ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2025Справа № 910/1285/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОПОЛІСЕНЕРДЖИ"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 1 935 898,62 грн основного боргу, 502 228,73 грн інфляційних втрат та 140 904,90 грн трьох процентів річних
Представники учасників процесу згідно протоколу від 14.05.2025,
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕОПОЛІСЕНЕРДЖИ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 2 607 262,91 грн, з яких: 2 020 762,62 грн основної заборгованості, 133 652,69 грн три проценти річних та 452 847,60 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від належного виконання умов договору № 1723/02/20 від 31.07.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/1285/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.03.2025 та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
27.02.2025 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву.
06.03.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОПОЛІСЕНЕРДЖИ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОПОЛІСЕНЕРДЖИ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Через систему "Електронний суд" 17.03.2025 надійшли відповідь на відзив, заява про закриття провадження у справі та заява про збільшення позовних вимог.
За наслідками підготовчого засідання 24.03.2025 суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення 84 864,00 грн основного боргу, повернення позивачу з Державного бюджету України 1 272,96 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 15 від 03.02.2025, прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог прийняти та подальший розгляд справи № 910/1285/25 здійснюється щодо позовних вимог про стягнення 1 935 898,62 грн основного боргу, 502 228,73 грн інфляційних втрат та 140 904,90 грн трьох процентів річних та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 16.04.2025.
01.04.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОПОЛІСЕНЕРДЖИ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОПОЛІСЕНЕРДЖИ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
15.05.2025 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
У підготовче засідання 16.04.2025 прибув представник відповідача. Представник позивача прийняв участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
За наслідками підготовчого засідання 16.04.2025 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 14.05.2025.
13.05.2025 через систему «Електронний суд» позивачем до матеріалів справи були долучені договір про надання юридичних (адвокатських) послуг від 20.01.2025 та акт наданих послуг від 13.05.2025 до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 20.01.2025.
Підприємством 13.05.2025 через систему «Електронний суд» була подана заява про закриття провадження в справі в частині стягнення 6 786,74 грн.
У судовому засіданні 14.05.2025 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник Підприємства проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві та запереченнях. Також відповідач просив суд у разі задоволення позову зменшити розмір процентів річних на 99%.
У судовому засіданні також було розглянуте клопотання відповідача про закриття провадження в справі в частині суми основного боргу в розмірі 6 786,74 грн та відмовлено в його задоволенні з огляду на те, що вказана сума перерахованих грошових коштів на підставі платіжної інструкції № 52 991 від 20.02.2025 була врахована під час прийняття процесуального рішення про закриття провадження в частині стягнення основного боргу, відображеного в ухвалі суду від 24.03.2025.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін суду не представлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31.07.2020 між Державним підприємством «Гарантований покупець», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Леополісенерджі», як продавцем, був укладений укладено договір №1723/02/20 (далі - договір).
Пунктом 1.1 вказаного договору сторони передбачили, що продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Додатковою угодою № 1199/01/21 від 16.03.2021 до договору були внесені зміни та розділ 1 «Предмет Договору» був доповнений пунктом 1.2, відповідно до якого за цим договором гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку та Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до пункту 2.3. договору виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Згідно з пунктом 2.4. договору виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.
Пунктом 2.5. договору сторони погодили, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у покупця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.3 договору оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі- продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Згідно з пунктом 10.1. Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.4. Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 3.1. договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Згідно з пунктом 8.5. Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
У пункті 7.4. договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, та Регулятором вже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).
На виконання умов укладеного договору позивачем протягом жовтня 2021 року - жовтня 2023 року була поставлена, а Підприємством прийнята електрична енергія, що підтверджується відповідними актами купівлі-продажу електроенергії, а саме:
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 43 566,000 кВт*год. за жовтень 2021 року на суму 249 716,83 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 19 682,000 кВт*год. за лютий 2022 року на суму 110 068,82 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 347 040,000 кВт*год. за березень 2022 року на суму 345 367,38 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 63 448, 000 кВт*год. за квітень 2022 року на суму 354 824,05 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 105 200,000 кВт*год. за травень 2022 року на суму 588 316,27 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 105 491,000 кВт*год. за червень 2022 року на суму 589 943,65 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 59 254,000 кВт*год. за липень 2022 року на суму 331 369,70 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 46 159,000 кВт*год. за серпень 2022 року на суму 258 137,75 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії 24 717,000 кВт*год. за вересень 2022 року на суму 138 226,37 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 33 385,000 кВт*год. за травень 2023 року на суму 236 898,62 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 58 291,000 кВт*год. за червень 2023 року на суму 413 630,60 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 63 311,000 кВт*год. за вересень 2023 року на суму 455 185,84 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 60 138,000 кВт*год. за липень 2023 року на суму 432 372,97 грн з ПДВ;
- акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 33 096,000 кВт*год. за вересень 2023 року на суму 235 785,17 грн з ПДВ.
Товариство зауважувало, що відповідач частково виконав свій обов'язок оплати поставленої та прийнятої електроенергії, внаслідок чого за ним станом на день звернення із позовом до суду рахувалась заборгованість за жовтень 2021 року у розмірі 8 821,10 грн, за лютий 2022 року у розмірі 7 853,77 грн, за березень 2022 року у розмірі 295 025,54 грн, за квітень 2022 року у розмірі 179 663,34 грн, за травень 2022 року у розмірі 502 561,44 грн, за червень 2022 року у розмірі 465 048,82 грн, за липень 2022 року у розмірі 248 488,84 грн, за серпень 2022 року у розмірі 153 204,63 грн, за вересень 2022 року у розмір 55 433,66 грн, за травень 2023 року перед у розмірі 46 760,99 грн, за червень 2023 року у розмірі 27 895,64 грн, за липень 2023 року у розмірі 2 583,28 грн, за вересень 2023 року у розмірі 14 352,10 грн, за жовтень 2023 року у розмірі 13 069,47 грн.
30.01.2025 позивач звернувся до Підприємства із вимогою про сплату заборгованості, трьох процентів річних та інфляційних втрат засобами поштового зв'язку (№ 7900500126015). Оскільки вказана вимога залишена відповідачем без виконання, Товариство звернулось до суду із цим позовом в межах якого просило суд стягнути 1 935 898,62 грн основного боргу, 502 228,73 грн інфляційних втрат та 140 904,90 грн трьох процентів річних.
Заперечуючи проти позову Підприємство в своєму відзиві посилалось на те, що його обов'язок щодо оплати вартості енергії обумовлений 100 % оплатою ОСП (ПрАТ «НЕК «Укренерго») послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоду. Так, оскільки ОСП має невиконані грошові зобов'язання перед відповідачем у спірному періоді, на переконання Підприємства розрахункові періоди у розумінні частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України за спірним договором не виникли. Відповідач посилався на те, що ним не було допущено порушень умов договору, оскільки розрахунки із Товариством були здійсненні з врахуванням регуляторних актів. Крім того, Підприємство зауважило про відсутність підстав стягнення компенсаційних платежів, передбачених приписами статті 625 Цивільного кодексу України. Також Підприємство просило суд зменшити розмір процентів на 99%.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 914/4127/21.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку про те, що за правовою природою укладений сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 Цивільного кодексу України, §3 глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Згідно з частиною 1 статті 71 вказаного Закону (у редакції, чинній станом на 01.01.2021) електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути продана її виробниками за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку та на балансуючому ринку за цінами, що склалися на відповідних ринках, або за "зеленим" тарифом, аукціонною ціною, встановленими (визначеними) відповідно до Закону України "Про альтернативні джерела енергії".
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на 01.01.2021) виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.
За частиною 3 статті 71 вказаного Закону (у редакції, чинній станом на 01.01.2021) з цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов'язані: 1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом; 2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; 3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця; 4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.
Отже, укладення Підприємством та Товариством договору № 1723/02/20 від 31.07.2020 з урахуванням додаткової угоди № 1199/01/21 від 16.03.2021 було спрямоване на продаж виробленої останнім електричної енергії та одночасного обов'язку відповідача по здійсненню купівлі всього її обсягу та оплати відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку від 26.04.2019 № 641 та Порядку від 13.12.2019 № 2804.
Згідно з частиною 1 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частина 7 статті 276 Господарського кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов'язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Згідно з пунктом 3.1. договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу та обліку електричної енергії споживачами.
З представлених суду документів вбачається, що Товариством на виконання умов укладеного договору протягом жовтня 2021 року - жовтня 2023 року була поставлена, а Підприємством прийнята електрична енергія згідно наступних актів: акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 43 566,000 кВт*год. за жовтень 2021 року на суму 249 716,83 грн з ПДВ; акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 19 682,000 кВт*год. за лютий 2022 року на суму 110 068,82 грн з ПДВ; акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 347 040,000 кВт*год. за березень 2022 року на суму 345 367,38 грн з ПДВ; акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 63 448, 000 кВт*год. за квітень 2022 року на суму 354 824,05 грн з ПДВ; акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 105 200,000 кВт*год. за травень 2022 року на суму 588 316,27 грн з ПДВ; акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 105 491,000 кВт*год. за червень 2022 року на суму 589 943,65 грн з ПДВ; акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 59 254,000 кВт*год. за липень 2022 року на суму 331 369,70 грн з ПДВ; акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 46 159,000 кВт*год. за серпень 2022 року на суму 258 137,75 грн з ПДВ; акт купівлі-продажу електроенергії 24 717,000 кВт*год. за вересень 2022 року на суму 138 226,37 грн з ПДВ; акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 33 385,000 кВт*год. за травень 2023 року на суму 236 898,62 грн з ПДВ; акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 58 291,000 кВт*год. за червень 2023 року на суму 413 630,60 грн з ПДВ; акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 63 311,000 кВт*год. за вересень 2023 року на суму 455 185,84 грн з ПДВ; акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 60 138,000 кВт*год. за липень 2023 року на суму 432 372,97 грн з ПДВ; акт купівлі-продажу електроенергії обсягом 33 096,000 кВт*год. за вересень 2023 року на суму 235 785,17 грн з ПДВ. При цьому представлені позивачем до матеріалів справи копії актів купівлі-продажу електроенергії не містять підписів та печаток уповноважених представників сторін, проте факт у межах розгляду справи сторонами не заперечувався факт ані постачання та прийняття електроенергії, ані її обсяги, ані її вартість.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Необхідно також зазначити, що за загальним правилом покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (частина перша статті 692 ЦК України).
Відповідно до пункту 3.2. договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
За пунктом 3.3. договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Так, Закон України "Про ринок електричної енергії", наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини 3 статті 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб'єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина 6 статті 65 Закону).
Порядок купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджено постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, відповідно до пункту 10.1 якого (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку №641 (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК "Укренерго") сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку №641.
Так, у пункті 12.5 Порядку №641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):
- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),
- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),
- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).
У пункті 3.3. договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку №641.
Як вбачається з матеріалів справи та було раніше встановлено, у рамках виконання договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у жовтні 2021 року, у лютому-вересні 2022 року та травні-липні, вересні-жовтні 2023 року.
Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за липень 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за серпень 2022 року.
Отже, відповідач був зобов'язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року у строк по 14.09.2022 (включно); у липні 2022 року - у строк до 23.09.2022 (включно); у серпні 2022 року - у строк до 17.03.2023 (включно); у вересні 2022 року та у жовтні 2023 року у строк до 20.05.2024 (включно); у травні-червні 2023 року - у строк до 13.05.2024 (включно); у липні та у вересні 2023 року - у строк до 03.05.2024 (включно).
Разом із цим, Підприємство наголошувало на тому, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" №140 та від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" №206, які в особливий період дії воєнного стану встановлюють інший порядок та спосіб виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, ніж встановлений Порядком №641 та договором. Однак суд не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи із нижчезазначеного.
Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.
Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України (пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №507 (далі - Положення № 507).
Згідно із статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Закону України "Про функціонування паливно енергетичного комплексу в особливий період" забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.
Суд врахував, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення №507, видано Накази від 28.03.2022 №140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 №221) та № 206 від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 №136). Накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 та від 15.06.2022 №206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.
Як вбачається із нормативно-правового регулювання, яким керується гарантований покупець при розрахунках, в тому числі, з Позивачем, враховуючи пункт 8 Положення №507, Накази №140 та №206 є обов'язковими для виконання.
Так, Наказом №140 ДП "Гарантований покупець" з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку №641 та з урахуванням таких положень:
- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 Наказу №140);
- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1-1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1-1.1.5 (пункт 1.2 Наказу №140);
- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1-1.1.5 (пункт 1.3 Наказу №140).
Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності Наказу №140 запроваджено Наказом №206 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).
Наказом № 206 ДП "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням вимог Порядку №641 та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:
- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:
- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);
- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);
- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);
- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.
У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 в наведених вище Наказах №140, №206:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець";
- Накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;
- Накази не змінюють обов'язку ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;
- на час воєнного стану на ДП "Гарантований покупець" було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 погодилась із наведеними висновками суду касаційної інстанції і додатково зазначила, що метою Наказів №140 та №206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Між тим Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.
Оскільки положення Наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Більше того, Міністерство енергетики наказом №136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу №206, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку №641.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо повної оплати вартості відпущеної електроенергії у жовтні 2021 року - жовтні 2023 року за договором, а також враховуючи часткове погашення основної заборгованості, беручи до уваги, що строк сплати вартості прийнятої електричної енергії є таким, що настав, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку сплати основної суми заборгованості у розмірі 1 935 898,62 грн, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Також внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за відпущену електроенергію, позивачем нараховано до стягнення три проценти річних у загальному розмірі 140 904,90 грн та 502 228,73 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 2 статті 14 ГПК України).
З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів за відповідний період, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 138 144,74 грн та 501 281,10 грн інфляційних втрат.
Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОПОЛІСЕНЕРДЖИ" до Державного підприємства "Гарантований Покупець" та стягнення з останнього на користь позивача 1 935 898,62 грн основного боргу, 501 281,10 грн інфляційних втрат, 138 144,74 грн трьох процентів річних.
Водночас, судом не встановлено підстав зменшення розміру процентів, про яке в своєму відзиві просив відповідач, з огляду на наступне.
Чинне цивільне законодавство України не містить чіткого визначення поняття "санкція".
У науці цивільного права сутність санкції як правового засобу в механізмі правового регулювання цивільних відносин розуміють як фінансово-правову міру відповідальності.
Санкції як правові засоби, спрямовані на забезпечення інтересів суб'єктів цивільних правовідносин і захист цивільних прав та інтересів, мають такі ознаки:
- спрямовані на усунення перешкоду задоволенні інтересів учасників цивільних правовідносин;
- виступають елементами механізму правового регулювання цивільних відносин і забезпечують його ефективне функціонування;
- призводять до негативних наслідків для особи, яка не виконала цивільного обов'язку, встановленого законом чи договором.
Можна сформулювати таке визначення санкції, як певного негативного наслідку, встановленого законом або договором, який застосовується в разі невиконання (неналежного виконання) цивільно-правового обов'язку, порушення заборон, обмежень та в інших випадках, встановлених законом.
З аналізу змісту статей 524 та 533 ЦК України можна зробити висновок, що цивільне законодавство містить визначення грошового зобов'язання, як такого, що виражається в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті і стосується права однієї особи сплатити певну кількість грошей, а іншої сторони - їх отримати.
Згідно із частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Визначення розміру штрафних санкцій передбачено у статті 231 ГК України, якою встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Стаття 233 ГК України регулює питання зменшення розміру штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Указані виплати процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є процентами за користування чужими грошима в розумінні статті 536 цього Кодексу, а є гарантією належного виконання грошового зобов'язання.
Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
З урахуванням наведених норм матеріального права можна зробити висновок, що три проценти річних та інфляційні втрати не можуть бути зменшені за аналогією неустойки (пені) на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, оскільки ані проценти річних, ані інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а мають компенсаційний характер.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28.02.2024 у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Про зазначене вказала й Об'єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 у справі № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
У справі №922/444/24 Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2024 підтримала свої висновки стосовно права суду зменшувати за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
На переконання суду Підприємством у межах даної справи суду не представлено доказів та не наведено наявності підстав зменшення розміру відсотків.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОПОЛІСЕНЕРДЖИ" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 1 935 898,62 грн основного боргу, 502 228,73 грн інфляційних втрат та 140 904,90 грн трьох процентів річних задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОПОЛІСЕНЕРДЖИ" (Україна, 81500, Львівська обл., Львівський р-н, місто Городок, вул.Героїв УПА, будинок 4; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42337028) 1 935 898,62 грн (один мільйон дев'ятсот тридцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень 62 копійки) основного боргу, 501 281,10 грн (п'ятсот одну тисячу двісті вісімдесят одну гривню 10 копійок) інфляційних втрат, 138 144,74 грн (сто тридцять вісім тисяч сто сорок чотири гривні 74 копійки) трьох процентів річних та 37 781,58 грн (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят одну гривню 58 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
4. У іншій частині позовних вимог про стягнення 2 760,16 грн трьох процентів річних, 947,63 грн інфляційних втрат та 54,40 грн судового збору відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 18.06.2025.