду ОСОБА_1 обраний спосіб захисту своїх майнових прав, який не призведе до повернення йому права власності на корпоративні права, а тому позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2023 та від 27.11.2023 та визнання недійсними відповідних актів приймання передачі майнових прав у вигляді частки задоволенню не підлягають.
При цьому, оскільки ОСОБА_1 передані на розгляд суду вимоги про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників від 25.10.2023, від 27.11.2023 та скасування відповідних реєстраційних записів, як похідні вимоги від вимог про визнання недійсними правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав їх задоволення.
Щодо вимог позивача визнати недійсними договори купівлі-продажу від 29.11.2023, укладені між ПП «ДНІПРОСЕРВІС», як продавцем, та ТОВ «ДІМ-ЯР», як покупцем, щодо відчуження нерухомого майна, яке належало ПП «ДНІПРОСЕРВІС» суд відзначає наступне.
З представлених суду документів вбачається, що 29.11.2023 між ПП «ДНІПРОСЕРВІС», як продавцем, та ТОВ «ДІМ-ЯР», як покупцем, були укладені договори купівлі-продажу наступних об'єктів нерухомого майна:
нежитлова будівля (літ.Б) - заг.площею 1 881,2 кв.м., магазину, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Андрія Малишка, буд.4, літ.В (номер запису: 6393-П в книзі: 96п-92, реєстраційний номер: 37493768);
нежитлова будівля (літ.А;А') - магазину, заг.площею 643,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 1321814, реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 842110800000);
нежитлова будівля №1 (літ.Ж), заг.площею 89,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 28450100, реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1671317180000);
нежитлова будівля №2 (літ. В), заг.площею 1061,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 28449720, реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1671298080000).
Зі змісту вказаних правочинів (пункт 1.5) слідує, що спірні нежитлові будівлі належали ПП «ДНІПРОСЕРВІС» на праві власності. У межах розгляду справи сторонами вказаних обставин не спростовано.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що ОСОБА_1 був власником 100 % частки в статутному капіталі ПП «ДНІПРОСЕРВІС» до вчинення з боку відповідачів дій, спрямованих на позбавлення його права власності на корпоративні права. Натомість спірні договори купівлі-продажу нерухомого майна були укладені саме юридичною особою - ПП «ДНІПРОСЕРВІС», а отже ОСОБА_1 не є стороною спірних правочинів.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.
Разом з тим, згідно з пунктом 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Майновий стан товариства не є байдужим для його учасників. Від такого стану може залежати як вартість частки учасника товариства, так і можливість прийняття товариством рішення про виплату учасникам дивідендів у тому чи іншому розмірі. Таким чином, хоча порушення прав товариства не є порушенням прав чи прямого (безпосереднього) інтересу учасника, але учасник може мати похідний інтерес у захисті прав товариства. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №906/1361/23.
Похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути. Зокрема, до них належить інститут так званого похідного позову. Відповідно до частини 1 статті 54 ГПК України власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
Отже ОСОБА_1 , як учасник ПП «ДНІПРОСЕРВІС», якому належить частка 100%, в силу приписів процесуального законодавства не наділений правом звернення із позовом до суду про захист майнових прав юридичної особи у спосіб, відмінний від стягнення заданих збитків.
З системного аналізу викладеного слідує, що вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договори купівлі-продажу від 29.11.2023, укладені між ПП «ДНІПРОСЕРВІС», як продавцем, та ТОВ «ДІМ-ЯР», як покупцем, не підлягають задоволенню.
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що матеріали справи не містять доказів укладення між ПП «ДНІПРОСЕРВІС», як продавцем, та ТОВ «ДІМ-ЯР», як покупцем, договору купівлі-продажу від 29.11.2023 щодо відчуження нежитлової будівлі, заг.площею 230,5 кв.м., розташованої за адресою: м.Київ, вул. Андрія Малишка, буд.4, літ.В (номер запису про право власності: 15122661, реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 956549580366). Натомість у матеріалах справи наявний правочин щодо відчуження ПП «ДНІПРОСЕРВІС» на користь ТОВ «ДІМ-ЯР» нежитлової будівлі, загальною площею 230,5 кв.м., розташованої за адресою: місто Київ, Полуботка Павла Гетьмана (колишня вулиця Попудренка), 5-В (номер запису про право власності: 15122661, реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 956549580366).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Водночас, за приписами пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (стаття 191 ГПК України).
Враховуючи те, що у даному випадку позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, що є достатньою та самостійною підставою для відмови у задоволенні частини позовних вимог, то, відповідно, відсутні і підстави для прийняття визнання ОСОБА_2 позову, так як відсутні законні підстави для задоволення позову в частині. Водночас, суд відзначає, що недійсність правочину (у даному випадку договору дарування та відповідного акту приймання-передачі) не залежить від визнання стороною такого правочину його недійсності. З системного аналізу викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання позову, зазначивши про це в рішенні суду.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування реєстраційних дій та зобов'язання вилучити записи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, визнання недійсною довіреності, визнання недійсними договорів, актів приймання корпоративних прав, протоколів задовольнити частково.
2. Визнати недійсним договір дарування корпоративних прав Приватного підприємства "ДНІПРОСЕРВІС" від 19.05.2023, укладений між ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ).
3. Визнати недійсним акт приймання корпоративних прав Приватного підприємства "ДНІПРОСЕРВІС" від 20.10.2023, укладений між ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ).
4. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) судового збору.
5. Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) судового збору.
6. У іншій частині в позові відмовити.
7. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 18.06.2025.