Справа № 344/18700/24
Провадження № 22-ц/4808/796/25
Головуючий у 1 інстанції ВАСИЛЬЦОВА Г. А.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
17 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Баркова В.М., Девляшевського В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2025 року, ухвалене судом у складі судді Васильцової Г.А. у м. Галичі, повне судове рішення складено 21 березня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
13 лютого 2025 року до Галицького районного суду Івано-Франківської області на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2025 року про передачу справи за підсудністю, надійшла цивільна справа представника позивача ТОВ «Юніт-Капітал» - Тараненко А.І. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій товариство просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №705093781 від 31.08.2021 року в розмірі 52 127,87 грн, а також понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що 31 серпня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 705093781 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у виді кредитної лінії в розмірі 24 250,00 грн, шляхом зарахування на його банківську картку, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами відповідно до умов договору. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами зазначених у відповідних реєстрах. У подальшому, 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №705093781 від 31.08.2021. В подальшому, 04.09.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт-Капітал» було укладено Договір факторингу №0409/24, предметом якого є відступлення права вимоги до боржника за кредитним договором, який зазначено у відповідному реєстрі. Згідно з реєстром боржників до Договору факторингу №0409/24 від 04.09.2024 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідача у сумі 52 127,87 грн. Відповідач належним чином свої обов'язки не виконав, у зв'язку із чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Юніт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ТОВ «Юніт-Капітал» подав апеляційну скаргу. Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що вони не відповідають дійсним обставинам справи і це, в свою чергу, є підставою для скасування оскарженого рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову ТОВ «Юніт-Капітал» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього.
Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.
Зазначає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод:№19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
Крім того 23.11.2021 року, відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 161 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 48 660,12 грн. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. При цьому слід зазначити, що вищезазначений Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року в установленому законом порядку не визнавався недійсним. Таким чином, підписання реєстру є актом виконання сторонами своїх зобов'язань за договором факторингу. Якщо фактор отримав реєстр і не заявляв заперечень, він тим самим визнав перехід права вимоги. Скаржник зазначає, що 23.11.2021 року підписано реєстр прав вимог № 161, тобто вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем.
Надалі між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 . Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії Договору закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Отже, договір № 05/0820-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 05.08.2020 - 30.12.2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
31.07.2023 Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №10 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 52127,87 грн. Тобто підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 30.12.2024 р. Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався дійсного на той момент зобов'язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги були укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору.
В подальшому зазначає, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та скаржник уклали Договір факторингу №0409/24 від 04.09.2024 відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за Договором факторингу №0409/24 від 04.09.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до скаржника перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 52127,87 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 0409/24 від 04.09.2024.
Отже, враховуючи наведене, факт переходу права вимоги підтверджено і суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо предмету факторингу, що вплинуло на відмову в задоволенні позову.
Також стверджує, що посилання суду першої інстанції на недоведеність переходу права вимоги в зв'язку з тим, що скаржником не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є необґрунтованими адже проведення оплати за договорами факторингу не має вирішального значення для справи, оскільки за умовами усіх договорів факторингу перехід права вимоги (набуття права вимоги) відбувається в момент підписання сторонами акту приймання-передачі відповідного Реєстру боржників і не пов'язаний з оплатою за договорами.
Вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неможливість переходу права вимоги адже не врахував, що предметом договору є відступлення прав вимоги, які закріплені у реєстрі, який в свою чергу, належним чином оформлено та підписано сторонами в межах дії договору та подано разом з позовною заявою. Отже, висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи та правовій природі договору факторингу, зокрема те, що усі укладені договори факторингу пов'язують перехід права вимоги саме із фактом підписання між сторонами реєстру прав вимог. Таким чином, до скаржника перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 52 127,87 грн.
Тому просить оскаржене рішення скасувати, постановити у справі нове рішення, яким позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 18 056,00 а саме: судовий збір у розмірі 6 056,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 29 464,54 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 31 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 705093781, який підписано в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV26SD9 (т.1 а.с.21-24).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 24 250,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Кредит надається строком на 104 дні, відповідно до п. 1.2. договору.
Пунктом 1.4. договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти в розмірі 251,85% річних, що становить 0,69 % в день від суми кредиту за час користування ним.
На умовах, викладених в п. 1.6. договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50% річних, що становить 1,30 % в день від суми кредиту за час користування ним (п. 1.5. договору).
Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту.
Матеріали справи також містять копію платіжного доручення, з якого вбачається, що на виконання кредитного договору № 705093781 від 31 серпня 2021 року, кредитором здійснено перекази коштів у розмірі 24 250,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувачем є ОСОБА_1 (т.1 а.с.42).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договору факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (т.1 а.с.46-48).
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін (т.1 а.с.52).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року (т.1 а.с.53-56).
Додатковими угодами № 27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31.12.2023 року, відповідно сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2024 року(т.1 а.с. 58-60).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 161 від 23 листопада 2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача в загальному розмірі 48 660,12 грн (т.1 а.с.61-63).
05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (т.1 а.с.64-66).
Додатковими угодами № 2 від 03 серпня 2021 року, № 3 від 30 грудня 2022 року, сторони домовилися продовжити строк дії договору до 30.12.2024 року (т.1 а.с. 71-72).
З витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 705093781 від 31 серпня 2021 року на суму боргу в розмірі 52 127,87 грн передано від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (т.1 а.с.74).
04.09.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладений договір факторингу №0409/24, відповідно до умов якого, фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (т.1 а.с. 77-80).
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №0409/24 від 04.09.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 52 127,87 грн (т.1 а.с.82-84).
З розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 52 127,87 грн, з яких: 24 250,00 грн - заборгованість по кредиту, 27 877,87 грн - заборгованість за відсотками (т.1 а.с.89).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не надав доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 705093781, оскільки кредитний договір був укладений 31 серпня 2021 року, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28 листопада 2018 року, тобто задовго до укладення кредитного договору.
Апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
З матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 705093781 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV26SD9 (т.1 а.с.20-24).
Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також на підтвердження факту укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору № 705093781 від 31 серпня 2021 року позивач надав платіжне доручення від 31.08.2021 року, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало на рахунок відповідача, вказаний у заявці на отримання грошових коштів в кредит при укладенні договору, суму в розмірі 24 250, 00 грн, що підтверджується належними доказами (т.1 а.с.25,42).
Таким чином, первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами.
Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за договором № 705093781 від 31 серпня 2021 року на підставі договорів факторингу, які були укладені 28.11.2018, 05.08.2020 та 04.09.2024, враховуючи додаткові угоди, якими продовжено строк дії договорів факторингу, а також на підставі реєстрів прав вимоги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01.
У п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року зазначено, що право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (т.1 а.с.46-51).
28.11.2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої п. 8.2 договору викладено в новій редакції, за яким строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (т.1 а.с.52).
31.12.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 договору під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 81.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором(т.1 а.с.53-57).
31.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року (т.1 а.с.58).
31.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №31, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року (т.1 а.с.59).
31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року (т.1 а.с.60).
Враховуючи положення договору факторингу, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , оскільки підписання реєстру права вимоги № 161 відбулося 23.11.2021 року, тобто після укладення договору № 705093781 від 31 серпня 2021 року(т.1 а.с.61-63).
05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (т.1 а.с.64-70). В подальшому ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року включно, всі інші умови залишено без змін (т.1 а.с.71-72).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року до договору факторингу № № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року під № 11808 значиться ОСОБА_1 із заборгованістю за кредитним договором № 705093781 від 31 серпня 2021 року на загальну суму 52 127,87 грн, що підтверджує перехід права вимоги (т.1 а.с.73-76).
04 вересня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 0409/24(т.1 а.с.76-81).
Відповідно до п.1.2. договору факторингу № 0409/24 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
На підставі акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 0409/24 від 04.09.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло реєстр боржників в кількості 1194(т.1 а.с.85).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 04 вересня 2024 року до договору факторингу № 0409/24 в даному реєстрі під № 823 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір № 705093781 від 31 серпня 2021 року на загальну суму 52 127,87 грн (т.1 а.с.82-84).
Укладання договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними. При цьому, право вимоги по кредитному договору № 705093781 від 31 серпня 2021 року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Онлайн фінанс», а в подальшому позивачу ТОВ «Юніт Капітал» на підставі реєстрів, які оформлені належним чином.
При цьому, відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Таким чином, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, та є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до наступних кредиторів.
Відповідно до п. 1.1. договору № 705093781 від 31 серпня 2021 року «кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі 24 250, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику допомога».
Кредит надається строком на 140 днів (п.1.2 кредитного договору).
Згідно п.1.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 251,85 відсотків річних.
Пунктом 1.5 передбачено, що на умовах, викладених в п.1.6. договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50% річних, що становить 1,30% в день від суми кредиту за час користування.
Умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за договором, у разі порушення цих умов застосовується Базова процентна ставка (п.1.6 договору)
На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» позивачем надано платіжне доручення від 31.08.2021 року, відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було перераховано кошти на рахунок відповідача на суму 24 250, 00 грн (т.1 а.с.42).
Згідно електронного повідомлення від 08.08.2024 року АТ «Таскомбанк» надав підтвердження, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №48 від 18 липня 2019 року було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби по операціях, що вказані в Додатку до даного листа (т.1 а.с. 43-44).
Як вбачається з розрахунків заборгованості, наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість відповідача за кредитним договором № 705093781 від 31 серпня 2021 року складає 52 127,87 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 24 250,00 грн, по відсотках 27 877,87 грн.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки у розмірі 27 877,87 грн нараховано у період з 31.08.2021 року по 04.12.2021 року, тобто в межах строку кредитування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитом у розмірі - 52 127,87 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 24 250,00 грн, по відсотках 27 877,87 грн.
При цьому варто зазначити, що відповідач розмір кредитної заборгованості не спростував, свого контррозрахунку заборгованості чи доказів, які б підтверджували її відсутність, суду не надав.
Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене рішення суду з порушенням норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, його належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «Юніт Капітал».
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в даній справі ухвалене також додаткове рішення від 16 квітня 2025 року, яким стягнуто з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн (т.1 а.с.219-221). Однак, звертаючись з апеляційною скаргою представник позивача заявив вимогу про скасування лише рішення суду першої інстанції від 17 березня 2025 року.
Тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №904/8884/21 додаткове рішення є невід'ємною частиною основного рішення у справі, у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Оскільки суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2025 року, відповідно до положення ст. 376 ЦПК України, та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову. Тому, враховуючи правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 904/8884/21, додаткове рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2025 року втрачає законну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд цій справі оскаржуване рішення суду скасовує та ухвалює нове, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку із повним задоволенням позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» на його користь з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн 40 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп., а всього 6 056 грн.
Крім того, ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві та апеляційній скарзі просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено наступний правовий висновок.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційним судом при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача враховано, що відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України не заявляв.
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копію акту прийому-передачі наданих послуг від 09.09.2024 на суму 6000 грн., копію договору про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09.09.2024, копію додаткової угоди №11 до договору про надання правової допомоги, копію довіреності від 22.02.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24.04.2012 (т.1 а.с.91-97)
До апеляційної скарги долучено акт прийому-передачі наданих послуг від 31.03.2025 на суму 6000 грн складання апеляційної скарги (т.2 а.с.20)
З огляду на наявність в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн та за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в апеляційного суду відсутні передбачені законом підстави для зменшення таких витрат. При цьому апеляційним судом також враховано, що понесені витрати позивача на правничу допомогу у зазначеному розмірі є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому з врахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» належить стягнути понесені та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 6 000 грн, а також у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн, а всього 12 000 грн..
Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.
Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2025 року скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №705093781 від 31.08.2021 року в розмірі 52 127,87 гривень, судовий збір у розмірі 6 056 грн, витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 12 000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 17 червня 2025 року.
Судді: Є.Є. Мальцева
В.М. Барков
В.А. Девляшевський