вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2025 р. Справа№ 910/14204/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - Гапоненко Р.І.
від відповідача - Сімонова Є.О.
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал"
на рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2025 р. (повний текст складено 17.03.2025 р.) та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2025 р. (повний текст складено 31.03.2025 р.)
у справі № 910/14204/24 (суддя - Павленко Є.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"
про стягнення 435406,88 грн,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" про стягнення 435406,88 грн за договором фінансового лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020 р.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що предмет лізингу після скасування в судовому порядку виконавчого напису приватного нотаріуса не був повернутий лізингоодержувачу, у зв'язку з цим відповідач зобов'язаний повернути сплачені грошові кошти за договором у загальному розмірі 435406,88 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва 06.03.2025 р. у справі № 910/14204/24 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал" у задоволенні позову.
Додатковим рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2025 р. у справі № 910/14204/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" 55514,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що відповідач, діючи недобросовісно, протиправно, вилучив неправомірно у позивача предмет лізингу - автомобіль Peugeot 508, 2017 року виготовлення, серійний № VF38DBHZTHL012212, не зважаючи на те, що останнім були повністю сплачені лізингові платежі за укладеним договором.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал" у справі № 910/14204/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 р. справу № 910/14204/24 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 20.05.2025 р.
Також не погодившись з додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається на те, що з доказами понесених ним судових витрат відповідач звернувся до суду першої інстанції поза межами строків, визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України, тому така заява підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал" у справі № 910/14204/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2025 р. у справі № 910/14204/24, об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал" на рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2025 р. та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2025 р. у справі № 910/14204/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду та призначено справу № 910/14204/24 до розгляду на 20.05.2025 р.
У судовому засіданні 20.05.2025 р. було оголошено перерву до 03.06.2025 р. після надання представниками сторін усних пояснень по суті апеляційних скарг.
У судовому засіданні 03.06.2025 р. у судових дебатах представники сторін підтримали свої пояснення по суті апеляційних скарг.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
13.07.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метакон», яке перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал", (далі - лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі - лізингодавець) укладено договір фінансового лізингу № 7006-AR-FL (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору лізингодавець зобов'язався набути у власність та передати на умовах фінансового лізингу в тимчасове володіння й користування майно, наведене в специфікації (додаток № 1 до договору), а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові й інші платежі згідно з умовами цього правочину.
Згідно з п. 1.2 договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток № 2 до договору) (далі - графік) та починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі предмета лізингу (далі - акт приймання-передачі) за формою, встановленою лізингодавцем, і закінчується не раніше одного року від дати підписання сторонами вказаного акта.
У специфікації сторони погодили предмет лізингу - автомобіль марки "Реugeot 508", 2017 року виготовлення, серійний номер VF38DBНZTHL012212, у кількості 1 штука, загальною вартістю 405 572,96 грн.
Як передбачено п. п. 6.1, 6.2 договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до цієї угоди. Лізингові платежі складаються: з авансового лізингового платежу, який включає суму, що відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, вартість послуг за організацію фінансування, яка зазначається в додатку № 2 до договору; періодичних лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, що відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду лізингодавця у зв'язку з передачею в лізингу предмета лізингу.
За п. 6.3 договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку у додатку № 2 до договору.
Відповідно до графіку, в редакції додаткової угоди від 22.07.2020 р. № 1, лізингоодержувач зобов'язався сплачувати лізингові платежі до 25 липня 2023 року включно в загальному розмірі 491356,55 грн.
Пунктом 7.1.1 договору передбачено, що істотним порушенням умов договору лізингоодержувачем є несплата ним лізингового платежу або інших платежів (частково або в повному обсязі) за цим правочином (у разі, якщо прострочення сплати становить більше 30-ти календарних днів з дня настання строку платежу).
У відповідності до 7.2 договору, у випадку виникнення будь-якої події невиконання зобов'язань, передбаченої у пунктах 7.1.1, 7.1.9 договору, лізингодавець має право на свій власний розсуд: розірвати договір і вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за договором та повернення предмета лізингу; застосувати штрафні санкції, передбачені договором; вилучити предмет лізингу в порядку, передбаченому договором таабо законодавством України, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса; застосувати інші заходи, не заборонені законодавством України; застосувати заходи, передбачені вищевказаними підпунктами договору як окремо, так і в сукупності. При цьому, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. У випадку, якщо зазначені платежі не покривають заподіяних лізингодавцеві збитків, він має право вимагати відшкодування таких збитків.
Згідно з п. 7.3 договору, у випадку вилучення предмета лізингу лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про вилучення предмету лізингу, є надсилання цінного листа лізингодавцем або надсилання такого повідомлення службою кур'єрської доставки або надання лізингоодержувачу такого повідомлення. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок у строк, що не перевищує 10-ти робочих днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідної вимоги, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Підтвердженням отримання лізингоодержувачем такої вимоги є повідомлення про вручення цінного листа, або відмітка поштової служби про відмову від прийняття цінного листа, або закінчення терміну зберігання, або повідомлення про вручення листа службою кур'єрської доставки, або розписка керівника лізингоодержувача на примірнику повідомлення лізингодавця про вручення йому такого повідомлення. Направлення повідомлення здійснюється лізингодавцем на адресу, вказану лізингоодержувачем у договорі або в повідомленні про зміну адреси. Примусове вилучення предмета лізингу здійснюється відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 7.5 договору, якщо лізингоодержувач протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання від лізингодавця письмового повідомлення про вилучення предмета лізингу усуне порушення, визначені пунктом 7.1 (з підпунктами) цього правочину, то лізингоодержувач має право на: викуп предмета оренди на умовах, погоджених з лізингодавцем; продовження користування предметом лізингу на умовах цього договору за умови сплати штрафних санкцій і відшкодування збитків (за їх наявності).
За п. п. 7.9, 7.10 договору лізингоодержувач має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30-ти робочих днів. На додаток до пункту 7.9 договору лізингоодержувач має право розірвати договір, у випадку невиконання лізингодавцем своїх обов'язків за договором, якщо таке невиконання триває понад 45 календарних днів. У такому випадку лізингоодержувач направляє лізингодавцю письмове повідомлення про розірвання договору та повертає йому предмет лізингу на адресу, яку зазначить лізингодавець у письмовій відповіді на повідомлення лізингоодержувача про розірвання договору. Договір є розірваним у день повернення предмета лізингу лізингодавцю за актом приймання-передачі та підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору.
Пунктом 8.14 договору визначено, що необхідним та достатнім доказом надіслання письмового повідомлення сторонами одна одній є повідомлення про відправлення з відміткою сторони, якій надсилалось повідомлення, про отримання, або відміткою поштової служби про відмову від прийняття рекомендованого чи цінного листа, або закінчення терміну зберігання. Рекомендовані (цінні) листи надсилаються на адресу, зазначену в цьому договорі, або на надану стороною адресу (у випадку зміни її місцезнаходження). Рахунки, передбачені умовами цього правочину, можуть бути надіслані лізингодавцем лізингоодержувачу за допомогою факсимільного повідомлення або направлення їх факсокопій електронною поштою з наступним надісланням оригіналу рахунку поштою.
Цей договiр може бути достроково розірваний лізингодавцем в односторонньому порядку шляхом відповідного письмового повідомлення лізингоодержувача у випадках, коли лізингоодержувач: користується предметом лізингу з порушенням умов договору або використовує предмет лізингу не за призначенням; не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) і прострочення сплати становить більше 30-ти календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого договором; не проводить технічне обслуговування предмета лізингу та не утримує його в належному стані; до закінчення строку дії договору укладає договори, що стосуються предмета лізингу, окрім тих, що письмово погоджені з лізингодавцем; у період дії договору щодо лізингоодержувача порушено справу про визнання його неплатоспроможним або банкрутом; порушує інші умови договору; до закінчення строку дії договору має невиконані зобов'язання щодо інших договорів фінансового лізингу, укладених мiж сторонами; не надав забезпечення для цілей виконання своїх зобов'язань за цим договором (за їх наявності) (п. 11.2 договору).
Відповідно до п. 11.4 договору, у випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення цього договору з причин, зазначених у цій угоді та/або законодавстві України), раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. Документом, що підтверджує розірвання договору є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної у такому листі (повідомленні) лізингодавця, або розписка уповноваженої особи лізингоодержувача на примірнику листа лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити несплачені платежі за договором до дня його розірвання (включно), або до дня фактичного вилучення, або повернення предмета лізингу протягом 3-х робочих днів з дня такого розірвання договору чи вилучення (повернення) предмета лізингу.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 р. у справі № 910/10490/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метакон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Гліба Олеговича про вилучення та повернення від лізингоодержувача - ТОВ "Метакон" на користь лізингодавця ТОВ "ОТП Лізинг" автомобіля марки Реugeot 508, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , вчиненого 15.07.2022 р. і зареєстрованого в реєстрі за № 356.
Вказаним судовим рішенням було встановлено, що на виконання умов договору фінансового лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020 р. відповідач на підставі акта приймання-передачі від 22.07.2020 р. передав позивачу предмет лізингу - автомобіль марки "Реugeot 508", 2017 року виготовлення, серійний номер VF38DBНZTHL012212, загальною вартістю 414332,37 грн.
Також у вказаному рішенні було встановлено, що у зв'язку з порушенням умов договору щодо сплати лізингових платежів та наявністю простроченої заборгованості перед лізингодавцем у загальному розмірі 67540,59 грн, відповідач листом № 52/06/ю від 16.06.2022 р. направив позивачу повідомлення про розірвання з 27 червня 2022 року договору фінансового лізингу № 7006-AR-FL та повернення предмета лізингу протягом 10-ти робочих днів з дня припинення (розірвання) договору (належні копії вказаних документів наявні також у матеріалах даної справи).
Листом № 451 від 07.07.2021 р. відповідач повідомив позивача про заборгованість за договором у сумі 94171,48 грн.
У подальшому відповідач склав та направив позивачу рахунок № 36953 від 12.07.2022 р. на оплату коштів у сумі 107076,32 грн (з урахуванням суми лізингових платежів за липень 2022 року) у строк до 25 липня 2022 року.
На підставі цього рахунку позивач сплатив відповідачу кошти в сумі 94171,48 грн (сума заборгованості за договором з урахуванням лізингових платежів за червень 2022 року), що підтверджується наявною в матеріалах справи № 910/10490/22 копією платіжного доручення від 25.07.2022 р. № 1741 з призначенням платежу: "відшкодування частини вартості предмета лізингу згідно графіку № 7006-AR-FL/1 договір фін. лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020, у т.ч. ПДВ 20% - 15695,25".
Разом із цим, 15.07.2022 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвим Глібом Олеговичем вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 356 про вилучення та повернення від лізингоодержувача на користь лізингодавця автомобіля марки Реugeot 508, державний номерний знак: НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 , що був переданий у користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 7006-AR-FL у зв'язку з невиплаченою в строк (простроченою) заборгованістю за місячними платежами та штрафними санкціями в загальному розмірі 67540,59 грн (станом на 14 липня 2022 року).
На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. 03.08.2022 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69555564; 04.08.2022 р. складено акт про вилучення та передачу майна стягувачу у виконавчому провадженні № 69555564; 05.08.2022 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 69555564 у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення (виконавчого напису нотаріуса).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 р. у справі № 910/10490/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метакон." задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леонтьєва Г.О. про вилучення та повернення від лізингоодержувача - Фірми, на користь Компанії автомобіля марки "Peugeot 508", державний номерний знак НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_2 , вчинений 15 липня 2022 року та зареєстрований в реєстрі за № 356.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 р. рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 р. у справі № 910/10490/22 залишено без змін.
Так, у справі № 910/10490/22 суд дійшов висновку про те, що у спірному випадку дії відповідача не відповідають принципу добросовісності, оскільки відповідач спочатку (17 червня 2022 року) направляє позивачу повідомлення про розірвання договору, проте після повернення такого листа з відміткою про неотримання його позивачем ("за закінченням терміну зберігання"), звертається до позивача з листом від 7 липня 2022 року № 451, яким повідомляє про наявну заборгованість за чинним договором фінансового лізингу № 7006-AR-FL та необхідність сплати заборгованості у найкоротший термін, виставляє відповідний рахунок на оплату, а потім звертається до приватного нотаріуса, вказуючи про розірвання договору.
Проаналізувавши зміст листа відповідача від 7 липня 2022 року № 451, суд встановив, що останній не містить жодних посилань на те, що такий договір є розірваним з 27 червня 2022 року та що позивач має здійснити сплату лізингових платежів саме відповідно до пункту 7.4 договору. Натомість, лист містить посилання на норми зобов'язального права щодо обов'язковості виконання взятих на себе сторонами зобов'язань за договором, повідомлення про невиконання лізингоодержувачем саме зобов'язань щодо сплати лізингових платежів за договором, а не несплату платежів за фактичне користування предметом лізингу після розірвання договору, а також наголошує на настання можливих наслідків у вигляді права лізингодавця достроково в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від договору у разі невиконання лізингоодержувачем взятих зобов'язань.
Відповідно, зміст листа відповідача від 7 липня 2022 року № 451 та дії останнього щодо виставлення рахунку саме із посиланням на графік лізингових платежів згідно з договором № 7006-AR-FL/1 та прийняття відповідачем оплати від позивача саме в рахунок сплати лізингових платежів згідно з графіком свідчать фактично про визнання ним самим чинності договору станом на 7 липня 2022 року та подальшу суперечливу поведінку, що проявилася у поданні до приватного нотаріуса заяви про вчинення виконавчого напису. Таким чином позивач, сплачуючи лізингові платежі, обґрунтовано розраховував на те, що такий договір є чинним.
Вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 435406,88 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 20 липня 2021 року № 75 на суму 14500,00 грн, від 20 липня 2021 року № 78 на суму 188,58 грн, від 4 червня 2021 року № 36 на суму 14384,01 грн, від 31 травня 2021 року № 34 на суму 189,38 грн, від 26 травня 2021 року № 32 на суму 12600,00 грн, від 7 квітня 2021 року № 3 на суму 15000,00 грн.
На думку позивача, спір у справі виник у зв'язку з тим, що предмет лізингу після скасування в судовому порядку спірного виконавчого напису приватного нотаріуса не був повернутий лізингоодержувачу, у зв'язку з цим відповідач зобов'язаний повернути сплачені грошові кошти за договором у загальному розмірі 435406,88 грн.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
За ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема: своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Як передбачено ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
За ч. 2 ст. 14 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач протягом строку лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов'язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Вбачається, що умовами укладеного між сторонами договору фінансового лізингу та вимогами чинного законодавства не передбачено можливості повернення сплачених лізингоодержувачем платежів після передачі останньому об'єкта лізингу за чинним договором фінансового лізингу.
Разом із цим, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 904/5726/19, постановах Верховного Суду від 15.01.2021 р. у справі № 904/2357/20, від 22.05.2024 р. у cправі № 905/221/23.
Судом також встановлено, що на час розгляду даного спору в матеріалах справи відсутні докази розірвання вказаного правочину сторонами чи відмови від нього в односторонньому порядку (як з боку лізингоодержувача, так і лізингодавця) у встановленому договором та чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством порядку.
Доводи скаржника про те, що укладений між сторонами договір є розірваним з 27.06.2022 р. в зв'язку з реалізацією нею права на одностороннє розірвання договору шляхом направлення відповідачу повідомлення № 52/06/юр від 16.06.2022 р. спростовуються встановленими в судових рішеннях у справі № 910/10490/22 обставинами чинності такого правочину станом на 07.07.2022 р.
Інших доказів на підтвердження розірвання договору, відмови від нього в односторонньому порядку чи припинення його дії на час розгляду даного спору позивачем не надано.
