ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
18 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3202/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
розглянувши апеляційну скаргу Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 (суддя Ю.М. Невінгловська, м.Одеса, повне рішення складено 15.05.2025)
у справі №916/3202/24
за позовом: Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія
до відповідачів:
1)Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області;
2)Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни;
про визнання договору укладеним та повернення майна,
У липні 2024 року Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.№3272/24) до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило:
-визнати укладеним між Ізмаїльським товариством імені Кирила та Мефодія та Ізмаїльської міською радою договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - частини нежитлового будинку (крім акції, частки) шляхом викупу нежитлового приміщення за адресою: м. Ізмаїл, проспект Незалежності, №33-а, у викладеній позивачем редакції;
-зобов'язати Браславську Олену Олександрівну повернути Ізмаїльському товариству імені Кирила та Мефодія 7/20 частини нежитлового приміщення за адресою: Одеська область Ізмаїльський район, м. Ізмаїл проспект Незалежності №33а.
23.07.2024 Господарським судом Одеської області було відкрито провадження у справі №916/3202/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2024 задоволено клопотання Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про залучення співвідповідача (вх.№29152/24 від 05.08.2024) та залучено Фізичну особу-підприємця Браславську Олену Олександрівну до участі у справі №916/3202/24 в якості співвідповідача.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі; судові витрати покладено на позивача.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, подавши її 04.06.2025 через систему «Електронний суд».
Апеляційна скарга зареєстрована судом 04.06.2025 за вх.№2366/25.
Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (вх.№2372/25 від 04.06.2025) та про відстрочення сплати судового збору (вх.№2371/25 від 04.06.2025).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги та клопотань справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025 та протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.06.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/3202/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3202/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
13.06.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги та матеріалами справи, колегія суддів вважає, що її слід залишити без руху, виходячи з наступного.
По-перше, згідно із пунктом 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України «Про судовий збір».
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За приписами частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19).
Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Водночас у пункті 57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок, згідно із яким до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 вище означеного Закону за подання до господарського суду позову майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позову немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункт 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
За умовами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Також правова позиція щодо необхідності застосування частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 і ухвалити нове рішення, яким:
1)визнати укладеним між Ізмаїльським товариством імені Кирила та Мефодія та Ізмаїльською міською радою договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - частини нежитлового будинку (крім акції, частки) шляхом викупу 7/20 нежитлового приміщення за адресою: м. Ізмаїл, проспект Незалежності, №33-а, у редакції, викладеній апелянтом у прохальній частині апеляційної скарги;
2)зобов'язати Браславську Олену Олександрівну повернути Ізмаїльському товариству імені Кирила та Мефодія 7/20 частини нежитлового приміщення за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, проспект Незалежності, № 33а.
Позивач звернувся з даним позовом у 2024 році.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Так, у позовній заяві міститься одна вимога немайнового характеру (про визнання укладеним договору).
Отже, за апеляційне оскарження однієї вимоги немайнового характеру апелянт мав сплатити судовий збір у розмірі 3633,60 грн, виходячи з такого розрахунку: 1 вимога немайнового характеру х 3028,00 грн (ставка судового збору за подання позову немайнового характеру у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році, в якому позивач звернувся з позовом до суду) х 150% (ставка за подання апеляційної скарги на рішення суду) х 0,8 (понижуючий коефіцієнт, оскільки апеляційна скарга була подана через систему «Електронний Суд») = 3633,60 грн.
Водночас при зверненні до суду першої інстанції із заявою про зміну предмету позову позивач заявив ще одну позовну вимогу, а саме: про зобов'язання повернути Ізмаїльському товариству ім. Кирила та Мефодія 7/20 частини нежитлового приміщення, тобто майнову вимогу.
Як зазначено у заяві про зміну предмету позову від 22.10.2024, яку було подано до суду через підсистему «Електронний суд», Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія 22.08.2024 звернулось до ФОП Костюк О.А. про проведення незалежної оцінки об'єкту приватизації загальною площею 48,9 кв.м за адресою: м. Ізмаїл, проспект Незалежності, № 33-а, за результатами якої зроблено висновок, що ринкова вартість майна складає 717120,00 грн, що також підтверджується копією відповідного звіту про оцінку, наявного в матеріалах справи.
Таким чином, за апеляційне оскарження однієї вимоги майнового характеру (про зобов'язання повернути майно із володіння іншої особи) скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 12908,16, виходячи з такого розрахунку: 717120,00 грн (ціна позовної вимоги майнового характеру в оспорюваній сумі) х 1,5 % (ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру) х 150% (ставка за подання апеляційної скарги на рішення суду) х 0,8 (понижуючий коефіцієнт, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки апеляційна скарга була подана через систему «Електронний суд») = 12908,16 грн.
Відтак, всього за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір у розмірі 16541,76 грн (3633,60 грн + 12908,16 грн).
Скаржник судовий збір за подання апеляційної скарги не сплатив, натомість одночасно із поданням апеляційної скарги заявив клопотання (вх.№2371/25 від 04.06.2025), в якому просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Південно-західним апеляційним господарським судом постанови у даній справі, посилаючись на те, що:
-відповідно до пункту1.1. статуту Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія, який затверджений 03.08.2017, останнє є міською, неприбутковою громадською організацією, створеною на принципах добровільності та єдності інтересів для задоволення інтересів її членів, водночас за пунктом 3.1. статуту основною метою діяльності організації є об'єднання фізичних осіб для здійснення і захисту прав і свобод, задоволенню культурних інтересів, а також захист і розповсюдження національної культури бессарабських болгар, укріплення слов'янської культури в місті, увіковічення пам'яті про творців слов'янської письменності - святих Кирила та Мефодія;
-апеляційна скарга Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про скасування рішення Господарського суду Одеської області стосується захисту приміщення за адресою: м.Ізмаїл, проспект Незалежності, № 33-а, де проводились культурні заходи для національної спільноти;
-Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія функціонує за рахунок членських внесків і благодійних пожертвувань, а придбання орендованого приміщення має бути проведено за рахунок долучення коштів від кредитування.
Розглянувши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№2371/25 від 04.06.2025), колегія суддів зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2)позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3)предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Правовий висновок щодо застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, згідно з яким Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених у статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
При цьому, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Подібна за змістом позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №912/3514/20 та ухвалах від 05.03.2021 у справі №910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 18.05.2020 у справі №910/704/19, від 24.01.2020 у справі № 915/923/15.
При цьому, із системного аналізу змісту статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої цієї норми не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначених скаржником підстав для відстрочення сплати судового збору вказана норма Закону України «Про судовий збір» не містить.
Отже, виходячи з того, що скаржник не підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити/звільнити від сплати судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, апеляційний господарський суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
По-друге, пунктом 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Вимоги до надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі встановлено статтею 259 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Приписами частин шостої - сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Апеляційна скарга Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія подана через систему «Електронний суд».
Колегією суддів встановлено, що в якості доказів направлення копії апеляційної скарги відповідачу - Фізичній особі-підприємцю Браславській Олені Олександрівні скаржником надано квитанцію №3633764 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС представнику відповідача - адвокату Сігнаєвському А.О., докази на підтвердження повноважень якого на представництво інтересів вказаного учасника справи в Південно-західному апеляційному господарському суді у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апелянтом не надано належних доказів, що підтверджують надсилання Фізичній особі-підприємцю Браславській Олені Олександрівні копії апеляційної скарги разом з доданими до неї документами.
Згідно із частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За змістом частин першої та другої статті 174 Господарського процесуального України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржником не виконані вимоги статті 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Встановивши недоліки апеляційної скарги Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржнику можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме:
-надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 16541,76 грн.
-надати докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни ( АДРЕСА_1 ).
Заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження розглядатиметься колегією суддів після усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України, суд
1.Відмовити у задоволенні клопотання Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія (вх.№2371/25 від 04.06.2025) про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/3202/24.
2.Апеляційну скаргу Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/3202/24 залишити без руху.
3.Встановити скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4.Роз'яснити скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.
5.Південно-західним апеляційним господарським судом рекомендовано учасникам справи свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням засобів електронного зв'язку (підсистеми «Електронний суд», офіційної електронної пошти суду).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран