Справа № 149/3931/24
Провадження № 22-ц/801/927/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Войнаревич М. Г.
Доповідач:Ковальчук О. В.
17 червня 2025 рокуСправа № 149/3931/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,
за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 21 лютого 2025 року у м. Хмільник суддею цього суду Войнаревичем М.Г., дата складання повного тексту судового рішення не відома,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит Капітал») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивувало тим, що 05.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 816370, згідно з умовами якого відповідач отримала 25 000 грн, та погодилась зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредит надавався загальним строком на 365 днів. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконала умов кредитного договору.
01.02.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 01022024, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначило, що відповідач не виконала умови кредитного договору, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість в розмірі 157 550 грн, яка складається з 25 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 132 550 грн - заборгованість за відсотками,
За таких обставин, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором та здійснити розподіл судових витрат.
21.02.2025 року рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, у якій посилається на його необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що відповідно до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 816370, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.
На підтвердження вказаних вимог позивачем було надано копію договору про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 816370 від 05.06.2023 року та додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 816370 від 05.06.2023 року.
До того ж, у довідці про ідентифікацію вказані усі персональні дані відповідача, зокрема РНОКПП та дата народження, що дає можливість її ідентифікувати. За вказаними у довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір № 816370 від 05.06.2023 року. Також скаржник зазначає, що довідка про ідентифікацію підписана електронним цифровим підписом представника ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»» (протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису міститься в матеріалах справи). Отже, висновки суду першої інстанції щодо недоведеності підписання позичальником договору, на думку скаржника, є безпідставними.
Крім того, детальний розрахунок заборгованості, який є додатком до позовної заяви, підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договору, адже містить відомості про позичальника та номер і дату кредитного договору.
Скаржник наголошує, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу у взаємозв'язку з іншими доказами, зокрема, повідомленням про перерахування коштів в сумі 25 000 грн на картку № НОМЕР_1 .
Таким чином, скаржник вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати за таких підстав.
Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 05.06.2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 816370, відповідно до пункту 1.1. якого кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с. 18-27).
Пунктами 1.2.-1.4. вищевказаного кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 25 000 грн. Кредит надається строком на 365 днів. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії з надання кредиту та процентів за користування кредитом визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.1.4 договору.
Відповідно до п. 1.7. орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладеного договору складає: відповідно до п. 1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом: 47541,10% річних.
Згідно із п. 1.8. орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання Договору складає: відповідно до п. 1.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 223 000 грн (а.с. 18-27).
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнту ОСОБА_1 , з якою укладено договір № № 816370 від 05.06.2023 року, ідентифікований ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕПЦ у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - Т501; час відправки ідентифікатору позичальнику - 05.06.2023 23:34:44; номер телефону на який було відправлено ідентифікатор - 380967822581 (а.с. 36).
Відповідно до довідки від 23.10.2024 року № 3219_241023090258 05.06.2023 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 25 000 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іРау.uа - 247727806, призначення платежу: зачислення 25 000 грн на карту НОМЕР_2 (а.с. 35).
01.02.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 01022024, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 38-42).
Як вбачається із витягу з реєстру боржників, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 816370 від 05.06.2023 року (а.с. 43).
04.12.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відправило на адресу відповідача письмову претензію про виконання його зобов'язань (а.с. 46).
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості до кредитного договору № 816370 від 05.06.2023 року, станом на дату звернення до суду, тобто на 10.12.2024 року, у відповідача наявна заборгованість в сумі 157 550 грн, яка складається з 25 000 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 132 550 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 29-33).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що з долучених до позову копій договору про споживчий кредит № 816370 від 05.06.2023 року, додатку № 1 до вказаного договору не вбачається підпису відповідача, який беззаперечно свідчив би про укладення між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 кредитного договору.
Крім того, дослідивши матеріали справи, суд зауважив, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти та подальшому порушив обов'язок із їх повернення.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
В силу частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 1848300 від 26.04.2021 року був вчинений в електронній формі.
Відтак, на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частинами 1-12 ст. 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 6, 12 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем у позовній заяві зазначалось, що 05.06.2023 року між «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем було укладено договір № 816370 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Верховний Суд у своїй постанові від 07.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зробив правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом 05.06.2023 року о 23:35 год. шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «Т501» (зворот а.с. 27, а.с. 34), який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, наведене безумовно свідчить про те, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При цьому, вимог про визнання кредитного договору № 816370 від 05.06.2023 року недійсним (неукладеним) не заявлено, договору щодо інших правовідносин між сторонами відповідачем не надано, в матеріалах справи наявна лише копія вказаного кредитного договору, наданого позивачем.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази, які підтверджують укладеність між відповідачем та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» кредитного договору № 816370 від 05.06.2023 року.
В той же час, отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 25 000 грн підтверджується копією довідки від 23.10.2024 року № 3219_241023090258, відповідно до якої 05.06.2023 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 25 000 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іРау.uа - 247727806, призначення платежу: зачислення 25 000 грн на карту НОМЕР_2 .
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження отримання грошових коштів та відсутні докази, які підтверджують наявність заборгованості спростовуються матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.
Отже, колегія суддів вважає доведеним, що кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.
Між тим, за умовами кредитного договору, відповідач зобов'язалася повернути отримані нею грошові кошти у визначений договором строк, однак позичальник свої зобов'язання за договором не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за вказаним договором.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.
Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
04.12.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відправило на адресу відповідача письмову претензію про виконання його зобов'язань.
Договір факторингу укладений між первісним кредитором та ТОВ « ФК «Кредит-Капітал» у встановленому порядку недійсним не визнавався, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаного правочину.
Відповідно до п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості до кредитного договору № 816370 від 05.06.2023 року, станом на дату звернення до суду, тобто на 10.12.2024 року, у відповідача наявна заборгованість в сумі 157 550 грн, яка складається з 25 000 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 132 550 грн - заборгованість за відсотками.
Із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.
В свою чергу, відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Разом з тим, неможливо залишити поза увагою те, що 17.12.2024 року ухвалою суду першої інстанції відкрито провадження у цій справі та, зокрема, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Доказів отримання відповідачем вказаної ухвали про відкриття провадження у справі від 17.12.2024 року матеріали справи не містять. Разом з тим, доступ до справи в «Електронному суді» представник ОСОБА_1 - адвокат Петришина І.А. отримала 27.12.2024 року, що підтверджується відповідною довідкою, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 67).
Таким чином, із ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадження сторона відповідача ознайомилась 27.12.2024 року, тому визначений відповідачу судом строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився 11.01.2025 року.
При цьому, 27.01.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Петришина І.А. подала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, в якій, між іншим, виклала свої заперечення щодо позовної заяви, посилалась на практику Верховного Суду в подібних правовідносинах та навела спростування щодо позовних вимог. З аналізу оскаржуваного рішення суду першої інстанції, вбачається, що судом було фактично взято вказані доводи адвоката Петришиної І.А., викладені у іменованій нею заяві про розгляд справи без участі, за основу та ухвалено рішення відповідно до посилань, викладених у заяві адвоката Петришиної І.А.
Однак, колегія суддів вважає, що таку заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Петришиної І.А. необхідно було розцінювати як відзив на позовну заяву, оскільки зі змісту такої заяви вбачається виклад позиції сторони відповідача щодо позову та надані пояснення і обґрунтування своїх заперечень.
Як визначено статтею 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, оскільки заява про розгляд справи без участі, заявлена адвокатом Петришиною І.А. 27.01.2025 року, яка в частині була фактично відзивом на позовну заяву, була подана після закінчення строку на подачу відзиву, встановленого судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження, то така заява, в силу вимог ст. 126 ЦПК України, в частині, що стосувалась позиції сторони відповідача щодо позову, підлягала залишенню без розгляду.
Разом з тим, суд першої інстанції наведеного не врахував та допустив порушення вказаних вище норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 допустила неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно останньою не сплачена.
Разом з тим, суд першої інстанції у своєму рішенні помилково вказав, що позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості не долучено документу, передбаченого ст.ст. 41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним, оскільки позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не є банком відповідача, не може мати доступу до карткового рахунку відповідача, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів, а тому його позов не доведений, є помилковим, оскільки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало всі необхідні документи, оформлені належним чином, які підтверджують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наведених вище підстав.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» задовольнити.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) суму заборгованості за кредитним договором № 816370 від 05.06.2023 року в сумі 157 550 грн, яка складається з 25 000 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 132 550 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422, 40 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633, 60 грн.
Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: Т. Б. Сало
О. С. Панасюк