28.05.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2043/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. - доповідач,
суддів: Кощеєв І.М., Іванов О.Г.
секретар судового засідання: Солодова І.М.
представники сторін:
від позивача: Тарасюк О.Л. ( в залі суду) - самопредставництво; Жежель С.С. ( в залі суду) - самопредставництво
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025 (повний текст ухвали складено та підписано 26.03.2025, суддя Мілєва І.В.)
за скаргою Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича
у справі за позовом: Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради,
Дніпропетровська область, м. Кам'янське
до відповідача: Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль",
Дніпропетровська область, м. Кам'янське
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі",
Дніпропетровська область, м. Кам'янське
про стягнення 20 355 914,01 грн,
Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення 20 355 914,01 грн основного боргу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради 20 661 252,72 грн. а саме: 20 355 914,01 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 305 338,71 грн.
07.10.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 було видано наказ.
25.02.2025 відповідач подав до суду скаргу на дії приватного виконавця, в якій просить суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича, РНОКПП НОМЕР_1 , щодо відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2066125,27 грн у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025, у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича щодо відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025, визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025 - відмовлено.
Закрито провадження по скарзі Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2066125,27 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025.
Не погодившись з судовим рішенням, через систему "Електронний суд", представник Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду від 24.03.2025 в частині відмови у задоволені скарги Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича щодо відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025, визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025.
Ухвалити нове рішення, яким скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича щодо відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025, визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025 - задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник вважає висновки Господарського суду Дніпропетровської області, викладені в ухвалі по справі № 904/2043/24 від 24.03.2025 року, щодо відмови у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича щодо відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025, визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025, передчасними та такими, що суперечать нормам матеріального та процесуального права, а тому ухвала суду повинна бути скасована.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
За доводами апеляційної скарги скаржник, посилаючись на висновок суду першої інстанції, викладений в оскаржуваному рішенні, в частині наведеній в апеляційній скарзі, зазначає, що на його думку, такий висновок суду не відповідає дійсності, оскільки, відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, також відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Апелянт вказує, що але у своїй ухвалі по справі № 904/2043/24 від 24.03.2025 року суд зазначає, Верховний Суд у справі № 920/640/22 наголошував, що дочірнє підприємство ДАК “Автомобільні дороги України» діє на основі державної власності, переданої йому засновником, натомість, у випадку АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" жодних доказів про закріплення державного майна або отримання його у відання не надано, що не відповідає дійсності оскільки, Скаржником у своїй скарзі було зазначено, що позачерговими загальними зборами акціонерів Товариства, які відбулись 15.03.2024, протокол від 22.03.2024, прийнято рішення збільшити розмір статутного капіталу на 894 986 000,00 гривень шляхом додаткової емісії 3 579 944 000 штук простих іменних акцій існуючої номінальної вартості 0,25 гривень кожна за рахунок додаткових внесків без здійснення публічної пропозиції (далі - Рішення про емісію акцій Товариства).
Скаржник пояснює, що відповідно до Рішення про емісію акцій Товариства та на підставі письмової заяви Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 20077720) (далі - Компанія) від 12.08.2024 вих. №10/2-2029/1¬24 про намір придбати прості акції додаткової емісії у кількості 3 579 944 000 штук простих акцій, Товариство уклало з Компанією договір купівлі-продажу акцій № 14/366/24 від 23.08.2024 (далі - Договір купівлі-продажу акцій) та вчинило всі дії, необхідні для передачі акцій у власність Компанії, у тому числі подання Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» (далі - ПАТ «НДУ») розпорядження на переказ акцій на рахунок у цінних паперах (вих. № 1311/07 від 23.08.2024). Компанія оплатила та прийняла акції в порядку та на умовах визначених Договором купівлі-продажу акцій. Рішенням Наглядової ради Товариства від 23.09.2024, протокол № 23/2024, затверджено результати емісії акцій АТ «ДНІПРОВСЬКА ТЕЦ» та затверджено звіт про результати емісії акцій АТ «ДНІПРОВСЬКА ТЕЦ».
