Номер провадження: 11-сс/813/1152/25
Справа № 521/6959/25 1-кс/521/2031/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненням захисника ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.05.2025 про арешт майна у к/п № 12025163470000324 від 03.04.2025 за ч. 3 ст. 369-2 КК
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчої СВ ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та накладений арешт на майно, що було виявлено та вилучено під час проведення обшуку 23.05.2025 за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- ноутбук Dell s/n 4176834302 з зарядним пристроєм до нього;
- носій інформації Good RAM 240 gb;
- носій інформації USB ADATA c906/8gb;
- планшет Ipad s/nDMPWJ966J28K в чохлі чорного кольору;
- мобільний телефон REDMI 9 в корпусі чорного кольору в прозорому чохлі ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон Iphone XS в корпусі золотого кольору в прозорому чохлі; чорнові записи на 10 арк.;
- 78 бланків висновку за підсумками періодичного медичного огляду, 45 арк., бланки медичних вимог для моряків;
- Свідоцтво фахівця № НОМЕР_3 , на ім'я ОСОБА_9 , № НОМЕР_4 , на ім'я ОСОБА_10 , №01883/25, № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , на ім'я ОСОБА_11 , № 02036/2024, ОСОБА_12 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , на Ім'я ОСОБА_13 , № НОМЕР_10 , на ім'я ОСОБА_14 , № НОМЕР_11 , на ім'я ОСОБА_15 , № НОМЕР_12 , на ім'я ОСОБА_16 , №0002/2025, на ім'я ОСОБА_17 , № 00013/2025 на ім'я ОСОБА_18 , № 00375/2025 на ім'я ОСОБА_13 ,№ 01678/2024 на ім'я ОСОБА_19 , №0/678/2024, №03245/2024, №0/560/2024, №04581/2024, на ім'я ОСОБА_20 , № 01298/2024 на ім'я ОСОБА_21 , № НОМЕР_13 , на ім'я ОСОБА_22 , № 04581/2024, на ім'я ОСОБА_23 , № 00743/2024 на ім'я ОСОБА_24 , № НОМЕР_14 на ім'я ОСОБА_25 , № НОМЕР_15 на ім'я ОСОБА_26 , №02310/2024 на ім'я ОСОБА_27 , № НОМЕР_16 , на ім'я ОСОБА_28 , НОМЕР_17 , № НОМЕР_17 , на ім'я ОСОБА_29 , № 02048/2024, на ім'я ОСОБА_30 , № 02455/2024, № НОМЕР_18 , № НОМЕР_19 на ім'я ОСОБА_31 , № НОМЕР_20 , на ім'я ОСОБА_32 , № 04313/2024, на ім'я ОСОБА_33 , № 05541/2024, на ім'я ОСОБА_34 , № 00121/2025 на ім'я ОСОБА_35 , № НОМЕР_21 , на ім'я ОСОБА_36 , Свідоцтва видачі ТОВ «Учбово тренажерний центр «Альора Трейнінг»» № 25/2022/152 на ім'я ОСОБА_37 , №26/2022/136, на ім'я ОСОБА_37 , № 20/2022/123, № 21/2022/152;
- свідоцтва видачі ТОВ «Навчальний центр морського транспорту » на ім'я ОСОБА_37 , № НОМЕР_22 , НОМЕР_23 , НОМЕР_24 . Диплом № НОМЕР_25 , на ім'я ОСОБА_38 , підтвердження що засвідчується дипломом ОСОБА_38 , Диплом № 04175/2025та підтвердження до диплому на ім'я ОСОБА_39 , посвідчення моряка на ім'я ОСОБА_40 , НОМЕР_26 , документи на ім'я ОСОБА_41 ;
- медичне свідоцтво, медичний сертифікат на 2 арк., драг-тест на 3 арк., медичний сертифікат на 2 арк., з квитанцією на 1 арк., медичні сертифікати на ім'я ОСОБА_42 , на 2 арк., і свідоцтво я№я НОМЕР_27 , медичні сертифікати на 2 арк., на ім'я ОСОБА_43 , медичні сертифікати на ім'я ОСОБА_44 , на 3 арк., медичний сертифікат на ім'я ОСОБА_45 , на 3 арк., медичний сертифікат на ім'я ОСОБА_46 , на 3 арк., медичний сертифікат на ім'я ОСОБА_47 , на 4 арк., чорнові записи на 2 арк., копія свідоцтва вакцинації ОСОБА_48 ;
- 2 тимчасові перепустки до адміністрації Одеського морського порту, розписка ОСОБА_49 , на 1 арк., печатка Atlantis Crewing Agensy запакована в конверті;
- банківські картки приват банк НОМЕР_28 , юніверсал банк НОМЕР_29 ;
- зошит з чорновими записам синього кольору;
- грошові кошти номіналом 100 доларів США НС26950797АС3, НВ13715622JB2, LL66926429HL12, PK39364421BK11, PK39304420BK11, QA08771191AA1, грошові кошти номіналом 500 гривень серії та номер ВУ6487547, ЗМ2873219, ЗМ3883437, ХИ4008200, ВС0980307, ХИ6506278, ЗМ5760771, ЄВ1127232, ЄА2058061, ЕБ7303651, ЗА0212049, АБ0465181, ЗА1208243, ЗВ6339591, ЄЕ5744223, АЕ1063650, ГК3965364, ЕР6739145, ВЗ4198849, ЄР8749965.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки є матеріальними об'єктами, що зберегли на собі сліди правопорушення та можуть бути використані як доказ факту і обставин, що встановлюється під час кримінального провадження та з ним необхідно провести експертні дослідження.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі з доповненням захисник ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на її необґрунтованість з огляду на таке:
- відсутня обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- в клопотанні слідчого та оскаржуваній ухвалі слідчого судді не зазначеного жодного критерію, на підставі якого вилучене майно відповідало б речовим доказам та станом на дату розгляду клопотання не було ініційовано жодних експертних досліджень;
