Справа № 372/6754/24
Провадження 1-кс-518/25
ухвала
Іменем України
03 червня 2025 року м. Обухів
Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника скаржника ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на постанову про закриття кримінального провадження,
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , звернувся до Обухівського районного суду Київської області зі скаргою на постанову старшого дізнавача СД Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12024111230002028 від 09.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України.
Вважає, що дана постанова про закриття кримінального провадження суттєво обмежує у процесуальних правах потерпілу сторону, є незаконною, необґрунтованою, та підлягає скасуванню, оскільки дізнавачем не виконані необхідні дії, направлені на встановлення обставин у справі.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у ній.
Прокурор ОСОБА_4 щодо задоволення скарги заперечив.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбаченихпунктом 9-1частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Відповідно до ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається вразі, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; 3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав; 3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі; 4-1) втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння; 5) помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; 6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; 7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством; 8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; 9) стосовно податкових зобов'язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України; 9-1) існує не скасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2,4,9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося дотриманням вимог щодо підслідності. Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, дізнавачу, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав; 10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Слідчим суддею з матеріалів скарги встановлено, що заявник оскаржує постанову старшого дізнавача СД Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12024111230002028 від 09.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України.
З матеріалів кримінального провадження № 12024111230002028 від 09.10.2024 року вбачається наступне.
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 02.10.2024 року (справа № 372/5317/24; провадження 1-кс-1275/24) зобов'язано уповноважену особу Обухівського РУП ГУНП в Київській області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви, поданої адвокатом ОСОБА_3 від 24.09.2024 року (Вих.№11/03-05/24/42) та розпочати досудове розслідування.
Відповідно до заяви адвоката ОСОБА_3 вбачається, що суть заяви про вчинення кримінального правопорушення зводиться до того, що в межах кримінального провадження № 12024110000000259 від 01.05.2024 року відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а саме під час досудового розслідування було допитано ряд свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було повідомлено слідчого, що автомобіль «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , до моменту транспортної пригоди рухався зі швидкістю 60 км/год (за показаннями свідка ОСОБА_8 ) та 70 км/год (за показами свідка ОСОБА_9 ). При цьому показання свідка ОСОБА_10 дублюють пояснення свідка ОСОБА_9 , іншої інформації у ході проведення слідчих дій щодо параметрів руху транспортного засобами свідками повідомлено не було. Висновком експерта від 15.07.2024 року № СЕ-19-24/45453-ІТ за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи встановлено, що на момент зіткнення транспортних засобів, що були учасникам транспортної пригоди, автомобіль «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_8 рухався зі швидкістю 102 км/год. Вважає, що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили слідчому під час проведення слідчих дій за їх участі очевидно неправдиві відомості стосовно швидкості руху транспортного засобу.
В ході досудового розслідування кримінального провадження №12024111230002028 від 09.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, на підставі ст.ст. 40. 93 КПК України, з ІНФОРМАЦІЯ_1 витребувано завірені копії протоколів допитів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які були надані під час провадження досудового розслідування у кримінального провадженні № 12024110000000259 від 01.05.2024 року.
На підставі ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 13.02.2025 року надано тимчасовий доступ до речей та документів з можливістю вилучення речей, а саме: аудіозаписів допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які були надані під час судового процесу у кримінальному провадженні № 12024110000000259 від 01.05.2024 року.
Згідно постанови старшого дізнавача СД Обухівського РУП ГУНП в Київської області від 20.03.2025 року про закриття кримінального провадження №12024111230002028 від 09.10.2024 року, вбачається, що під час огляду протоколів допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та оптичних носіїв із аудіозаписами показів свідків, наданих у судовому засіданні, розбіжностей між наданими показами під час досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого 3 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні № 12024110000000259 від 01.05.2024 року, та під час судового засідання не встановлено.
Відповідно до постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі № 461/4421/18, за відсутності встановленої вироком суду, який розглядав справу, у якій свідок давав показання, недостовірності його показань, неможливо встановити обов'язковий елемент складу злочину, передбаченого ст. 384 КК України. Якщо суд вирішує справу за обвинуваченням свідка у наданні завідомо неправдивих показань за відсутності вироку у справі, в якій такі показання надавались, він таким чином обмежує можливість суду у тій справі повно та всебічно дослідити всі надані сторонами докази і прийняти рішення за своїм внутрішнім переконанням.
Згідно вироку ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.04.2025 року в межах кримінального провадження № 12024110000000259 від 01.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, вбачається відсутність недостовірності показань свідків.
На підставі викладеного, в ході досудового розслідування кримінального провадження №12024111230002028 від 09.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, встановлено відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, та дізнавачем прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Згідно з вимогами статті 2 КПК України одним із завдань кримінального судочинства є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Водночас, згідно рішення Європейського суду з прав людини проведення розслідування не є обов'язком досягнення результатів, а обов'язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов'язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає із викладом подій заявника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими - до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства», заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002-ІІ).
Згідно зі ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дізнавачем під досудового розслідування кримінального провадження проведено перевірку доводів викладених заявником та проведено усі необхідно для повного та об'єктивного досудового розслідування слідчі дії, в результаті чого прийнято законне та обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження.
Стаття 307 КПК України визначає, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3)зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що в судовому засіданні встановлено, що скарга є необґрунтованою та безпідставною, тому слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284, 303, 306, 309 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на постанову про закриття кримінального провадження, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя : ОСОБА_1