Апелянт зазначає, що Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Товариства від 16.10.2024, протокол від 21.10.2024, вирішено унести зміни до Статуту Товариства, зокрема, пов'язані із збільшенням розміру статутного капіталу Товариства, шляхом викладення його в новій редакції, на підставі якого 23.10.2024 здійснено державну реєстрацію Статуту Товариства в новій редакції та змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про збільшення розміру статутного капіталу, а саме : розмір статутного капіталу 920 395 711,00 гривень. Постановою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) від 28.11.2024 № 12/21/1494/К01 зареєстровано звіт про результати емісії акцій АТ «ДНІПРОВСЬКА ТЕЦ». На підставі постанови НКЦПФР від 28.11.2024 № 12/21/1494/К01, видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій (реєстраційний № 30/1/2024, дата реєстрації « 25» липня 2024 року, дата видачі «28» листопада 2024 року), яким НКЦПФР засвідчує, що випуск простих іменних акцій АТ «ДНІПРОВСЬКА ТЕЦ» (ідентифікаційний код 00130820) на загальну суму 920 395 711,00 (дев'ятсот двадцять мільйонів триста дев'яносто п'ять тисяч сімсот одинадцять) гривень номінальною вартістю 0,25 (двадцять п'ять) копійок у кількості 3 681 582 844 (три мільярди шістсот вісімдесят один мільйон п'ятсот вісімдесят дві тисячі вісімсот сорок чотири) штуки внесено до Державного реєстру випусків цінних паперів. На підставі розпорядження (вих. № 1958/07 від 10.12.2024) поданого до ПАТ «НДУ», здійснено депонування Глобального сертифіката. 11.12.2024 на підставі розпорядження на внесення змін до анкети рахунку у цінних паперах (вих. № 1955/07 від 10.12.2024) поданого до ПАТ «НДУ», присвоєно міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) - UA4000096630.
Апелянт наголошує, що на підтвердження зазначених обставин Скаржником до скарги, зокрема було додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 24.02.2025 року.
Однак, на переконання скаржника, суд не повно з'ясувавши зазначені факти та, не дослідивши матеріали справи додані Скаржником, передчасно відмовив у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича щодо відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025, визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025, чим порушив норми матеріального та процесуального права.
Апелянт зауважує, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Скаржник посилається на положення статті 86 ГПК України, відповідно до якої суд зобов'язаний дотримуватися принципу оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовує доводи і заперечення сторін.
Апелянт відмічає, що саме таку правову позицію висловив у своїй постанові Касаційний господарський суд Верховного Суду по справі № 910/6981/19 від 28.01.2020.
Також скаржник посилається на постанову КГС ВС від 05.02.2019 по справі № 914/1131/18, в якій зазначено, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Отже, подаючи докази, учасник справи має також вказати, які обставини підтверджує цей доказ.
На думку апелянта, очевидно, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 24.02.2025 року доданий Скаржником до скарги є доказом зазначених скаржником обставин.
Скаржник наголошує, що проте, суд, не дослідивши в повній мірі докази та зазначені Скаржником факти, передчасно, прийняв рішення та відмовив у задоволенні скарги.
Апелянт зазначає, що Верховний суд у своїх постановах неодноразово вказував на необхідність застосування принципу «jura novit curia» або «суд знає закони», зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 924/196/19 від 05.02.2020, по справі № 904/1093/19 від 30.01.2020 та по справі № 902/803/17 від 20.01.2020.
У контексті вказаного скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду по справі № 924/1473/15 від 25.06.2019, постанови Великої Палати Верховного Суду по справі № 487/10128/14-ц від 12.06.2019 та по справі № 587/430/16-ц від 26.06.2019, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду по справі № 761/6144/15-ц від 23.10.2019, постанову Великої Палати Верховного Суду по справі № 917/1739/17 від 04.12.2019, постанову Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 по справі № 320/8618/15-ц.
Апелянт зазначає, що у правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові по справі № 922/5169/13 від 22.10.2020, визначено, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Скаржник вказує, що відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та у контексті цього посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів", рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії", рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії", рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії".
