ЄУН №932/7102/25
Провадження №2-з/932/59/25
про відмову у забезпеченні позову
18.06.2025 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Салькової В.С., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 35309,00 грн у відшкодування матеріальної шкоди, 5000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати.
Разом з позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову з вимогою накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, а саме: автомобіль DACIA LOGAN, д/н НОМЕР_1 , та на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 .
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що, на думку позивача, існують ризики та підстави вважати, що відповідач, яка не відшкодувала до цього часу завдану шкоду, переоформить рухоме та нерухоме майно на третіх осіб за для уникнення відшкодування збитків, а також переведе всі грошові кошти на рахунки третіх осіб, що унеможливить виконання рішення суду.
На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України суд розглянув заяву без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині першій статті 150 ЦПК України наведений перелік видів заходів забезпечення позову, серед яких - накладення арешту на майно.
За змістом ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Так, наявність у власності відповідача майна може гарантувати виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Разом з тим, суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із цією заявою. Це означає, що заявникові недостатньо лише зазначити, що існує загроза можливості невиконання судового рішення, а й навести змістовну мотивацію таких причин та підстав. Цей обов'язок заявника не повинен перекладатися на суд, а суд не повинен самостійно відшукувати ці підстави, якщо заявник неспроможний їх навести. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така позиція також неодноразово висловлена і Верховним Судом, зокрема і 17.06.2022 у постанові у справі №908/2382/21.
За вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем майна та переведення грошових коштів третім особам, не є обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Також слід зауважити, що відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Тобто арешт майна відповідача допускається лише за умови, що майно належить відповідачеві та є необхідність саме у цьому виді забезпечення позову.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №320/3560/18, заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачеві та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову.
Разом з тим відомостей, які б підтверджували належність автомобіля DACIA LOGAN, д/н НОМЕР_1 , саме ОСОБА_2 , матеріали справи не містять. Також немає відомостей про вартість цього майна, що не дає суду змоги визначити співмірність засобу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Аргументи позивача про не відшкодування відповідачем збитків, які настали внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, є підставами позову, яким суд має надавати оцінку виключно під час розгляду справи по суті, з'ясовуючи фактичні обставини справи та надаючи оцінку наявним доказам. До вирішення цієї справи по суті твердження позивача про порушення відповідачем своїх зобов'язань з приводу відшкодування матеріальної та моральної шкоди є її суб'єктивною думкою як сторони у цивільній справі. Позивач не надала доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
За таких обставин суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149,150-153,157,258,260,353-355 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 18.06.2025 та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її постановлення.
Суддя: В.С. Салькова