Благовіщенський районний суд Кіровоградської області
Справа № 386/296/21
"17" червня 2025 р. Благовіщенський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Ясінського Л.Ю.
секретаря судового засідання- Ільченко Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Благовіщенське цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про поновлення строку звернення до суду з позовом та визнання протиправним та скасування наказів від 27.01.2021 року №75-о/с та №76-о/с; поновлення на посаді з 27.01.2021 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із 27.01.2021 року,-
07.04. 2021 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Макаринський Валерій Вікторович звернувся до Голованівського районного суду Кіровоградської області з позовом до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району Кіровоградської області та Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради Кіровоградської області в якому просив:
-поновити строки звернення до суду з метою вирішення трудового спору;
-визнати протиправним та скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району Кіровоградської області Ткач В. Л. № 75-0/с від 25 січня 2021 року про скасування наказів про звільнення у зв'язку з переведенням працівників Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району Кіровоградської області;
-визнати протиправним та скасувати наказ директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району Кіровоградської області Ткач В. Л. № 76-0/с від 27 січня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з ліквідацією організації;
-поновити на посаді соціального робітника в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області Надольняк О. І.;
-стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 25550 грн 50 коп;
-стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 50000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 було незаконно звільнено з посади соціального робітника в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області у зв'язку з ліквідацією підприємства, оскільки ліквідація є удаваною та фактичною реорганізацією організації, як юридичної особи публічного права, оскільки ТЦСО Голованівського району та ТЦСО Голованівської селищної ради знаходяться за однією адресою, утворено ідентичну юридичну особу з тими ж самими фунціями, обов'язками та повноваженнями, директором якого стала той же керівник та голова ліквідаційної комісії та усе майно перешло новоутвореній юридичній особі ТЦСО Голованівської селищної ради.
Вказані обставини підтвержують, що фактично відбулася реорганізація ТЦСО Голованівського району, як юридичнлої особи публічного права шляхом злиття у ТЦСО Голованівської селищної ради, Ане її ліквідація.
Позивач вважала, що оскільки в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району Кіровоградської області фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація шляхом злиття, роботодавець зобов'язаний був дотриматися процедури вивільнення працівників у зв'язку з реорганізацією, визначеною законодавством про працю, а тому звернулась до суду відповідним позовом.
02.08.2021 року суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області Гут Ю.А. прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив првадження.
17.08.2021 року від директора ТЦСО Голованівської селищної ради до суду надійшов відзив на позов в якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.
16.09.2021 року суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області Гут Ю.А. задовонив заяву представника позивача про відвід головуючого у справі та справу було передано до Ульяновського районного суду Кіровоградської області.
24.09.2021 року суддя Ульяновського районного суду Кіровоградської області Ясінський Л.Ю. прийняв справу до свого провадження та призначив до судового розгляду у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного првадження.
21.10.2021 року від директора ТЦСО Голованівської селищної ради до Ульяновського районного суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.
(Т.2 а.с.91-104).
05.12.2022 року ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області, за клопотанням позивачки, зупинено провадження у справі.
19.12.2024 року ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області провадження відновлено та призначено судовий розгляд.
17.06.2025 року позивачка в судове засідання не з"явилась, представник позивача - адвокат Нікушина В.С. у судовому засідані підтримала позовні вимоги та просила позов задоволити у повному обсязі.
Представники відповідачів у судове засідання не з"явились, повідомлені належним чином, надіслали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, у задоволені позову відмовити, провадження у справі закрити.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини на об'єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
При цьому, щодо обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд також враховує висновки, які зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За змістом ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. Тобто, на відміну від інших трудових спорів, коли строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.
Стаття 233 КЗпП України визначає день, з якого слід обчислювати строк для звернення до суду з позовом про захист права. Повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, зазначена норма статті конкретизує це правило стосовно до випадку звільнення працівника. В цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Як на підставу поновлення строку на подачу позову позивачка зазначає, що нею пропущено строк подачі позову у зв'язку з проходженням курсу стаціонарного лікування в період з 05.02.2021 року по 15.02.2021 року, та післяопераційний період, що обумовило відсутність можливості на підготовку на подачу вказаної позовної заяви.
Приймаючи вищенаведене, суд вважає, що позивачці слід поновити строк на подачу даного позову.
Щодо позовних вимог про:
-визнання протиправним та скасування наказу Голови ліквідаційної комісії Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району Кіровоградської області Ткач В. Л. № 75-0/с від 25 січня 2021 року про скасування наказів про звільнення у зв'язку з переведенням працівників Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району Кіровоградської області;
-визнання протиправним та скасування наказу директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району Кіровоградської області Ткач В. Л. № 76-0/с від 27 січня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з ліквідацією організації;
-поновлення на посаді соціального робітника в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області Надольняк О. І.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 працювала в Територіальному центрі соціального обслуговавання (надання соціальних послуг) Голованівського району Кіровоградської області (надалі ТЦСО Голованівського району Кіровоградської області). Даний факт ніким не оспорюється та не спростовано.
Розпорядженням голови Голованівської районної державної адміністрації від 26 листопада 2020 року № 266-р "Про припинення юридичної особи шляхом ліквідації територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району", припинено юридичну особу шляхом ліквідації - територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району (код ЄДРПОУ - 22227508). (Т.1 а.п. 19, 211).
Державним реєстратором внесено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи від 30 листопада 2020 року № 1004261100012000363. ( Т.1 а.с.220).
На виконання розпорядження голови Голованівської районної державної адміністрації від 26 листопада 2020 року № 266-р директором територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району видано наказ від 26 листопада 2020 року №110-о/с "Про попередження працівників про звільнення з роботи у зв'язку з ліквідацією територіального центру" ( Т.1 а.п.212).
26 листопада 2020 року Позивача було попереджено під розпис про звільнення з 27 січня 2021 року у зв'язку з ліквіацією територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району та ознайомлено з наказом від 26 листопада 2020 року № 110-о/с (Т.1 а.п.214-зворот).
27 січня 2021 року наказом директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району №47-о/с, на підставі заяви, позивача звільнено у зв'язку з переведенням до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради згідно п.5 ст.36 КЗпП України (Т.2 а.п.20-оборот).
Суд вважає, що наказ "Про звільнення у зв"язку з переведенням ОСОБА_1 №47-0/с від 27.01.2021 року, виданий директором ТЦСО Голованівського району ( Т.1 а.п.20 - оборот) не є доказом про перебування у трудових відносинах позивача з ТЦСО (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області.
27 січня 2021 року наказом директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району № 76-о/с Позивача було звільнено з посади соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома, у зв'язку з ліквідацією територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України Т.1 а.п.216).
22.12. 2020 року ухвалено рішення №39 "Про строрення Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради", затвержено структуру та Положення про ТЦСО (Т.2 а.п.29-32).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
При цьому, згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Судом встановлено, що розпорядженням голови Голованівської районної державної адміністрації від 26 листопада 2020 року № 266-р "Про припинення юридичної особи шляхом ліквідації територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району", припинено юридичну особу шляхом ліквідації - територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району (код ЄДРПОУ - 22227508). (Т.1 а.п. 19, 211).
Державним реєстратором внесено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи від 30 листопада 2020 року № 1004261100012000363. ( Т.1 а.с.220).
Відповідно до змісту оскаржуваного наказу, підставою для звільнення позивача з займаної посади є ліквідація ТЦСО Голованіського району.
Слід зазначити, що згідно ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Ліквідацією юридичною особи є спосіб її припинення, при якому припиняються всі її права, а зобов'язання мають бути виконані повністю в межах ліквідаційної процедури (стаття 111 ЦК України). Під реорганізацією юридичної особи розуміють припинення юридичної особи з переходом прав та обов'язків до іншої особи (правонаступника) в порядку загального правонаступництва (стаття 104 ЦК України). При цьому, згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України, у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП України).
При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберігалося його попереднє місце роботи.
Загальні положення щодо здійснення ліквідації юридичної особи визначені статтями 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України.
Слід зазначити, що посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, не підтверджують того, що в даному випадку ліквідація ТЦСО Голованівського району є "удаваною" та фактичною реорганізацією, як юридичної особи публічного права.
Доводи позивача про тотожність завдань, функцій, штатного розпису, структури Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, посадових обов'язків їх працівників, - не свідчать про наявність правонаступництва між відповідачами і той факт, що майно, передане Територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, також не може призводити до правонаступництва прав і обов'язків ліквідованої установи.
Таким чином, зазначення в позові, як на одну з підстав для його обґрунтування, що відповідач ТЦСО Голованіської селищної ради є фактичним правонаступником ТЦСО Голованіського району не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджене належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Судом вважає, що позивач була звільнена з дотриманням законності процедури звільнення відповідно до ст.49-2 КЗпП України.
Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України не є обов'язком роботодавця (такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 199/742/17).
Покладення на державні установи як роботодавця у разі їх ліквідації додаткових обов'язків з працевлаштування звільнених працівників чинним законодавством не передбачене.
Положеннями ст.263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, доводи позивача про наявність порушень трудового законодавства при його звільненні стосуються виключно правових наслідків реорганізації, проте, такі доводи є недоведеними, оскільки з наданих суду доказів наявність як юридичного, так і фактичного правонаступника ТЦСО Голованіського району, під час розгляду справи по суті заявлених вимог - встановлено не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з займаної посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Голови ліквідаційної комісії Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району Кіровоградської області Ткач В. Л. №75-0/с від 25 січня 2021 року про скасування наказів про звільнення у зв'язку з переведенням працівників Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району Кіровоградської області, визнання протиправним та скасування наказу директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівського району Кіровоградської області Ткач В. Л. № 76-0/с від 27 січня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з ліквідацією організації, поновлення на посаді соціального робітника в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області Надольняк О. І.
При цьому, слід окремо зазначити, що посилання в позові ОСОБА_1 щодо виявів щодо неї проявів дискримінації з боку голови Голованіської селищної ради ОСОБА_2 , - також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки вказаному не надано жодного документального підтвердження, як і не надано доказів щодо відмови Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області у працевлаштуванні на роботу позивача.
Крім того, слід зазначити, що наступні позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітну за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди є похідними від попередніх позовних вимог в задоволенні яких відмовлено, а тому вони також задоволенню не підлягає.
Інші, наведені позивачем доводи в обґрунтування своєї позицій, не спростовують наведених висновків суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Виходячи із вищевикладеного суд вважає, що доводи позивача ОСОБА_1 не дають підстав суду для висновку про наявність підстав для задоволення її позовних вимог до відповідачів: Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області.
За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не ґрунтуються нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, з врахуванням тієї обставини, що позивач позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати по сплаті судового збору компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
у задоволені позову - відмовити.
Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , Адреса проживання: АДРЕСА_1 не зареєстрований в ЄСІТС.
Відповідач 1:Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області 26500, Кіровоградська область, с-ще. Голованівськ, вул.Соборна, 40 код ЄДРПОУ 43915074, не зареєстрований в ЄСІТС.
Відповідач 2: Голованівська районна державна адміністрація Кіровоградської області 26500, Кіровоградська область, с-ще. Голованівськ, вул.Соборна, 48 код ЄДРПОУ 04055044 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Повний текст рішення складено 18.06.2025 року.
ССуддя: Л. Ю. Ясінський