12 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 29 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Умань Черкаської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62024150030000328.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
підозрюваний - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 29 травня 2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 26.07.2025 р. включно, з визначенням застави у розмірі 330 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 999 240 грн., у разі внесення якої, покласти на останнього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід або визначити заставу в межах від 20 до 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що рішення слідчого судді є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Захисник вказує на те, що стороною обвинувачення не доведено наявність реальних ризиків, таких як: переховування (фактично відсутні спроби переховування з моменту обшуку в лютому 2025 року), незаконний вплив на свідків; знищення доказів (підозрюваний не має доступу до речових доказів у ТЦК та СП); продовження злочинної діяльності (жодних нових фактів не наведено). Єдине, на що посилається сторона обвинувачення - це тяжкість обвинувачення, що саме по собі не є достатньою підставою для тримання особи під вартою (з урахуванням практики ЄСПЛ).
Захисник вважає, що прокурором не доведено неможливість застосування альтернативних запобіжних заходів, як цього вимагає ст. 194 КПК України, при цьому ОСОБА_5 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, веде бізнес, сплачує податки, що зменшує заявлені прокурором ризики.
На думку апелянта визначена застава у розмірі 999 240 грн. - є необґрунтовано завищеною та не відповідає доходам підозрюваного, що порушує вимоги п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. Суд не зазначив, у чому полягає «виключність випадку», яка б обґрунтовувала відступ від граничних меж застави.
Захисник звертає увагу на те, що підозрюваному без достатніх підстав визначено такі обов'язки, як щотижневе прибуття до слідчого за 290 км., обмеження на спілкування з працівниками ТЦК, хоча він є військовозобов'язаним і проходить військово-лікарську комісію та обмеження на залишення м. Умань, попри наявність оброблюваних ним земель у Кіровоградській області.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62024150030000328, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою протиправного збагачення, став на шлях злочинної діяльності за наступних обставина. Так,.
В другій половині листопада 2024 року ОСОБА_8 , який на території м. Кропивницього та Кіровоградської області здійснює свою діяльність, як приватний підприємець та займається реалізацією дитячої продукції, перебував у справах у смт. Новоархангельськ, де познайомився з ОСОБА_5 та в зазначених осіб зав'язалась товариська бесіда, в тому числі щодо мобілізації. В ході розмови ОСОБА_5 стало відомо що у ОСОБА_8 відсутні військово-облікові документи, у зв'язку з чим, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що ОСОБА_8 підлягає загальній мобілізації, та що останній не виконав дії щодо оновлення військово-облікових даних, висунув вимогу останньому, надати йому неправомірну вигоду в розмірі 6 000 доларів США та переконав ОСОБА_8 , що за вказані грошові кошти він здатен здійснити вплив на невстановлених на даний час досудовим розслідуванням посадових військових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є уповноваженими на виконання функцій держави, для отримання ОСОБА_8 відстрочки від загальної мобілізації на 6 місяців, при цьому зазначив перелік документів, які необхідно надати, та терміни оформлення.
В подальшому, через декілька тижнів, ОСОБА_5 , достовірно розуміючи, що його дії є протиправними, а ОСОБА_8 підлягає загальній мобілізації, через товариша останнього - ОСОБА_9 , повторно висунув вимогу ОСОБА_8 надати неправомірну вигоду в розмірі 6 000 доларів США за вплив на невстановлених на даний час досудовим розслідуванням посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 за протиправне оформлення відстрочки від загальної мобілізації строком на 6 місяців. В цей час ОСОБА_8 зрозумів протиправність діянь ОСОБА_5 , звернувся до правоохоронних органів та в подальшому діяв під контролем на викриття злочинної діяльності.
28.01.2025 р. о 18.23 год., перебуваючи на автозаправній станції «РУР», розташованої за адресою: 595-й км, автодорога Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка в смт. Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_5 , зустрівся з ОСОБА_8 та в ході зустрічі, реалізовуючи свій злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди для себе, за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення невстановленими на даний час досудовим розслідуванням посадовими військовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є уповноваженими на виконання функції держави, за вирішення питання щодо оформлення ОСОБА_8 відстрочки на 6 місяців від загальної мобілізації, при цьому повідомив останньому, що на даний час розмір неправомірної вигоди вже становить 7 000 доларів США, висунув вимогу їх надати. Повторно повідомив, що за вказані грошові кошти, користуючись особистими знайомствами з невстановленими на даний час військовими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 він має реальну можливість допомогти в ухиленні від мобілізації шляхом отримання обумовленої відстрочки, при цьому зазначив, що в іншому випадку ОСОБА_8 може бути мобілізованим для подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України. Під час подальшої розмови ОСОБА_5 добровільно погодився спочатку отримати половину неправомірної вигоди в розмірі 3 500 доларів США, а іншу частину неправомірної вигоди ОСОБА_8 має надати після оформлення відстрочки, при цьому, ОСОБА_5 розповів ОСОБА_8 чіткий алгоритм дій та перелік документів, які необхідні від нього.
31.01.2025 р. о 14.25 год. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зустрілись на автозаправній станції «РУР», розташованої за адресою: 595-й км, автодорога Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка в смт. Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, обговорили питання щодо того, яким чином будуть оформлюватись документи щодо надання відстрочки на 6 місяців від загальної мобілізації ОСОБА_8 . В той же час ОСОБА_5 , отримав від ОСОБА_8 першу частину неправомірної вигоди в сумі 3 500 доларів США, за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а саме невстановлених на даний час досудовим розслідуванням посадових військових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вирішення питання щодо оформлення ОСОБА_8 відстрочки на 6 місяців від загальної мобілізації.
В подальшому, ОСОБА_5 , достовірно знаючи що його дії є протиправними, діючи з метою власного протиправного збагачення направленого на вимагання неправомірної вигоди у ОСОБА_8 , у невстановлений в ході досудового розслідування час і місці, але не пізніше 20.02.2025 р., здійснив вплив на невстановлених на даний час військових посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , у результаті чого ОСОБА_10 надана відстрочка від загальної мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що його дії є протиправними, діючи з метою власного протиправного збагачення направленого на вимагання неправомірної вигоди у ОСОБА_8 , з метою підтвердження серйозності власних намірів та переконання останнього надати йому другу частину неправомірної вигоди в розмірі 3 500 доларів США, зателефонував ОСОБА_8 та надав вказівку скачати та встановити на власний мобільний телефон застосунок «Резерв+», після чого додав, що в застосунку має бути відстрочка.
В подальшому, того ж дня, ОСОБА_8 , діючи за вказівкою ОСОБА_5 , встановив на власний мобільний телефон застосунок «Резерв+», в якому зазначалось, що ОСОБА_8 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , та має відстрочку до 08.05.2025 р. на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підтвердивши цю інформацію ОСОБА_5 . Останній, повторно висловив вимогу ОСОБА_8 щодо надання йому другої частини неправомірної вигоди в розмірі 3 500 доларів США, також зазначив, що ця сума потрібна для розрахунку зі співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 . Надалі, 27.02.2025 р. о 14.30 год., ОСОБА_8 прибув до погодженого з ОСОБА_5 місця, а саме до автозаправної станції «РУР», розташованої за адресою 595-й км, автодорога Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка в смт. Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області. Того ж дня о 15.00 год. ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_5 , який діючи з метою конспірації власних протиправних дій направлених на вимагання в ОСОБА_8 другої частини неправомірної вигоди в розмірі 3 500 доларів США за вплив на невстановлених на даний час досудовим розслідуванням посадових військових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вирішення питання щодо надання ОСОБА_8 відстрочки від загальної мобілізації, змінив місце зустрічі та надав останньому вказівку під'їхати на автомийку, яка знаходиться поруч. Після виконання вказівок ОСОБА_5 , останній зустрівся з ОСОБА_8 , почав обговорювати власні протиправні дії щодо оформлення ОСОБА_8 відстрочки на 6 місяців від загальної мобілізації, однак, в ході розмови викрив діяльність правоохоронних органів, направлену на документування протиправної діяльності ОСОБА_5 , та зник у невідомому напрямку.
28.05.2025 р. ОСОБА_5 затримано та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, як обіцянка здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за одержання неправомірної вигоди для себе, та одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , тяжкістю кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, характер ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, доведення прокурором наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням даних про особу підозрюваного, його майновий стан та обставин кримінального провадження слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_5 застави у розмірі 330 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема рапорт від 19.11.2024 р., заява ОСОБА_8 , протоколи його допитів як свідка від 06.01.2025 р., 07.01.2025 р. та 21.02.2025 р., протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді контролю за вчиненням злочину (від 31.01.2025 р., 28.02.2025 р.), результати аудіо- та відеоконтролю осіб від 18.02.2025 р. та 28.02.2025 р., протоколи огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 31.01.2025 р. та 27.02.2025 р., протоколи допитів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також інші матеріали кримінального провадження, в тому числі нерозсекречені матеріали НСРД, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна. Крім того, встановлено, що на момент розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, відносно ОСОБА_5 триває судовий розгляд у іншому кримінальному провадженні за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 189 КК України, що свідчить про систематичний характер протиправної поведінки. З огляду на це апеляційний суд вважає ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду є дійсним.
Оцінюючи наявність ризику знищення речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, апеляційний суд враховує, що не всі слідчі дії на момент розгляду клопотання завершені, а також не встановлено точне місцезнаходження всіх документів, пов'язаних з протиправною діяльністю підозрюваного. Частина таких документів має ознаки речових доказів, що становлять інтерес для слідства. У зв'язку з цим наявний ризик їх знищення, приховування чи спотворення підозрюваним.
Апеляційний суд також бере до уваги ризик незаконного впливу на свідків, зокрема, підозрюваний обізнаний про осіб, які залучені до досудового розслідування як свідки, зокрема ОСОБА_8 , та, з огляду на характер стосунків між ними, має потенційну можливість впливати на їхню поведінку з метою зміни показань або відмови від них, що може перешкоджати ефективному розслідуванню.
Оцінюючи ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження злочинної діяльності, апеляційний суд враховує характер інкримінованого ОСОБА_5 правопорушення - одержання неправомірної вигоди за вплив на посадових осіб з метою уникнення мобілізації, - що є суспільно небезпечним в умовах воєнного стану. Перебуваючи на свободі, підозрюваний матиме можливість продовжити подібну протиправну діяльність.
Отже, доводи захисника про недоведення прокурором наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними. Встановлені ризики підтверджуються конкретними обставинами кримінального провадження, які обґрунтовано враховані слідчим суддею при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 судимостей, наявність постійного місця мешкання та міцних соціальних зв'язків, в даному випадку, не є підставами для зміни обраного запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновків слідчого судді про можливість вчинення ним дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про необхідність визначення підозрюваному ОСОБА_5 застави у розмірі, що перевищує межі, передбачені ч. 5 ст. 182 КПК України, з урахуванням характеру та тяжкості інкримінованого злочину, кількості встановлених ризиків, розміру неправомірної вигоди, яка ймовірно отримана підозрюваним, його майнового становища, а також підвищеної суспільної небезпеки інкримінованого діяння в умовах воєнного стану. Визначений слідчим суддею розмір застави є співмірним і достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Стосовно покладених на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, апеляційний суд доходить наступного.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно матеріалам клопотання, підозрюваний ОСОБА_5 мешкає у м. Умань Черкаської області, разом з тим, досудове розслідування здійснюється Територіальним управлінням ДБР, розташованого у м. Миколаєві, що територіально знаходиться у м. Миколаєві.
За цих обставин, покладення слідчим суддею на ОСОБА_5 такого обов'язку, як з'являтися до слідчого щовівторка о 10.00 год., у разі внесення застави, є необґрунтованим, оскільки не враховує місце проживання підозрюваного та значну територіальну віддаленість від органу досудового розслідування, що не тільки фактично ускладнює можливість належного виконання покладених обов'язків, але й створює надмірне процесуальне навантаження на підозрюваного.
Отже, оскільки рішення слідчого судді, в частині застосованого відносно Добровольського запобіжного заходу є обґрунтованим та вмотивованим, проте апеляційним судом встановлено, що 1 з покладених на підозрюваного обов'язків є недоречними, апеляційний суд, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, доходить висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової, в якій слід врахувати встановлені апеляційним судом обставини, а відтак апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково, як така, що містила вимогу про скасування ухвали слідчого судді
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 29 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , з визначенням застави у розмірі 330 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 999 240 грн. - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 26 липня 2025 року включно.
Визначити заставу у розмірі 330 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 999 240 грн. (дев'ятсот дев'яноста дев'ять тисяч двісті сорок гривень), за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, ОСОБА_5 слід негайно звільнити з під варти.
У разі внесення вказаної застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого у даному кримінальному провадженні;
- не відлучатися з м. Умань Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками, у тому числі - з ОСОБА_8 , працівниками ТЦК та СП Черкаської області, які діють на території Черкаської області, спеціалістами, експертами у вказаному кримінальному провадженні, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, за виключенням випадків спільної участі у проведенні слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити ОСОБА_5 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання внесену заставу буде звернуто в дохід держави, а до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ ____________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3