- власник частини вилученого майна не є підозрюваним в кримінальному провадженні. Так, ОСОБА_50 належить ноутбук, планшет (річ малолітнього сина), мобільний телефон REDMI,мобільний телефон Iphone XS та грошові кошти (як спільна сумісна власність). При цьому, на думку захисника, процесуальний статус підозрюваного та третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт, повинні впливати на рівень обмежень конституційних прав фізичної особи.
За таких обставин захисник ОСОБА_6 просить скасувати вказану ухвалу та винести нову про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна.
Прокурор ОСОБА_51 подав заяву, якою просив розглянути апеляційну скаргу за його відсутності, щодо її задоволення заперечував, при цьому захисник ОСОБА_6 просив судове засідання проводити за його відсутності.
Враховуючи неявку учасників провадження в судове засідання апеляційного суду, колегія суддів, на підставі вимог ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за їх відсутності та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно зі ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ст. 2 КПК України завдання кримінального провадження полягає, зокрема, в тому, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Водночас, приписами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як вбачається з матеріалів справи, СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП України в Одеській області проводиться досудове розслідування, у к/п №12025163470000324 від 03.04.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
23.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 22.05.2025 було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено майно, перелік якого міститься в мотивувальній частині цієї ухвали.
За приписами ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За приписами ч. 3 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Апеляційний суд звертає увагу, що в ході проведених обшуків за місцем проживання підозрюваного була вилучена велика кількість документів, пов'язаних з проходженням процедури кваліфікації моряків (що може свідчити про їх можливу фіктивність з врахуванням особливостей інкримінованого йому злочину). Досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні триває, а тому існує висока ймовірність, що в ході розслідування може виникнути необхідність проведення експертиз та інших слідчих дій з метою збору доказів можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Окрім того, з матеріалів судового провадження вбачається, що підозрюваний спілкувався зі свідком щодо оформлення кваліфікаційних документів моряка за допомогою мобільних мессенджерів, що відповідно свідчить про виправданість вилучення та арешту електронних засобів комунікації.
Щодо посилань захисника стосовно належності майна дружині підозрюваного ОСОБА_50 , то відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
За результатами дослідження матеріалів кримінального провадження, вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки грошові кошти, на які накладено арешт, могли бути набуті кримінально протиправним шляхом (крім того, відповідно до протоколу обшуку номінал та номери деяких грошових купюр, вилучених в ході обшуку, співпадають з номіналом та номерами купюр, які були вручені свідку, що зафіксовано в протоколах вручення грошових коштів від 23.05.2025), інформація, яка міститься на електронних засобах комунікації може містити відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу сторони захисту на можливість звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України, за умови, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Доводи захисника ОСОБА_6 щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_7 вже аналізувалися апеляційним судом та їм була надана оцінка в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09.06.2025 за результатами розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26.05.2025, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 був застосований запобіжний захід у виді тримання вартою.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності.
Апеляційний суд також враховує, що обраний слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, а його межі у часі окреслені строками, які регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу з доповненням захисника ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.05.2025 про арешт майна, перелік якого міститься в мотивувальній частині ухвали, вилученого під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 у к/п № 12025163470000324 від 03.04.2025 за ч. 3 ст. 369-2 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4