Номер провадження: 11-сс/813/1150/25
Справа № 521/6959/25 1-кс/521/2028/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненням захисника ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.05.2025 про арешт майна у к/п № 12025163470000324 від 03.04.2025 за ч. 3 ст. 369-2 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчої СВ ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та накладений арешт на майно, що було виявлено та вилучено 23.05.2025 в ході особистого обшуку затриманого в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки Айфон 15 Про Мах в корпусі чорного кольору з чохлом у заблокованому стані;
- грошові кошти у сумі 950 доларів США, а саме 9 купюр номіналом по 100 доларів США з серією та номером LG08933311A, LF23889361F, PB18584425C, PF47716157C, PF47716158C, PF47716159C, PB18584427C, PB89104806B, LB15133378B, 1 купюра номіналом 50 доларів з серією та номером MG39431453B;
- грошові кошти у сумі 750 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США FK40286273B, FB93516846A, FB51438709A, HD96535051A, CB87298386E, купюри номіналом 20 доларів США PD69796248D, ED93294316B, JB86043201E, IB84333677C, PJ18935835C, IL42631724F, JF13167466C, PD27733973E, JL30821567E, NJ10673285A, IE03374802D, ML35968342L, купюра номіналом 10 доларів США PB15792291C;
- диплом № 11787/2025 на ім'я ОСОБА_9 , виданий 12.05.2025;
- підтвердження до диплому №11787/2025 виданий на ім'я ОСОБА_9 від 12.05.2025;
- диплом № 11823/2025 на ім'я ОСОБА_10 від 13.05.2025;
- підтвердження до диплому №11823/2025 на ім'я ОСОБА_10 від 13.05.2025.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки є матеріальними об'єктами, що зберегли на собі сліди правопорушення та можуть бути використані як доказ факту і обставин, що встановлюється під час кримінального провадження та з ним необхідно провести експертні дослідження.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі з доповненням захисник ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на її необґрунтованість з огляду на таке:
- відсутня обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- в клопотанні слідчого та оскаржуваній ухвалі слідчого судді не зазначеного жодного критерію, на підставі якого вилучене майно відповідало б речовим доказам та станом на дату розгляду клопотання не було ініційовано жодних експертних досліджень.
За таких обставин захисник ОСОБА_6 просить скасувати вказану ухвалу та винести нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Прокурор ОСОБА_11 подав заяву, якою просив розглянути апеляційну скаргу за його відсутності, щодо її задоволення заперечував, при цьому захисник ОСОБА_6 просив судове засідання проводити за його відсутності.
Враховуючи неявку учасників провадження в судове засідання апеляційного суду, колегія суддів, на підставі вимог ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за їх відсутності та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно із ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ст. 2 КПК України завдання кримінального провадження полягає, зокрема, в тому, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Водночас, приписами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП України в Одеській обл. проводиться досудове розслідування, у к/п №12025163470000324 від 03.04.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК.
23.05.2025 в порядку ст. 208 КПК затримано ОСОБА_7 , в ході особистого обшуку якого було виявлено та вилучено майно, перелік якого вище зазначений.
За приписами ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу, що в ході особистого обшуку у підозрюваного були вилучені документи, пов'язані з проходженням процедури кваліфікації моряків (що може свідчити про їх можливу фіктивність з врахуванням особливостей інкримінованого йому злочину). Досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні триває, а тому існує висока ймовірність, що в ході розслідування може виникнути необхідність проведення експертиз та інших слідчих дій з метою збору доказів можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Окрім того, з матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний спілкувався зі свідком щодо оформлення кваліфікаційних документів моряка за допомогою мобільного мессенджеру, що відповідно свідчить про виправданість вилучення та арешту електронних засобів комунікації.
Номінал та номери грошових купюр в сумі 950 доларів США, які були виявлені та вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_7 23.05.2025 о 15:15 год та перелік яких зафіксований в протоколі затримання особи збігаються з номіналом та номерами купюр зазначеними в протоколах огляду грошових коштів та вручення грошових коштів від 23.05.2025, відповідно до яких грошові кошти були вручені свідку для їх передачі підозрюваному. Інші грошові кошти, на які накладений арешт могли бути набуті кримінально протиправним шляхом.
Таким чином, за результатами дослідження матеріалів судового провадження, вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Доводи захисника ОСОБА_6 щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_7 вже аналізувалися апеляційним судом та їм була надана оцінка в ухвалі Одеського апеляційного суду від 09.06.2025 за результатами розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26.05.2025, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 був застосований запобіжний захід у виді тримання вартою.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу з доповненням захисника ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.05.2025 про арешт майна, перелік якого міститься в мотивувальній частині ухвали, виявленого та вилученого в ході особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_7 у к/п № 12025163470000324 від 03.04.2025 за ч. 3 ст. 369-2 КК - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4