Справа № 209/1821/25
Провадження № 2/209/956/25
Іменем України
08 травня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участі секретаря Драгунцевої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів,
Адвокат Кот Є.О. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із вищезазначеним цивільним позовом, в якому просить звільнити з 06 липня 2023 року ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, які стягуються на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 лютого 2017 року у цивільній справі № 209/4610/16-ц.
На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 29 березня 2016 року знаходяться в зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач 27 лютого 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України, а відповідачка на початку березня 2022 року разом з донькою ОСОБА_4 виїхали до Республіки Польщі. Згідно постанови районного суду Люблін-Захід в Любліні V Відділ Родинний і Неповнолітніх від 11 липня 2023 року було вирішено в порядку розпорядження про опіку помістити неповнолітню ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в прийомному догляді вказаному ОСОБА_6 осередком допомоги родині в ОСОБА_7 . Згідно вручення від 12 липня 2023 року ОСОБА_8 було повідомлено про право на апеляцію. Відповідачка своїм правом на апеляцію не скористалась і згідно довідки від 14 липня 2023 року дочка ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яка проживає у АДРЕСА_1 є вихованкою Приймальника - розподільника для дітей у ОСОБА_7 з 06 липня 2023 року. Дівчинку привезли службовці поліції у ОСОБА_7 у зв'язку з фактом, що вона знаходилася під наглядом нетверезої матері. 11 липня 2023 року Районний суд ОСОБА_11 у Любліні виніс постанову № V nsm 1096/23 про влаштування неповнолітньої в дитячій патронатній установі вказаної Міським центом допомоги сім'ї у Любліні. Надалі позивач домовився з військовим командуванням і виїхав до Республіки Польщі для того, щоб забрати доньку з дитбудинку і згідно довідки від 23 січня 2024 року встановлено, що донька ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була передана під опіку батькові ОСОБА_12 , згідно з рішенням Районного суду Люблін-Захід у м. Люблін від 21 серпня 2023 року, справа № V nsm 1311/23. Таким чином, фактично з 21 серпня 2023 року дитина перебуває на утриманні позивача. Після того, як позивач забрав доньку з дитячого будинку і привіз до України, відповідачка по справі жодного разу життям доньки не цікавилась, жодного разу не телефонувала, донька станом на сьогодні проживає з позивачем та бабусею, ОСОБА_13 - матір'ю позивача, у АДРЕСА_2 . Позивач надалі проходить службу в ЗСУ і повністю виконує свої батьківські обов'язки, матеріально забезпечує та замається доглядом самостійно, відповідачка будь-якої участі у вихованні доньки не бере. 09 вересня 2024 року рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська у цивільній справі № 209/378/24 ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів на дитину, але не менше 50 % прожитого мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Однак, станом на сьогодні, згідно рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 лютого 2017 року з позивача стягуються аліменти на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, при тому, що донька проживає з ним та перебуває на повному його утриманні. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 травня 2024 року у цивільній праві № 209/373/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Оскільки з 06 липня 2023 року дитина відібрана від відповідача, то саме з цієї дати просить суд звільнити позивача від обов'язку сплати аліментів.
28 березня 2025 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача ОСОБА_14 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позов, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, відзив не подав, про місце та час розгляду справи, відповідно до ст. 128 ЦПК України, був повідомлений належним чином.
Враховуючи згоду представника позивача, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 березня 2016 року по 07 травня 2024 року, від якого вони мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією рішення суду від 07 травня 2024 року у справі № 209/373/24 (а.с. 9 оберт, 18-19)
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. від 21 лютого 2017 року у справі № 209/4610/16-ц (а.с. 12-13) з позивача на користь відповідачки було стягнуто на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 15 грудня 2016 року, до досягнення дитиною повноліття, на підставі якого 22 березня 2017 року було відкрито виконавче провадження № 53628728, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 14 оберт-15).
21 серпня 2023 року ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була передана під опіку батькові ОСОБА_12 , згідно з рішенням Районного суду Люблін-Захід у м. Люблін від 21 серпня 2023 року, справа № V Nsm 1311/23, що підтверджується довідкою Інтервенційного закладу по опіці над дитиною у м. Люблін (а.с. 21, переклад - а.с. 19 оберт-20).
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. від 09 вересня 2024 року у справі № 209/378/24 (а.с. 15 оберт-16), яке набрало законної сили 10 жовтня 2024 року, було позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів на дитину, але не меншому 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 лютого 2024 року до досягнення нею 18 річного віку.
Також рішенням від 09 вересня 2024 року у справі № 209/378/24 були встановлені наступні обставини:
«Згідно довідки директора Приймальника-розподільника для дітей у Люблині від 14.07.2023 року, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає у АДРЕСА_1 , є вихованкою Приймальника-розподільника для дітей у Люблині з 06.07.2023 року. Дівчинку привезли службовці поліції у з в'язку з фактом, що вона знаходилась під наглядом нетверезої матері. 11.07.2023 року Районний суд ОСОБА_11 у Любліні виніс постанову про влаштування неповнолітньої в дитячій патронатній установі вказаної Міським центром сім'ї у Любліні.
Постановою Районного суду Люблін-Захід в Любліні V Віділ Родинний і Неповнолітніх від 11 липня 2023 року, в порядку розпорядження про опіку поміщено неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в прийомному догляді вказаному Міським осередком допомоги родині в ОСОБА_17 ».
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач разом з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (а.с. 10 оберт, 11).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Зі змісту ст. 181 СК України вбачається, що право на пред'явлення позову про стягнення аліментів на утримання дитини належить тому з батьків, з ким проживає дитина.
При цьому, відповідно до ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
За ч. 3 ст. 181, ст. 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз частини другої статті 181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов'язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.
Таке тлумачення цієї норми міститься також в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Відповідно до положень ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Згідно зі ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави звільнення від сплати.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
Правовий аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь відповідачки на утримання спільної дитини сторін, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.
Суд бере до уваги правову позицію, висвітлену у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22), "існування судового рішення 2019 року про стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки повинно оцінюватись з урахуванням обставин, які змінились після його постановлення, існування такого рішення не може бути безумовною підставою для відмови у стягненні аліментів на користь того з батьків, з ким на час вирішення нового спору проживає дитина, оскільки керівним принципом у цьому випадку є дотримання найкращих інтересів дитини. Отже, стягнення з позивача аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні суперечить положенням статті 181 СК України за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір'ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина. Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини".
Згідно з частиною другою статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Дана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Так, судом встановлений факт проживання дитини сторін з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 .
Обставиною, що має істотне значення у такому випадку слід вважати передання 21 серпня 2023 року позивачу під опіку дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з настанням цієї обставини він, як батько, безпосередньо утримує доньку в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується учасниками провадження.
Відповідно до ч. 1,7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачкою не надано суду жодних належних та достатніх доказів на спростування обставин, вказаних в позовній заяві.
За таких обставин, наявні законні підстави для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам на утримання дочки, що утворилась за період з 21 серпня 2023 року та від звільнення від сплати аліментів в подальшому.
Отже, зважаючи на встановлені по справі обставини, беручи до уваги досліджені на їх підтвердження докази, керуючись наведеними правовими позиціями Верховного Суду, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 12, 76, 78, 141, 223, 347, 263-265, 274, 279, 280-285 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про звільнення від сплати аліментів - задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_1 з 21 серпня 2023 року від сплати аліментів, які стягуються на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. від 21 лютого 2017 року у справі № 209/4610/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.Л. Шендрик