Крім того, апелянт зазначає, що при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, як зауважує скаржник, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Апелянт звертає увагу, що на це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 по справі № 1-33/2004 від 2 листопада 2004 року, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Скаржник вказує, що крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Апелянт відмічає, що Верховний Суд вказував на те, що принципу змагальності в господарському судочинстві найбільшою мірою відповідає стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019), і саме цей стандарт, як правило, має застосовуватись при розгляді господарських спорів (постанови Верховного Суду по справі № 910/18036/17 від 02.10.2018 та по справі № 905/2382/17 від 14.08.2018).
Зазначаючи про стандарт переваги більш вагомих доказів, скаржник також посилається на постанови КГС Верховного Суду по справі № 917/1307/18 від 23.10.2019, по справі № 902/761/18 від 18.11.2019, по справі № 917/2101/17 від 04.12.2019, по справі № 924/233/18 від 25.06.2020, постанову Великої Палати ВС по справі № 129/1033/13-ц від 18.03.2020.
Апелянт відмічає, що згідно з п. 2 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення. Особливості реалізації вказаного законодавчого положення знаходимо і в судовій практиці. Стосовно цього скаржник посилається на Постанову КГС ВС від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18, постанову КГС ВС по справі № 911/1694/18 від 12.02.2019, рішення ЄСПЛ по справі «Walchli v. France» від 26.07.2007, «ТОВ «Фріда» проти України», від 08.12.2016, рішення ЄСПЛ по справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01.07.2003.
Скаржник наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду по справі № 910/3009/18 від 22.09.2020 та по справі № 916/1415/19 від 19.01.2021.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді:, Кощеєв І.М., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2043/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/2043/24.
16.04.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025 у справі № 904/2043/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази направлення копії апеляційної скарги із доданими до неї документами третій особі - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
28.04.2025 від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази надсилання копії скарги разом із додатками третій особі - Комунальному підприємству Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025 у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 28.05.2025 р. о 12 год. 30 хв.
05.05.2025 Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, через систему «Електронний суд» подав до Центрального апеляційного господарського суду пояснення на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025 по справі №904/2043/24.
У поясненнях на апеляційну скаргу позивач вказує, що посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що висновки Господарського суду Дніпропетровської області викладені в ухвалі від 24.03.2025 по справі №904/2043/24 начебто є передчасними та такими, що суперечать нормам матеріального та процесуального права, також зазначаючи, що суд 1-ї інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи, взагалі не відповідають дійсності.
Позивач вказує, що звертаючись зі скаргою на дії приватного виконавця, скаржник посилається на те, що дії приватного виконавця є протиправними, оскільки суперечать п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження». Протиправність полягає в тому, що приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансується виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
Таким чином скаржник обґрунтовує, що частка держави у його статутному капіталі перевищує 25 відсотків.
Позивач вважає, що вказане не відповідає обставинам справи так як не держава володіє акціями скаржника, а Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як юридична особа яка здійснює всі права та несе всі обов'язки акціонера.
Також позивач додає, що скаржник безпідставно ототожнює поняття «держава» та юридичну особу - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Вказаний правовий висновок підтверджується судовою практикою, а саме постановою Верховного Суду по справі № 913/398/16 від 10.07.2020 року.
У поясненнях позивачем зазначається, що судом 1-ї інстанції відхилено посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені зокрема, у постанові від 05.09.2023 у справі № 920/640/22 за неподібністю правовідносин, оскільки наведена справа, розглянута Верховним Судом, стосується правового статусу підприємства-боржника та його віднесення до державних підприємств, що підпадають під обмеження п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження, у яких дочірнє підприємство ДАК Автомобільні дороги України є державним підприємством, оскільки 100% акцій його засновника належать державі, а саме підприємство діє на основі державної власності.
Позивач зауважує, що у даній справі Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" не є підприємством, у якому держава безпосередньо володіє часткою понад 25%, адже частка належить АТ НАК Нафтогаз України, що є самостійною юридичною особою приватного права, а не безпосередньо державним органом чи державною компанією у розумінні Закону України Про виконавче провадження.
На думку позивача, з вище наведеної практики Верховного суду вбачається, що Відповідача (боржника по справі) не можна віднести до переліку осіб зазначених в ч. 2 ст. 5 ЗУ № 1404-VIII, а тому з огляду на зазначене, подання до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця взагалі є безпідставним.
Позивач зазначає, що Суд 1-ї інстанції в повній мірі дослідив матеріали справи, надавши належну оцінку доказам. Ухвала від 24.03.2025 прийнята у відповідності до норм чинного законодавства.
У поясненнях позивач просить суд в задоволені апеляційної скарги АТ “Дніпровська теплоелектроцентраль» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025 по справі №904/2043/24 - відмовити у повному обсязі. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025 по справі №904/2043/24 - залишити без змін.
Відзиву на апеляційну скаргу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальним підприємством Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" та приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцовим Ігорем Вікторовичем не надано. Згідно частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
28.05.2025 віддповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача наданим процесуальним правом не скористались та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи.
У судовому засіданні 28.05.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного судового рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення 20 355 914,01 грн основного боргу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди об'єкта централізованого теплопостачання, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Кам'янське від 30.07.2021.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради 20 661 252,72 грн, а саме: 20 355 914,01 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 305 338,71 грн.
07.10.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 було видано наказ.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича від 12.02.2025 відкрито виконавче провадження ВП № 77191091 про примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради 20 661 252,72 грн, а саме: 20 355 914,01 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 305 338,71 грн.
12.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцовим Ігорем Вікторовичем було винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77191091.
Також 12.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцовим Ігорем Вікторовичем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2066125,27 грн та постанову приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025.
25.02.2025 відповідач подав до суду скаргу на дії приватного виконавця, в якій просить суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича, РНОКПП НОМЕР_1 , щодо відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2066125,27 грн у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025.
За результатом розгляду скарги, 24.03.2025 місцевим господарським судом, зокрема, відмовлено в її задоволенні.
Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є ухвала суду в частині відмови у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича щодо відкриття виконавчого провадження №77191091 від 12.02.2025, визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025, то відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість ухвали лише у цій частині.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зауважує наступне.
Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Пункт 6 частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункт 4 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов'язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.
Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред'явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону).
Тобто, вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.
Частина перша статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і частина друга статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачають право фізичних або юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначених Законом України "Про виконавче провадження". Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Залежно від вибору стягувача та після пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права й обов'язки, зокрема обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно частин 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Приписами частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно пунктів 1, 3 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" не міститься інформація про наявність у статутному капіталі товариства частки держави.
Так, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов висновку про те, що АТ “НАК “Нафтогаз України» не можна ототожнювати з поняттям “держава» в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження», а тому відсоток частки у статутному капіталі Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" належать АТ “НАК “Нафтогаз України», а не державі.
Пунктами 6, 8 ч. 2 ст. 9 Закону визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі; перелік засновників (учасників) юридичної особи; перелік засновників (учасників) (крім акціонерних товариств, громадських формувань, товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, частки яких обліковуються в обліковій системі часток) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія (за наявності) та номер документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або паспортного документа іноземця чи документа, що посвідчує особу без громадянства, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний (реєстраційний, обліковий) номер (код) у країні реєстрації, якщо засновник - юридична особа; інформація для здійснення зв'язку із засновником (учасником) юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: безоплатного доступу через портал електронних сервісів до: відомостей з Єдиного державного реєстру, які актуальні на момент запиту, необхідних для видачі документів дозвільного характеру та ліцензій, а також про видані документи дозвільного характеру та ліцензії, для укладення цивільно-правових договорів, у тому числі щодо наявності запису про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків та ін.
З відомостей витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 24.02.2025 вбачається, що Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" має тип організаційно-правової форми приватне, до переліку засновників якого входять Міністерство палива та енергетики України, розмір частки статутного капіталу складає 0,00; акціонери відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів.
Скаржник стверджує, що згідно реєстру власників іменних цінних паперів кількість голосуючих акцій та їх частка у загальній кількості акцій станом на дату отримання емітентом інформації про кількість голосуючих акцій від Центрального депозитарію цінних паперів: 3 681 582 844 штуки простих іменних акцій, що становить 100 % від загальної кількості акцій Товариства. Частка Компанії у статному капіталі Товариства складає: 920 377 351,00 гривень, що дорівнює 3 681 509 404 штуки простих іменних акцій та становить 99,998005 % від загальної кількості акцій Товариства.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, єдиним засновником АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» є Кабінет Міністрів України, а бенефіціарним власником є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Згідно зі Статутом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1044 від 14.12.2016 р. (із змінами та доповненнями), акціонерне товариство утворено на виконання Указу Президента України "Про реформування нафтогазового комплексу України" № 151 від 25.02.98 р.
Пунктами 2, 7, 9, 11 Статуту встановлено, що компанія є приватним акціонерним товариством. Компанія вважається утвореною і такою, що набула прав юридичної особи, з дати її державної реєстрації. Компанія має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом, а також знак для товарів і послуг, штампи, бланки та інші реквізити. Компанія є повноправним акціонером (засновником, учасником) господарських товариств, що засновані Компанією або акції/корпоративні права яких набуті Компанією в інший визначений законом спосіб. Компанія здійснює всі права та несе всі обов'язки акціонера (засновника, учасника) відповідно до закону. Передані Компанії акції/корпоративні права господарських товариств можуть бути відчужені, передані в заставу або обтяжені у будь-який спосіб виключно за рішенням загальних зборів акціонерів (далі - загальні збори), крім випадків, коли такі відчуження, передача в заставу або інше обтяження заборонено законом.
Пунктом 14 Статуту визначено, що Компанія має право в установленому порядку утворювати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, виступати засновником та/або учасником юридичних осіб як на території України, так і за її межами.
Таким чином, держава в особі Кабінету Міністрів України, будучи самостійним учасником цивільних відносин створила іншу юридичну особу приватного права, яка в свою чергу є самостійним учасником цивільних відносин, має відповідний обсяг правоздатності, в тому числі право створювати нові юридичні особи.
Правові основи управління об'єктами державної власності визначено Законом України "Про управління об'єктами державної власності" № 185-V від 21.09.2006 р. (із змінами та доповненнями).
Частиною 1 статті 3 Закону України "По управління об'єктами державної власності" № 185-V від 21.09.2006 р. передбачено, що об'єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).
Фонд державного майна України відповідно до законодавства, щодо корпоративних прав держави: а) здійснює управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; б) створює і веде реєстр корпоративних прав держави, який є складовою Єдиного реєстру об'єктів державної власності, відповідно до законодавства; г) встановлює наявність та визначає розмір корпоративних прав держави в майні господарських організацій, а також у майні громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України; и) призначає відповідно до законодавства представників держави в органи управління господарських організацій, корпоративні права держави яких перебувають у його управлінні, визначає кандидатури незалежних членів наглядової ради, що пропонуються до обрання до складу наглядових рад господарських товариств, корпоративні права держави яких перебувають у його управлінні; ї) здійснює контроль за виконанням умов контрактів керівниками виконавчих органів господарських організацій, які перебувають у його управлінні; л) виконує інші передбачені законодавством функції з управління корпоративними правами держави.
Відповідно до пункту 1 Положення про Реєстр корпоративних прав держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1679 від 29.10.2003 р. (далі - Положення), Реєстр корпоративних прав держави є автоматизованою інформаційно-довідковою системою збирання та обліку відомостей про акції, частки, паї, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств та інших суб'єктів господарювання (далі - господарські товариства) і утворюється для оперативного обліку зазначених акцій, часток, паїв, забезпечення ефективного здійснення корпоративних прав держави, а також забезпечення гласності та відкритості інформації про державну власність, у межах, установлених законодавством.
Згідно пункту 5 Положення до Реєстру включаються відомості про акції, паї, частки, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств - резидентів та нерезидентів.
Пунктами 7, 8 Положення передбачено, що у разі виникнення нових корпоративних прав держави міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які виступають засновниками господарських товариств або на які покладено функції з управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, у місячний строк з моменту державної реєстрації цих товариств подають відомості Фондові державного майна за встановленими формами в електронному та паперовому вигляді. Фонд державного майна у десятиденний строк вносить відомості до Реєстру.
У разі потреби внесення змін до Реєстру міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які виступають засновниками господарських товариств або на які покладено функції управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, у тижневий строк після одержання відповідних документів подають відомості Фондові державного майна за встановленими формами в електронному та паперовому вигляді. Фонд державного майна у триденний строк вносить зміни до Реєстру.
З Реєстру корпоративних прав держави у статутних капіталах господарських товариств вбачається наявність АТ “НАК “Нафтогаз України», як компанії, корпоративні права якої належать державі. Водночас, Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" у списку підприємств, корпоративні права якого належать державі, відсутнє.
Наведеним спростовуються доводи скаржника щодо наявності в його статутному капіталі частки держави.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом в постанові від 10.07.2020 у справі № 913/398/16 за скаргою АТ "Луганськгаз" на дії приватного виконавця Пилипчука В.Г., поданої, в т. ч., за аналогічної аргументації щодо нібито частки держави в статутному капіталі скаржника внаслідок участі як акціонера НАК "Нафтогаз України".
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.09.2023 у справі № 920/640/22 за неподібністю правовідносин, оскільки наведена справа, розглянута Верховним Судом, стосується правового статусу підприємства-боржника та його віднесення до державних підприємств, що підпадають під обмеження пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", у яких дочірнє підприємство ДАК "Автомобільні дороги України" є державним підприємством, оскільки 100 % акцій його засновника належать державі, а саме підприємство діє на основі державної власності.
Як встановлено вище, у даній справі Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" не є підприємством, у якому держава безпосередньо володіє часткою понад 25%, адже частка належить АТ “НАК “Нафтогаз України», що є самостійною юридичною особою приватного права, а не безпосередньо державним органом чи державною компанією у розумінні Закону України “Про виконавче провадження».
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що Верховний Суд у справі № 920/640/22 наголошував, що дочірнє підприємство ДАК “Автомобільні дороги України» діє на основі державної власності, переданої йому засновником, натомість, у випадку АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" жодних доказів про закріплення державного майна або отримання його у відання не надано.
Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що «…Але у своїй ухвалі по справі № 904/2043/24 від 24.03.2025 року суд зазначає, Верховний Суд у справі № 920/640/22 наголошував, що дочірнє підприємство ДАК “Автомобільні дороги України» діє на основі державної власності, переданої йому засновником, натомість, у випадку АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" жодних доказів про закріплення державного майна або отримання його у відання не надано, що не відповідає дійсності оскільки, Скаржником у своїй скарзі було зазначено, що позачерговими загальними зборами акціонерів Товариства, які відбулись 15.03.2024, протокол від 22.03.2024, прийнято рішення збільшити розмір статутного капіталу на 894 986 000,00 гривень шляхом додаткової емісії 3 579 944 000 штук простих іменних акцій існуючої номінальної вартості 0,25 гривень кожна за рахунок додаткових внесків без здійснення публічної пропозиції (далі - Рішення про емісію акцій Товариства)…»
Доводи апеляційної скарги про те, що суд, не дослідивши в повній мірі докази та зазначені Скаржником факти, передчасно, прийняв рішення та відмовив у задоволенні скарги є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Інші твердження апеляційної скарги, які зводяться до цитування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, рішень Європейського суду з прав людини, не містять обґрунтувань і конкретизації порушень зі сторони суду першої інстанції, які б могли бути враховані судом апеляційної інстанції, в зв'язку із чим відхиляються як такі, що мають декларативний характер.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскаржувані дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича щодо відкриття виконавчого провадження № 77191091, а також винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025 були вчинені у відповідності до діючого законодавства, а відтак відсутні підстави і для скасування оскаржуваних постанов приватного виконавця.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції вірно зазначив, що з огляду на викладене, скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича щодо відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025, а також визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 77191091 від 12.02.2025 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Оскільки жодних доводів стосовно необґрунтованості закриття судом першої інстанції провадження по скарзі Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в частині визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2066125,27 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 77191091 від 12.02.2025 апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржувана ухвала в даній частині не переглядається.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування ухвали та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі суду першої інстанції, яка є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025 про відмову в задоволенні скарги Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича у справі № 904/2043/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025 про відмову в задоволенні скарги Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича у справі № 904/2043/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025 у справі № 904/2043/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 18.06.2025.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.Г. Іванов