Разом із цим, відповідно до положень частин 2, 4 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факт неналежного виконання своїх зобов'язань за договором в частині повного та своєчасного внесення лізингових платежів за графіком за період з грудня 2021 року по квітень 2022 року. Дана обставина також не була спростована під час вирішення спору в справі № 910/10490/22.
Відповідно до п. 7.2 договору, у випадку невиконання лізингоодержувачем зобов'язань лізингодавець має право на свій власний розсуд: розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за договором та повернення предмета лізингу; застосувати штрафні санкції, передбачені договором; вилучити предмет лізингу, у порядку, передбаченому договором таабо законодавством України, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса; застосувати інші заходи, не заборонені законодавством України; застосувати заходи, передбачені вищевказаними підпунктами договору як окремо, так і в сукупності. При цьому, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. У випадку, якщо зазначені платежі не покривають заподіяних лізингодавцеві збитків, він має право вимагати відшкодування таких збитків.
Згідно з п. 7.4 договору, у випадку вилучення лізингодавцем предмета лізингу, зобов'язання лізингоодержувача по сплаті майбутніх лізингових платежів припиняються з дня вилучення предмета лізингу. Несплачені лізингові та інші платежі згідно з договором підлягають сплаті лізингодавцю протягом 3-х робочих днів з дня вилучення предмета лізингу. Вилучення предмета лізингу не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення предмета лізингу, у тому числі несплаченої суми комісій, штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди.
Отже умовами укладеного договору сторони погодили право лізингодавця на вилучення у лізингоодержувача предмета лізингу до здійснення повної оплати останнім наявної у нього заборгованості за договором (нарахованої до моменту такого вилучення), а також право нарахувати штрафні санкції.
При цьому у матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем усієї суми заборгованості за договором до моменту вилучення предмета лізингу (04.08.2022 р.).
Крім цього, листи позивача від 03.11.2023 р. та вимога № 2 від 03.11.2023 р., направлені на адресу відповідача, не містять вимоги про одностороннє розірвання чи відмову від договору лізингу.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 435406,88 грн за договором фінансового лізингу № 7006-AR-FL від 13.07.2020 р. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Стосовно витрат відповідача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції судова колегія зазначає таке.
На підтвердження понесених витрат відповідачем надано:
- договір про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 03.08.2023 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" та адвокатом Сімоновою Євгенією Олександрівною;
- додаток № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 23.12.2024 р.;
- акт здачі-приймання виконаних правових послуг № 30 від 07.03.2023 р. на суму 65514,00 грн.
Відповідно до п. 1.2 договору конкретні питання, щодо яких надаються адвокатські послуги, оформлюються клієнтом письмово та зазначаються в протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною даного правочину.
Згідно з п. 2.1 договору адвокатські послуги, визначені договором, надаються в наступних формах: надання усних та письмових консультацій, роз'яснень з юридичних питань, довідок по законодавству; складання проектів необхідних процесуальних документів, повідомлень, листів, запитів, скарг, претензій та позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, інших процесуальних документів, а також інших документів правового характеру, необхідних для виконання умов даного договору; надання послуг щодо захисту інтересів клієнта в органах судової влади (представництва клієнта в загальних, господарських та адміністративних судах України); здійснення представництва інтересів клієнта, з усіма необхідними повноваженнями, зазначеними в договорі, у всіх установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності, підпорядкування та організаційно-правових форм, в усіх державних органах, включаючи судові установи України всіх рівнів (у тому числі господарської, адміністративної та загальної юрисдикцій), з усіх питань що стосуються клієнта.
Як передбачено п. п. 4.1 - 4.4 договору, розмір винагороди (гонорару) адвоката за надання адвокатських послуг згідно з даним договором визначається в протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємним додатком до договору та може бути розрахований виходячи з розцінок адвоката (вартість однієї години адвокатських послуг, щомісячна фіксована оплата систематичних адвокатських послуг, фіксована оплата за окрему замовлену адвокатську послугу чи інше) та/або кількості витраченого часу. Оплата наданих адвокатських послуг проводиться шляхом перерахування клієнтом коштів на рахунок адвоката або в готівковій формі, за вибором сторін. По питаннях, визнаних сторонами особливо складними, розмір винагороди (гонорару) адвоката обумовлюється додатково. Підставою для оплати адвокатських послуг є підписаний або схвалений сторонами в порядку, передбаченому пунктом 4.5 даного договору, акт прийому наданих адвокатських послуг. Клієнт зобов'язаний оплатити надані послуги не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання акта прийому наданих адвокатських послуг. У протоколі погодження договірної ціни сторони можуть узгодити інший порядок оплати адвокатських послуг, у тому числі шляхом передоплати.
У відповідності до п. 4.5 договору, в разі наявності зауважень до наданих послуг, клієнт вправі не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання акта письмово висловити та надіслати адвокату свої мотивовані зауваження щодо вартості та/або переліку наданих послуг. У випадку, якщо клієнтом не будуть надані мотивовані зауваження у зазначені в даному пункті строки, акт прийому наданих адвокатських послуг вважається схваленим, а надані адвокатом послуги - прийнятими клієнтом.
У протоколі погодження договірної ціни від 23.12.2024 р. (додаток № 1 до договору) сторони погодили вартість наступних послуг адвоката, зокрема: зустріч з клієнтом з метою з'ясування обставин справи, по якій надається професійна правнича допомога у спірних правовідносинах - 1 514,00 грн/год; підготовка відзиву на позовну заяву - 45000,00 грн за документ; збір та підготовка письмових доказів 1514,00 грн/год; підготовка копії відзиву та доданих до нього документів - 1514,00 грн/год; подання відзиву (завантаження тексту відзиву та доданих до неї документів до системи "Електронний суд", підписання КЕП та відправка до суду) - 1514,00 грн/год; підготовка заперечень на відповідь на відзив - 20000,00 грн за документ; складання заяв, клопотань і заперечень з процесуальних питань - 5000,00 грн за документ; участь у судових засіданнях - 3000,00 грн за засідання; оплата професійної правничої допомоги за прийняття рішення на користь клієнта - 5 % від стягненої суми; складання заяви про ухвалення додаткового рішення - 10000,00 грн за документ.
Згідно з актом здачі-приймання виконаних правових послуг за договором № 30 від 07.03.2025 р. адвокатом були надані наступні послуги на загальну суму 65514,00 грн, а саме:
- зустріч з клієнтом з метою з'ясування обставин справи, по якій надається професійна правнича допомога у спірних правовідносинах - 1514,00 грн;
- підготовка відзиву на позовну заяву - 45000,00 грн;
- участь у судових засіданнях - 9000,00 грн (3 засідання по 3000,00 грн);
- складання заяви про ухвалення додаткового рішення - 10000,00 грн.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Як передбачено ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Згідно з п. 2 ч. ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 р. у справі № 911/2737/17).
З акта здачі-приймання виконаних правових послуг № 30 від 07.03.2025 р. вбачається, що адвокатом були надані послуги, зокрема, зі складання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі вартістю 10000,00 грн.
Однак, заява про стягнення/розподіл судових витрат/про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (постанова Верховного Суду від 02.02.2024 р. у справі № 910/9714/22)
Отже відповідачем було безпідставно заявлено до стягнення на його користь суми судових витрат за складання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі у розмірі 10000,00 грн.
Враховуючи викладене, а також обсяг підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для спору, а також враховуючи відмову у задоволенні позову, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 55514,00 грн.
Стосовно доводів скаржника про те, що з доказами понесених судових витрат відповідач звернувся до суду першої інстанції поза межами строків, визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України, тому така заява підлягає залишенню без розгляду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вбачається, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення надійшла через «Електронний суд» 11.03.2025 р.
Враховуючи те, що рішення Господарським судом м. Києва було ухвалено 06.03.2025 р., відповідачем не було пропущено п'ятиденний строк для звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2025 р. та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2025 р. у справі № 910/14204/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2025 р. у справі № 910/14204/24 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2025 р. у справі № 910/14204/24 залишити без змін.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВК Арсенал".
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18.06.2025 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко