17 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/5648/25
Провадження № 11-кп/820/506/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 грудня 2024 року за № 22024240000000137 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 1141 та ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2025 року,-
Цим вироком
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чернігівське Лозівського району Харківської обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, учасника бойових дій, одруженого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що проживає по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України та призначено йому покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 1141КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили, зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з моменту його затримання - 27 грудня 2024 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний ОСОБА_6 , залишено попередній - тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь державного бюджету документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 15 918 грн.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 27 грудня 2024 року на ємність з етикеткою з написом «Моршинська негазована 6 літрів» з рідиною напівпрозорого кольору всередині; мобільний телефон марки «POCO», моделі «М2007J20CG», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , чорного кольору, в чохлі чорного кольору, з двома сім-картками; мобільний телефон марки «Xiaomi», у чохлі коричневого кольору; електричний велосипед «Сrystal», червоно-білого кольору; сумка камуфляжного кольору, всередині якої виявлено особисті речі; ємність, об'ємом 2 літра з етикеткою «Карпатська джерельна» з речовиною всередині; зарядний пристрій «Hoko», чорного кольору та інші побутові речі - скасовано.
Питання про речові докази вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
За вироком суду, ОСОБА_6 , будучи громадянином України, усвідомлюючи наявність збройної агресії Російської Федерації проти України, намагання РФ знищити Україну як державу, діючи в умовах воєнного стану та особливого періоду, підтримуючи дії щодо протистояння підрозділам РФ Збройних Сил України та правоохоронним органам України, умисно та добровільно, 21 грудня 2024 року о 13 год. 16 хв., під час пошуку роботи в спільнотах у мобільному додатку «Телеграм», використовуючи власний мобільний телефон марки «Хіаоmі РОСО ХЗ NFC», моделі «M2007J20CG», ІМЕІ: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , із встановленою сім-карткою оператора електронних комунікацій ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 , та належний йому обліковий запис під назвою «ОСОБА_6» (Telegram ID: НОМЕР_6 , nick-name «ОСОБА_6»), зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_5 , отримав від невстановленої особи, яка користується обліковим записом під назвою « ОСОБА_8 » (Telegram ID: НОМЕР_7 , nick-name «ОСОБА_8»), зареєстрованим на номер мобільного телефону НОМЕР_8 , пропозицію щодо вчинення підпалів автомобілів, що належать Збройним Силам України, за грошову винагороду в розмірі 1 000 доларів США за підпал одного автомобіля Збройних Сил України або 10 000 доларів США за підпал п'яти автомобілів Збройних Сил України, на що ОСОБА_6 погодився.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в період з 21 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року ОСОБА_6 здійснював пошук на території м. Хмельницького та Розсошанської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області автомобілів, які належать Збройним Силам України, з метою погодження їх із невстановленою особою, яка користується обліковим записом у мобільному додатку «Telegram» під назвою « ОСОБА_8 », як об'єктів для підпалу.
Продовжуючи свій злочинний задум, 26 грудня 2024 року близько 18 год. ОСОБА_6 , маючи на меті підшукування автомобілів Збройних Сил України для їх подальшого підпалу на замовлення невстановленої особи « ОСОБА_8 », на власному електричному велосипеді «Crystal» прибув до с. Малиничі Розсошанської сільської громади Хмельницького району Хмельницької області, де в приміщенні колишнього магазину, розташованому по АДРЕСА_3 , виявив пункт управління військової частини НОМЕР_9 , біля якого на ділянці місцевості за географічними координатами: НОМЕР_13, знаходився автомобіль марки «Nissan» моделі «Navara», д.н.з « НОМЕР_10 » на чорному фоні, № шасі НОМЕР_11 , що належить зазначеній військовій частині. О 18 год. 26 хв., перебуваючи у тому ж місці, ОСОБА_6 здійснив відеофіксацію вказаного автомобіля на власний мобільний телефон та переслав такий відеозапис за допомогою додатку «Telegram» невстановленій особі « ОСОБА_8 », який погодив автомобіль «Nissan Navara», д.н.з. « НОМЕР_10 », як об'єкт для підпалу за грошову винагороду.
Цього ж дня, близько 19 години, маючи на меті готування до вчинення підпалу вищевказаного автомобіля з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, ОСОБА_6 на велосипеді прибув до АЗС «Шаровечки» ТОВ «Петрол Контракт», розташованої за адресою: с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області, автомобільна дорога «Стрій-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка», 251 кілометр + 620 метрів, де о 19 год. 18 хв. придбав полімерну ємність об'ємом 6 літрів та воду «Моршинська мінеральна негазована», яку спорожнив та наповнив придбаним там же світлим нафтопродуктом - бензином, марки «А-95-Євро-5-ЕО», в кількості 5 літрів.
В подальшому 26 грудня 2024 року о 20 год. 17 хв., перебуваючи у вищевказаному місці для покриття витрат на купівлю вказаних знарядь злочину, ОСОБА_6 отримав від невстановленої особи на власний банківський рахунок НОМЕР_12 , відкритий в AT «Райффайзен Банк», переказ коштів в сумі 500 грн.
Після цього, ОСОБА_6 на велосипеді прослідував до с. Малиничі Розсошанської СГ Хмельницького району Хмельницької області, куди прибув близько 21 год. та попрямував до пункту управління військової частини НОМЕР_9 , розташованого в приміщенні колишнього магазину по АДРЕСА_3 , де сховав неподалік велосипед. Взявши ємність з придбаним раніше бензином, ОСОБА_6 приховано перемістився до автомобіля «Nissan Navara» д.н.з. « НОМЕР_10 » на чорному фоні, що знаходився на ділянці місцевості перед вказаною будівлею та маючи на меті вчинення підпалу цього транспортного засобу, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та умисного знищення автомобіля або пошкодження чужого майна, почав обливати його лобове скло, капот та передній бампер бензином із принесеної з собою ємності, маючи на меті здійснити підпал бензину за допомогою раніше придбаної запальнички. В цей момент ОСОБА_6 виявив технік роти військової частини НОМЕР_9 ОСОБА_9 , який припинив його протиправні дії.
Таким чином ОСОБА_6 не довів кримінального правопорушення до кінця з причин, що не залежали від його волі, та не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для цього, при цьому, він завідомо для себе усвідомлював, що автомобіль «Nissan Navara», д.н.з. « НОМЕР_10 » на чорному фоні має всі ознаки приналежності до Збройних Сил України, а також те, що його підпал призведе до знищення або пошкодження чужого майна, яке унеможливить його подальше використання за призначенням, чим перешкодить законній діяльності Збройних Сил України.
Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 1141 КК України - незакінчений замах на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України - незакінчений замах на умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчиненому шляхом підпалу.
Не погоджуючись із вироком, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, у яких просили оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Оскаржуваний вирок вважають незаконним та необґрунтованим, у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Посилаються на те, що поза увагою місцевого суду залишило й те, що ОСОБА_6 активно сприяв розкриттю злочину, щиро покаявся, є особою молодого віку та учасником бойових дій.
Разом з тим, ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі та доповненнях до неї, окрім викладеного, стверджує, що з огляду на тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та його особу є усі підстави для застосування щодо нього ст.ст. 69, 75 КК України.
Суд першої інстанції не врахував і незадовільний стан його здоров'я, зокрема отримання поранення під час участі в бойових діях.
Крім того, обвинувачений зазначив, про своє бажання продовжити військову службу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на підтримку поданих апеляційних скарг, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються.
Доводи апеляційних скарг про те, що призначене обвинуваченому покарання є надмірно суворим, не знайшли свого підтвердження під час перегляду вироку апеляційним судом.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив про те, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.
Слідуючи вищенаведеним положенням Закону, місцевий суд, обґрунтовано, з урахуванням вказаних норм чинного законодавства, призначив обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 1141 та ч. 2 ст. 194 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, місцевий суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини справи, особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.
Зокрема правильно враховано те, що відповідно до положень ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 1141 та ч. 2 ст. 194 КК України, є тяжкими.
Крім того, вказані злочини становлять підвищену суспільну небезпеку, оскільки такі спрямовувались на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України.
Обґрунтовано взято відомості й про особу обвинуваченого, який є раніше не судимою особою, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб немає, не працює, на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває, є учасником бойових дій, за місцем проживання характеризується посередньо.
Відповідно до даних досудової доповіді органу пробації ризики вчинення ОСОБА_6 повторного злочину та ризик його небезпеки для суспільства оцінюється як середній.
Правильно враховано й обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , а саме повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, що обтяжують йому покарання не встановлено.
Отже, місцевий суд обґрунтовано, із врахуванням вказаних норм чинного законодавства, призначив обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за дані кримінальні правопорушення у мінімальних межах санкцій вказаних статей та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначив покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Посилання сторони захисту на необхідність призначення йому покарання із застосуванням положень ст.ст. 69, 75 КК України, не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Статтею 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Тобто, звільнення особи від відбування покарання з випробуванням належить до дискреційних повноважень суду.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 1141 та ч. 2 ст. 194 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими.
Вказані злочини обвинувачений вчинив під час дії правового режиму воєнного стану, такі спрямовувались на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, що свідчить про максимальний ступінь суспільної небезпеки як самого діяння, так і особи, що його вчинила.
ОСОБА_6 є раніше не судимою особою, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб немає, не працює, на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває, є учасником бойових дій, за місцем проживання характеризується посередньо.
Крім того, із даних досудової доповіді органу пробації вбачається, що ризики вчинення обвинуваченим повторного злочину та ризик його небезпеки для суспільства оцінюється як середній.
З огляду на вищевикладені обставини, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, характер і ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують йому покарання, думку прокурора, колегія суддів не вбачає підстав для призначення йому покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України.
Твердження ж апелянтів про неврахування місцевим судом того, що обвинувачений є особою молодого віку, учасником бойових дій, активно сприяв розкриттю злочину, щиро покаявся апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що вказані обставини в повній мірі були враховані судом при ухваленні вироку.
Зокрема, із мотивувальної частини вироку вбачається, що при призначенні ОСОБА_6 покарання місцевим судом було в повній мірі враховано дані про його особу, а щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину було віднесено судом до обставин, що пом'якшують покарання.
Разом з тим, зазначене жодним чином не зменшує суспільну небезпечність вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.
Посилання обвинуваченого на незадовільний стан здоров'я, у зв'язку із отриманням поранення, під час участі в бойових діях, апеляційний суд відхиляє, враховуючи наступне.
Так, вказуючи про наявність у нього поранення, ОСОБА_6 жодних доказів на підтвердження цього не надав. Не міститься таких і у матеріалах справи.
Разом з тим, порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (далі Порядок), затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, визначено взаємодію закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту.
Відповідно до п. 2.1. зазначеного Порядку усі особи, які прибули до слідчих ізоляторів, у тому числі особи, які переміщуються під вартою (конвоюються), проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги.
Згідно п. 2.3. Порядку медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Пунктами 2.6., 2.7. Порядку визначено, що особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Отже, особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі та є хворими, можуть отримувати медичну допомогу, проходити лікування. А тому, перешкоди для лікування ОСОБА_6 під час відбування покарання відсутні.
Надаючи оцінку твердженням сторони захисту щодо бажання ОСОБА_6 продовжити проходження військової служби колегія вважає, що висловлення такого наміру не є гарантією його дійсної реалізації, а тому не є підставою для пом'якшення обвинуваченому покарання.
Інші доводи апеляційних скарг не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення в частині призначеного покарання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та погоджується із висновком місцевого суду про призначення такого у виді 5 років позбавлення волі, тобто в межах, визначених у санкції статті.
Отже, призначене обвинуваченому покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначеним у ст. 65 КК України. Підстав для пом'якшення покарання, як того просять апелянти в своїх апеляційних скаргах немає.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, порушень норм закону, які могли б стати підставою для його скасування чи зміни, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного Кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуюча: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3