Справа № 953/4417/25 (1-кс/953/3686/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/653/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
09 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора ОСОБА_9 , а також захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09 травня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави стосовно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 22025220000000481 від 03.05.2023, -
Цією ухвалою застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДЦУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 днів - до 05 липня 2025 року включно.
Також цією ухвалою визначена сума застави у розмірі 2119600 грн., у разі сплати якої, на підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти звільнити. У разі внесення розміру застави на ОСОБА_7 покладено процесуальні обов'язки: прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він мешкає- м. Київ, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повіомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання слідчого та обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався на необґрунтованість оголошеної підозри. Також вказував на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Посилався також на відомості про особу підозрюваного існування міцних соціальних зв'язків, бездоганну його процесуальну поведінку у статусі підозрюваного і обвинуваченого у інших кримінальних провадженнях. Посилався на практику ЄСПЛ та вважав, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання буде достатнім для виконання ним своїх процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Крім цього, з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді звернувся прокурор у кримінальному провадження, який просив її скасувати в частині визначеного розміру застави, а в решті залишити без змін.
В обґрунтування посилався на фактичні обставини кримінального провадження, на обґрунтованість підозри, на існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, на існування суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні та вказував, що застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави є неприпустимим.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали свою апеляційну скарги та просили її задовольнити та заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, а також доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025220000000481 від 03.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 332, ч.2 ст. 28 - ч.1 ст. 114-1 КК України.
07 травня 2025 року ОСОБА_7 був затриманий в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.
07 травня 2025 ОСОБА_7 повідомили про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 332, ч.2 ст. 28 - ч.1 ст. 114-1 КК України.
09.05.2025 року старший слідчий в ОВС 1 відділення СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням, погодженим з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_11 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість оголошеної підозри, тяжкість кримінального правопорушення, та на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим, а також відомості стосовно особи підозрюваного, слідчий вважав, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.Крім того, слідчий вказував, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_7 , враховуючи обставини вказаного злочину, може вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку слідчого, запобіжні заходи не пов'язані із триманням під вартою не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобіганню ризикам, у зв'язку із чим просив застосувати запобіжний захід у вигляді саме тримання під вартою без визначення розміру застави.
Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 , слідчий суддя суду першої інстанції зазначав, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 332, ч.2 ст. 28 - ч.1 ст. 114-1 КК України. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також встановив існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя суду першої інстанції враховуючи наявність ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчинення кримінальних правопорушень, - дійшов висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому слідчий суддя застосував відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_7 у зв'язку з повідомленням про підозру ухвалами слідчих суддів Київскго районного суду м. Харкова від 14.09.2023 року та від 01.05.2025 року вже визначалися розміри застав по іншим кримінальним провадженням та даних щодо порушення обов'язків ОСОБА_7 , як підозрюваним чи обвинуваченим, слідчому судді не надано. Поряд з цим, відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_7 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, має державні нагороди, заохочувальні відзнаки, почесні нагрудні знаки.
Враховуючи наведене, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов висновку про можливість застосувати до ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2119600 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Докази, надані суду, вказують на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, був працевлаштованим начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружений, має двох неповнолітніх дітей. Враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, є ймовірність того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами та пред'явленою йому підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 332, ч.2 ст. 28 - ч.1 ст. 114-1 КК України. Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Наявність встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеною, врахована вагомість наявних доказів, які свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 332, ч.2 ст. 28 - ч.1 ст. 114-1 КК України.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України.
З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, погоджується і апеляційний суд.
Слідчим суддею враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, відомості про особу підозрюваного, та наявні докази, про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, який інкримінується підозрюваному, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема здоров'я населення, що відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими слідчий обґрунтовував в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що судом, після отримання пояснень прокурора та підозрюваного, дослідження решти матеріалів, які долучені до клопотання, встановлено, що органом досудового розслідування доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 332, ч.2 ст. 28 - ч.1 ст. 114-1 КК України.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від ЗО серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу) кримінального розслідування».
Також, колегія суддів вважає слушними висновки суду про те, що слідчим та прокурором, на підставі матеріалів кримінального провадження встановлено існування ризиків, передбачених п. п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: те, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан, наявність судимостей.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваного стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, спростовуються відомостями судового провадження, що в свою чергу свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого рішення.
Доводи захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання іншого запобіжного заходу, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, а доводи захисника ґрунтуються суто на його суб'єктивних оціночних судженнях.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Доводи апеляційної скарги захисника щодо того, що підозрюваний має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, раніше не судимий - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, слідчий суддя суду першої інстанції, визначаючи розмір застави взяв до уваги необхідність обрання запобіжного заходу обумовленого підозрою ОСОБА_7 у вчиненні таких кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, тяжкість кримінальних правопорушень, в яких його підозрюють, та суворість покарання за такі дії, наявні з матеріалів клопотання відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, до затримання був офіційно працевлаштований, має державні нагороди, а також те, що в інших кримінальних провадженнях в статусі підозрюваного та обвинуваченого сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов'язки, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та інші обставини, які враховуються згідно зі ст. 178 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді та вважає, що 700 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб є пропорційним, виходячи з ризиків, які доведені прокурором та встановлені нормами ч.5 ст. 182 КПК України, тобто буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_7 , як підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_7 іншого, виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з визначенням розміру застави не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1,2,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави стосовно підозрюваного ОСОБА_7 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційних скарг захисника та прокурора.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09 травня 2025 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :