18 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/20807/24
Провадження № 22-ц/820/1302/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
розглянув в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу №686/20807/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бейликом Артуром Беніаміновичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2025 року, в складі судді Продана Б.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2024 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути на її користь з відповідача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20000 грн щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду з цією позовною заявою і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вони з відповідачем є батьками неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою. Відповідач матеріально їхній спільній дочці не допомагає, участі у її вихованні не бере. Позивачка не має можливості самостійно утримувати дочку, оскільки відповідач не допускає її до роботи та розподілу прибутків від спільного бізнесу. Зазначає, що ОСОБА_2 є фінансово забезпеченою особою, отримує значні прибутки від бізнесу у сфері продажу сантехнічних товарів, а тому має можливість сплачувати аліменти в розмірі 20000 грн, що становить половину витрат на утримання дочки щомісячно. Крім того, у відповідача немає іншої родини та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, не має на утриманні інших осіб, зокрема, батьків чи осіб, які потребують обов'язкового утримання з його боку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошові сумі в розмірі 7000 грн щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 липня 2024 року і до повноліття дитини.
Рішення суду мотивоване тим, що з урахуванням обов'язку батьків утримувати дитину, виходячи з засад розумності та достатності заявленого позивачкою розміру аліментів, часткового визнання позову відповідачем, стягненню підлягають аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 7000 грн щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 липня 2024 року і до повноліття дитини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, також судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що з моменту подання позовної заяви і до квітня 2025 року відповідач жодним чином не допомагав та не сплачував аліменти на утримання дочки, і лише 02 квітня 2025 року, після ухвалення судом рішення, одноразово сплатив 7000 грн. ОСОБА_2 є фінансово забезпеченою особою, отримує значні прибутки від бізнесу у сфері продажу сантехнічних товарів, а тому має можливість сплачувати аліменти в розмірі 20000 грн, що становить половину витрат на утримання дочки щомісячно. Крім того, у відповідача немає іншої родини та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, не має на утриманні інших осіб, зокрема, батьків чи осіб, які потребують обов'язкового утримання з його боку.
Позивач має у власності об'єкти рухомого та нерухомого майна, витрачає значну частину коштів на відпочинок у дороговартісних готельно-ресторанних комплексах, а тому має можливість утримувати дочку та забезпечувати їй рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного і соціального розвитку дитини.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 01 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до судового розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що доводи апеляційної скарги про стягнення аліментів на утримання дитини не відповідають дійсним обставинам справи, а матеріали справи не містять доказів щомісячних витрат на утримання дитини у розмірі 40000 грн. Відповідач належним чином виконує батьківські обов'язки, матеріально забезпечує дочку на належному для неї рівні, завжди оплачує всі замовлення дочки з інтернет магазинів, а також надав доступ до власної банківської картки. Зазначає, що витрати дочки жодного разу не становили 40000 грн, як про це зазначає позивачка, а складають щомісячно в середньому 5000 грн та додаткові витрати на подарунки та відпочинок доньки. Вказує, що згідно зі статтею 195 СК України розмір аліментів для фізичної особи підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, як в даному випадку відповідач, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості. ОСОБА_2 визнав позов частково, повідомив, що його дохід є мінливим, надав довідку про доходи за 2024 рік, що підтверджує зниження його заробітку, заявив, що може сплачувати аліменти у розмірі 7000 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08 грудня 2010 року.
Неповнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір'ю, що сторонами не заперечується.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною 2 статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №158/1638/18.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, визначила способом стягнення аліментів - їх присудження у твердій грошовій сумі в розмірі 20000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки в розмірі 20000 грн щомісячно, позивачка посилалася на те, що відповідач є особою працездатного віку, має високий фінансовий рівень та можливість сплачувати аліменти у вказаному розмірі.
Разом з тим, будь-яких доказів матеріального стану відповідача, матеріальних потреб дитини, її стану здоров'я, позивачкою не надано, а також не доведено, що нею щомісячно здійснюються витрати на утримання доньки в розмірі 40000 грн.
Доводи апелянтки про те, що матеріальний стан відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти у вказаному розмірі не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами у справі.
При цьому, відповідач частково визнав у судовому засіданні позовну заяву, не заперечував проти сплати аліментів у розмірі 7000 грн. Виходячи з засад розумності та справедливості, а також дотримання балансу інтересів сторін, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 7000 грн щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 липня 2024 року і до повноліття дитини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанцій та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано та порушено норми матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Бейликом Артуром Беніаміновичем, залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 червня 2025 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко